Постанова

від 31.07.2017 по справі 809/880/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р. № 809/880/17

16 год. 05 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача Дмитрук М.А.,

представника відповідача Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропауер" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідропауер" (далі - позивач, ТзОВ "Гідропауер") звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі невірних висновків контролюючого органу, зазначених в акті перевірки №379/09-19-14-01-01/37248413, винесено податкове повідомлення рішення №0003851401 від 09.06.2017, яке підлягає скасуванню судом. Зокрема ТзОВ "Гідропауер" вважає, що податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке полягало в декларуванні завищеного від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року відповідно до Декларації №9267308078 від 19.01.2017. Зокрема акт перевірки не містить жодних пояснень щодо даного висновку, а також аналізу операцій ТзОВ "Гідропауер" за вказаний період. Натомість висновками акту перевірки визначено, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту, зокрема, сум податку на додану вартість згідно з податковими накладними ТОВ ГЕОС-УКБ в розмірі 2 118 875 грн., з посиланням на те, що договір доручення №21/03 від 21.03.2016, укладений позивачем з ТОВ ГЕОС-УКБ , не відповідає вимогам Цивільного кодексу України та те, що ТОВ ГЕОС-УКБ будівельно-монтажні роботи для позивача не виконувало. Дані висновки на думку позивача є неправомірними, оскільки здійснені без врахування презумпції правомірності правочину, а сам договір в повній мірі відповідає приписам ЦК України. Також в обґрунтування неправомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ТОВ "Гідропауер" вказало, що всі первинні документи, на підставі яких здійснено віднесення відповідних сум до від'ємного значення податку на додану вартість, відповідають Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , а акт перевірки, згідно висновків якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містить численні порушення та неточності, що дає підстави вважати з'ясування усіх обставин порушення позивачем податкового законодавства поверхневим та шаблонним.

Представник позивача вимоги, викладені в адміністративному позові, підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, наведених в письмовому запереченні. Зокрема вказав, що позивачем помилково зараховано до від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 118 875 грн, в зв'язку з чим і було винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення. Зайве віднесення вказаних коштів відбулося на підставі податкових накладних щодо проведення господарських операцій, пов'язаних з виконанням будівельно-монтажних робіт між ТзОВ Геос-УКБ (продавець) та позивачем (покупець), проте перевіркою встановлено, що фактично ніяких будівельних робіт ТзОВ Геос-УКБ не виконувало, а діяло на підставі договору доручення №21/03 від 21.03.2016, за яким здійснювало оплату за виконані будівельно-монтажні роботи ТОВ Будівельна компанія СТРОМАТ для позивача. Тому позивачем неправомірно завищено від'ємне значення податку на додану вартість на підставі первинних документів, якими оформлені операції з отримання будівельно-монтажних робіт від ТОВ Геос-УКБ , на суму 2 118 875 грн. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, взявши до уваги обставини, викладені позивачем у поданому позові, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Гідропауер , код ЄДРПОУ 37248413, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. За результатами перевірки складено акт від 16.05.2017 №379/09-19-14-01-01/37248413 (а.с.18-46).

Зокрема, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, п.198.3, п.198.5, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (надалі, також - ПК України) в результаті чого виявлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в сумі 2 118 875 грн. за грудень 2016 року.

Позивачем 23.05.2017 подано до ГУ ДФС в Івано-Франківській області письмове заперечення на акт перевірки з проханням скасувати пункти стосовно порушення п. 198.1, 198.2, п.198.3, п.198.5, п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України (а.с.58-62), проте згідно відповіді на заперечення від 08.06.2017 в задоволенні вимог позивача контролюючим органом відмовлено (а.с.63-65).

Па підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області 09.06.2017 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003851401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 118 875 грн (а.с.17).

Так, відповідачем, на підставі перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 встановлено його завищення всього у сумі 2 118 875 грн., в тому числі за травень 2016 року в сумі 632 057 грн., за червень 2016 року в сумі 442 419 грн., за липень 2016 року в сумі 318 529 грн., за серпень 2016 року в сумі 342 897 грн., за вересень 2016 року в сумі 219 661 грн., за жовтень 2016 року в сумі 163 312 грн.

Судом встановлено, що ТОВ Гідропауер здійснювало будівництво Сваричівської МГЕС в с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання будівельних робіт ТОВ Гідропауер , з одного боку, та ТОВ Будівельна компанія СТРОМАТ , з другого боку, уклали договір генерального підряду №216/ПР-15 від 11.02.2016 (а.с.79-85).

Всього по договору генерального підряду ТОВ Будівельна компанія СТРОМАТ виконано за період 2016 року будівельних робіт об'єкта будівництва Сваричівської МГEC на загальну суму 4 786 809,5 грн., в т.ч. ПДВ 797 801,60 грн. (акти виконаних робіт форми КБ 2 та КБ З). Господарські операції ТОВ Гідропауер та ТОВ БК Стромат відображено в бухгалтерському та податковому обліку. Виписані податкові накладні ТОВ БК Стромат на виконання будівельних робіт згідно договору генпідряду №216/ПР-15 від 11.02.16 для ТОВ Гідропауер , зареєстровані в ЄРП та відображені в складі податкового кредиту за відповідні звітні періоди, а вартість робіт віднесено на збільшення капітальних інвестицій (бухгалтерський рахунок 15 Капіталі І інвестиції ). Розрахунки за виконані будівельні роботи проведені повністю шляхом перерахування коштів в сумі 5198620,0 грн. За даними бухгалтерського обліку по балансовому рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками обліковується дебіторська заборгованість в сумі 411 810,44 грн. Вказані дані були предметом податкової перевірки та не заперечуються позивачем.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ Гідропауер (Довіритель) укладено Договір доручення з ТОВ Геос-УКБ (Повірений) №21/03 від 21.03.2016, згідно якого ТОВ Гідропауер (Довіритель як Замовник уповноважує ТОВ Геос-УКБ (Повіреного) представляти свої інтереси перед Генпідрядником ТОВ Будівельна компанія Стромат за Основним договором (а.с.101-102).

Відповідно до укладеного Договору, Довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання за плату, бути уповноваженим представником довірителя як Замовника за основним договором, а саме агентом довірителя, з усіх питань, що стосуються здійснення платежів та приймання-передачі робіт за основним договором. З метою виконання повноважень, визначених в пункті 1.1 Договору, довіритель уповноважує повіреного представляти інтереси довірителя перед генпідрядником, а також діяти від імені, за рахунок та в інтересах довірителя з усіх питань, визначених в пункті 1.1. Договору.

Для уникнення непорозумінь, сторони визнали, що в ході виконання дорученя, визначеного договором №21/03 від 21.03.2016, повірений зобов'язується діяти у суворій відповідності до умов основного договору і ніщо в цьому договорі не повинно тлумачитись як передача повіреному функцій замовника за договором та/або будь-яких прав на об'єкт.

Сторони погодили, шо виконання повіреним своїх повноважень за договором №21/03 від 21.03.2016 здійснюється за рахунок довірителя, у зв'язку з чим довіритель зобов'язується відшкодувати повіреному всі фактично понесені ним витрати в ході виконання доручення наданого договором.

На виконання умов договору №21/03 від 21.03.2016, замовнику (довірителю) ТОВ Гідропауер виконавець (повірений) ТОВ Геос-УКБ надало акти виконаних робіт форми КБ2в та довідку і вартість виконаних будівельних робіт форми КБ3 на об'єкт будівництва Сваричівської МГЕС на загальну суму 12650000 грн., в т.ч. ПДВ 2108333 грн (а.с.105-116; 118-124;126-149;151-153;155-167;169-180;182-191).

ТОВ Гідропауер представлено контролюючому органу податкові накладні від ТОВ Геос-УКБ на виконання будівельно-монтажних робіт на загальну суму 12650000 грн., в т.ч. ПДВ 2108333 грн (а.с.67, 70,72,73,75,77).

Крім того, ТОВ Гідропауер представлено контролюючому органу податкові накладні, від ТОВ Геос-УКБ на винагороду повіреного всього на суму 63249,98 грн., в т.ч. ПДВ 10541,67 грн. (а.с.68,69,71,74,76,78).

Проаналізувавши вищевказані документи, суд зазначає, що позивачем допущено помилкове трактування договору доручення з огляду на наступне.

Главою 68 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (надалі - ЦК України) визначено поняття договору доручення.

Згідно зі ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

З системного аналізу вказаної норми слідує, суд наголошує, що за договором доручення повірений може виступати виключно від імені довірителя, а юридичні дії, вчинені повіреним в рамках даного договору, змінюють майновий стан довірителя, що й повинно відображатися в податковому обліку.

Вчинення юридичних дій є однією з істотних умов договору доручення, що відрізняє його від інших договорів, зокрема, від договорів підряду, предметом яких є не дії, а кінцевий матеріальний результат.

Згідно зі ст. 1004 ЦК України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повіреному, який діє як комерційний представник (стаття 243 цього Кодексу), довірителем може бути надано право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором.

Після виконання доручення повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення (пункт 3, частини 1 статті 1006 ЦК України).

Згідно з статтею 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Пунктом 2 частини 1 статті 1006 ЦК України передбачено, що після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання слід негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

Враховуючи вищевказані приписи Цивільного кодексу України, суд зазначає, що приймання та оплата будівельно-монтажних робіт від імені ТОВ Геос-УКБ , що підтверджується поданими контролюючому органу податковими накладними (а.с.67, 70,72,73,75,77) виходить за рамки укладеного договору доручення №21/03 від 21.03.2016.

Згідно представлених документів ТОВ Геос-УКБ профінансовано будівельно монтажні роботи ТОВ Гідропауер на ТОВ Будівельна компанія СТРОМАТ в сумі 12 713 250 грн.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем зроблено вірні висновки про те, що ТОВ Геос-УКБ не виконувало будівельно-монтажні роботи для ТОВ Гідропауер , а тому ТОВ Гідропауер зайво віднесено: - до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних ТОВ Геос-УКБ в сумі 2118875 грн., - на збільшення балансової вартості капітальних інвестицій вартість будівельно монтажних робіт в сумі 10594375 грн.

Відповідно до пункту 189.4 стаття 189 ПК України, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Посилаючись на вказану норму Податкового кодексу України, позивач обґрунтовує можливість передачі результату робіт, послуг, товарів, придбаних у основного виконавця, виробника, постачальника.

Суд погоджується з можливістю приймати результати робіт від свого імені, проте договірна конструкція, що описана позивачем відповідає зовсім іншому договору - договору комісії, який регламентується главою 69 Цивільного кодексу України. Оскільки договір комісії між ТОВ Гідропауер та ТОВ Геос-УКБ не укладався, в суду відсутні правові підстави вважати правомірність поданих податкових накладних ТОВ Геос-УКБ на підставі виконання договору доручення №21/03 від 21.03.2016.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд дійшов до переконання про правильність висновків відповідача про порушення позивачем п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, через допущення яких ТОВ Гідропауер неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 2118875 грн. згідно первинних документів, якими оформлено операції з отримання будівельно- монтажних робіт від ТОВ Геос-УКБ за травень 2016 року в сумі 632057 грн., за червень 2016 року в сумі 442419 грн., за липень 2016 року в сумі 318529 грн., за серпень 2016 року в сумі 342897 грн., за вересень 2016 року в сумі 219661 грн., за жовтень 2016 року в сумі 163312 грн.

Таким чином перевіркою повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, в результаті наведених порушень, вірно встановлено завищення ТОВ Гідропауер від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 2 118 875 грн. за грудень 2016 року.

Судне приймає до уваги посилання представника позивача на презумпцію правомірності правочину, оскільки за наслідками перевірки податковий орган правомірності укладення вищевказаного договору доручення не заперечував.

Одночасно суд відхиляє посилання позивача на відсутність в матеріалах перевірки графіку перевірки, оскільки в даному випадку контролюючим органом дотримано вимоги ПК України щодо умов та порядку допуску посадових осіб до проведення перевірки та фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, тобто відбувся допуск до такої перевірки, та за результатами якої прийнято оскаржуване рішення, а тому дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали своє правове значення і не є такими, що можуть порушувати права позивача, та відповідно не підлягають оскарженню.

Слід зазначити, що згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом ТзОВ "Foods and Goods L.T.D." до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - ДПА в Донецвкій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, позовні вимоги платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необгрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки, обраний позивачем у цій частині спосіб захисту порушеного права не може бути визнаний вірним.

Крім того на переконання суду, допущення помилок та описок в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не можу бути підставою скасування самого акту, а є підставою для можливості притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи, яка такі помилки допустила в разі встановлення її вини за результатами відповідного службового розслідування. Тобто, при прийнятті рішення, суд не може брати до уваги описки, помилки чи неточності, зазначені в відповідних документах контролюючого органу, якщо вони не спотворюють чи не змінюють інформацію, яка підлягає дослідженню судом.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував доводи позивача в цілому та довів правомірність оскарженого податкового-повідомлення рішення.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Отже, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 07.08.2017 року.