Постанова

від 22.05.2007 по справі 20/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" травня 2007 р.                                                                                Справа №  20/184

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Васильєвої О.М.

за участю представників сторін:

позивача: Микулін І.М. (дов. № 1195 від 10.10.2006р.);

відповідача: директор –Давиденко Е.В..

прокурор: Воробей С.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Приватного підприємства „Корадо”

про стягнення в сумі 4 623 грн. 07 коп.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

 Заступника прокурора міста Рівне (надалі – Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –Позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до Приватного підприємства „Корадо” (надалі – Відповідач) про стягнення адміністративно-фінансових санкцій за незабезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів у межах нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 4 623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 07 коп..

          Відповідач в судовому засіданні від 22 травня 2007 року, під час попереднього судового засідання, визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, та оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Згідно звіту Відповідача (а.с. 3) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форми № 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 році складала 13 (тринадцять) осіб; чисельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві –1 (одна) особа; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –0 (нуль) осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві становила 9 246 (дев'ять тисяч двісті сорок шість) грн., фонд оплати праці штатних працівників склав 120,2 тис.грн.

Звіт підписано 26 січня 2007 року керівником та головним бухгалтером Відповідача.

Оскільки Відповідачем у 2006 році не було працевлаштовано жодного інваліда Позивач нарахував Відповідачу 4 623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 07 коп. адміністративно-фінансових санкцій за незабезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів у межах нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця.

Згідно статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства з середньообліковою чисельністю штатних працівників від 8 до 15 осіб, незалежно від форм власності і господарювання, на яких кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, –щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

У відповідності частини 1 статті 18 цього Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (надалі в тексті –Органи працевлаштування інвалідів).

Згідно пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (надалі в тексті – Положення про робоче місце інваліда), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року за № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”: підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно, крім іншого, введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року за № 1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно з пунктом 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів: підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно пункту 14 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, підприємства інформують державну службу занятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

У відповідності до підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 про Фонд соціального захисту інвалідів, Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Аналіз вище наведених положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на Органи працевлаштування інвалідів, перелічені в частині 1 статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Проте, Відповідач протягом 2006 року не інформував місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. З листа директора Рівненського міського центру зайнятості № 05-1278 від 30 березня 2007 року (а.с.13) у відповідь на лист Позивача № 03-02/375 від 15 березня 2007 року         (а.с. 12) вбачається, що Відповідач у 2006 році не звітував про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що свідчить про неналежне виконання Відповідачем вищезгаданого обов'язку.

Фактично Відповідачем у 2006 році не було створено жодного робочого місця для інвалідів, що стверджується матеріалами справи, а тому Відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-фінансові санкції за нестворене одне робоче місце.

Розмір штрафних санкцій, призначених для перерахунку Позивачу через непрацевлаштування інваліда, визначено в розмірі передбаченому частиною 1 статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, і складає 4 623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 07 коп.

Відповідач доказів сплати адміністративно-фінансової санкції суду не подав.

          Відповідач в судовому засіданні від 22 травня 2007 року, під час попереднього судового засідання, визнав позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності до пункту 4 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо під час попереднього провадження Відповідач визнав позов, суд може прийняти постанову про задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судовий збір у відповідності до статтей 87, 98 і Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається на Відповідача.

Керуючись пунктом 4 статті 121,статтями 87, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити.

2. Стягнути з відповідача –Приватного підприємства „Корадо”, м. Рівне,                            вул. Приходька, 50а, р/р 26002002263 в РФ КБ „Західінкомбанк”, МФО 333614, код ЄДРПОУ 24174742 на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  м. Рівне, вул. Замкова 10а/1, р/р 31216230700002 в УДК в Рівненській області, МФО 833017, ЗКПО 22586331 –4 623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 07 коп. адміністративно-фінансових санкцій за 2006 рік.

3. Стягнути з відповідача –Приватного підприємства „Корадо”, м. Рівне,                            вул. Приходька, 50а, р/р 26002002263 в РФ КБ „Західінкомбанк”, МФО 333614, код ЄДРПОУ 24174742 в доход державного бюджету України 46 (сорок шість) грн. 23 коп. судового збору.

4. Постанову направити сторонам у справі та заступнику прокурора міста Рівне.

5. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

6. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження..

Повний текст постанови оформлено та підписано 29.05.2007р.

     Суддя                                                           Василишин А.Р.