Постанова

від 14.03.2017 по справі 810/1538/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Київ № 810/1538/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В., в присутності

представників сторін:

від позивача - Комиш О.І., Гаврилюк А.В.

від відповідача - Богів Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Ф

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ Фоззі-Ф (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.12.2014 № 0038481702, № 0002962200, № 0002972200, № 0002982200, № 0002992200, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2014 № 17 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.12.2014 № 31.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року провадження по даній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2014 року № 0002962200 та № 0002972200 закрито у зв'язку з примиренням сторін.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області задоволено частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі від 06.12.2016 Вищий адміністративний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій … не надали належної оцінки зафіксованому актом перевірки порушенню вимог п.2.6 та п.2.8 Положення № 637.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір… .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта від 10.10.2014 № 516/10-13-22-01-121/32276210 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Ф код 32276210 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року на підставі якого було прийнято оскаржувані рішення і вважає висновки зазначеного Акта необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що відповідачем зроблено хибні висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо отримання директором ТОВ Фоззі-Ф ОСОБА_4 додаткового блага у вигляді коштів перерахованих за послуги мобільного зв'язку з яких не сплачено податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тоді як ОСОБА_4 на ряду з іншими працівниками ТОВ Фоззі-Ф користувався послугами стільникового мобільного зв'язку виключно в господарських цілях позивача, що підтверджується наданими під час перевірки документами.

Також, позивач зазначає, що враховуючи строки давності визначені статтею 250 Господарського кодексу України до ТОВ Фоззі-Ф не можуть застосовуватися штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, оскільки виявлені відповідачем порушення датовані серпнем - лютим 2013 року, а перевірка проводилась у період з 15.09.2014 по 03.10.2014.

В судовому засіданні 14.03.2017 представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили задовольнити адміністративний позов, а саме: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.12.2014 № 0038481702, № 0002982200, № 0002992200, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2014 № 17 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.12.2014 № 31.

Представник відповідача позову не визнав та стверджував, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Надав суду письмові заперечення, в яких не погоджувався з позовними вимогами позивача, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів заперечень посилався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Фоззі-Ф зареєстровано юридичною особою Києво - Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 04.11.2002, на час спірних господарських операцій, як платник податків перебувало на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

У період з 15.09.2014 по 03.10.2014 працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Ф , код 32276210 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 10.10.2014 № 516/10-13-22-01-121/32276210 (а.с. 33-86 Том I).

Висновком зазначеного Акта перевірки було встановлено порушення позивачем положень:

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі - 2 488 грн.

- частину 1 пункту 1 статті 7, пункт 1, пункт 2, пункт 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску в сумі - 6 778 грн.

- пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, що призвело до перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі на загальну суму 2 793,18 грн., та пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в країні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, а саме - неоприбуткування готівкових коштів в касі ТОВ Фоззі-Ф на загальну суму 2 793,18 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, працівниками податкового органу було встановлено неутримання та неперерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб, а також єдиного соціального внеску за березень, червень - грудень 2011 року, січень - квітень, червень-грудень 2012 року, та січень, березень, травень, червень 2013 року з доходу отриманого як додаткове благо у сумі 16 588,79 грн. (2011 рік - 7 614,65 грн., 2012 рік - 3 629,60 грн., 2013 рік - 5 344,54 грн.) з відповідального за фінансово господарську діяльність директора підприємства ОСОБА_4 з коштів перерахованих за послуги мобільного зв'язку, а саме: до перевірки не надано деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, журнали обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером, що унеможливлює підтвердження витрат пов'язаних з господарською діяльністю, чим порушено підпункт 164.2.17 пункт 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 488,0 грн.; пункт 1 частини 1 статті 7, пункти 1, 2, 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , через що встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 6 778,0 грн.

Також працівниками податкового органу під час перевірки було встановлено, що 21.01.2013, 31.01.2013, 15.02.2013 у касі ТОВ Фоззі-Ф проводилася виплата заробітної плати за видатковими відомостями на загальну суму 2 793,18 грн. без попереднього оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі підприємства. Будь-які касові операції 21.01.2013, 31.01.2013 та 15.02.2013 по касовій книзі не проводилися.

Також зазначається, що при визначенні залишку готівки в касі ТОВ "Фоззі-Ф" на кінець дня взято до уваги той факт, що до перевірки не надано видаткові відомості на виплату заробітної плати за 23.01.2013 на суму 298,02 грн., за 08.02.2013 на суму 223,53 грн. та за 22.02.2013 на суму 2271,63 грн.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем 01.12.2014 були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0038481702 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 3 620 грн., з яких 2 488 грн. за основним платежем та 1 132 грн. за штрафними фінансовими санкціями; (а.с. 12 Том I);

- № 0002982200 форми С , яким застосування штрафних санкцій (штраф) у розмірі 13 965, 90 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті від 15.12.2014 № 637 (а.с. 11 Том I);

- № 0002992200 форми С , яким застосування штрафних санкцій (штраф) у розмірі 5 586,36 грн. за порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті від 15.12.2014 № 637 (а.с. 10 Том I).

Крім того, 10.10.2014 відповідачем було виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 17, якою донараховано зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 6788 грн. (а.с. 14 Том I), а 01.12.2014 прийнято рішення № 31 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с. 15 Том I).

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки відповідача та прийнятими на їх підставі рішеннями та вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Зі місту Акта перевірки, вбачається, що відповідач обґрунтовуючи висновки про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування посилається на те, що директором ТОВ Фоззі-Ф в 2011 - 2013 роках отримано додаткове благо у вигляді коштів перерахованих за послуги мобільним зв'язком.

Надаючи правову оцінку обставинам викладеним в Акті перевірки, суд зазначає про таке.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Підпунктом 14.1.47 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до преамбули Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі - Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI).

Згідно з пунктом 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, базою нарахування єдиного соціального внеску з-поміж іншого є інші виплати, що мають індивідуальний характер.

З матеріалів справи, судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ "Київстар. Дж.Ес.Ем" 20.08.2007 укладено Генеральну угоду № КК761/2007 на корпоративне використаня послуг мобільного зв'язку стандарту GSM (а.с. 7-8 Том - II).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеної угоди оператор надає клієнту послуги мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM у мережі оператора, далі - послуги зв'язку , включаючи послуги міжнародного роумінгу, системи коротких повідомлень, передачі факсів та даних.

Крім того, 01.06.2009 між позивачем та ЗАТ "Київстар. Дж.Ес.Ем" укладено Угоду про введення спеціального режиму надання послуг стільникового мобільного зв'язку.

Відповідно до пункту 1 вказаної угоди оператор згідно цієї угоди надає клієнту спеціальний режим надання послуг зв'язку у згідно з положеннями цієї угоди. Під послугами зв'язку розуміються послуги стільникового мобільного зв'язку, що є предметом укладених оператором з клієнтом угод про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800.

Сторони погодились про те, що спеціальний режим надання послуг зв'язку застосовується до наступних особових рахунків, що належать клієнту та щодо яких між клієнтом та оператором укладено абонентські угоди з ідентичним номером, а саме особовий рахунок № 3267873.

На виконання вказаних угод позивач користувався двома мобільними номерами, а саме 067 223 60 30 та 067 223 74 44 .

Відповідно до наказу (розпорядження ) ТОВ Фоззі-Ф від 25.12.2010 №1/11-П абонентський номер 0672236030 закріплений за адміністративним відділом та відділом дозарювання овочів та фруктів. Зазначеним наказом застосування даного мобільного номеру телефону дозволено всім працівникам підприємства для службових дзвінків, які безпосередньо стосуються діяльності підприємства. Також, зазначений Наказ забороняє використання мобільного номеру телефону у власних потребах і в не робочий час (а.с 18 Том I).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що використання абонентського номеру 0672236030 не є персоніфікованим і не має індивідуального характеру, як це зазначає відповідач в Акті перевірки, у зв'язку з чим використання вказаного номеру директором ТОВ Фоззі-Ф ОСОБА_4 не може вважатись його додатковим благом, оскільки він як і інші працівники ТОВ Фоззі-Ф використовував даний номер в господарських цілях підприємства.

Крім того, суд зазначає, що відповіднодо пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: Абзац другий пункту 138.1 статті 138 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011, зміненого Законом № 4014-VI (4014-17) від 04.11.2011 - застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; Абзац третій пункту 138.1 статті 138 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011, зміненого Законом № 4014-VI (4014-17) від 04.11.2011 - застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абзацу ґ) підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством відносяться: витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

Підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва листом від 26.02.2010 № 2412 надав роз'яснення, що документами, які могли б підтвердити зв'язок витрат на мобільний зв'язок із господарською діяльністю суб'єкта господарювання є розрахункові документи про оплату послуг мобільного зв'язку на підставі рахунків оператора, наказ керівника про придбання мобільних телефонів та використання їх у господарській діяльності підприємства, угода з оператором мобільного зв'язку про надання послуг із зазначенням переліку номерів обслуговуваємих телефонів, правила користування мобільним зв'язком, затвердження керівником, і т.д.

Як вже зазначалося судом, позивачем були наданя відповідні угоди про введення спеціального режиму надання послуг стільникового мобільного зв'язку.

Також, на підтвердження оплати послуг мобільного зв'язку всіх абонентських номерів за зазначеним особовим рахунком позивачем надано деталізовані рахунки-фактури від мобільного оператора (а.с 9-30 Том II).

Крім того, відповідачем в Акті перевірки не зроблено висновків щодо не підтвердження адміністративних витрат у перевіряємий період.

Враховуючи викладене, оплата послуг мобільного зв'язку, здійснена позивачем, не відповідає характеристикам додаткового блага, а тому суд вважає, що висновки податкового органу про необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску з оплати послуг мобільного зв'язку є необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення від 01.12.2014 № 0038481702, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2014 № 17 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.12.2014 № 31 є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 01.12.2014 № 0002992200, № 0002982200, суд зазначає наступне.

З Акта перевірки вбачається, що відповідачем встановлено, що 21.01.2013, 31.01.2013, 15.02.2013 у касі ТОВ Фоззі-Ф проводилася виплата заробітної плати за видатковими відомостями на загальну суму 2 793,18 грн. без попереднього оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі підприємства, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637 і застосував по відношенню до позивача штрафні санкції відповідно до Уквзу Президента від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Також відповідачем в Акті зазначено, що при визначенні залишку готівки в касі ТОВ Фоззі-Ф на кінець дня взято до уваги той факт, що до перевірки не надано видаткові відомості на виплату заробітної плати за 23.01.2013 на суму 298,02 грн., за 08.02.2013 на суму 223,53 грн. та за 22.02.2013 на суму 2271,63 грн, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637 і застосував по відношенню до позивача штрафні санкції відповідно до Указу Президента від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ Президента від 12.06.1995 № 436/95).

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в даній частині зазначив, що передбачені статтею 1 Указу Президента від 12.06.1995 № 436/95 фінансові санкції за своєю суттю є адміністративно - господарськими санкціями, а тому їх застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Так, позивач акцентує увагу, що відповідно до частини 1 статті 250 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (частина 2 статті 250 ГК України).

З даною думкою позивача, суд не погоджується у звязку з наступним.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI статтю 250 ГК України доповнено частиною 2, якою зі сфери дії цієї статті, виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Закон України від 02.12.2010 року № 2756-VI набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, тобто, з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з 01.01.2011 року (часу набрання чинності Податковим кодексом України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач при нарахуванні позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пунктів 2.6 та 2.8 Положення від 15.12.2004 року № 637 не порушив строку давності, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Щодо надання належної оцінки зафіксованим в Акті перевірки порушенням, суд заначає про таке.

Порядок оприбуткування готівки врегульовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Згідно з пунктом 1.2 цього Положення від 15.12.2004 № 637 оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.2 Положення від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 1.2 Положення від 15.12.2004 № 637 каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Пунктом 2.6 зазначеного положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 3.1 Положення від 15.12.2004 року № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з пунктом 1.2 Положення від 15.12.2004 № 637 касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Пунктом 3.3 Положення від 15.12.2004 № 637встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

З даного приводу суд зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 04.11.2015 у справі № 825/554/15-а та у постанові від 01.04.2014 у справі № 21-54а14 дійшов висновку, …що пунктом 2.6 Положення від 15.12.2004 № 637 передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Таким чином, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки суди повинні з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Так, відповідачем під час перевірки був встановлений факт виплати заробітної плати з каси ТОВ Фоззі-Ф за видатковими відомостями на загальну суму 2 793,18 грн. (21.01.2013, 31.01.2013, 15.02.2013) без попереднього оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі підприємства.

Під час судового розгяду справи, позивачем не було спростовано доводи відповідача, шляхом надання прибуткових касових ордерів та заповненою належним чином Касовою книгою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ Фоззі-Ф в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002982200 задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог ТОВ Фоззі-Ф щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002992200, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 2.8 Положення від 15.12.2004 року № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з пунктом 3.5 Положення від 15.12.2004 року № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Пунктом 7.24 Положення від 15.12.2004 року № 637 передбачено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Так, відповідачем під час перевірки було встановлено, що при визначенні залишку готівки в касі ТОВ "Фоззі-Ф" на кінець дня взято до уваги той факт, що до перевірки не надано видаткові відомості на виплату заробітної плати за 23.01.2013 на суму 298,02 грн., за 08.02.2013 на суму 223,53 грн. та за 22.02.2013 на суму 2 271,63 грн.

Позивач в свою чергу з даного приводу пояснень не надав та належними доказами не спростував висновки відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога ТОВ "Фоззі-Ф" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002992200 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи те, що судом під час розгляду справи було встановлено, що директор ТОВ Фоззі-Ф ОСОБА_4 додаткового блага у вигляді коштів перерахованих за послуги мобільного зв'язку не отримував, податкового повідомлення - рішення від 01.12.2014 № 0038481702, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2014 № 17 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.12.2014 № 31 підлягають скасуванню.

В той же час, суд зазначає, що позивачем не спростовано належними доказами висновки відповідача щодо порушення ТОВ Фоззі-Ф пунктів 2.6 та 2.8 Положення від 15.12.2004 № 637, у зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення від 01.12.2014 № 0002982200, № 0002992200 визнані судом правомірними.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 данної статті).

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 01.12.2014 № 0038481702, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2014 № 17 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.12.2014 № 31 витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору (за подання позову в зазначеній частині) у сумі 201,54 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.12.2014 № 0038481702.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 01.12.2014 № 31 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2014 № 17.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" судові витрати у сумі 201 (двісті одна) грн. 54 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 березня 2017 р.