Постанова

від 27.03.2018 по справі 809/880/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/9186/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Гінди О.М.

при секретарі судового засідання Смидюк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гідропауер на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року (суддя - Гундяк В.Д., м. Івано-Франківськ, повний текст постанови складено 07 серпня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гідропауер до Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гідропауер 19 червня 2017 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.06.2017 №0003851401. Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке полягало в декларуванні завищеного від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року відповідно до Декларації №9267308078 від 19.01.2017. Зокрема акт перевірки не містить жодних пояснень щодо даного висновку, а також аналізу операцій ТОВ Гідропауер за вказаний період. Натомість висновками акту перевірки визначено, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту, зокрема, сум податку на додану вартість згідно з податковими накладними ТОВ Геос-УКБ в розмірі 2 118 875 грн., з посиланням на те, що договір доручення №21/03 від 21.03.2016, укладений позивачем з ТОВ Геос-УКБ , не відповідає вимогам Цивільного кодексу України а також те, що ТОВ Геос-УКБ будівельно-монтажні роботи для позивача не виконувало. Дані висновки на думку позивача є неправомірними, оскільки здійснені без врахування презумпції правомірності правочину, а сам договір в повній мірі відповідає приписам ЦК України. Також в обґрунтування неправомірності прийняття оскаржуваного ППР ТОВ Гідропауер вказало, що всі первинні документи, на підставі яких здійснено віднесення відповідних сум до від'ємного значення податку на додану вартість, відповідають Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , а акт перевірки, згідно висновків якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містить численні порушення та неточності, що дає підстави вважати з'ясування усіх обставин порушення позивачем податкового законодавства поверхневим та шаблонним.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у справі №809/880/17 у задоволенні заявленого позову - відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правильності висновків відповідача про порушення позивачем п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, через допущення яких ТОВ Гідропауер неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 2118875 грн. згідно первинних документів, якими оформлено операції з отримання будівельно - монтажних робіт від ТОВ Геос-УКБ за травень 2016 року в сумі 632057 грн., за червень 2016 року в сумі 442419 грн., за липень 2016 року в сумі 318529 грн., за серпень 2016 року в сумі 342897 грн., за вересень 2016 року в сумі 219661 грн., за жовтень 2016 року в сумі 163312 грн. Щодо посилань позивача на відсутність в матеріалах перевірки графіку перевірки, суд першої інстанції зазначив, що оскільки в даному випадку контролюючим органом дотримано вимоги ПК України щодо умов та порядку допуску посадових осіб до проведення перевірки та фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, тобто відбувся допуск до такої перевірки, та за результатами якої прийнято оскаржуване рішення, а тому дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали своє правове значення і не є такими, що можуть порушувати права позивача, та відповідно не підлягають оскарженню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його вірним з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Гідропауер з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, результати якої оформлено актом від 16.05.2017 №379/09-19-14-01-01/37248413. Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.5, п. 198.6 ст.198 ПК України в результаті чого виявлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в сумі 2 118 875 грн. за грудень 2016 року.

Позивачем 23.05.2017 подано до ГУ ДФС в Івано-Франківській області письмове заперечення на акт перевірки з проханням скасувати пункти стосовно порушення п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6. ст.198 ПК України, проте згідно відповіді на заперечення від 08.06.2017 в задоволенні вимог позивача контролюючим органом відмовлено.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване ППР №0003851401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 118 875 грн.

Так, відповідачем, на підставі перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 встановлено його завищення всього у сумі 2 118 875 грн., в тому числі за травень 2016 року в сумі 632 057 грн., за червень 2016 року в сумі 442 419 грн., за липень 2016 року в сумі 318 529 грн., за серпень 2016 року в сумі 342 897 грн., за вересень 2016 року в сумі 219 661 грн., за жовтень 2016 року в сумі 163 312 грн.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

У відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. а п.198.1 ст.198 цього ж Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як визначено у п.198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право, зокрема, на формування податкового кредиту. Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України. При цьому наведені вимоги законодавства передбачають не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

На правильність наведеного вказує і правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 27 березня 2012 року №21-737во10 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Гідропауер здійснювало будівництво Сваричівської МГЕС в с.Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області. На виконання будівельних робіт ТОВ Гідропауер , з одного боку, та ТОВ Будівельна компанія Стромат , з другого боку, уклали договір генерального підряду від 11.02.2016 №216/ПР-15. Всього по договору генерального підряду ТОВ Будівельна компанія Стромат виконано за період 2016 року будівельних робіт об'єкта будівництва Сваричівської МГEC на загальну суму 4 786 809,5 грн., в т. ч. ПДВ 797 801,60 грн. (акти виконаних робіт форми КБ 2 та КБ З). Господарські операції ТОВ Гідропауер та ТОВ БК Стромат відображено в бухгалтерському та податковому обліку. Виписані податкові накладні ТОВ БК Стромат на виконання будівельних робіт згідно договору генпідряду від 11.02.16 №216/ПР-15 для ТОВ Гідропауер , зареєстровані в ЄРП та відображені в складі податкового кредиту за відповідні звітні періоди, а вартість робіт віднесено на збільшення капітальних інвестицій (бухгалтерський рахунок 15 Капіталі І інвестиції ). Розрахунки за виконані будівельні роботи проведені повністю шляхом перерахування коштів в сумі 5198620,0 грн. За даними бухгалтерського обліку по балансовому рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками обліковується дебіторська заборгованість в сумі 411 810,44 грн. Вказані дані були предметом податкової перевірки та не заперечуються позивачем.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ Гідропауер (Довіритель) укладено Договір доручення з ТОВ Геос-УКБ (Повірений) №21/03 від 21.03.2016, згідно якого ТОВ Гідропауер (Довіритель) як Замовник уповноважує ТОВ Геос-УКБ (Повіреного) представляти свої інтереси перед Генпідрядником ТОВ Будівельна компанія Стромат за Основним договором. Відповідно до укладеного Договору, Довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання за плату, бути уповноваженим представником довірителя як Замовника за основним договором, а саме агентом довірителя, з усіх питань, що стосуються здійснення платежів та приймання-передачі робіт за основним договором. З метою виконання повноважень, визначених в пункті 1.1 Договору, довіритель уповноважує повіреного представляти інтереси довірителя перед генпідрядником, а також діяти від імені, за рахунок та в інтересах довірителя з усіх питань, визначених в пункті 1.1. Договору. Для уникнення непорозумінь, сторони визнали, що в ході виконання доручення, визначеного договором №21/03 від 21.03.2016, повірений зобов'язується діяти у суворій відповідності до умов основного договору і ніщо в цьому договорі не повинно тлумачитись як передача повіреному функцій замовника за договором та/або будь-яких прав на об'єкт. Сторони погодили, шо виконання повіреним своїх повноважень за договором №21/03 від 21.03.2016 здійснюється за рахунок довірителя, у зв'язку з чим довіритель зобов'язується відшкодувати повіреному всі фактично понесені ним витрати в ході виконання доручення наданого договором.

На виконання умов договору №21/03 від 21.03.2016, замовнику (довірителю) ТОВ Гідропауер виконавець (повірений) ТОВ Геос-УКБ надало акти виконаних робіт форми КБ2в та довідку і вартість виконаних будівельних робіт форми КБ3 на об'єкт будівництва Сваричівської МГЕС на загальну суму 12650000 грн., в т. ч. ПДВ 2108333 грн. ТОВ Гідропауер представлено контролюючому органу податкові накладні від ТОВ Геос-УКБ на виконання будівельно-монтажних робіт на загальну суму 12650000 грн., в т.ч. ПДВ 2108333 грн. Крім того, ТОВ Гідропауер представлено контролюючому органу податкові накладні, від ТОВ Геос-УКБ на винагороду повіреного всього на суму 63249,98 грн., в т.ч. ПДВ 10541,67 грн. Згідно представлених документів ТОВ Геос-УКБ профінансовано будівельно монтажні роботи ТОВ Гідропауер на ТОВ Будівельна компанія Стромат в сумі 12 713 250 грн.

Суд апеляційної погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ Геос-УКБ не виконувало будівельно-монтажні роботи для ТОВ Гідропауер , а тому ТОВ Гідропауер зайво віднесено: - до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних ТОВ Геос-УКБ в сумі 2118875 грн., - на збільшення балансової вартості капітальних інвестицій вартість будівельно монтажних робіт в сумі 10594375 грн.

Принагідно зазначити, що за змістом п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 189.4 стаття 189 ПК України, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Посилаючись на вказану норму Податкового кодексу України, позивач обґрунтовує можливість передачі результату робіт, послуг, товарів, придбаних у основного виконавця, виробника, постачальника.

Суд погоджується з можливістю приймати результати робіт від свого імені, проте договірна конструкція, що описана позивачем відповідає зовсім іншому договору - договору комісії, який регламентується главою 69 Цивільного кодексу України. Оскільки договір комісії між ТОВ Гідропауер та ТОВ Геос-УКБ не укладався, в суду відсутні правові підстави вважати правомірність поданих податкових накладних ТОВ Геос-УКБ на підставі виконання договору доручення №21/03 від 21.03.2016.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про правильність висновків відповідача про порушення позивачем п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, через допущення яких ТОВ Гідропауер неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 2118875 грн. згідно первинних документів, якими оформлено операції з отримання будівельно- монтажних робіт від ТОВ Геос-УКБ за травень 2016 року в сумі 632057 грн., за червень 2016 року в сумі 442419 грн., за липень 2016 року в сумі 318529 грн., за серпень 2016 року в сумі 342897 грн., за вересень 2016 року в сумі 219661 грн., за жовтень 2016 року в сумі 163312 грн.

Таким чином перевіркою повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, в результаті наведених порушень, вірно встановлено завищення ТОВ Гідропауер від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 2 118 875 грн. за грудень 2016 року.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на презумпцію правомірності правочину, оскільки за наслідками перевірки податковий орган правомірності укладення вищевказаного договору доручення не заперечував.

Щодо покликань апелянта на відсутність плану-графіку документальних перевірок, як на підставу визнання проведеної перевірки недійсною, апеляційний суд зазначає наступне. Контролюючим органом дотримано вимоги ПК України щодо умов та порядку допуску посадових осіб до проведення перевірки та фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, тобто відбувся допуск до такої перевірки, та за результатами якої прийнято оскаржуване рішення, а тому дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали своє правове значення і не є такими, що можуть порушувати права позивача, та відповідно не підлягають оскарженню.

Слід зазначити, що згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ Foods and Goods L.T.D. до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - ДПА в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Отже, позовні вимоги платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки, обраний позивачем у цій частині спосіб захисту порушеного права не може бути визнаний вірним.

Крім того на переконання суду, допущення помилок та описок в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не можу бути підставою скасування самого акту, а є підставою для можливості притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи, яка такі помилки допустила в разі встановлення її вини за результатами відповідного службового розслідування. Тобто, при прийнятті рішення, суд не може брати до уваги описки, помилки чи неточності, зазначені в відповідних документах контролюючого органу, якщо вони не спотворюють чи не змінюють інформацію, яка підлягає дослідженню судом.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття оскаржуваного ППР.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гідропауер залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. М. Багрій О. М. Гінда Повне судове рішення складено 28 березня 2018 року.