Постанова

від 06.11.2017 по справі 910/18373/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Справа № 910/18373/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційних скаргтовариства з обмеженою відповідальністю "Алірас" та приватного акціонерного товариства "Київінвестбуд" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі№910/18373/16 господарського суду міста Києва за позовом 1. Управління культури Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 2. Централізованої бібліотечної системи управління культури Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації до 1. Фонду державного майна України 2. Закритого акціонерного товариства фірма "Київінвест" треті особи 1. Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація 2. Київська міська державна адміністрація 3. товариство з обмеженою відповідальністю "Алірас" 4. товариство з обмеженою відповідальністю "Меблі" 5. приватне акціонерне товариство "Компанія Київінвестбуд" 6. Київська міська рада провизнання договору, акту прийому-передачі майнового комплексу частково недійсними

за участі представників сторін:

від позивача-1 - Лукомська-Кабанова Б.А.,

від ФДМУ - Васильківська В.Є.,

від третьої особи-1 - Напханюк І.Ю.,

від третьої особи-5 - Дубровінська І.Ю.,

від КМР - Трохимчук В.С.,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Управління культури Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Централізована бібліотечна система управління культури Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.12.2016) про визнання договору, акту прийому-передачі майнового комплексу частково недійсними.

В обгрунтування позовних вимог зазначали, що згідно актів Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 5/216 та №4/215 від 30.11.1983 був введений в експлуатацію жилий будинок по вул. Вересневій, 9 у м. Києві разом із вбудованою бібліотекою загальною площею 362 м2. Відтоді у вказаному приміщенні безперервно розташовувалася районна дитяча бібліотека ім. Зої Космодем'янської, проте з 1991 року приміщення бібліотеки було передане з державної у комунальну власність. У травні 2015 року під час розгляду справи за позовом ТОВ "Алірас" до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про виселення, їм стало відомо про те, що приміщення бібліотеки у складі цілісного майнового комплексу фірми "Київінвест" на підставі договору купівлі-продажу № КП-129 від 2 липня 1993 р. між Фондом державного майна України та організацією орендарів орендної проектно-будівельної фірми "Київінвест" було продане останній. Надалі приміщення бібліотеки на підставі договорів купівлі-продажу відчужувалося від Закритого ЗАТ фірми "Київінвест" як правонаступника організації орендарів орендної проектно-будівельної фірми "Київінвест" до ПАТ "Компанія Київінвестбуд", а далі - ТОВ фірма "Меблі" та ТОВ фірма "Алірас". Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу № КП-129 від 02.07.1993 в частині продажу приміщення бібліотеки укладений з порушенням Законів України "Про власність", "Про приватизацію державного майна", позивачі на підставі статей 203, 215 ЦК України, ст. 49 ЦК УРСР, просили визнати цей договір та акт прийому-передачі до нього від 02.08.1993 недійсними у цій частині.

14.03.2017 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін 26.07.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Скрипка І.М., Тищенко А.І., Гончаров С.А.) позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу №КП-129 від 02.07.1993, укладений між Фондом державного майна України та ЗАТ фірма "Київінвест" у частині продажу майна площею 362 кв. м. по вул. Вересневій,9 у м. Києві. Провадження у справі в частині визнання недійсними акту прийому-передачі від 02.08.1993 припинено. Розподілено судові витрати.

У касаційних скаргах товариство з обмеженою відповідальністю "Алірас" та приватне акціонерне товариство "Київінвестбуд" посилалися на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати судові рішення, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційні скарги на предмет їх обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарг виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, на підставі актів Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 5/216, №4/215 від 30.11.1983 було введено в експлуатацію жилий будинок по вул. Вересневій, 9 у м. Києві разом із вбудованою бібліотекою загальною площею 362 м2. Починаючи з часу зведення будинку і до часу розгляду цієї справи у нежилому приміщенні площею 362 м2 по вул. Вересневій, 9 у м. Києві розміщувалась районна дитяча бібліотека ім. Зої Космодем'янської, що підтверджується вищевказаними актами про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, поясненнями позивачів, третіх осіб 1, 2, 6, доданими до справи фототаблицями. З 1991 року на підставі ст. 35 Закону України "Про власність" майно бібліотеки набуло статусу комунальної власності.

Господарськими судами встановлено, що 02.07.1993 між Фондом державного майна України та організацією орендарів орендної проектно-будівельної фірми "Київінвест" укладено договір купівлі-продажу № КП-129, на підставі якого було приватизоване майно цілісного майнового комплексу фірми "Київінвест". Згідно з актом прийому-передачі від 02.08.1993 до складу майна, яке підлягало продажу на підставі цього договору включено також приміщення по вул. Вересневій, 9 у м. Києві, в якому розташована бібліотека.

Відповідно до положень статей 1, 4, 5, 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на час укладення спірного договору) під приватизацією майна державних підприємств розумілося відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб; приватизація державного майна, що перебуває у власності адміністративно-територіальної одиниці, здійснюється на основі місцевої програми приватизації, затверджуваної місцевою Радою народних депутатів; Фонд державного майна України продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності; органи приватизації адміністративно-територіальних одиниць здійснюють повноваження власника майна під час приватизації комунального майна.

За обставин належності приміщення бібліотеки ім. Зої Космодем'янської площею 362 м2 по вул. Вересневій, 9 у м. Києві до комунальної власності, Фонд державного майна України не мав повноважень на розпорядження цим майном без відповідного рішення його власника, доказів прийняття такого рішення місцевою Радою народних депутатів суду не надано. Отже спірний правочин в частині продажу у складі цілісного майнового комплексу фірми "Київінвест" приміщення бібліотеки вчинений Фондом державного майна України незаконно з порушенням прав територіальної громади міста Києва як власника цього майна.

Як свідчать матеріали справи, позивачі як орган управління спірним майном комунальної власності та його балансоутримувач, які відповідно до вимог ст. 396 ЦК України вправі заявляти у суді вимоги про захист прав на бібліотеки ім. Зої Космодем'янської, звернулися до суду з позовом у цій справі лише 06.10.2016, тобто через 23 роки з часу укладення спірного договору, оскільки факт відчуження приміщення бібліотеки став їм відомий у травні 2015 року у справі за позовом ТОВ "Алірас" до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про виселення. Тому суди обох інстанцій дійшли одностайного висновку, що позивачами не пропущено строк позовної давності при зверненні з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з часу укладення спірного договору ні відповідачі, ні треті особи, які згодом укладали правочини на придбання спірного майна, не вступали у володіння і користування спірним приміщенням, мали змогу довідатися про правовий статус спірного майна, як дитячої бібліотеки (публічної установи) та наявні у зв'язку з цим обмеження щодо розпорядження ним. Тому учасники спірного правочину, а також треті особи мали можливість довідатися про відсутність у Фонду державного майна України повноважень на розпорядження майном комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.48 УРСР (чинною на час виникнення спірних правовідносин) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що сторони посилалися на ст.49 ЦК УРСР як правову підставу для визнання договору частково недійсним.

Виходячи зі змісту положень ст.4 ГПК України, господарський суд у прийнятті судового рішення керується не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, за умови незмінності матеріально-правових підстав позову).

Зважаючи на викладене, договір купівлі продажу № КП-129 від 02.07.1993 обгрунтовано визнаний господарськими судами недійсним у відповідній частині на підставі ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР. При цьому, оскільки майно бібліотеки з володіння територіальної громади не вибуло, судами не застосовано наслідки недійсності угоди передбачені ч.2 ст.48 ЦК України, отже повернення за недійсним правочином покладається на самостійне вирішення відповідачами. Тому оцінивши на підставі ст.43 ГПК України наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, господарські суди дійшли правильного висновку, що позовні вимоги про визнання частково недійсним договору є обгрунтованими, оскільки акт прийому-передачі не носить характеру правового, що встановлює, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, тому за правилами ст.12 ГПК України вимоги про визнання недійсним акту прийому-передачі майна не підлягають розгляду в господарських судах.

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, обгрунтовано застосувавши положення ст.ст.33, 34, 43 ГПК України, відповідно до яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Що стосується тверджень заявників касаційних скарг, то вони були спростовані обгрунтованими висновками суду апеляційної інстанції як такі, що грунтуються на довільному тлумаченні положень закону, якими врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до ст.111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, касаційна інстанція вважає правові висновки господарських судів попередніх інстанцій правильними та такими, що відповідають встановленим фактичним обставинам, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень відсутні.

Відповідно до ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Алірас" та приватного акціонерного товариства "Київінвестбуд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/18373/16 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяН.М. Нєсвєтова