Ухвала

від 31.07.2017 по справі 760/19091/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3333/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

власника майна, директора ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» ОСОБА_7

представника власника майна ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках підприємств, що відкриті ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на дату, годину та хвилину ухвали суду,

зокрема у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ, МФО 321842:

Код ЄДРПОУ 23574672, ВИКФИЛ,МП, № 26055053107235;

Код ЄДРПОУ 33558727, АДІТУМ МАРКЕТ ПП, №26007053130250;

Код ЄДРПОУ 33558727, АДІТУМ МАРКЕТ ПП, № 26055053116709;

Код ЄДРПОУ 33558727, АДІТУМ МАРКЕТ ПП, № 26003053159882;

Код ЄДРПОУ 37606281, ABEPIK, ТОВ, № 26005060430291;

Код ЄДРПОУ 37606281, АВЕРІК, ТОВ, № 26055060398457;

Код ЄДРПОУ 37606281, Соц.страх АВЕРІК, ТОВ, № 26043053001105;

Код ЄДРПОУ 37606281, Соц.страх АВЕРІК, ТОВ, № 26045060071621;

Код ЄДРПОУ 41004441, БРОКСТАР ЛІМІТЕД ТОВ, № 26009053174300;

Код ЄДРПОУ 41004441, БРОКСТАР ЛІМІТЕД ТОВ, 26055053131267;

Код ЄДРПОУ 41004441, Соц.страх БРОКСТАР ЛІМІТЕД ТОВ, № 26043053105829;

у Столична Філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» КИЇВ, МФО 380269:

Код ЄДРПОУ 40094293, ІНСТАРКОМ ТОВ, № 26009056214026;

Код ЄДРПОУ 40094293, ІНСТАРКОМ ТОВ, № 26050056203235;

Код ЄДРПОУ 40094293, Соц.страх ІНСТАРКОМ ТОВ, № 26043056202599;

Код ЄДРПОУ 40317738, ЕЛІТ ФІНАНС ГРУПП ТОВ, № 26009056215832;

Код ЄДРПОУ 40317738, ЕЛІТ ФІНАНС ГРУПП ТОВ, № 26050056205802;

Код ЄДРПОУ 40317738, Соц.страх ЕЛІТ ФІНАНС ГРУПП ТОВ, № 26042056200525;

у Філії «КИЇВСІТІ» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ, МФО 380775,

Код ЄДРПОУ 23574672, ВІКФІЛ мп, № 26001056113723;

Код ЄДРПОУ 23574672, ВІКФІЛ мп, № 26003056110326;

Код ЄДРПОУ 23574672, ВІКФІЛ мп, № 26006056110958;

Код ЄДРПОУ 23574672, ВІКФІЛ мп, № 26006056110958;

Код ЄДРПОУ 23574672, ВІКФІЛ мп, № 26058056101517;

Код ЄДРПОУ 23574672, ВІКФІЛ мп, № 26005056130520;

Код ЄДРПОУ 23574672, ВІКФІЛ мп, № 26006056129046;

Код ЄДРПОУ 23574672, ВІКФІЛ мп, № 26009056120376;

Код ЄДРПОУ 23574672, ВІКФІЛ мп, № 26053056110967;

Код ЄДРПОУ 23574672, ВІКФІЛ мп, № 26046056100702;

Код ЄДРПОУ 35265458, КОЛЬЧУГА КСБ ПП, № 26005056112344;

Код ЄДРПОУ 35265458, КОЛЬЧУГА КСБ ПП, № 26052056110935;

Код ЄДРПОУ 37075045, АМЛАК ТОВ, № 26007056106994;

Код ЄДРПОУ 37075045, АМЛАКТОВ, № 26056056102897;

Код ЄДРПОУ 37075045, Соц.страх АМЛАК ТОВ, № 26041056103124;

Код ЄДРПОУ 37606281, АВЕРІК ТОВ, № 26008056112404;

Код ЄДРПОУ 37606281, АВЕРІКТОВ, № 26054056103627;

Код ЄДРПОУ 37606281, Соц.страх АВЕРІК ТОВ, № 26042056102135;

Код ЄДРПОУ 38923460, СІНТЕКС ТРЕЙД ТОВ, № 26003056106943;

Код ЄДРПОУ 38923460, СІНТЕКС ТРЕЙД ТОВ, № 26058056106868;

Код ЄДРПОУ 38923460, Соцстрах СІНТЕКС ТРЕЙД ТОВ, № 26044056101305;

Код ЄДРПОУ 39165182, АПБС ТОВ, № 26009056111794,

Код ЄДРПОУ 39165182, АГІБС ТОВ, № 26056056101694;

Код ЄДРПОУ 39165182, Соц.страх АПБС ТОВ, 26043056100976.

Цією ж ухвалою зобов`язано службових осіб ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надати старшому слідчому з особливо важливих справ Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_9 , іншим слідчим слідчої групи, які здійснюють досудове розслідування даного кримінального провадження або уповноваженій особі за дорученням слідчого, довідку про залишок коштів на момент накладення арешту на зазначені вище розрахункові рахунки.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, що грошові кошти із зазначених рахунків можуть бути перераховані на розрахункові рахунки інших юридичних/фізичних осіб, що призведе до їх втрати і унеможливить встановлення причетних до злочину осіб, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, з метою запобігання протиправним діям з використанням банківських рахунків, припинення злочинної діяльності, відшкодування в подальшому спричинених державі збитків та забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів і конфіскації майна.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, директор ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, та постановити нову ухвалу, якою зняти арешт з грошових коштів ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» і заборону на їх користування та скасувати зобов`язання службових осіб зазначених в апеляційній скарзі банківських установ накладених оскаржуваною ухвалою.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, представник зазначає, що ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» до кримінального провадження, в рамках якого подано клопотання про арешт майна, відношення немає, оскільки посадові особи підприємства по теперішній час не одержували ані повісток про виклик у якості свідків, ані вимог про надання копій документів про правовідносини, які є предметом інтересу слідчого органу, ані повідомлення про підозру, відповідно до вимог глави 22 КПК України та не мають статусу осіб перелічених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Також апелянт вказує, що в матеріалах провадження відсутні докази того, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є предметом кримінального правопорушення та перебуває у власності юридичної особи, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.

Додає, що ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» засновано у 2005 році, з 2009 року директором якого є ОСОБА_11 та вказує про відсутність у підприємства заборгованостість по сплаті податків та зборів.

Далі апелянт вказує, що ні слідчим у клопотанні, ні слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не зазначено конкретних фактів розкрадання, у який час та спосіб воно здійснено та про які саме кошти йде мова. Стверджує, що всі наведені в оскаржуваній ухвалі доводи є безпідставними, а про розмір завданих державі збитків не зазначено.

Також апелянт стверджує, що накладення слідчим суддею арешту на майно зазначене у клопотанні слідчого спричинило неможливість ведення підприємством подальшої господарської діяльності, оскільки товариство позбавлено можливості розрахуватися з контрагентами, сплатити комунальні платежі та рахунки за обслуговування банківських рахунків, що призвело до невиплати заробітної плати працівникам та повної зупинки господарської діяльності підприємства.

Крім того, апелянт вказує, що підприємство є добросовісним набувачем арештованих коштів та здійснює законну господарську діяльність.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування пропуску такого строку зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено без виклику у судове засідання власника майна, про існування оскаржуваної ухвали підприємству стало відомо 14 червня 2017 року, апеляційна скарга подана на наступний день.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга директора ПП «АДІТУМ МАРКЕТ»підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи те, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні суду першої інстанції не приймали, про існування оскаржуваної ухвали суду апелянту стало відомо14 червня 2017 року, апеляційна скарга подана до суду 15.06.2017 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді прокурором не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України перебувають матеріали кримінального провадження № 12015040030000292, відомості про яке 08.05.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ст. 205, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 229, ч. 4 ст. 358 КК України.

Старший слідчий з особливо важливих справ Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках підприємств, що відкриті ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року задоволено, проте з таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначені вимоги закону не були дотримані.

Як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий ОСОБА_9 звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення можливої конфіскації майна, цивільного позову, визнання в подальшому речових доказів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Отже, звертаючись з клопотанням, слідчий мав чітко визначити мету зазначену в законі та довести необхідність арешту саме з цією метою, що у цьому випадку зроблено не було.

Представленими в апеляційний суд матеріалами встановлено, що у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, в тому числі і посадовим особам ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», що є необхідною умовою при накладенні арешту саме з метою, передбаченою п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою конфіскації майна.

Крім того, матеріали додані до клопотання, не містять доказів існування у даному кримінальному провадженні цивільного позову, оскільки положення ст. 170 КПК України не містять підстав для накладення арешту з метою забезпечення майбутнього цивільного позову, передбачаючи лише право звертатись з таким клопотанням у разі необхідності забезпечення цивільного позову, який вже подано у кримінальному провадженні.

Накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, який буде поданий у майбутньому, унеможливлює з`ясування питання співмірності вартості майна, на яке слідчий просить накласти арешт та ціни позову, оскільки він ще не поданий зацікавленою особою. Крім цього, положення ст. 128 КПК України передбачають право пред`явлення цивільного позову лише до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, тоді як відсутність цивільного позову позбавляє слідчого суддю можливості перевірити чи підлягає арешту майно особи, про яку йдеться у клопотанні слідчого.

Необхідним буде відмітити, що наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Надана прокурором у судовому засіданні суду апеляційної інстанції постанова про визнання майна речовим доказом не може бути взята до уваги колегією суддів, з урахуванням того, що вона датована після винесення слідчим суддею оскаржуваного судового рішення, а саме 09.06.2017 року, та не була предметом розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування на дані порушення уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у ньому майно з метою забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), хоча матеріали додані до клопотання не містять доказів існування у даному кримінальному провадженні цивільного позову, як і не містять постанови про визнання майна речовим доказом, не міститься такої мети і в клопотанні слідчого.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту, оскільки слідчий не надав суду достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Доводи апелянта в частині того, що ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» не має жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого подано клопотання, те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не є предметом кримінального правопорушення, а підприємство не має заборгованостей, не заслуговують на увагу з огляду на наведені вище підстави і є передчасними через відсутність чіткої мети арешту.

З урахуванням вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню частково з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках підприємств, чіткий перелік яких наведено в ухвалі слідчого судді, що відкриті зокрема у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ, МФО 321842, у Столична Філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» КИЇВ, МФО 380269, у Філії «КИЇВСІТІ» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м.Київ, МФО 380775, скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», відкритих у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ, МФО 321842.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_9 про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», відкритих у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ, МФО 321842.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4