Постанова

від 23.05.2007 по справі 17/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "23" травня 2007 р.                                                                Справа №  17/162

Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова  М.Г. у відкритому судовому засіданні у м.Рівне, розглянувши справу

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнереставрація»

до відповідача    Державної податкової інспекції  у м.Рівне  

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача:  Давидюк А.М.;

від відповідача : Оніщук В.П., Стрихарчук В.П.;    

секретар судового засідання : Опанасюк Т.І.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства  України  роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся в господарський суд з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Рівне № 0001552342/0/23-121 від 13.04.2007р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 583 580 грн., в т.ч. 291 790 грн. основного платежу та 291 790 грн. штрафних санкцій, № 0001562342/0/23-121 від 13.04.2007р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 350 208 грн., в т.ч. 233 472 грн. основного платежу та 116 736 грн. штрафних санкцій. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідачем неправомірно виключено з складу валових витрат та податкового кредиту суми сплачені за виконані роботи ПП «Вестас»та суми податку на додану вартість, що підтверджені актами виконаних робіт та  податковими накладними виданими ПП «Вестас»(м.Вишгород Київської області) в березні - липні 2004 року, оскільки на момент здійснення господарських операцій ПП «Вестас»було належним чином зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності у та як платника ПДВ. Установчі документи ПП «Вестас» та свідоцтво платника ПДВ на момент господарських відносин не були скасовані, тому позивач мав законне право віднести суми вказані в актах виконаних робіт до валових витрат, а суми ПДВ підтверджені податковими накладними до податкового кредиту. Посилаючись на  п.1.3 ст. 1, п. 7.4 ст. 7, ст. 9  Закону Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 19 Конституції України  позивач зазначає, що відповідачем неправомірно покладено відповідальність за сплату податку ПП «Вестас», як платника ПДВ  на ТзОВ «Рівнереставрація».

          Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що ТзОВ «Рівнереставрація»в порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати за ІІІ квартали 2004 року на суму 1 167 360 грн. та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 291 790 грн., так як позивач безпідставно відніс до валових витрат вартість робіт виконих ПП «Вестас», установчі документи якого та свідоцтво платника ПДВ визнані недійсними рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17.03.2006р..  З аналогічних підстав відповідач вказує, що позивачем безпідставно в порушення   п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту за березень -вересень 2004р. – 233 472 грн. за податковими накладними виписаними ПП «Вестас». Відповідач також вказує на те, що податкові накладні не містять прізвища особи, що склала податкову накладну. Просить в позові відмовити.

          21 травня 2007р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. В заяві та в судовому засіданні позивач зазначає, що після подачі позову до суду отримав податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне № 0001552342/1/23-121 від 03.05.2007р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 583 580 грн., в т.ч. 291 790 грн. основного платежу та 291 790 грн. штрафних санкцій, № 0001562342/1/23-121 від 03.05.2007р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 350 208 грн., в т.ч. 233 472 грн. основного платежу та 116 736 грн. штрафних санкцій, які прийняті за результатами розгляду скарги позивача, тому просить визнати нечинними і ці податкові повідомлення-рішення також.

          Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд  прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.           

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне з 04.04.2007р. по 06.04.2007р.  проведено позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Вестас»та ПП «Самбрук»за результатами якої складено акт № 408/23-100/318946659 від 06.04.2007р.,  на підставі даного акту ДПІ у м.Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001552342/0/23-121 від 13.04.2007р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 583 580 грн., в т.ч. 291 790 грн. основного платежу та 291 790 грн. штрафних санкцій, № 0001562342/0/23-121 від 13.04.2007р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 350 208 грн., в т.ч. 233 472 грн. основного платежу та 116 736 грн. штрафних санкцій.

Позивач у порядку адміністративного оскарження подав до ДПІ у м.Рівне скаргу від 20.04.2007р. на податкові повідомлення-рішення № 0001552342/0/23-121 від 13.04.2007р. та № 0001562342/0/23-121 від 13.04.2007р.. Рішенням першого заступника начальника ДПІ у м.Рівне від 28.04.2007р. з вих. №19905/25-09 податкові повідомлення-рішення № 0001552342/0/23-121 від 13.04.2007р. та № 0001562342/0/23-121 від 13.04.2007р. залишені без змін, а скарга ТзОВ «Рівнереставрація»- без задоволення. При цьому ДПІ у м.Рівне складено і надіслано на адресу скаржника податкові повідомлення-рішення № 0001552342/1/23-121 від 03.05.2007р. та № 0001562342/1/23-121 від 03.05.2007р на ті самі суми податкового зобов'язання по податку на прибуток та  податку на додану вартість.

В той же час податкові повідомлення-рішення № 0001552342/0/23-121 від 13.04.2007р. та № 0001562342/0/23-121 від 13.04.2007р. податковим органом не відкликані та не скасовані.

У висновку акта перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення  вказано на порушення ТзОВ «Рівнереставрація»п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, пункту 7.2, п.п.7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№1268/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями).

Даний висновок зроблено на основі того, що на запит ДПІ у м.Рівне було отримано відповідь з ДПІ у Вишгородському районі Київської області, якою повідомлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17.03.2006р. визнано недійсними статут ПП «Вестас»з 27.08.2003р. та свідоцтво платника ПДВ з моменту його видачі (стор.8, 10 акту перевірки).

Висновок податкового органу є хибним і суперечить чинному законодавству та матеріалам справи.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає об'єкт оподаткування для платників податку на прибуток. Тобто оподаткуванню підлягає прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань (ст. 3 Закону ).

          У відповідності з п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Ціна (вартість) виконаних робіт відноситься до складу валових витрат згідно п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Відповідно до п.5.10 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі

14 лютого2004 року між ТзОВ «Рівнереставрація»та ПП «Вестас»було укладено договір за № 02-05 про оздоблювальні роботи на об'єкті Володимирського собору м.Севастополя,  а 10 квітня 2004 року договір № 10-05-04 про аварійний та першочерговий капітальний ремонт ОАМД театру в м. Донецьку.  

Між відповідачами було складено акти приймання виконаних робіт за березень 2004 року на загальну суму 261558 грн., податкова накладна №4 від 31.03.2004 року на суму 43593 грн., податкового кредиту; акт приймання виконаних робіт за березень 2004 року на суму 303274 грн., податкова накладна №3 від 31.03.2004 року на суму 50545,67 грн. податкового кредиту; акт приймання виконаних робіт за квітень 2004 року на суму 92000 грн., податкова накладна №10 від 30.04.2004 року на суму 15333 грн. податкового кредиту; акт приймання виконаних робіт за травень 2004 року на суму 60000 грн., податкова накладна №14 від 31.05.2004 року на суму 10000 грн., податкового кредиту; акт приймання виконаних робіт за червень 2004 року на суму 30000 грн., податкова накладна №18 від 24.06.2004 року на суму 5000 грн., акт приймання виконаних робіт за липень 2004 року на суму 30000 грн., податкова накладна на суму 5000 грн., акт приймання виконаних робіт за липень 2004 року на суму 152000 грн., податкова накладна №24 від 30.07.2004 року на суму 25333 грн., акт приймання виконаних робіт за липень 2004 року на суму 50000 грн., податкова накладна № 27 від 30.07.2004 року на суму 8333 грн., акт приймання виконаних робіт за вересень 2004 року на суму 71400 грн., податкова накладна № 41 від 30.09.2004 року на суму 11900 грн., акт приймання виконаних робіт за вересень 2004 року на суму 74600 грн., податкова накладна №42 від 30.09.2004 року на суму 12666,7 грн., акт приймання виконаних робіт за вересень 2004 року на суму 60000 грн., податкова накладна №43 від 30.09.2004 року на суму 12666,47 грн., акт приймання виконаних робіт за вересень 2004 року на суму 40000 грн., податкова накладна № 45 від 30.09.2004 року на суму 6666,67 грн.

Роботи виконані ПП «Вестас»оплачені позивачем в сумі 1 116 200 грн. і станом на 01.04.2007р. у позивача  в обліку відображено кредитове сальдо в сумі 284 632 грн.. Дані обставини також встановлені під час перевірки позивача і сторонами не заперечуються.

Таким чином, ТзОВ «Рівнереставрація»має в наявності всі необхідні документи, що підтверджують правомірність віднесення до валових витрат у ІІІ кварталах 2004 року  вартості робіт виконаних ПП  «Вестас».

Згідно з п.1.7 ст.   1  Закону України «Про податок на додану вартість»податковим кредитом є сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначено згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ (чинної редакції) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового  кредиту виникає  незалежно від  того,  чи  такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межа господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду,

Згідно пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів  (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними  деклараціями.

Відповідно до пп.7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;                                              

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, Закон про ПДВ визначає єдиний випадок неможливості включення витрат і оплати ПДВ до податкового кредиту звітного періоду - у разі непідтвердження витрат по сплаті ПДВ податковими накладними. А податкова накладна є єдиним документом, який підтверджує  сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Як було зазначено вище, ТзОВ «Рівнереставрація»має в наявності податкові накладні видані ПП «Вестас», які складено відповідно до вимог пп.7.2.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту сум  податку на додану вартість  вказану у даних накладних.

Крім цього, помилковим є твердження відповідача про непідтвердження позивачем валових витрат та права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними статуту та свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були складені акти виконаних робіт та видані податкові накладні.

Визнання недійсним установчих документів юридичної особи і подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

На момент здійснення господарських операцій ПП «Вестас»знаходилося в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, яке анульвано ДПІ у Вишгородському районі лише актом від 07 березня 2007р..

Доказів того, що ПДВ сплачений позивачем у ціні виконаних робіт ПП «Вестас»не перераховано до бюджету, як і доказів виключення ПП «Вестас»з Єдиного державного реєстру,  відповідач суду не надав.

Чинний на момент подання адміністративного позову Закон України "Про Державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.1.3 статті 1 закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно із Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує   товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, також повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п.10.2 ст.Ю Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, визнання недійсним статуту підприємства та свідоцтва платника ПДВ  після фактичного здійснення господарської операції не впливає на податковий кредит покупця (робіт, послуг) .

Аналогічні правові позиції викладено в постанові Верховного суду України від 26.09.2006р. за позовом ТОВ “Квадрант” до ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя.

          Суд також зазначає, що відповідно до приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 (далі - Порядок №253), нові податкові повідомлення-рішення приймаються в разі часткового задоволення скарги платника на суму, яка не була скасована, або в разі донарахування платежів. Інших підстав для прийняття нових податкових повідомлень-рішень не передбачено.

Спірні податкові повідомлення-рішення рішення № 0001552342/1/23-121 від 03.05.2007р. та № 0001562342/1/23-121 від 03.05.2007р. є незаконними, оскільки прийняті всупереч вимогам Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за відсутності підстав для фактично повторного визначення сум податкових зобов'язань по яким раніше 13.04.2007р. були прийняті податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в той час коли позивач довів суду їх незаконність.    

      Керуючись статтями  94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне № 0001552342/0/23-121 від 13.04.2007р., № 0001562342/0/23-121 від 13.04.2007р., № 0001552342/1/23-121 від 03.05.2007р. та № 0001562342/1/23-121 від 03.05.2007р..

2. Присудити з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнереставрація»( м.Рівне, вул. Грушевського, 38/63, код 31894659 -  13 грн. 60 коп. державного мита (судового збору).

3. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

                    Повний текст постанови оформлено та підписано  29.05.2007р.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження..

                         Суддя                                                           М.Г. Петухов.