Рішення

від 07.08.2017 по справі 915/579/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року Справа № 915/579/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника 1-го відповідача - Григорян В.С., довіреність б/н від 07.08.2017,

представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився,

представник 3-го відповідача в судове засідання не з'явився,

в засіданні приймає участь прокурор - Григорян Е.Р., посвідчення № 035059 від 13.08.2015,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, 54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 7, в інтересах держави

до 1-го відповідача: Коблівської сільскої ради Березанського району Миколаївської області, вул. Одеська, буд. 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456,

до 2-го відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1,

до 3-го відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2,

про: - визнання незаконним та скасування рішення;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про:

- визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 19 від 16.12.2014 про продаж ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? частці земельної ділянки площею 0,07 га, яка розміщена в межах території Коблівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_5;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,07 га з кадастровим номером НОМЕР_3 у АДРЕСА_5, укладеного 24.12.2014 між Коблівською сільською радою та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б., про що 24.12.2014 у Державному реєстрі правочинів вчинено запис за № 1062.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 19 від 16.12.2014 Про продаж земельних ділянок , договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2014 за № 1062; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером 83505514 від 27.03.2017; інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 31.03.2016 № 10-14.08-0.4-651/72-16; ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 01.06.2016 у справі № 469/343/16-ц; норм статей 13, 14, 19, 55, 131-1 Конституції України, статей 59, 60-62, 80, 84, 152 Земельного кодексу України, статей 85, 88-90 Водного кодексу України, статей 15, 167, 172, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 23 Закону України Про прокуратуру , статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , та мотивовані наданням Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з метою здійснення останніми підприємницької діяльності, земельної ділянки прибережної захисної смуги Чорного моря в порушення вимог законодавства.

Відповідач-1 у відзиві № 1041 від 27.06.2017 просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач-2 у відзиві б/н від 27.07.2017 (з урахуванням доповнення до нього б/н від 01.08.2017) також просить суд відмовити в задоволенні позову.

При цьому, в обґрунтування своїх заперечень, відповідач-2 наголошує, зокрема, на тому, що: по-перше, прокурор безпідставно звернувся до господарського суду як самостійний позивач, оскільки в позовній заяві ним не вказано органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, та не вказано про відсутність такого органу, у зв'язку з чим клопоче про залишення позову без розгляду; по-друге, відповідачі 2 та 3, укладаючи спірний договір, діяли не як фізичні особи-підприємці, а як фізичні особи-громадяни, реалізуючи свої цивільні права, а тому даний спір, виходячи із суб'єктного складу, не підлягає розгляду в господарських судах за правилами господарського судочинства.

Розглянувши заявлені відповідачем-2 клопотання, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

По-перше, що стосується тверджень відповідача-2 про те, що прокурором у позовній заяві не вказано органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, та не вказано про відсутність такого органу, то такі твердження спростовуються тестом самої позовної заяві, в якій, зокрема в абзаці 9-му на 6-ій сторінці, зазначено, що оскільки порушення інтересів територіальної громади відбулось внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який у справі виступає відповідачем, незаконного рішення, прокурор звертається із зазначеним позовом як самостійний позивач в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, яка є власником спірної земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру .

Статтею 29 ГПК України унормовано, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру . У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Статтею 15 Цивільного кодексу України безпосередньо не визначаються органи, які здійснюють захист цивільних прав.

Водночас, крім органів, зазначених у ст. 55 Конституції України, відповідно до окремих актів законодавства України здійснюють захист цивільних прав та інтересів або сприяють їх захисту, зокрема, органи прокуратури.

Частиною другою ст. 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст. ст. 167, 172 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Одним із органів, що можуть звертатися до суду та яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, є прокуратура, на яку статтею 131-1 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Суд, при прийнятті поданої прокурором позовної заяви, визнав доводи прокурора обґрунтованими, і як наслідок - порушив провадження у даній справі.

По-друге, що стосується тверджень відповідача-2 про те, що даний спір, виходячи із суб'єктного складу, не підлягає розгляду в господарських судах за правилами господарського судочинства, то суд вважає такі твердження відповідача-2 безпідставними, оскільки відповідачі 2 та 3, укладаючи спірний договір, діяли не як фізичні особи-громадяни, реалізуючи свої цивільні права, а саме як суб'єкти підприємницької діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, щодо посилань відповідача-2 на те, що нормами чинного законодавства не визначено такого суб'єкта права власності як фізична особа-підприємець, а визначено лише безпосередньо фізичну особу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, відповідно до норм чинного законодавства, суб'єктами права власності є, зокрема, фізичні та юридичні особи. Водночас, фізичні особи (громадяни) можуть набувати статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, в будь-якому випадку, як у цивільних, так і в господарських відносинах, суб'єктом виступає саме фізична особа. При цьому, в господарських спорах така особа може брати участь у разі здійснення такою особою господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать, та це не оспорюється сторонами, що спірний договір був укладений відповідачами 2 і 3 з відповідачем-1 саме в комерційних цілях, з метою здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності, а отже, - фактично як суб'єктами господарської діяльності, тому даний спір, згідно з приписами п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу підвідомчий господарському суду.

Відповідач-3 правом, передбаченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву не виконав, в судове засідання втретє не з'явився, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Отже, згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Крім того, представник відповідача-2 у клопотанні б/н від 02.08.2017 та ФОП ОСОБА_2 у клопотанні від 03.08.2017 просять суд відкласти розгляд справи та продовжити строк розгляду спору на 15 днів, посилаючись на неможливість явки в судове засідання та необхідністю заслуховування усних пояснень відповідачів у зв'язку зі складністю спору в даній справі. При цьому доказів в обґрунтування неможливості забезпечення явки представника в судове засідання не зазначено та до суду не надано.

Розглянувши в судовому засіданні 07.08.2017 вищевказане клопотання представника відповідача-2, суд відмовив у його задоволенні, оскільки, по-перше: за змістом Розділу V Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, і господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; по-друге, сторонами в даній справі не повідомлялося суду про наявність будь-яких інших, крім наданих у справу, доказів, які б мали значення для правильного вирішення даного спору; - по - третє, суд не визначав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою.

07.08.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності, на підставі рішення Виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19.07.2010 № 55, належить об'єкт нерухомості - нежитлова будівля, кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 (майно складається з основного літ. А загальною площею - 68,1 м2, службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж та споруд), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, що підтверджується: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.09.2010, витягом № 27536164 від 05.10.2010 про державну реєстрацію прав, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером 83505514 від 27.03.2017.

У подальшому, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно №№ НОМЕР_7 та НОМЕР_8 від 02.08.2014, було зареєстровано право приватної спільної часткової власності (по ? у кожного) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 136,6 кв.м (опис об'єкта: літ. А - будівля кафе, літ. Б - санвузол, літ. В - бесідки, літ. Г - навіс, літ. Д - підсобна будівля, літ. Ж - кладова, № 1 - ворота, № 2 - огорожа, № 3 - хвіртка, № 4 - басейн, № I - замощення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, про що свідчать: витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 02.08.2014, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером 83505514 від 27.03.2017.

Як вбачається із матеріалів справи (згідно інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 31.03.2016 № 10-14.08-0.4-651/72-16) та не оспорюється сторонами, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 раніше була зареєстрована за кадастровим номером НОМЕР_6 та перебувала в оренді ТОВ Чікен плюс .

11.11.2011 між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чікен плюс (орендар) було укладено договір про розірвання договору оренди землі, за умовами якого розірвано договір оренди землі, посвідчений Березанською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 19 березня 2003 року за реєстром № 275, за яким Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області передала на умовах оренди земельну ділянку, площею 0,07 га, змішаного використання, що знаходиться в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, для комерційного використання, під розміщення кафе з літнім майданчиком (п. 1).

Зазначений договір скріплено підписами та печатками обох сторін.

Таким чином, права та обов'язки Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області і ТОВ Чікен плюс щодо спірної земельної ділянки припинилися 11.11.2011, тобто з моменту укладання між ними вищевказаного договору про розірвання договору оренди землі.

У подальшому розпорядником спірної земельної ділянки стала Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області.

25 грудня 2012 року між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області (орендодавець) і громадянами України ОСОБА_2 (орендар 1) та ОСОБА_3 (орендар 2) укладено договір оренди землі, згідно з предметом якого орендодавець, відповідно до рішення № 21 XXII сесії 6 скликання від 14 грудня 2012 року Коблівської сільської ради надає, а орендар 1, орендар 2 приймає земельну ділянку в довгострокову оренду для будівництва та обслуговування об'єктів будівель торгівлі (обслуговування існуючого кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із земель не наданих у власність та користування (забудовані землі) АДРЕСА_5, в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (п. 1).

За умовами договору:

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3 (п. 2).

Пунктом 5 вказаного договору визначено строк його дії, який становить 49 років.

Пунктами 6-10 договору сторонами обумовлено орендну плату, строки і порядок її внесення, визначена відповідальність у разі прострочення внесення відповідних платежів.

За умовами п. 11 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування об'єктів будівель торгівлі (обслуговування існуючого кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів будівель торгівлі (обслуговування існуючого кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (п. 12).

Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду обумовлено пунктами 14, 15 договору, умови повернення земельної ділянки - пунктами 16-20 договору.

Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки закріплено в пунктах 21-23 договору.

Пунктами 24-28 договору обумовлено інші права та обов'язки сторін. Зокрема, до обов'язків орендодавця відноситься обов'язок не втручатися у господарську діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні цього договору в разі відсутності порушень умов використання земельної ділянки орендарем за її цільовим призначенням і у відповідності до умов договору; до прав орендаря відносить право самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності відповідно до цільового призначення земельної ділянки та умов договору.

Договір підписаний трьома сторонами та скріплений печаткою орендодавця.

На виконання умов вищевказаного договору оренди землі, 25.12.2012 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Невід'ємними частинами договору оренди землі від 25.12.2012 є: план земельної ділянки, акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу межових знаків під охорону та зберігання, акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Як вбачається з експлікації земельних угідь, земельна ділянка загальною площею 0,0700 га надана громадянам ОСОБА_2 (50 відсотків площі) та ОСОБА_3 (50 відсотків площі) для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності.

16 грудня 2014 року Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області приймає рішення № 19 про продаж громадянам України ОСОБА_2 та ОСОБА_3, по ? частині кожному, земельної ділянки площею 0,0700 гектара, кадастровий номер - НОМЕР_3, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі під розміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розміщена в межах території Коблівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_5 (двадцять три дріб сім), встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оціночної вартості, приватним підприємством Форкіс-Н , в розмірі 107750,00 (сто сім тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок (п. 1).

24 грудня 2014 року, фактично на підставі вищевказаного рішення (що вбачається із: письмової інформації Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 1191 від 01.08.2017; звіту № 10375 від 30.11.2014 про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування існуючого кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка знаходиться в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (АДРЕСА_5); протоколу XXXVII сесії Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 6 скликання від 16.12.2014; рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 18 від 16.12.2014 Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельних ділянок ), між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, як продавцем, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як покупцями, укладається договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до якого продавець передав у власність (продав), а покупці прийняли у приватну спільну часткову власність (купили) по ? частці кожен, земельну ділянку загальною площею 0,0700 гектара, розміщену в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за адресою: АДРЕСА_5, на якій знаходиться нерухоме майно - нежитлове приміщення, кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить покупцям на праві спільної часткової власності по 1/2 (одній другій) частині кожному на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданого Державною Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області 02 серпня 2014 року, індексні номери: НОМЕР_8, НОМЕР_7 (п. 1.1).

Цільове призначення - земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_3 (п. 1.2).

У відповідності до п. п. 1.5., 1.6. Договору згідно з планом меж земельної ділянки, зазначеним у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка має такий опис меж: від А до Б - ОСОБА_5; від Б до В - ДП Очаківське ЛМГ ; від В до Г - ОСОБА_6; від Г до А - ДП Очаківське ЛМГ .

Склад угідь земельної ділянки: землі, які використовуються в комерційних цілях - 0,0700 га. Категорія - землі житлової та громадської забудови. Вид використання - В.03.07. Форма власності - комунальна.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4801206322014, виданим 22 грудня 2014 року ОСОБА_7 - державним кадастровим реєстратором відділу Державного земельного агентства у Березанському районі Миколаївської області, на відчужувану земельну ділянку відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, не зареєстровані.

За змістом п. 2.1. Договору ціна земельної ділянки становить 107750,00 грн. та повністю сплачена покупцями до нотаріального посвідчення договору, що підтверджується приходними касовими ордерами, виданими Коблівською сільською радою, №№ 820, 821 від 19.12.2014.

Пунктом 4.3. Договору сторонами узгоджено наступне: якщо після укладення цього договору з'ясується, що яка-небудь з сторін не мала права укладати цей договір і він підлягає припиненню, то винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі втрати, які вона понесла по реалізації цього договору, а також інші збитки, включаючи моральну шкоду.

Договір підписаний трьома сторонами та скріплений печаткою продавця.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 1062.

На виконання умов вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки, 24.12.2014 сторонами підписано акт приймання-передачі спірної земельної ділянки.

До вказаного договору, а отже, як його невід'ємні частини, є в наявності: план земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт приймання-передачі земельної ділянки.

Як вбачається з експлікації земельних угідь, земельна ділянка загальною площею 0,0700 га надана громадянам ОСОБА_2 (50 відсотків площі) та ОСОБА_3 (50 відсотків площі) для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності.

Реєстрація права власності на спірну земельну ділянкою за відповідачами 2 і 3 підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером 83505514 від 27.03.2017.

Предметом даного позову виступають дві немайнові вимоги прокурора щодо:

- визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про продаж земельної ділянки;

- визнання недійсним укладеного на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування договору купівлі-продажу земельної ділянки.

В якості підстав позовних вимог прокурором висунуто норми статті 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України, статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статті 215 Цивільного кодексу України.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Судом встановлено на підставі наданих у справу доказів, що спірна земельна ділянка розташована в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області, що вбачається також із умов спірного договору.

За інформацією відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 31.03.2016 № 10-14.08-0.4-651/72-16 відповідно до даних Національної кадастрової системи приблизна відстань від урізу води Чорного моря до південної межі спірної земельної ділянки становить 90-100 м, до північної межі - 110-120 м.

На спірній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на який зареєстровано за відповідачами 2 і 3 у 2010 році.

Відповідно до приписів статті 4 Водного кодексу України та статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать, серед іншого, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Частиною 2 статті 58 Земельного кодексу України встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

У відповідності до норм статей 1, 88, 90 Водного кодексу України, 60, 62 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 4 ст. 8 Водного кодексу України, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Нормами статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, віднесено землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Положеннями ст. 20 Закону України Про землеустрій визначено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до положень ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статей 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Під час розгляду справи сторонами не надано суду доказів затвердження у встановленому законодавством порядку проекту встановлення меж прибережної захисної смуги в с. Коблеве.

Таким чином, наразі прибережна захисна смуга уздовж Чорного моря на території с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області не встановлена.

Разом із тим, згідно п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434 у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , з урахуванням конкретної ситуації.

Статтею 88 Водного кодексу України встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км від урізу води.

Отже, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України.

Натомість, надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, суперечить нормам законодавства.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 02.09.2014 у справах № 905/6025/13, № 915/1223/13, постановах від 09.09.2014 у справах № 915/1228/13, № 915/1224/13, № 915/1220/13, № 915/1226/13 та від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14, а також Вищим господарським судом України у постановах від 18 травня 2016 року у справі № 922/1784/15, від 25 травня 2016 року у справі № 910/18052/13, від 20 липня 2016 року у справі № 911/4751/15.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірне рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 19 від 16.12.2014, п. 1 якого надано земельну ділянку в межах 2 кілометрів від урізу води у приватну власність, прийняте в порушення чинного законодавств.

За правилами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За наведеними висновками суду, п. 1 спірного рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 19 від 16.12.2014 визнається незаконним та підлягає скасуванню.

Матеріали справи свідчать, що на території земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, знаходиться кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить на праві власності відповідачам 2 і 3.

Відповідно до приписів ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається.

В даному випадку, земельна ділянка придбана відповідачами 2 і 3 у власність на підставі оспорюваних рішення та договору, укладеного з відповідачем-1, є тією ж земельною ділянкою, право користування якою терміном на 49 років відповідачі 2 і 3 набули за договором оренди землі від 25.12.2012.

Таким чином, в будь-якому випадку відповідачам 2 і 3 належить право користування спірною земельною ділянкою на підставі закону з огляду на наявність на її території об'єкту нерухомості, що належить їм на праві власності, а також ще й на підставі договору оренди землі від 25.12.2012.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що:

По-перше, 24.12.2014 між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, як продавцем, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як покупцями, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,07 га (кадастровий номер НОМЕР_3), розташованої в межах території Коблівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_5; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; форма власності - комунальна;

По-друге, вказана земельна ділянка знаходиться в межах законодавчо визначеної 2-кілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Чорного моря.

При цьому, право на землі водного фонду, встановлене ст. 59 Земельного кодексу України, передбачає можливість передачі громадянам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (ч. 4 ст. 59 цього Кодексу). При цьому, згідно положень ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 85 Водного кодексу України визначено, що, зокрема, для рекреаційних цілей, земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам у користування на умовах оренди.

Тобто, продаж земельної ділянки водного фонду для її використання в цілях будівництва та обслуговування будівель торгівлі, як визначено спірним рішенням та договором, не передбачено приписами законодавства, натомість ними визначено можливість користування такими землями на умовах оренди, яка була реалізована відповідачами шляхом укладання договору оренди від 25.12.2012.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про продаж даної земельної ділянки, а відтак задоволення первісної позовної вимоги тягне за собою задоволення й похідної вимоги.

За наведеними висновками суду, спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2014 слід визнати недійсним.

Враховуючи наведені висновки суду, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (вул. Одеська, буд. 4, с.Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456, код ЄДРПОУ 04375748) №19 від 16.12.2014 про продаж ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) по ? частці земельної ділянки площею 0,0700 га, яка розміщена в межах території Коблівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_5.

3. Визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,0700 га з кадастровим номером НОМЕР_3 у АДРЕСА_5, укладений 24.12.2014 між Коблівською сільською радою (вул. Одеська, буд. 4, с.Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456, код ЄДРПОУ 04375748) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б., про що 24.12.2014 у Державному реєстрі правочинів вчинено запис за №1062.

4. Стягнути з Коблівської сільскої ради Березанського району Миколаївської області (вул. Одеська, буд. 4, с.Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) 2133,34 грн. судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) 533,33 грн. судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, (АДРЕСА_2) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) 533,33 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.08.2017

Суддя Н.О. Семенчук