Постанова

від 12.04.2018 по справі 910/245/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/245/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Деревообробний комбінат № 7",

представник - Дяденчук О.Г.

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетсу Україна",

представник - не з'явився, повідомлений належним чином

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетсу Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017

у складі колегії суддів: Дикунської С.Я.. (головуючий), Сітайло Л.Г., Дідиченко М.А.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2017

у складі судді Смирнової Ю.М.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Деревообробний комбінат № 7"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетсу Україна"

про стягнення 135 093, 32 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетсу Україна" (далі - ТОВ "Тетсу Україна", замовник) та Публічним акціонерним товариством "Деревообробний комбінат №7" (далі - ПАТ "Деревообробний комбінат №7", зберігач) було укладено Договір №12 про надання послуг по зберіганню (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого зберігач зобов'язується надавати послуги по зберіганню на своїй території та в приміщеннях будівельних матеріалів, обладнання та інвентаря (майно), що належить замовнику, а замовник зобов'язується оплачувати ці послуги на умовах цього договору. Передавання майна на зберігання та припинення зберігання оформлюється відповідними накладними або актами приймання - передавання, підписаними сторонами. (пункт 1.2 Договору).

2. Термін зберігання майна за цим Договором - на першу вимогу замовника, але не пізніше 01.07.2017. За згодою сторін строк зберігання майна може бути змінено (пункт 3.4 Договору). Строк дії договору встановлено до 01.07.2017. За згодою сторін строк договору може бути змінено. Відповідно до пункту 5.2.3 договір припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який було укладено Договір; в разі отримання Замовником всього майна, що було передане на зберігання. (п. 5.2.1, 5.2.3 Договору).

3. Згідно з пунктом 3.1 Договору щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем зберігач складає та надає замовнику акт прийому-передачі наданих послуг за звітний місяць. Замовник зобов'язується розглянути наданий акт протягом десяти днів з моменту його отримання та підписати його або заявити обґрунтовану відмову від його підписання.

4. Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору за надання послуг за цим договором замовник зобов'язується щомісячно сплачувати зберігачу плату в розмірі 56 640 грн, в тому числі, податок на додану вартість, незалежно від кількості (ваги) майна, що знаходиться на зберіганні. Плата за надані послуги за цим договором не залежить від кількості майна, що знаходиться на зберіганні і сплачується замовником не пізніше 20 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача.

5. Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що в разі порушення замовником строків оплати послуг за цим Договором замовник сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої суми за кожен день затримки платежу.

Обґрунтування позовних вимог

6. 04.01.2017 ПАТ "Деревообробний комбінат № 7" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "Тетсу Україна" про стягнення 113 280 грн заборгованості, 7 571,08 грн інфляційних втрат, 1 312,81 грн 3% річних, 12 929,43 грн пені, мотивуючи позов порушенням замовником своїх зобов'язань за Договором зберігання щодо своєчасної оплати за надані послуги за період з 01.07.2016 по 31.08.2016.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. 27.07.2017 рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено частково стягнуто з ТОВ "Тетсу Україна" на користь ПАТ "Деревообробний комбінат №7" основну заборгованість у розмірі 113 280 грн, пеню у розмірі 12 846,14 грн, 3% річних у розмірі 1 308, 15 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 571, 08 грн та судовий збір у розмірі 2 024,98 грн. Суд визнав вимоги позивача про стягнення боргу та інфляційних втрат обґрунтованими та підтвердженими належним доказами та здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних дійшов висновку про часткове задоволення позову. Суд першої інстанції вказав, що дійсність Договору зберігання була встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 910/1528/17. Судом також відхилено посилання відповідача на те, що жодне майно фактично на зберігання позивачу не передавалось з огляду на те, що за умовами Договору відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати зберігачу плату в розмірі 56 640 грн, а в п.3.2 Договору сторони погодили, що плата за надані послуги не залежить від кількості майна, яке знаходиться на зберіганні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. 13.11.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 залишено без змін, з підстав його законності та обґрунтованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

9. 14.11.2017 ТОВ "Тетсу Україна" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

10. 04.04.2018 ПАТ "Деревообробний комбінат №7" подало відзив на касаційну скаргу в якій просить залишити прийняті у справі постанову та рішення без змін, а скаргу без задоволення, з підстав її необґрунтованості.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Звертаючись з касаційною скаргою ТОВ "Тетсу Україна" посилається на порушення судами норм статей 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) та стверджує, що оскільки ТОВ "Тетсу Україна" не передавало позивачу майно на зберігання за Договором, то у відповідача не виникло зобов'язання з оплати послуг зберігання.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

12. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Деревообробний комбінат №7" вказує, що рішення та постанова у справі прийняті у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

13.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

13.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

13.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

14. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Цивільний кодекс України

15.1. Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання

1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки;

15.2. Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

15.3. Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.4. Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

15.5. Стаття 629. Обов'язковість договору

1. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 632. Ціна

1. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

15.6. Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.7. Стаття 936. Договір зберігання

1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

15.8. Стаття 938. Строк зберігання

1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

2. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

3. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

15.9. Стаття 946. Плата за зберігання

1. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

2. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

3. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

17. Судами встановлено, що на підставі Договору від 01.07.2016 № 12 між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини, які в силу положень статті 526, 629 Цивільного кодексу України мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору. Дійсність укладеного між сторонами договору була встановлена рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1528/17 за позовом ТОВ "Тетсу Україна" до ПАТ "Деревообробний комбінат № 7" про визнання Договору від 01.07.2016 № 12 недійсним, яким у позові відмовлено. Зазначені обставини не потребують додаткового встановлення та дослідження в силу приписів частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017). Встановивши, що протягом липня-серпня 2016 року укладений між сторонами у справі договір був чинний, однак відповідач не виконав у встановлений Договором строк взятих на себе зобов'язань в частині оплати послуг зберігання, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за договором в розмірі 113 280 грн.

18. Суди попередніх інстанцій також дійшли обґрунтованих висновків, встановивши прострочення замовником своєчасної оплати за Договором, а також з огляду положення пункту 4.3 Договору та статті 625 Цивільного кодексу України, здійснивши відповідний розрахунок сум, про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача сум пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних.

19. Доводи скаржника про те, що ним майно на зберігання ПАТ Деревообробний комбінат № 7" не передавалось, а тому у відповідача не виникло зобов'язань з оплати послуг за Договором зберігання відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне. Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, а пунктами 3.2., 3.3. сторонами погоджено фіксований розмір плати за надані послуги, яка не залежить від кількості майна, яке знаходиться на зберіганні, а тому у замовника виник обов'язок з оплати послуг у встановлений договором строк.

20. Посилання скаржника на те, що ТОВ "Тетсу Україна" та ПАТ Деревообробний комбінат № 7" 01.07.2016 дійшли згоди про доцільність оренди відповідного приміщення, а не зберігання майна в ньому та уклали договір оренди не приймаються колегією суддів, оскільки договір оренди не був предметом розгляду у даній справі, а в силу положень частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Доводи, викладені в касаційній скарзі про порушення судами першої та апеляційної скарги норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження.

22. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

24. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетсу Україна" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетсу Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі № 910/245/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

В. Погребняк