Постанова

від 01.08.2017 по справі 922/514/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа № 922/514/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М. , суддя Пушай В.І.

при секретарі - Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Ногіна О.М. (посв. № 032167 від 11.02.15 р.)

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №08-11/4554/2-16 від 27.12.2016

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 23.02.2017 року)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх.1424Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2017 по справі №922/514/17

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, м.Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного акціонерного товариства ОСОБА_3 Україна 1 , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПрАТ Інститут Харківбудмпроект , м. Харків

про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради про витребування з володіння Приватного акціонерного товариства ОСОБА_3 Україна 1 земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 186, загальною площею 0,1792 га., кадастровий номер 6310137200:07:020:0044 та передачу Харківській міській раді.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2017 у справі №922/514/17 в задоволенні позову відмовлено.

Прокурор із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідач, ПАТ ОСОБА_3 Україна 1 , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2017 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

23.06.2017 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю надав Харківському апеляційному господарському суду доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких обґрунтував свою позиції стосовно відсутності будь-яких доказів на підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею.

Представник третьої особи по справі без самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчать відповідні поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте представник третьої особи не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників третьої особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників судового процесу, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 25.04.2007 Харківською міською радою було прийнято рішення №82/07 Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд , яким було надано в оренду земельну ділянку №2 площею 0,1792га по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові АТЗТ Гея .

21.11.2007 Харківською міською радою було прийнято рішення №255/07 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України , яким було продано земельну ділянку площею 0,1792 га, що розташована по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові АТЗТ Гея .

Зазначене рішення Харківської міської ради №255/07 стало підставою для укладення між Харківською міською радою та АТЗТ Гея договору №10/07 купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.12.2007, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером №1115.

Пунктом 1.1. вказаного договору Харківська міська рада (продавець) передала за плату, а АТЗТ Гея (покупець) зобов'язався прийняти у власність і оплатити земельну ділянку у м. Харків по вул. Полтавський Шлях, 186, загальною площею 0,1792 га, (кадастровий номер 6310137200:07:020:0044), згідно з планом земельної ділянки.

25.12.2007 АТЗТ Гея отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №059364 по вул. Полтавський Шлях, 186, площею 0,1792 га. (кадастровий номер 6310137200:07:020:0044) з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд торговельно-культурного центру , який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №52076710006.

В подальшому, між Приватним акціонерним товариством ОСОБА_3 Україна 1 (відповідач у справі) та АТЗТ Гея було укладено договір №2-1, відповідно до пункту 2.1. якого АТЗТ Гея (продавець) погоджується продати, а ПрАТ ОСОБА_3 Україна 1 (покупець) погоджується придбати земельну ділянку як це визначено у цьому документі та у Плані Забудови.

На підставі вищезазначеного договору №2-1 відповідачем було отримано Державний акт МВУ 1.

23.01.2008 право власності на зазначену земельну ділянку отримав відповідач ПАТ ОСОБА_3 Україна 1 за договором №2-1 купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером №247.

22.02.2008 ПАТ ОСОБА_3 Україна 1 отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД№025843 по вул. Полтавський Шлях, 186, площею 0,1792га. (кадастровий номер 6310137200:07:020:0044) з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд торговельно-культурного центру, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №520867400001.

Таким шляхом, ПАТ ОСОБА_3 Україна 1 - відповідач по справі - став власником земельної ділянки площею 0,1792га. по вул. Полтавський Шлях, 186 у місті Харкові (кадастровий номер 6310137200:07:020:0044).

11.03.2009 Дзержинським районним судом м. Харкова по справі №2-а-86/09/2011 було задоволено позов ВАТ Інститут Харківбудмпроект до Харківської міської ради, зокрема визнано протиправними та нечинними з моменту прийняття:

- з 25.04.2007 рішення Харківської міської ради Харківської області XIII сесії V скликання №82/07 Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд у частині надання в оренду АТЗТ Гея земельної ділянки №2 площею 0, 1792га по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові (п.п. 42.1. пункту 42 додатку № 2 до рішення);

- з 21.11.2007 рішення Харківської міської ради Харківської області 16 сесії 5 скликання №255/07 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України у частині продажу АТЗТ Гея земельної ділянки площею 0,1792га, розташованої по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові, тобто визнати протиправним та нечинним п.п. 1.1. пункту 1 додатку до рішення №255/07 Перелік юридичних осіб, яким продаються земельні ділянки несільськогосподарського призначення - АТЗТ Гея : земельну ділянку площею 0,1792 га. з земель житлової та громадської забудови, у м. Харків по вул. Полтавський Шлях,186 (кадастровий номер 6310137200:07:020:0044) за ціною 400240,00 грн. (без ПДВ) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд торговельно-культурного центру.

Зазначена постанова була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2013.

Звертаючись в інтересах держави з позовною заявою до господарського суду прокурор, посилаючись на вищезазначені судові акти, зазначає, що судами були встановлені порушення Харківської міської ради при прийнятті відповідних рішень в окремій оскаржуваній частині та вимог ст. 83 Земельного кодексу України, внаслідок чого, за відсутності погодженого у встановленому порядку проекту відведення та погодження меж земельної ділянки у приватній власності опинилась частина вул. Кашуби у м. Харкові, яка є автомобільною дорогою загального користування населеного пункту, призначеного для руху транспортних засобів. Крім того, спірна земельна ділянка частково знаходиться в межах земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ПрАТ Харківбудмпроект . Тобто, на думку прокурора, неправомірність передачі в оренду, а у подальшому у власність спірної земельної ділянки встановлено судом та є доведеною, в зв'язку з чим, на підставі ст. 388 ЦК України, підлягає поверненню територіальній громаді

Господарський суд Харківської області, приймаючи оскаржуване рішення, яким було відмовлено прокурору у задоволенні позовних вимог, зазначив, що АТЗТ Гея мало право відчужувати земельну ділянку як до, так і після визнання судом (у справі №2-а-86/09/2011) протиправним та нечинним рішення Харківської міської ради, що стосувалося продажу земельної ділянки АТЗТ Гея , адже правовстановлюючими документами на земельну ділянку у АТЗТ Гея були власне договір та державний акт, а не рішення органу місцевого самоврядування. Тому, відсутні будь-які підстави для застосування в даній справі ч. 1 ст. 388 ЦК України, адже дана норма стосується випадку якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати , а АТЗТ Гея мало право відчужувати земельну ділянку.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Як вже було встановлено в суді першої інстанції, 20.05.2014 господарський суд Харківської області прийняв рішення по справі №922/3183/14, яким прокурору Ленінського району міста Харкова було повністю відмовлено в позові про: - визнання недійсним договору №10/07;

- визнання недійсним договору №2-1 зі змінами та доповненнями;

- визнання недійсним Державного акту АТЗТ Гея ;

- визнання недійсним Державного акту ПАТ ОСОБА_3 Україна 1 ;

- зобов'язання Управління Держземагенства у м. Харкові та Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції скасувати відомості у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки та внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав.

Зазначене рішення господарського суду було залишене без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 та Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2015. Судові рішення по справі №922/3183/14 набрали законної сили та є остаточними.

Положення частини 3 статті 35 ГПК України вказують на те, що обстави, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набуло законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з положеннями частин 1, 4 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Підстави набуття права власності встановленні ст. 328 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 387 Цивільного кодексу України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В цьому випадку слід зазначити, що частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України встановлює вичерпний перелік підстав для витребування майна в добросовісного набувача за відплатним договором.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

В даному випадку, правовою підставою отримання відповідачем у власність земельної ділянки є договір №2-1 і продавець - АТЗТ Гея , на дату укладення та виконання договору, - було законним власником земельної ділянки відповідно до договору №10/07 та Державного акту АТЗТ Гея . Отже, відповідач набув право власності на земельну ділянку у відповідності із законодавством та за наявності правової підстави.

Також, слід зазначити, що згідно п. 3.1 договору №2-1, загальна купівельна ціна земельної ділянки складає 7 842 289,28 грн. А пункт 3.2. цього ж договору №2-1 підтверджує, що розрахунки між підприємством відповідача та АТЗТ Гея відбувалися в тому числі за попереднім договором. Отже, договір №2-1 є відплатним , а тому положення ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, на які посилається прокурор, дійсно не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Поняття добросовісності набувача характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання, при цьому, з сукупного аналізу наведених положень цивільного законодавства вбачається, що віднесення набувача майна, придбаного у особи, що не мала права його відчужувати, до категорії добросовісного/недобросовісного відбувається за критерієм обізнаності (фактичної та можливої) набувача такого майна про відсутність в особи, що відчужує майно, правових підстав для його відчуження. При цьому, підтвердженням добросовісності відповідача є також обставини нотаріального посвідчення правочину, зокрема договору №2-1, що передбачає покладення на нотаріуса функції перевірки повноважень осіб на укладення договору та статусу майна (наявності у відчужувача зареєстрованих речових прав та відсутності будь-яких обтяжень/обмежень щодо майна).

Таким чином, станом на дату придбання відповідачем земельної ділянки за договором №2-1, тобто на 23.01.2008, рішення Харківської міської ради №255/07 від 21.11.2007 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України в частині продажу земельної ділянки АТЗТ Гея не було визнано судом протиправним та нечинним і у АТЗТ Гея були в наявності всі правовстановлюючі документи на земельну ділянку, що підтверджували право власності АТЗТ Гея на земельну ділянку.

Тобто, відповідач не знав і не міг знати про порушення Харківською міською радою якихось положень законодавства при прийнятті рішення про продаж земельної ділянки АТЗТ Гея . Земельна ділянка була придбана ПрАТ ОСОБА_3 Україна 1 за відплатним договором №2-1, який не було визнано недійсним в судовому порядку, а, отже, є добросовісним набувачем земельної ділянки та її законним власником.

В своїй апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею.

Верховний суд України в своїй Постанові №6-2233цс16 від 21.12.2016, визначив, що наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Приймаючи рішення у справі №2-а-86/09/2011, суд першої інстанції виходив з протиправності рішень Харківської міської ради в оскаржуваних частинах як таких, що прийнято з порушенням процедури розгляду, за відсутності погодженого у встановленому порядку проекту відведення та погодження меж земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду АТЗТ Гея не погоджено з природоохоронними та санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури та культурної спадщини, ВАТ Інститут Харківбудмпроект є суміжним землекористувачем щодо земельної ділянки площею 0,1792 га. В той же час, у якості суміжного землекористувача позивач межі цієї земельної ділянки не погоджував, що підтверджується актом встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки від 12.09.2007.

Виходячи з наведеного, адміністративними судами, при розгляді справи №2-а-86/09/2011, не досліджувалися та не встановлювалися обставини щодо наявності чи відсутності волі територіальної громади м. Харкова на відчуження земельної ділянки АТЗТ Гея , та обставини щодо наявності чи відсутності волі на відчуження земельної ділянки в представницького органу територіальної громади - Харківської міської ради, так як наявність у Харківської міської ради як органу місцевого самоврядування, який в силу приписів ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, не оспорювалось.

Обставина щодо наявності чи відсутності волі власника є визначальною при вирішенні даного спору про витребування земельної ділянки у відповідача як добросовісного набувача.

Згідно ч. 2 ст. 82 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на дату укладення договору юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі; придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Відповідно до статті 127 ЗК України (в редакції, що діяла на дату укладення договору №10/07), органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Договір №10/07, укладений між Харківською міською радою та АТЗТ Гея , було нотаріально посвідчено. Зі сторони Харківської міської ради цей договір було підписано міським головою. Згідно пункту 5.1. цього договору Харківська міська рада (продавець) гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути відчужені згідно з законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання договору продавець чи покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових справ щодо неї немає.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ,як це встановлено у статті 626 Цивільного кодексу України.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України,

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як передбачено частиною 3 статті 209 Цивільного кодексу, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. Це означає, що нотаріус при посвідчені правочину перевіряє волевиявлення учасника правочину на предмет відповідності його внутрішній волі .

Частиною 1 статті 2015 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, договір №10/07 не був визнаний в судовому порядку недійсним з підстав наявності дефекту волі сторін такого правочину. Законодавством не встановлено нікчемність правочину щодо придбання земельної ділянки на тій підставі, що рішення органу місцевого самоврядування чи іншого державного органу про продаж цієї земельної ділянки скасоване в судовому порядку.

Враховуючи, що господарські суди по справі №922/3183/14 не знайшли підстав для визнання недійсним договору №10/07 та Державного акту АТЗТ Гея , вважається, що договір №10/07 вчинено на основі вільного волевиявлення територіальної громади в особі Харківської міської ради та такий договір відповідає внутрішній волі територіальної громади в особі Харківської міської.

Таким чином, прокурор ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не надав належним та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади позі її волею.

В той же час, обставини, наведені вище, свідчать про наявність у місцевої ради (яка діє як представницький орган територіальної громади) відповідного волевиявлення щодо передання у власність іншої особи спірної земельної ділянки.

Крім того, звертаючись до практику Європейського суду з прав людини, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.п. 32-35 Рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7,11 до Конвенції.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення, при вирішенні питання щодо припинення права власності приватної особи на майно внаслідок певних порушень, допущених з боку органу публічної влади при прийнятті рішення про передачу майна у власність, слід зазначити, що порушення допущені Харківською міською радою (як органом місцевого самоврядування) при прийнятті рішення про продаж спірної земельної ділянки АТЗТ Гея не можуть бути підставою для позбавлення ПрАТ ОСОБА_3 Україна 1 (приватної особи, яка не вчиняла жодних порушень та не знала і не могла знати про наявність певних порушень з боку Харківської міської ради при прийнятті рішення про продаж земельної ділянки АТЗТ Гея , у якого ПрАТ ОСОБА_3 Україна 1 придбало земельну ділянку за оплатним договором).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені прокурором доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2017 по справі №922/514/17 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2017 у справі № 922/514/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Пушай В.І.