Постанова

від 26.07.2017 по справі 910/18373/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Справа№ 910/18373/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача-1: Мельничук Н.Ю. - директор, наказ №14-о.с. від 15.02.2016р.

від позивача-2: Головата О.В. - директор, наказ №19-о.с. від 09.09.2014р.

від відповідача-1: Васильківська В.Є. - дов. №9 від 12.01.2017р.

від відповідача-2: не з'явились

від третьої особи-1: Напханюк І.Ю. - дов. №101-6/02 від 03.01.2017р.

від третьої особи-2: Коломієць В.С. - дов. №001-132 від 23.05.2017р.

від третьої особи-3: Вербич С.К. - дов. б/н від 05.12.2016р.

Чепков О.О. - директор

від третьої особи-4: не з'явились

від третьої особи-5: Дубровінська І.Ю. - дов. №1 від 03.01.2017р.

від третьої особи-6: Коломієць В.С. - дов. №225-КМР-1837 від 29.05.2017р.

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Компанія Київінвестбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Алірас" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017р.

у справі № 910/18373/16 (суддя Паламар П.І.)

за позовом 1. Управління культури Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

2. Централізованої бібліотечної системи управління культури Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації

до 1. Фонду державного майна України

2. Закритого акціонерного товариства фірма "Київінвест"

треті особи: 1. Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація

2. Київська міська державна адміністрація

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алірас"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблі"

5. Приватне акціонерне товариство "Компанія Київінвестбуд"

6. Київська міська рада

про визнання договору, акту прийому-передачі майнового комплексу частково недійсними

В судовому засіданні 26.07.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Управління культури Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач 1), Централізована бібліотечна система управління культури Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (далі - позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 5 грудня 2016р., зазначали, що згідно актів Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 5/216 та 4/215 від 30 листопада 1983 р. був введений в експлуатацію жилий будинок по вул. Вересневій, 9 у м. Києві разом із вбудованою бібліотекою загальною площею 362 м2.

З того часу у вказаному приміщенні безперервно розташовувалася районна дитяча бібліотека ім. Зої Космодем'янської.

З 1991 року приміщення бібліотеки було передане з державної у комунальну власність.

У травні 2015 року під час розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алірас" (третя особа 3) до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (третя особа 1) про виселення, їм стало відомо про те, що приміщення бібліотеки у складі цілісного майнового комплексу фірми "Київінвест" на підставі договору купівлі-продажу № КП-129 від 2 липня 1993 р. між Фондом державного майна України (далі-відповідач 1) та організацією орендарів орендної проектно-будівельної фірми "Київінвест" було продане останній.

У подальшому приміщення бібліотеки на підставі договорів купівлі-продажу відчужувалося від Закритого акціонерного товариства фірми "Київінвест" як правонаступника організації орендарів орендної проектно-будівельної фірми "Київінвест" (відповідачем 2) до Приватного акціонерного товариства - "Компанія Київінвестбуд", а далі - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меблі" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алірас".

Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу № КП-129 від 2 липня 1993р. в частині продажу приміщення бібліотеки укладений з порушенням Законів України "Про власність", "Про приватизацію державного майна" позивачі на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 49 ЦК УРСР просили визнати цей договір та акт прийому-передачі до нього від 2 серпня 1993р. недійсними у цій частині. Також просили покласти на відповідачів понесені ними витрати з оплати судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2017р. у справі №910/18373/16 позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу № КП-129 від 2 липня 1993р., укладений між Фондом державного майна України та Закритим акціонерним товариством фірма "Київінвест", як правонаступником Організації орендарів орендної проектно-будівельної фірми "Київінвест", недійсним в частині продажу приміщення площею 362 м2 по вул. Вересневій, 9 у м. Києві. Провадження у справі №910/18373/16 в частині вимог про визнання частково недійсним акту прийому-передачі від 2 серпня 1993р. до договору купівлі продажу № КП-129 від 2 липня 1993р. між Фондом державного майна України та Закритим акціонерним товариством фірма "Київінвест", як правонаступником Організації орендарів орендної проектно-будівельної фірми "Київінвест" припинено. Розподілено судові витрати.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ПрАТ "Компанія Київінвестбуд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, керується Цивільним Кодексом УРСР, Законом України "Про власність", які втратили чинність та не звертає уваги на діюче законодавство про перебіг позовної давності.

На думку апелянта, суд першої інстанції не дав правової оцінки договору оренди №94-98 від 01.01.1998р., укладеного між ЗАТ - компанія "Київінвестбуд" (правонаступником якої є третя особа-5) та Централізованою системою бібліотек "Дарниця" про оренду спірного приміщення, листам, наданим доповненням та запереченням на позовну заяву.

Також апелянт наголошує на тому, що спір у даній справі стосується нежилої будівлі-побутового приміщення по вул. Вересневій, 9, м. Київ, яке до бібліотечного майна не має жодного відношення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2017р. апеляційну скаргу третьої особи-5 повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.97 ГПК України.

24.05.2017р. апеляційна скарга третьої особи-5 надійшла до суду повторно.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) апеляційну скаргу ПрАТ "Компанія Київінвестбуд" 24.05.2017р. передано на розгляд головуючому судді Скрипці І.М., протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.07.2017р.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Алірас" також звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Апелянт вважає, що суд, встановивши відсутність у позивачів правовстановлюючих документів на предмет спору, повинен був припинити провадження через неналежність позивачів.

Також апелянт вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності, а місцевим господарським судом було неправильно розподілено судовий збір.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2017р. апеляційну скаргу третьої особи-3 повернуто без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.97 ГПК України.

24.05.2017р. апеляційна скарга третьої особи-3 надійшла до суду повторно.

Згідно пп. 2.3.44. п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційну скаргу третьої особи-3 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2017р. колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу ТОВ "Алірас" прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційною скаргою ПрАТ "Компанія Київінвестбуд" та призначено до розгляду на 05.07.2017р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.07.2017р. згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжено, відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.07.2017р.

Представник третьої особи-5 в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.07.2017р. підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі. Одночасно підтримав апеляційну скаргу третьої особи-3.

Представники третьої особи-3 в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.07.2017р. підтримали свою апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову та припинити провадження у справі. Одночасно підтримали апеляційну скаргу третьої особи-5.

Представники позивачів-1,2, третіх осіб-1,2,6 в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.07.2017р. заперечували проти доводів третіх осіб-3,5, викладених в апеляційних скаргах, просили залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.07.2017р. залишив питання щодо вирішення спору на розсуд суду.

Представники відповідача-2 та третьої особи-4 в судове засідання апеляційної інстанції 26.07.2017р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, причини їх неявки суду не відомі. Оскільки їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі актів Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 5/216 та 4/215 від 30 листопада 1983 р. був введений в експлуатацію жилий будинок по вул. Вересневій, 9 у м. Києві разом із вбудованою бібліотекою загальною площею 362 м2.

З часу зведення будинку і до часу розгляду даної справи у нежилому приміщенні площею 362 м2 по вул. Вересневій, 9 у м. Києві завжди розміщувалась районна дитяча бібліотека ім. Зої Космодем'янської.

Це підтверджується вищевказаними актами про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, поясненнями позивачів, третіх осіб 1, 2, 6, доданими до справи фототаблицями.

З 1991 року на підставі ст. 35 Закону України "Про власність" майно бібліотеки набуло статусу комунальної власності.

Питання про передачу цього майна з державної у комунальну власність вирішене постановою Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" № 311 від 5 листопада 1991 р.

Також встановлено, що 2 липня 1993 р. між Фондом державного майна України та організацією орендарів орендної проектно-будівельної фірми "Київінвест" було укладено договір купівлі-продажу № КП-129, на підставі якого було приватизоване майно цілісного майнового комплексу фірми "Київінвест". Згідно з актом прийому-передачі від 2 серпня 1993 р. до складу майна, яке підлягало продажу на підставі цього договору включено також приміщення по вул. Вересневій, 9 у м. Києві, в якому розташована бібліотека.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищезгаданих договору та акту.

Заперечення третіх осіб 4, 5 про те, що продажу підлягало інше побутове приміщення, а не приміщення бібліотеки, суперечать наявним документам про відсутність за вказаною адресою іншого аналогічного за площею приміщення, а також їх наступним діям про звернення з вимогами про усунення перешкод у користуванні саме приміщенням, в якому розташована бібліотека.

Спірні відносини з приводу відчуження майна комунальної власності врегульовані положеннями ЦК УРСР, Законами України "Про власність", "Про приватизацію майна державних підприємств", чинних на час виникнення спірних відносин. Доводи апелянта (третьої особи-5) щодо безпідставного керування судом вказаними законами є необґрунтованими.

За змістом указаних нормативних актів право розпорядження майном, у т.ч. його продажу, належить власнику або особі, яку власник уповноважив на здійснення відповідних дій у його інтересах.

Аналогічні положення закріплені ст.ст. 1, 4, 5, 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", в редакції на час укладення спірного договору, згідно з якими:

під приватизацією майна державних підприємств розумілося відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб;

приватизація державного майна, що перебуває у власності адміністративно-територіальної одиниці, здійснюється на основі місцевої програми приватизації, затверджуваної місцевою Радою народних депутатів;

Фонд державного майна України продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності;

органи приватизації адміністративно-територіальних одиниць здійснюють повноваження власника майна під час приватизації комунального майна.

Враховуючи встановлені обставини належності приміщення бібліотеки ім. Зої Космодем'янської площею 362 м2 по вул. Вересневій, 9 у м. Києві до комунальної власності, Фонд державного майна України не мав повноважень на розпорядження цим майном без відповідного рішення його власника.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України доказів прийняття такого рішення місцевою Радою народних депутатів суду не надано.

Таким чином, спірний правочин в частині продажу у складі цілісного майнового комплексу фірми "Київінвест" приміщення бібліотеки вчинений Фондом державного майна України незаконно з порушенням прав територіальної громади міста Києва як власника цього майна.

10 грудня 2010р. виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято розпорядження № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", відповідно до якого бібліотеку ім. Зої Космодем'янської було віднесено до сфери управління Дарницького району.

11 серпня 2011р. Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація прийняла розпорядження № 373 "Про закріплення майна, переданого до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації", згідно з яким за Управлінням культури як балансоутримувачем, було закріплено майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, в т.ч. бібліотеку ім. Зої Космодем'янської.

22 травня 2013р. Київська міська рада прийняла рішення № 315/9408 "Про питання діяльності дитячих позашкільних мистецьких закладів та інших установ і закладів культури міста Києва", відповідно до якого Централізовану бібліотечну систему Дарницького району м. Києві у складі якої є центральна бібліотека ім. Зої Космодем'янської було передано до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій.

Відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 720 від 29 грудня 2014р., Централізована бібліотечна система Управління культури Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації є юридичною особою, бюджетною неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, а бухгалтерський облік та звітність здійснюється Централізованою бухгалтерією Управління культури Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Отже, позивачі у справі як орган управління спірним майном комунальної власності та його балансоутримувач відповідно до вимог ст. 396 ЦК України вправі заявляти у суді вимоги про захист прав на бібліотеки ім. Зої Космодем'янської.

З матеріалів справи вбачається, що в суд з указаним позовом позивачі звернулися 6 жовтня 2016р., через 23 роки з часу укладення спірного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні положення були закріплені ст. 76 ЦК УРСР (чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З матеріалів справи вбачається, що про відчуження приміщення бібліотеки у 1993 році позивачам стало відомо у травні 2015 року після пред'явлення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Алірас" до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з цього приміщення.

Доказів того, що власники цього майна - до 2010 року територіальна громада Дарницького району в особі місцевої ради, а з 2010 року Київська міська рада як уповноважений орган територіальної громади м. Києва - особисто або через утворені ними органи або установи дізналися про відчуження спірного майна раніше 2015 року, суду не надано.

Посилання третіх осіб 3, 5 на те, що про відчуження приміщення бібліотеки на підставі спірного договору позивачам та іншим заінтересованим особам стало відомо у 1998 році під час укладення договору про оренду нежитлових приміщень № 94-98 від 1 січня 1998р. є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з поданої до справи копії указаного договору, він був укладений між третьою особою 5, як правонаступником Закритого акціонерного товариства - компанія "Київінвестбуд" та Централізованою системою бібліотек "Дарниця".

При цьому, текст договору не містить посилань на підстави придбання орендодавцем майна, яке він мав намір передати в оренду, у т.ч. відомостей про вчинення спірного правочину в 1993 році.

Договір та інші пов'язані з ним документи не містять даних про повідомлення органу місцевого самоврядування, уповноваженого на розпорядження майном територіальної громади м. Києва, про його укладення.

Зібрані у справі докази не підтверджують, що сторони за цим договором приступили до його виконання, оскільки не надано акту приймання-передачі орендованого майна, платіжних документів про сплату належної за ним орендної плати.

Це також підтверджує ту обставину, що спірне приміщення з володіння бібліотеки до інших осіб не вибувало.

Посилання на листи Дарницької районної державної адміністрації міста Києва №№ 161/04-22 від 20 січня 1997 р., 422/02-32 від 13 березня 1998 р., 1-09/1123 від 27 квітня 1998 р. не свідчать про обізнаність Дарницької районної ради міста Києва та Київської міської ради як органів, які здійснюють повноваження власників майна територіальних громад міста Києва, про відчуження приміщення бібліотеки.

Відповідно до ст. 118 Конституції України у редакції станом на 1998 рік місцеві державні адміністрації були органами виконавчої влади на місцях. Тому у відносинах з третьою особою 5, Дарницька районна державна адміністрація міста Києва не мала повноважень розпоряджатися майном місцевої територіальної громади.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачами не пропущений строк позовної давності при подачі даного позову до суду.

Колегія суддів також зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, з часу укладення спірного договору ані відповідачі, ані треті особи, які згодом укладали правочини на придбання спірного майна, не вступали у володіння і користування спірним приміщенням.

Бібліотека за своїм правовим статусом є публічним місцем. Укладаючи правочини з придбання приміщення по вул. Вересневій, 9 у м. Києві, відповідачі і треті особи повною мірою були в змозі і жодним чином необмежені у можливості довідатися про правовий статус спірного майна, як дитячої бібліотеки та наявні у зв'язку з цим обмеження щодо розпорядження ним.

Правовий режим власності на це майно встановлений нормативно-правовими актами, опублікованими в установленому порядку. Тому учасники спірного правочину, а також треті особи мали можливість довідатися про відсутність у Фонду державного майна України повноважень на розпорядження майном комунальної власності.

Доказів несення витрат на утримання цього майна, які б давали підстави вважати про виникнення у відповідачів і третіх осіб суб'єктивного ставлення до нього як до свого власного, також не надано.

Крім того, прийняті Київською міською радою рішення про управління спірним майно свідчать про те, що територіальна громада міста Києва до часу розгляду даної справи продовжувала суб'єктивно ставитися до спірного майна як до свого власного, приймала з цього приводу публічні рішення, які з боку відповідачів та інших третіх осіб в установленому порядку не оскаржувалися.

За таких обставин, визнання недійсним спірного договору не порушить прав учасників судового процесу та є належним і співрозмірним способом захисту прав територіальної громади на її власність.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР (чинною на час виникнення спірних правовідносин) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги невідповідністю спірного правочину в частині продажу приміщення бібліотеки вимогам чинного законодавства, позивачі послалися на ст. 49 ЦК УРСР як правову підставу для визнання договору частково недійсним.

Згідно з роз'ясненнями пленуму Вищого господарського суду України, наданими у п. 2 постанови № 6 від 23 березня 2012 р. "Про судове рішення", з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи наведене, спірний договір купівлі продажу № КП-129 від 2 липня 1993р. слід визнати недійсним в частині продажу приміщення бібліотеки площею 362 м2 по вул. Вересневій, 9 у м. Києві на підставі ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР.

Оскільки майно бібліотеки з володіння територіальної громади не вибуло, то підстави для застосування передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК УКРСР правових наслідків недійсності угоди відсутні. Питання про повернення решти за недійсним правочином підлягає вирішенню відповідачами самостійно.

Заявлена вимога про визнання частково недійсним акту прийому-передачі від 2 серпня 1993 р. до договору купівлі продажу № КП-129 від 2 липня 1993 р. відповідно до вимог ст. 12 ГПК України не підлягає розгляду в господарських судах, оскільки зазначений акт не носить характеру правового, що встановлює, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки.

За таких обставин, провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України правомірно припинено місцевим господарським судом.

При цьому колегією суддів не встановлено порушення ч.2 п.6 ст.6 Закону України "Про судовий збір", оскільки єдиною уповноваженою особою на оплату судового збору є позивач-1.

При поданні заяви про уточнення позовних вимог позивачем-1 не було доплачено судовий збір в розмірі 1378,00 грн., оскільки провадження у справі в частині визнання частково недійсним акту прийому-передачі припинено, а згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі припинення провадження, судовий збір повертається позивачу, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянтів щодо скасування рішення суду є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Решта доводів скаржників не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідно і підстав для припинення провадження в задоволеній частині позову колегія не вбачає.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Компанія Київінвестбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Алірас" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017р. у справі №910/18373/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017р. у справі №910/18373/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18373/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров