Постанова

від 28.11.2017 по справі 922/514/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Справа № 922/514/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Данилова М.В., Ходаківська І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі№ 922/514/17 Господарського суду Харківської області за позовомКерівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради доПриватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 1" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПрАТ "Інститут Харківбудмпроект" провитребування земельної ділянки за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Петров О.Г.;

від третьої особи: не з'явились;

від прокуратури: прокурор відділу Генеральної прокуратури України - Гришина Т.А.;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради із позовом до Приватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 1" про витребування з володіння відповідача земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 186, загальною площею 0,1792 га., кадастровий номер 6310137200:07:020:0044 та передачу її Харківській міській раді.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2017 у справі №922/514/17 (суддя Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 (головуючий суддя - Істоміна О.А., судді - Пелипенко Н.М., Пушай В.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду із касаційною скаргою у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 328, 388 Цивільного кодексу України, статей 4, 4 7 , 22, 33, 34, 35, 43, 82, 84, 111 28 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2017 у справі та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 1", у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін з мотивів, у ній викладених.

Відповідно до протоколу Вищого господарського суду України від 24.11.2017, у зв'язку із призначенням судді Бакуліної С.В. суддею Верховного Суду на підставі Указу Президента України № 357/2017 від 10.11.2017, для розгляду касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області у справі №922/514/17, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Данилова М.В., Ходаківська І.П.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 25.04.2007 Харківською міською радою було прийнято рішення №82/07 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яким було надано в оренду земельну ділянку №2 площею 0,1792га по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові АТЗТ "Гея".

21.11.2007 Харківською міською радою було прийнято рішення №255/07 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України", яким було продано земельну ділянку площею 0,1792 га, що розташована по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові АТЗТ "Гея".

Вказане рішення Харківської міської ради №255/07 стало підставою для укладення між Харківською міською радою та АТЗТ "Гея" договору №10/07 купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.12.2007, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. за реєстровим номером №1115.

Пунктом 1.1. вказаного договору Харківська міська рада (продавець) передала за плату, а АТЗТ "Гея" (покупець) зобов'язався прийняти у власність і оплатити земельну ділянку у м. Харків по вул. Полтавський Шлях, 186, загальною площею 0,1792 га, (кадастровий номер 6310137200:07:020:0044), згідно з планом земельної ділянки.

25.12.2007 АТЗТ "Гея" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №059364 по вул. Полтавський Шлях, 186, площею 0,1792 га. (кадастровий номер 6310137200:07:020:0044) з цільовим призначенням "для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд торговельно-культурного центру", який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №52076710006.

23.01.2008 право власності на зазначену земельну ділянку отримав відповідач ПрАТ "Мульті Весте Україна 1" за договором №2-1 купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В.В. за реєстровим номером №247.

22.02.2008 ПрАТ "Мульті Весте Україна 1" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД№025843 по вул. Полтавський Шлях, 186, площею 0,1792 га (кадастровий номер 6310137200:07:020:0044) з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд торговельно-культурного центру, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №520867400001.

11.03.2009 Дзержинським районним судом м. Харкова по справі №2-а-86/09/2011 було задоволено позов ВАТ "Інститут Харківбудмпроект" до Харківської міської ради, зокрема визнано протиправними та нечинними з моменту прийняття:

- з 25.04.2007 рішення Харківської міської ради Харківської області XIII сесії V скликання №82/07 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" у частині надання в оренду АТЗТ "Гея" земельної ділянки №2 площею 0, 1792 га по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові (п.п. 42.1. пункту 42 додатку № 2 до рішення);

- з 21.11.2007 рішення Харківської міської ради Харківської області 16 сесії 5 скликання №255/07 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України" у частині продажу АТЗТ "Гея" земельної ділянки площею 0,1792 га, розташованої по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові, тобто визнати протиправним та нечинним п.п. 1.1. пункту 1 додатку до рішення №255/07 "Перелік юридичних осіб, яким продаються земельні ділянки несільськогосподарського призначення" - "АТЗТ "Гея": земельну ділянку площею 0,1792 га з земель житлової та громадської забудови, у м. Харків по вул. Полтавський Шлях,186 (кадастровий номер 6310137200:07:020:0044) за ціною 400240,00 грн (без ПДВ) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд торговельно-культурного центру.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2013.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога прокурора, підтримана позивачем у справі, витребувати із володіння відповідача земельну ділянку, придбану ним за договором купівлі-продажу від 23.01.2008 №2-1, на підставі положень пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, тобто, у зв'язку з тим, що земельна ділянка вибула із володіння територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради поза її волею, що, на переконання прокурора, підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2009 у справі №2-а-86/09/2011.

Розглядаючи справу місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, керуючись приписами статей 204, 318, 328, 330, 388 Цивільного кодексу України, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на встановлені обставини законного набувача (відповідача) права на спірну земельну ділянку та відсутності юридичних фактів, з якими пункт 3 частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України пов'язує можливість витребування майна у законного набувача.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Як унормовано статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

За приписами статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини 3 цієї статті якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, Цивільний кодекс встановлює певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння.

Відтак, першочерговим при зверненні позивача із віндикаційним позовом є встановлення наявності чи відсутності правових підстав володіння відповідачем відповідним майном.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, правовою підставою отримання відповідачем у власність земельної ділянки є договір №2-1 і продавець - АТЗТ "Гея", на дату укладення та виконання договору, - був законним власником земельної ділянки відповідно до договору №10/07 та Державного акту АТЗТ "Гея". Отже, відповідач набув право власності на земельну ділянку у відповідності із законодавством та за наявності правової підстави.

Судами також встановлено, що згідно пунктом 3.1 договору №2-1, загальна купівельна ціна земельної ділянки складає 7 842 289,28 грн. А пункт 3.2. цього ж договору №2-1 підтверджує, що розрахунки між підприємством відповідача та АТЗТ "Гея" відбувалися в тому числі за попереднім договором, що свідчить про відплатність договору.

Водночас, рішенням Господарського суду Харківської області від 20.05.2014 у справі №922/3183/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2015, прокурору Ленінського району міста Харкова відмовлено у задоволенні позову про:

- визнання недійсним договору №10/07;

- визнання недійсним договору №2-1 зі змінами та доповненнями;

- визнання недійсним Державного акту АТЗТ "Гея";

- визнання недійсним Державного акту ПАТ "Мульті Весте Україна 1";

- зобов'язання Управління Держземагенства у м. Харкові та Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції скасувати відомості у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки та внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав.

Вищий господарський суд України у постанові від 12.03.2015 у справі №922/3183/13 наголосив на правильності висновків судів про пропуск прокурором строків позовної давності щодо звернення до суду із вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу як №10/07, так і №2-1 та відмовою, у зв'язку з цим, у задоволенні позовних вимог.

Отже, оскільки право власності на спірну земельну ділянку АТЗТ "Гея" (перший набувач) набуло на підставі договору №10/07, укладеного між Харківською міською радою та АТЗТ "Гея" та у подальшому ця земельна ділянка була придбана ПрАТ "Мульті Весте Україна 1" за відплатним договором №2-1, які не було визнано недійсними в судовому порядку, то ПрАТ "Мульті Весте Україна 1" є її законним власником.

Разом з тим, як уже було зауважено, єдиною обставиною, якою прокурор обґрунтовує вимоги про витребування із володіння відповідача земельної ділянки на підставі положень пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України є постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2009 у справі №2-а-86/09/2011, якою визнано протиправними та нечинними з моменту прийняття:

- з 25.04.2007 рішення Харківської міської ради Харківської області XIII сесії V скликання №82/07 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" у частині надання в оренду АТЗТ "Гея" земельної ділянки №2 площею 0, 1792 га по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові (п.п. 42.1. пункту 42 додатку № 2 до рішення);

- з 21.11.2007 рішення Харківської міської ради Харківської області 16 сесії 5 скликання №255/07 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України" у частині продажу АТЗТ "Гея" земельної ділянки площею 0,1792 га, розташованої по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові, тобто визнати протиправним та нечинним п.п. 1.1. пункту 1 додатку до рішення №255/07 "Перелік юридичних осіб, яким продаються земельні ділянки несільськогосподарського призначення" - "АТЗТ "Гея": земельну ділянку площею 0,1792 га з земель житлової та громадської забудови, у м. Харків по вул. Полтавський Шлях,186 (кадастровий номер 6310137200:07:020:0044) за ціною 400240,00 грн (без ПДВ) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд торговельно-культурного центру.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ,як це встановлено у статті 626 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами частинами 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України не встановлено, що правочин, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке пізніше визнано судом нечинним, є нікчемним, а у судовому порядку, прокурору відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу №10/07, то колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин сторін статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач придбав спірну земельну ділянку у законного власника земельної ділянки. Скасування відповідного рішення ради, за відсутності рішення суду, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу землі №10/07 не може слугувати достатньою правовою підставою для витребування майна у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

До того ж, оскільки відповідач є законним власником спірної земельної ділянки, то стаття 321 Цивільного кодексу України гарантує останньому захист його прав.

Так, втручання держави в особі її органів, у тому числі - прокуратури, у право на мирне володіння своїм майном, зокрема позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, відповідно до п.п. 32-35 Рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Отже, з огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що встановлені постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2009 у справі №2-а-86/09/2011 порушення, допущені Харківською міською радою (як органом місцевого самоврядування) при прийнятті рішення про продаж спірної земельної ділянки АТЗТ "Гея", що мали наслідком скасування рішення Харківської міської №82/07 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" у частині надання в оренду АТЗТ "Гея" земельної ділянки №2 площею 0, 1792 га по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові (п.п. 42.1. пункту 42 додатку № 2 до рішення) та рішення Харківської міської ради №255/07 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України" у частині продажу АТЗТ "Гея" земельної ділянки площею 0,1792 га, розташованої по вул. Полтавський Шлях, 186 у м. Харкові, за наявності дійсних договору купівлі-продажу майна "2-1 та акту на право приватної власності від 22.02.2008 серії ЯД №025843, не можуть слугувати достатньою правовою підставою для позбавлення ПрАТ "Мульті Весте Україна 1" права на землю як приватної особи, яка не вчиняла жодних порушень та не знала і не могла знати про наявність певних порушень з боку Харківської міської ради при прийнятті рішення про продаж земельної ділянки АТЗТ "Гея", у якого ПрАТ "Мульті Весте Україна 1" придбало земельну ділянку за оплатним договором.

Доводи прокурора про порушення судами статей 328, 388 Цивільного кодексу України, статей 4, 4 7 , 22, 33, 34, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №922/514/17 слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 922/514/17 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 922/514/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді М.В. Данилова

І.П. Ходаківська