Постанова

від 02.08.2017 по справі 922/3520/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року Справа № 922/3520/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоМачульського Г.М. (доповідач), СуддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗолочівської селищної ради Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі№922/3520/16 Господарського судуХарківської області за позовомЗолочівської селищної ради Харківської області доПідприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки провизнання недійсним акта та зобов'язання вчинити дії

за участю

- позивача: - відповідача: 1) Чернишова О.Ю. (довіреність від 01.08.2017) 2) Бондаренко Т.А. (голова селищної ради) 1) Коваленко С.М. (керівник) 2) Шкодін Я.В. (довіреність від 02.11.2016, договір про надання правової допомоги),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Золочівська селищна рада Харківської області (далі - позивач) просила визнати недійсним державний акт на право користування земельною ділянкою серії ІІ-хр № 001103 від 12.09.2000 (далі - акт), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 57, зобов'язати Підприємство Харківської облспоживспілки "Золочівський ринок" (далі -відповідач) звільнити та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 0,8756 га, що розташована за адресою: вул.Коника та пров.Танкістів, смт Золочів Харківської області, яка була надана в постійне користування СП "Золочівський ринок" згідно акта.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту реорганізації СП "Золочівський ринок", відповідач без достатніх правових підстав користується земельною ділянкою, яка згідно акта була надана СП "Золочівський ринок".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2016 (суддя Ольшанченко В.І.), позов задоволено частково, зобов'язано відповідача звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 0,8756 га, що розташована по вул.Коника та пров.Танкістів, смт Золочів Харківської області, яка була надана в постійне користування СП "Золочівський ринок" згідно акта, в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Білецька А.М., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.), вказане рішення суду скасоване та прийнято нове, яким в позові відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказану постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, вказуючи на необґрунтованість доводів, викладених касаційної скарги, просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з актом у СП "Золочівський ринок" у постійному користуванні знаходилася земельна ділянка для комерційного використання площею 0,8756 га по вул. Коника та пров. Танкістів в смт. Золочів Харківської області, на підставі рішення позивача від 12.09.2000 №138-1.

31.01.2007 позивачем прийнято рішення "Про припинення права користування земельною ділянкою СП "Золочівський ринок", яке постановою Господарського суду Харківської області від 28.03.2017 у справі № АС-46/63-07, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2007 без змін, скасовано та визнано чинним акт.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач створений виділенням з облспоживспілки на базі майна СП "Золочівський ринок" (код ЄДРПОУ 01563314), реорганізованого приєднанням до облспоживспілки, відповідно до рішення зборів Ради Засновників спільних підприємств облспоживспілки від 06.07.2001, протокол №5, та постанови правління облспоживспілки від 29.01.2003 №64 "Про створення підприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки з передачею йому прав та зобов'язань облспоживспілки в межах прав та зобов'язань СП "Золочівський ринок" (код ЄДРПОУ 01563314), які перейшли до облспоживспілки в результаті його реорганізації.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.10.2016 відповідач (код ЄДРПОУ 01563314) зареєстрований 16.03.2004, як підприємство споживчої кооперації.

З положень пунктів 1.1, 1.2 статуту позивача, перереєстрованого Золочівською РДА Харківської області 16.03.2004, вбачається, що позивач є підприємством, створеним Харківською обласною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна, та є правонаступником СП "Золочівський ринок"

Також апеляційним судом встановлено, що чинність акта підтверджено постановою Господарського суду Харківської області від 28.03.2007 у справі № АС-46/63-07, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2007.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 922/4418/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016, встановлено, що відповідач не звертався із заявою про відмову від свого права користування земельною ділянкою, що належить йому на підставі акта, а позивач не приймав відповідного рішення про припинення права користування згідно вимог частини 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідач безпідставно користується спірною земельною ділянкою на підставі акта, оскільки Земельним кодексом України не передбачено правонаступництва відносно прав на землю, тоді як реорганізація СП "Золочівський ринок" є юридичним фактом припинення права на користування земельною ділянкою, а набуття права на землю відбувається відповідно до статей 116, 123 Земельного кодексу України. При цьому позивач вказував на те, що у випадку припинення прав користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд мотивував його тим, що позовні вимоги в частині визнання недійсним акта задоволенню не підлягають, оскільки акт втратив чинність на підставі рішення позивача від 12.02.2014 № 2408. В частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, суд виходив з того, що відповідач за відсутності правовстановлюючих документів користується земельними ділянками, що відображені в акті, оскільки для оформлення правонаступництва він повинен був повернути акт до архіву відповідному органу і отримати новий акт на право користування землею.

Скасовуючи це рішення та приймаючи нове про відмову в позові суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що позивачем не доведено жодних правових підстав для визнання недійсним акта та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо повернення земельної ділянки, оскільки вона у нього не вилучалася, тому право постійного користування на підставі акта у відповідача не припинялось.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи із наступного.

Як роз'яснив Конституційного Суду України у своєму рішенні від 22.09.2005 N 5-рп/2005 у справі N 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності та користування означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності та користування на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Із встановлених судами обставин вбачається, що на час припинення у 2001 році СП "Золочівський ринок" діяв Земельний кодекс України 1990 року положеннями статті 27 якого передбачалося, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства (ч.1 п. 3).

Наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення підприємства допускається лише у випадку, коли припинення підприємства виключає правонаступництво.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 зі справи №21-3а11.

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 05.05.2011 у справі "Редакція газети "Правоє дєло" та Штекель проти України" загальний підхід національних судів у відповідних справах може бути застосований судами.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин слід погодитися із висновками суду апеляційної інстанції про те, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення попередника відповідача не відбулося, таке право перейшло до відповідача як правонаступника СП "Золочівський ринок".

Крім того, слід зазначити, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства недійсним визнається акт, який був прийнятий із порушенням вимог чинного законодавства, тоді як позивач у даному спорі як на підставу недійсності акта посилається на обставини, що настали після видачі такого акта, що не може бути підставою для задоволення такого позову, як визнання недійсним акта.

Враховуючи викладене, інші доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не можуть бути правовою підставою для її задоволення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України") у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Отже із наведених вище підстав суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що позов задоволенню не підлягає.

Твердження позивача про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі є такими, що не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи такого клопотання на стадії апеляційного перегляду справи не містять.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Золочівської селищної ради Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі Господарського суду Харківської області №922/3520/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук