Постанова

від 08.08.2017 по справі 826/2167/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 08 серпня 2017 року                                         № 826/2167/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі  Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі  Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі  Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.11.2016 №0008821201. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій передбачених ст. 126 Податкового кодексу України, адже Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ» вчинило всі дії спрямовані на належне виконання податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток, а зазначення невірного коду бюджетної класифікації в платіжному доручені не може свідчити про пропуск строку сплати відповідного податку. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ» вказує, що контролюючим органом неправомірно, за відсутності на те правових підстав здійснено камеральну перевірку, що на думку останнього, має своїм наслідком рішення прийнятого відповідачем, за наслідком її проведення. Державна податкова інспекція у Печерському районі  Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проти позову заперечила з підстав, що викладені в письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, а відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. Судом на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Печерському районі  Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ» з питань своєчасності сплати податку на прибуток, за наслідком якої складено акт №699/26-55-12-01 від 21.10.2016 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету (далі – акт перевірки). Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Враховуючи зазначені висновки, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №0008821201 від 08.11.2016 (далі – оскаржуване/спірне рішення), яким до  Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ» застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 10  049, 17 грн. Позивач не погоджуючись зі спірним рішенням оскаржив останнє в адміністративному порядку, за наслідком чого, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві №1213/10/26-15-10-01-35 від 20.01.2017 податкове повідомлення – рішення №0008821201 від 08.11.2016 залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ» без задоволення. Вважаючи наявний факт порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся до суду з метою їх захисту з даним адміністративним позовом. Оцінивши наявні документи в матеріалах справи, з урахуванням пояснень позивача та третьої особи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову мотивуючи це наступним. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України). Так, п. 6.1 ст. 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Разом з цим, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України). Згідно п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Водночас, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України). Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України). Так, в ході розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем 11.02.2016 подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі  Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову звітну декларацію з податку на додану вартість за 2015 №9275650584, в якій самостійно визначено узгоджене податкове зобов'язання у сумі 100  649, 00 грн. В подальшому, платіжним дорученням №1648 від 15.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ» сплачено на розрахунковий рахунок УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві 33117312700007 кошти у розмірі 100  649, 00 грн. Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем вказані кошти були сплачені, як податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвестицій, що в свою чергу є відмінним податком щодо якого виникло узгоджене грошове зобов'язання. Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ вказує, що при сплаті узгодженого грошового зобов'язання було допущено помилку, за наслідком виявлення якої, останнім подано до контролюючого органу 10.03.2016 листа вих. №10/03/16-1, в якому просило платіж з податку на прибуток за 2015 в розмірі 100  649, 00 грн. сплачений 15.02.2016 по платіжному дорученню №164 перерахувати з розрахункового рахунку №33117312700007 на р/р №33111318700007. З матеріалів справи слідує, що контролюючий орган здійснив відповідне перерахування 29.03.2016. З огляду на вказані обставини, відповідач вважає, що позивачем погашення суми податкового боргу відбулося із затримкою в 20 днів, що в свою чергу і стало підставою для прийняття спірного рішення. В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ вважає, що вчинило всі дії для сплати узгодженого зобов'язання в строки встановленні чинним законодавство, а бездіяльність контролюючого органу щодо перерахування помилково сплачених коштів з одного бюджетного рахунку на інший не є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій. Суд оцінюючи вказані доводи вважає за необхідне зазначити наступне. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п. 43.1 ст. 43 ПК України). Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання, в контексті приписів п. 43.3 ст. 43 ПК України, є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (п. 43.4 ст. 43 ПК України). Згідно п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (п. 87.9 ст. 87 ПК України). Наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 №882/1188 затверджено «Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та або надміру сплачених сум грошових зобов'язань» (далі – Наказ №882/1188), регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України. Пунктом 7 вказаного порядку встановлено, що орган ДФС на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1242. За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства. Як вбачається з матеріалів справи, позивач з відповідною заявою звернувся до контролюючого органу 10.03.2016, а кошти перераховані 29.03.2016, тобто з дотриманням відповідачем норм ПК України та Наказу №882/1188. В свою чергу, станом на час подання заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ» за останнім обліковувався податковий борг в розмірі 100  491, 73 грн., який був погашений 29.03.2016 у відповідності до вимог ст. 43 ПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України. Поряд з цим п. 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 передбачено, що  відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Крім того, згідно п. 137.3 ст. 137 ПК України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку , зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати. Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що якщо платник податків в банківському платіжному документі на сплату податкового зобов'язання зазначив неправильний код бюджетної класифікації, то кошти не надійдуть до відповідного рахунку, а сума податку не буде вважатися сплаченою. Тобто, фактично допущення помилки у коді бюджетної класифікації є помилкою в призначені платежу, а тому суд вважає, що позивачем не сплачено узгоджене грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2015 згідно декларації №9275650584 від 11.02.2016 у строки встановлені ПК України. Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Таким чином, доводи позивача про безпідставність застосування контролюючим органом до останнього штрафних санкцій є необґрунтованими. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань (назва відповідача - суб'єкта владних повноважень). Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 17, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                            В.І. Келеберда