Ухвала

від 07.08.2017 по справі 826/28265/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/28265/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Файдюка В.В.

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Русбана Інжинірінг Україна до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Русбана Інжиніріг Україна , звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0000452204 від 13 лютого 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від березні 2017 року позивач, Приватне підприємство Перфект газ , звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області №0001062301 від 28 жовтня 2016 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року позовні вимоги - задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.

Представником відповідача до Київського апеляційного адміністративного суду подано клопотання у якому просить перенести розгляд справи у зв'язку з недостатньою кількістю працівників юридичного відділу ДПІ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Русбана Інжинірінг Україна зареєстроване 17 лютого 2006 року за №0001017179 та перебуває на обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість.

Сторонами не заперечується, що позивач здійснює діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками (КВЕД 46.14).

На підставі службового посвідчення серії КВ №109429 від 02 червня 2014 року, виданого Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Голуб Юлією Вікторівною - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.79.1 п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві №59 від 19 січня 2015 року, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Русбана Інжинірінг Україна з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічні ресурси України за період 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28 січня 2015 року № 31/26-57-22-03-10/34356203, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2014 року на 109956 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2014 року на 15 044 грн.

13 лютого 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000452204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 125 000 грн і нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 31 250 грн.

Позивач скористався можливістю адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової інспекції у Святошинського районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28 квітня 2015 року № 7180-10-26-15-10-05-35 податкове повідомлення-рішення відповідача від 13 лютого 2015 року № 0000452204 залишено без змін, а первинна скарга без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27 травня 2015 року № 11124-6-99-99-10-01-04-25 залишено скаргу без задоволення, оскільки відсутня довіреність на підтвердження повноважень представника.

18 червня 2015 року представником позивача повторно подана скарга, однак станом на момент подання позовної заяви до суду, результати розгляду позивачу не повідомлялись.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними у постанові суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічні ресурси України (постачальник) укладено договір поставки № 18082014-1 від 18 серпня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити лінію по сортуванню яблук (обладнання), виробництва компанії Сорма Груп, Італія, вартістю 750 000 грн., у тому числі ПДВ 125 000 грн.

Постачальник поставляє обладнання у відповідності зі специфікацією, що є додатком № 1 до даного договору та складає його невід'ємну частину.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 18082014-1 від 18 серпня 2014 року, постачальником поставлено на користь позивача згідно опису : - стрічковий конвеєр, сортувальник COMPAC SLS Sizer, електричні з'єднання і основна плата.

Відповідно до п. 2.2 договору постачальник здійснює поставку обладнання протягом 20 робочих днів, починаючи з дня зарахування на його рахунок оплати.

На підтвердження фактичного виконанням зобов'язань за договором № 18082014-1 від 18 серпня 2014 року позивачем надано: копії специфікації № 1, видаткової накладної № 396 від 19 серпня 2014 року, податкової накладної № 336 від 18 серпня 2014 року, № 396 від 19 серпня 2014 року, товарно-транспортної накладної № 23 від 19 серпня 2014 року, банківської виписки, платіжних доручень № 2914 від 19 серпня 2014 року, № 2919 від 20 серпня 2014 року, № 2920 від 02 вересня 2014 року, № 2942 від 02 вересня 2014 року.

Оплата позивачем поставленого товару відбулася в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента позивача, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодекс України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічні ресурси України відповідач зазначає, що згідно податкових декларацій з податку на додану вартість та даних підсистеми Дані митниці 1С Податковий блок відсутня інформація по Товариству з обмеженою відповідальністю Екологічні ресурси України та по ланцюгу постачання щодо ввезення на митну територію України лінії із сортування яблук.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, у справі 804/20424/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічні ресурси України до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківський області про визнання протиправними та зобов'язанням вчинити певні дії, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року визнано протиправними дії Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківський області щодо невизнання податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічні ресурси України (код ЕДРПОУ 38774637) з податку на додану вартість за червень-вересень 2014 року; визнано податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічні ресурси України (код ЕДРПОУ 38774637) з податку на додану вартість за червень-вересень 2014 року з додатками прийнятими в у день їх фактичного отримання, а саме 22 жовтня 2014 року, 24 вересня 2014 року, 20 серпня 2014 року, 21 липня 2014 року.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім зазначеного, у акті перевірки відповідач зазначає, що з бази даних АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України встановлено, що за вказаними автомобільними номерами ВА 70-25 АА зареєстровано автомобіль АЦ ЗИЛ 431410, з типом кузова паливозаправник - С, який зареєстрований на підприємстві ПП Агрорембудсервіс (код ЕДРПОУ 30386627) та яким неможливо транспортувати лінію для сортування яблук.

Проте, позивачем надано відомості про те, що у серпні 2014 року, за даними Кіровоградського МРЕВ, на тимчасовому обліку з державним номерним знаком ВА 7025 АА зарєстрований автомобіль Renault Premium 400, тип автомобіля - вантажний, тип кузова - сидловий тягач, а на постійному обліку, з державними номерами ВА 5778 XX був зареєстрований напівпричіп-фургон Е, що повністю відповідає даним, зазначеним у товарно-транспортній накладній.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не встановлено наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічні ресурси України виробничих/обслуговуючих приміщень для ведення господарської діяльності, а також не встановлено наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічні ресурси України персоналу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірною операцією позивача з його контрагентом є виконання договору поставки.

Так, відповідачем не доведено, що для виконання умов договору поставки обладнання, необхідна наявність на балансі контрагента позивача виробничих/обслуговуючих приміщень та персоналу.

На підставі доказів, що містяться у справі, яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції зробив юридично правильний висновок про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, рух товарно-матеріальних цінностей також підтверджується матеріалами справи: у подальшому лінія по сортуванню яблук модель SLS 100 Sizer виробництва компанії Сорма Групп, Італія, яка придбана позивачем за договором № 18082014-1 від 18 серпня 2014 року, продана Селянському (фермерському) господарству Перлина Поділля (код ЄДРПОУ 30870731) згідно з договором № 0608147-1 від 06 серпня 2014 року та знаходиться на балансі господарства і використовується за призначенням.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, оскільки останнім під час судового розгляду не доведено фактів допущення порушень вимог податкового законодавства позивачем.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Русбана Інжинірінг Україна до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів з моменту направлення копії сторонам та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 07.08.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Файдюк В.В.