Постанова

від 26.06.2018 по справі 809/880/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 червня 2018 року

справа №809/880/17

адміністративне провадження №К/9901/49224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гідропауер на постанову Івано-франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у складі судді Гундяка В.Д. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів Ніколіна В.В., Багрія В.М., Гінди О.М. у справі № 809/880/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гідропауер до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

19 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гідропауер (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09 червня 2017 року №0003851401, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 2 118 875 грн., з мотивів протиправності та безпідставності його прийняття.

31 липня 2017 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у задоволені адміністративного позову Товариства відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність податковим органом податкового правопорушення, покладеного в основу зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість.

26 квітня 2018 року Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права просить скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при постановлені оскаржуваних судових рішень положень статей 72 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 104, 187, 1000, 1003 Цивільного кодексу України, статей 14, 77, 88, 189, 198, 201 Податкового кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

02 травня 2017 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу №809/880/17 із Івано-Франківського окружного адміністративного суду, яка надійшла на адресу Верховного Суду 15 травня 2018 року.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що спірне податкове повідомлення - рішення від 09 червня 2017 року №0003851401 прийняте податковим органом згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 на підставі акта документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти зокрема нарахування та сплати податків та зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року від 16 травня 2017 року №379/09-19-14-01-01/37248413, яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за період з травня по жовтень 2016 року на 2 118 875 грн., за порушення пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає у протиправному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за період з травня 2016 року по жовтень 2016 року на 2 118 875 грн. за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Геос УКБ щодо виконання будівельно-монтажних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював будівництво Сваричівської МГЕС в с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області. На виконання будівельних робіт Товариство уклало договір підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Стромат від 11 лютого 2016 року №216/ПР-15, здійснення робіт за яким підтверджено первинними документами податкового та бухгалтерського обліку та оплачено у повному обсязі.

21 березня 2016 року платник податків уклав договір доручення з Товариством з обмеженою відповідальністю Геос УКБ №21/03, за яким останній виступає агентом довірителя, з усіх питань, що стосуються здійснення платежів та приймання-передачі робіт за основним договором.

На виконання умов договору №21/03 відповідачем відображено витрати на проведення будівельно-монтажних робіт на загальну суму 12 650 000 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 108 333 грн., а також на винагороду повіреного всього на суму 63 249 грн. 98 коп., в тому числі податок на додану вартість у сумі 10 541 грн. 67 коп.

У бухгалтерському обліку виконання робіт та отримання послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю Геос УКБ позивачем відображено такими проводками дебет рахунку 151 Капітальні інвестиції , дебет рахунку 6442 Податковий кредит - кредит 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

За змістом пунктів 198.1, 198.2 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту, серед іншого, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Верховний Суд зазначає, що витрати для цілей формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, статтею першою якого серед іншого визначено значення господарської операції, як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186 (далі - Інструкція № 291), бухгалтерська проводка, використана позивачем для відображення та підтвердження операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Геос УКБ за дебетом рахунку 151 Капітальні інвестиції , дебетом рахунку 6442 Податковий кредит та кредитом рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками підтверджує витрати підприємства за розрахунками з контрагентами, які безпосередньо виконували, серед іншого, будівельно-монтажні роботи, що збільшили первісну (переоцінену) вартість) основних засобів (абзац шістнадцятий пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби").

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що контрагент - Товариство з обмеженою відповідальністю Геос УКБ , відповідно до умов договору доручення не виконувало будівельно-монтажних робіт, а лише здійснювало представництво інтересів довіритеся перед генпідрядником.

Здійснення витрат на виконання договору доручення не призводить до здійснення капітальних інвестиції у розумінні абзацу шістнадцятого пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", такі операції відображаються за дебетом на рахунку 37 та відповідних субрахунках, передбачених Інструкцією № 291.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту сум витрат, понесених за наслідком виконання договору доручення №21/03, оскільки такі витрати здійснено всупереч умовам договору та не підтверджено належними і допустимими первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гідропауер залишити без задоволення.

Постанову Івано-франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 809/880/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер