Рішення

від 27.07.2017 по справі 910/245/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017Справа №910/245/17

За позовомПублічного акціонерного товариства Деревообробний комбінат №7 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тетсу Україна простягнення 135093,32 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаДяденчук О.Г. - представник від відповідачаЦирулевська М.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Деревообробний комбінат №7 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Тетсу Україна 135093,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг по зберіганню №12 від 01.07.2016 в частині здійснення розрахунків за надані послуги зі збігання товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 113280,00 грн основного боргу, 7571,08 грн інфляційних втрат, 1312,81 грн 3% річних та 12929,43 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/245/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі №910/245/17 на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 було зупинено провадження у справі №910/245/17 до вирішення справи №910/1528/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕТСУ Україна до Публічного акціонерного товариства Деревообробний комбінат №7 про визнання недійсним договору №12 від 01.07.2016 про надання послуг по зберіганню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 05.07.2017.

В судових засіданнях 05.07.2017 та 18.07.2017 оголошувалась перерва до 18.07.2017 та 27.07.2017 відповідно.

В судове засідання, призначене на 27.07.2017, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи про те, що 01.07.2016 з посиланням на договір №12 від 01.07.2016 між сторонами було підписано акти приймання-передачі майна на зберігання, а також акти приймання-передачі цього ж майна зі зберігання. Відтак, за твердженням відповідача, насправді жодного майна в натурі за вказаним договором зберігання не передавалось, а тому підстави для оплати послуг зберігання відсутні. Представником позивача також було наголошено, що майно, начебто, передане на зберігання відповідачу ніколи Товариству з обмеженою відповідальністю Тетсу Україна не належало.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане 17.07.2017 клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/1528/17, що розглядається Вищим господарським судом України.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки станом на момент розгляду даної справи спір у справі 910/1528/17 вирішено по суті; рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі 910/1528/17 набрало законної сили.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тетсу Україна (замовник) та Публічним акціонерним товариством Деревообробний комбінат №7 (зберігач) було укладено договір №12 про надання послуг по зберіганню (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого зберігач зобов'язується надавати послуги по зберіганню на своїй території та в приміщеннях будівельних матеріалів, обладнання та інвентаря (майно), що належить замовнику, а замовник зобов'язується оплачувати ці послуги на умовах цього договору.

За умовами п.1.2 Договору, послуги надаються за адресою: м.Київ, вул.Богатирська, 9.

Передавання майна на зберігання та припинення зберігання оформлюється відповідними накладними або актами приймання-передавання, підписаними сторонами. Право власності на майно до зберігача не переходить, майно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача або бути переданим зберігачем третім особам без письмової згоди замовника (п.п.1.2, 1.3 Договору).

Термін зберігання майна за цим договором - на першу вимогу замовника, але не пізніше 01.07.2017. За згодою сторін строк зберігання майна може бути змінено. Строк дії договору до 01.07.2017. За згодою сторін строк договору може бути змінено (п.п.3.4, 5.1 Договору).

Згідно п.3.1 Договору щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем зберігач складає та надає замовнику акт прийому-передачі наданих послуг за звітний місяць. Замовник зобов'язується розглянути наданий акт протягом десяти днів з моменту його отримання та підписати його або заявити обґрунтовану відмову від його підписання.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №12 від 01.07.2016 є договором зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

У відповідності до ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору за надання послуг за цим договором замовник зобов'язується щомісячно сплачувати зберігачу плату в розмірі 56640,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість, незалежно від кількості (ваги) майна, що знаходиться на зберіганні. Плата за надані послуги за цим договором не залежить від кількості майна, що знаходиться на зберіганні і сплачується замовником не пізніше 20 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати послуг зберігання за період з 01.07.2016 по 31.08.2016 виконано не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 113280,00 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факту існування заборгованості не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано.

Посилання відповідача на те, що жодне майно фактично на зберігання позивачу не передавалось судом до уваги не приймаються, оскільки за умовами Договору відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати зберігачу плату в розмірі 56640,00 грн, а в п.3.2 Договору сторони погодили, що плата за надані послуги не залежить від кількості майна, яке знаходиться на зберіганні.

Суд відзначає, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, не погоджуючись з окремими умовами Договору, відповідач мав право відмовитись від його підписання, а підписавши - набув обов'язок виконувати встановлені ним умови належним чином.

Також відповідачем не спростовано того факту, що протягом липня-серпня 2016 року укладений між сторонами Договір був чинним. Доказів визнання його недійсним в судовому порядку відповідачем не надано.

Питання щодо наявності підстав для визнання недійсним вищевказаного Договору було предметом дослідження у справі №910/1528/17, за результатами розгляду якої рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕТСУ Україна до Публічного акціонерного товариства Деревообробний комбінат №7 про визнання недійсним Договору №12 від 01.07.2016 відмовлено.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором №12 від 01.07.2016 у розмірі 113280,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 7571,08 грн інфляційних втрат, 1312,81 грн 3% річних та 12929,43 грн пені, нарахованих за період прострочення з 21.07.2016 по 23.12.2016.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що в разі порушення замовником строків оплати послуг за цим Договором замовник сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої суми за кожен день затримки платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7571,08 грн підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних в межах визначеного позивачем періоду нарахування, суд дійшов висновку, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 12846,14 грн та 3% річних у розмірі 1308,15 грн.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тетсу Україна (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9, квартира 52, ідентифікаційний код 39913322) на користь Приватного акціонерного товариства Деревообробний комбінат №7 (04209, м.Київ, вул. Богатирська, будинок 9, ідентифікаційний код 30531566) основну заборгованість у розмірі 113280 (сто тринадцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 12846 (дванадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн 14 коп., 3% річних у розмірі 1308 (одна тисяча триста вісім) грн 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 7571 (сім тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 2024 (дві тисячі двадцять чотири) грн 98 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.08.2017

Суддя Ю.М. Смирнова