Постанова

від 11.04.2012 по справі 17/162-5023/298/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2012 № 17/162-5023/298/11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 дов. выд 05.04.2012 року

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 26.12.2011 року

у справі № 17/162-5023/298/11 (суддя Гаврилівська І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»

про стягнення 30 509,75 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Харківської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» про стягнення заборгованості в сумі 28 859,99 грн. за договором про заміну боржника у зобов'язанні № 285/10/10 від 01.10.10 р., пені у розмірі 1 188,79 грн., інфляційних втрат -230,88 грн. та трьох відсотків річних -230,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ "Будсім" зобов'язань за договором № 285/10/10 від 01.10.10 р. щодо сплати суми боргу в розмірі 28 859,99 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2011 року справу №5023/298/11 передано за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.11 р. прийнято до провадження вищезазначену справу, присвоєно номер 17/162-5023/298/11.

Позивачем подано уточнення позовних вимог, які по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог до 28 859,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.11 р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.11 р. зупинено провадження у справі № 17/162-5023/298/11 до вирішення Господарським судом Харківської області пов'язаної з нею справи № 5023/1708/11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.11 р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києвавід 01.08.11 р. зупинено провадження у справі № 17/162-5023/298/11 до розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Левел" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.11 р. у пов'язаній справі № 5023/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.11 р. поновлено провадження у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року у справі № 17/162-5023/298/11 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Левел" 28 859 (двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 99 коп. заборгованості, 1 188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) грн. 79 коп. пені, 230 (двісті тридцять) грн. 88 коп. інфляційних нарахувань, 230 (двісті тридцять) грн. 09 коп. трьох процентів річних, 305 (триста п'ять) грн. 10 коп. витрат на оплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставленої продукції від відповідача не надходило, тоді як відповідач за дану продукцію розрахунок здійснив не в повному обсязі, зобов'язання за договором №285/10/10 від 01.10.10 р. не виконав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 року у справі № 17/162-5023/298/11, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Відповідач стверджує, що пунктом 4.3 спірного договору передбачено, що розбіжності, що виникають по даному договору підлягають вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Асоціації «Всеукраїнський правовий союз підприємців». Отже, суд першої інстанції повинен був припинити провадження по справі на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім цього, позивачем не було доведено факту поставки товару з огляду на відсутність у матеріалах справи довіреностей на отримання товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.04.2012 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами №01-23/1/1 від 11.04.2012 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Кропивної Л.В. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 17/162-5023/298/11 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р. у справі № 17/162-5023/298/11 .

Про судове засідання 11.04.2012 відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте представник останнього не з'явився, причини неявки не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс"(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Левел"(постачальник) був укладений договір поставки № 472/12/09 від 25.12.09 р. (надалі - договір № 472/12/09 від 25.12.09 р.)

Відповідно до умов договору № 472/12/09 від 25.12.09 р. постачальник зобов'язується в порядку і строки, встановлені даним договором, передати у власність покупцю товар, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його за умовами, визначеними цим договором.

Згідно з п. п. 1.3. та 1.4. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., кількість та асортимент кожної партії товару, що постачається, зазначається у видатковій накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яке є його невід'ємною частиною; накладні оформлюються на кожну партію товару, щ постачається і мають силу специфікацій до даного договору; загальна кількість товару, який належить поставити за даним договором, визначається як кількість по всіх поставках, здійснених за оформленими накладними.

У відповідності до п. 2.4. договору 472/12/09 від 25.12.09 р., поставка здійснюється на умовах DDР (Інкотермс -2000), місце доставки -м Харків, склад покупця. За домовленістю сторін поставка може здійснюватися за іншими умовами. Така домовленість оформлюється додатковою письмовою згодою до даного договору.

Пунктом 2.7. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., визначено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку партії товару протягом 7-ми календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення.

Згідно з пунктами 2.9. та 2.10. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар, який постачається у відповідності до законодавства України, а саме: накладну на товар, підписану уповноважено особою та скріплену печаткою постачальника; товарно-транспортну накладну (видаткову), підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника; податкову накладну; документи, які підтверджують якість товару, що постачається. Постачальник зобов'язаний при здійсненні поставки кожної конкретної партії у видатковій накладній вказувати номер та дату договору, за яким здійснюється поставка товару.

У відповідності до п. 3.3. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару на складі покупця та засвідчується ТТН (видатковою), підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару покупцем зазначається в ТТН, про що покупець робить відповідну відмітку.

Пунктом 6.1. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., встановлено, що ціна на товар, який постачається за даним договором є договірною і зазначається в накладних на кожну партію товару.

Згідно з п. 6.3. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., загальна сума даного договору визначається як сума за всіма поставками, здійсненими в період всього строку дії цього договору.

Відповідно до п. 6.4. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., покупець здійснює оплату за умови реалізації товару, кожні 14 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунка покупця. Оплата за даним договором може бути призупинена покупцем самостійно з повідомлення постачальника про таке призупинення до надання оригіналів документів до здійснених поставок.

Також пунктом 6.5. вищевказаного договору визначено, що всі розрахунки за даним договором здійснюються виключно в національній валюті України.

Згідно з п. 6.6 договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., сторони щомісячно проводять звірку розрахунків по здійснених поставках товару, для чого постачальник готує проект акта звірки розрахунків та направляє його покупцю в строк, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, по якому проводиться звірка розрахунків. При цьому, покупець після отримання проекту акта звірки проводить перевірку з даними свого бухгалтерського обліку та направляє постачальнику підписаний акт звірки розрахунків до десятого числа поточного місяця або мотивовану відмову від підписання наданого акта звірки.

На виконання вимог договору № 472/12/09 від 25.12.09 р. позивач поставив товар на загальну суму 51 626,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000298 від 17.07.10 р. на суму 3 014,16 грн., № РН-0000289 від 09.07.10 р. на суму 280,80 грн., № РН-0000288 від 09.07.10 р. на суму 3 411,60 грн., № РН-0000287 від 09.07.10 р. на суму 5 069,16 грн., № РН-0000286 від 09.07.10 р. на суму 1 305,60 грн., № РН-0000279 від 19.06.10 р. на суму 2 548,80 грн., № РН-0000228 від 29.04.10 р. на суму 2 370,00 грн., № РН-0000237 від 18.05.10 р. на суму 2 029,20 грн., № РН-0000236 від 18.05.10 р. на суму 5 299,80 грн., № РН-0000235 від 18.05.10 р. на суму 2 156,40 грн., № РН-0000212 від 07.04.10 р. на суму 619,20 грн., № РН-0000211 від 07.04.10 р. на суму 1 194,00 грн., № РН-0000210 від 07.04.10 р. на суму 1 511,40 грн., № РН-0000201 від 24.03.10 р. на суму 193,20 грн., № РН-0000196 від 19.03.10 р. на суму 2 324,40 грн., № РН-0000183 від 18.02.10 р. на суму 1 201,80 грн., № РН-0000182 від 18.02.10 р. на суму 3 417,60 грн., № РН-0000181 від 18.02.10 р. на суму 1 251,00 грн., № РН-0000170 від 26.01.10 р. на суму 132,00 грн., № РН-0000169 від 26.01.10 р. на суму 109,20 грн., № РН-0000167 від 23.01.10 р. на суму 592,80 грн., № РН-0000166 від 23.01.10 р. на суму 1 389,60 грн., № РН-0000165 від 23.01.10 р. на суму 1 754,40 грн., № РН-0000164 від 23.01.10 р. на суму 4 476,00 грн., № РН-0000163 від 23.01.10 р. на суму 1 084,80 грн. та № РН-0000162 від 23.01.10 р. на суму 2 889,60 грн.

Однак ТОВ "Венттехсервіс" частково розрахувалося за отриманий товар, сплативши 22 766,53 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, у ТОВ "Венттехсервіс" виникла заборгованість за договором № 472/12/09 від 25.12.09 р. у розмірі 28 859,99 грн.

01.10.10 р. між ТОВ "Компанія "Левел"(кредитор), ТОВ "Венттехсервіс"(первісний боржник) та ТОВ "Будсім"(новий боржник) було укладено договір про заміну сторони у зобов'язанні № 285/10/10. (надалі - договір № 285/10/10 від 01.10.10 р.)

У відповідності до умов договору № 285/10/10 від 01.10.10 р. новий боржник приймає на себе грошові зобов'язання, що існують у первісного боржника на дату підписання даного договору, які виникли на підставі договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., укладеного між первісним боржником та кредитором (основний договір).

Пунктом 1.2. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р. передбачено, що первісний боржник переводить на нового боржника грошовий борг у розмірі 28 859,99 грн., що виник на підставі основного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р., після підписання даного договору, до нового боржника переходять зобов'язання по сплаті грошового боргу, вказаного в п. 1.2. цього договору, а також, але не виключно, наступні права: право на повернення товару, право на пред'явлення претензій щодо якості (комплектності) товару, право на пред'явлення претензій щодо якості (комплектності) товару та інші права і обов'язки, котрі виникнуть з основного договору.

Згідно з п. 2.2. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р., кредитор підписуючи зі своєї сторони договір, дає свою згоду й не заперечує проти переведення первісним боржником до нового боржника повного обсягу належних йому обов'язків та прав за основним договором, а також не заперечує проти зміни первісного боржника по основному договору на нового боржника, як сторони у зобов'язанні.

У відповідності до п. 2.3. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р.. кредитор зменшує дебіторську заборгованість первісного боржника на суму, вказану в п. 1.2. цього договору.

Пунктом 2.4. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р. встановлено, що новий боржник у зобов'язаннях, які виникли з основного договору, має право висунути проти вимог кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником за основним договором.

Згідно з п. 3.1. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р., розрахунки за даним договором здійснюються у будь-якій формі, не забороненій діючим законодавством України. Грошові зобов'язання визнаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок відповідної сторони.

Відповідно до п. 3.2. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р., новий боржник має право висунути вимогу, еквівалентну виконаному ним обов'язку за основним договором, до первісного боржника.

Позивач зазначає, що ТОВ "Будсім" не виконало зобов'язання за договором № 285/10/10 від 01.10.10 р. не сплатило суму боргу в розмірі 28 859,99 грн. У зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в сумі 28 859,99 грн. за договором про заміну боржника у зобов'язанні № 285/10/10 від 01.10.10 р., пені у розмірі 1 188,79 грн., інфляційних втрат -230,88 грн. та трьох відсотків річних -230,09 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставленої продукції від відповідача не надходило, тоді як відповідач за дану продукцію розрахунок здійснив не в повному обсязі, зобов'язання за договором №285/10/10 від 01.10.10 р. не виконав.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач в порядку статті 530 Цивільного кодексу України не звертався до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання, внаслідок чого його строк виконання не настав, а також на те, що позивачем не доведено факту отримання товару ТОВ "Венттехсервіс", оскільки не надано довіреності на отримання товару і деякі видаткові накладні не містять відбитки штампу підприємства (отримувача) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1.1. договору про заміну сторони у зобов'язанні № 285/10/10 від 01.10.10 р. ТОВ "Будсім" прийняло на себе грошові зобов'язання, що існують у ТОВ "Венттехсервіс" на дату підписання даного договору та які виникли на підставі договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., укладеного між ТОВ "Венттехсервіс" та ТОВ "Компанія "Левел".

Отже, станом на день підписання договору № 285/10/10 від 01.10.10 р. строк оплати грошових коштів вже настав.

Таким чином, вищезазначені доводи відповідача є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28 859,99 грн. є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 8.2. договору поставки № 472/12/09 від 25.12.09 р., за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем вірно здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача пеня у розмірі 1 188,79 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції здійснено розрахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат. При розрахунку було встановлено, що стягненню підлягають інфляційні нарахування у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем. Враховуючи те, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмір 230,88грн.

Позивачем вірно здійснено розрахунок 3% річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 230,09 грн.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі про передачу даного спору на розгляд Постійно діючому третейському суду при Асоціації "Всеукраїнський правовий союз підприємців" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 статті першої цієї статті.

За приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись тільки третейським судом, прямо порушує норми Конституції України та права особи на судовий захист встановленого процесуальним законом.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина 3 ст. 1 ГПК України передбачає, що угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 04.02.2010 р. у справі №33/188-09, від 10.05.2011 р. у справі №2/245-10.

За таких обставин, посилання скаржника, що оскільки пунктом 4.3 спірного договору передбачено, що розбіжності, що виникають по даному договору підлягають вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Асоціації «Всеукраїнський правовий союз підприємців» то суд першої інстанції повинен був припинити провадження по справі на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 року по справі №17/162-5023/298/11 залишити без змін.

Матеріали справи № 17/162-5023/298/11 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.