Ухвала

від 02.08.2017 по справі 910/12418/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

02.08.2017 Справа № 910/12418/17 За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Слух

Про про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/12418/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слух

До Товариства з обмеженою відповідальністю Кордіал

Про визнання договору купівлі - продажу кладеним та визнання

права власності

Суддя Трофименко Т.Ю.

Без виклику сторін

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордіал" про визнання договору купівлі - продажу укладеним та визнання права власності на нежиле приміщення, група приміщень №92 (літера А), що знаходиться в будинку №56 по вул.. Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347, 1 кв.м. та стягнення коштів.

Ухвалою від 01.08.2017р. за даним позовом Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/12418/17.

31.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на спірне нерухоме майно: група приміщень №92 (літера А), що знаходиться в будинку №56 по вул.. Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347, 1 кв.м., реєстраційний номер об єкта нерухомого майна 43048180000.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що 01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слух" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кордіал" (орендодавець) укладено Договір оренди № 01/10/14 з правом викупу, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування нежиле приміщення, група приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова у місті Києві, загальною площею 347,1 кв. м, на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.4 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 призначення приміщення - використання для потреб клініки (медичного центру).

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 цей договір укладається сторонами строком на 35 місяців. Строк дії цього договору починає свій перебіг з дати його підписання сторонами та підписання акту приймання-передачі приміщення згідно з п. 4. 1 цього договору і закінчується 01.08.2017.

Сторони встановили, що орендар має переважне право на продовження строку дії цього договору, яке реалізується в порядку, передбаченому п.п. 6.1.4, 7.1.4 цього договору (п. 2.2 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014).

Відповідно до п. 5.6 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 у разі необхідності орендар може здійснювати оплату майбутніх орендних платежів за будь-який період з подальшим письмовим повідомленням орендодавця про здійснення таких авансових платежів. Уразі підвищення орендної плати у період, що був оплачений орендарем, оплаті підлягає різниця між сумою підвищеної та фактично сплаченої орендної плати.

Згідно з п. 6.1.4 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 орендодавець зобов'язаний укласти договір оренди приміщення з орендарем на новий строк після отримання повідомлення орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (п. 7.1.4 договору).

Відповідно до п. 7.1.4 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 з метою реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди приміщення на новий строк у випадку закінчення строку дії цього договору, повідомити письмово орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення цього договору на новий строк не пізніше 45 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору.

Судом встановлено, що 20.07.2017 позивач звернувся до відповідача із листом (вих. №20/07/17-2 від 20.07.2017), в якому, керуючись п.п. 8.1,8.2 Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014 та п.п.2.1,2.5 Додаткової угоди до договору оренди повідомив відповідача про намір викупити приміщення, у зв язку з чим направив на адресу відповідача проект договору купівлі - продажу (докази направлення долучені до матеріалів справи).

Однак, дану пропозицію позивача відповідач проігнорував, що підтверджується постановою приватного нотаріуса Івченко А.В. про відмову від вчинення нотаріальної дії.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що не підписання відповідачем надісланого позивачем договору купівлі - продажу нежитлового приміщення порушує умови договору оренди №01/810/04 з правом викупу та умови додаткової угоди від 01.10.2014. до договору оренди №01/10/2014 від 01.10.2014р.

Обгрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідач направив на адресу позивача лист з вимогою звільнити спірне приміщення.

Крім того, як вбачається з документів доданих позивачем до клопотання, відповідач намір терміново продати спірне приміщення.

Наведені, на думку позивача, такі дії відповідача свідчать про невиконання ним умов господарського договору (Договору оренди № 01/10/14 з правом викупу від 01.10.2014та умов додаткової угоди від 01.10.2014. до договору оренди №01/10/2014 від 01.10.2014р. ), невизнання права позивача на купівлю даного приміщення, ухилення від підписання договору купівлі - продажу спірного приміщення.

За таких обставин, позивач просить суд 1) визнати договір купівлі - продажу нежилого приміщення, група приміщень №92 (літера А), що знаходиться в будинку №56 по вул.. Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347, 1 кв.м. укладеним, визнати права власності на нежиле приміщення,а саме, на 110 частину приміщень №92 (літера А), що знаходиться в будинку №56 по вул.. Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347, 1 кв.м. та стягнення 15000 грн. збитків.

Водночас, обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначає, що саме на підставі домовленості між сторонами про довгострокову оренду з правом викупу, позивач звернувся до відповідача з листом та проектом договору купівлі - продажу спірного приміщення. Дану пропозицію відповідач залишив без відповіді.

У заяві про вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначає, що з листа відповідача від 15.06.2017 вбачаються достатні докази існування ймовірності проведення відповідачем самовільних дій з виселення позивача із займаного приміщення. Крім того, відповідно до оголошення від 25.07.2017р. відповідач намагається терміново продати спірне приміщення.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що відповідач проігнорував лист позивача із пропозицією укласти договір купівлі - продаж; надав позивачу лист про необхідність позивача звільнити орендовані приміщення з 01.08.2017; змінив адресу місцезнаходження та розмістив оголошення про термінову продажу об'єкту, що свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання відповідно до умов договору оренди з правом викупу.

За таких обставин, позивач зазначає, що існує реальний ризик відчуження спірного майна, яке (у випадку задоволення позову) унеможливить захист прав і інтересів позивача.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: - накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; - забороною відповідачеві вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як зазначено в п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обгрунтування заяви про забезпечення позову зводяться до обставин необхідності забезпечення позову саме в частині позовних вимог про визнання договору купівлі - продажу укладеним та визнання права власності на майно. .

Суд зазначає, що виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.

Суд зазначає, що вирішуючи спір за позовом про визнання договору купівлі - продажу укладеним та визнання права власності, суд встановлює наявність обставин, які свідчать про підстави для укладення договору купівлі - продажу та визнання права власності на нерухоме майно, судовий захист полягає в усуненні невизначеності у правовідносинах між сторонами. Водночас, до вирішення такого спору судом можуть мати місце обставини, які створюють загрозу порушення прав та інтересів позивача, та відповідно можуть нівелювати ефективність та достатність самого обраного позивачем способу судового захисту, в тому числі обумовлювати необхідність застосування додаткових заходів на захист порушених прав шляхом подання інших позовів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Суд зазначає, що вказана матеріальна норма, яка передбачає право власника на превентивний захист (коли право ще не порушене, але існує реальна загроза такого порушення), зокрема, втілюється у процесуальне право, передбачене ст. 66 ГПК України, на подання заяви про забезпечення позову, яка спрямована на захист від можливого порушення права позивача (коли існує реальна загроза порушення такого права), в тому числі права на ефективний судовий захист, який полягає у реальному відновленні порушеного права, в тому числі спрямований на запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення суду.

Із наданих позивачем документів, які долучені до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, судом встановлені обставини, які достатньо обґрунтовано підтверджують припущення позивача про можливість вчинення відповідачем дій щодо відчуження майна, а саме: групи приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 43048180000, що утруднить досягнення мети позивача звернення з даним позовом до суду - захисту порушених прав і інтересів, пов'язаних з реалізацією орендарем переважного права на викуп даного приміщення.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову в частині позовних вимог про визнання договору купівлі - продажу укладеним та визнання права власності на нерухоме майно з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову в частині позовних вимог про визнання договору продовженим може фактично утруднити захист порушених прав і інтересів в обраний позивачем при зверненні з даним позовом до суду спосіб (даний спосіб буде неефективний (недостатнім) сам по собі, оскільки може породжувати подання нових позовів до суду), суд вважає обґрунтованою заяву позивача про забезпечення позову в частині позовних вимог про визнання договору продовженим, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити повністю.

Накласти арешт на нерухоме майно: група приміщень № 92 (літера А), що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 43048180000.

Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову набирає законної сили з 02.08.2017, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання до 02.08.2020.

Стягувачем за даною ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слух" (04215, м. Київ, проспект Свободи, буд. 24-Б, кв. 153; ідентифікаційний код: 35017568).

Боржником за даною ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордіал" (44114, Волинська область, Ратнівський район, село Язавні, вулиця Центральна, будинок 10А; ідентифікаційний код: 39018738).

Суддя Т.Ю. Трофименко