Постанова

від 28.11.2017 по справі 826/2167/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2167/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочко Є.О.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.11.2016 №0008821201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Представник апелянта в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та видно з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ з питань своєчасності сплати податку на прибуток, за наслідком якої складено акт №699/26-55-12-01 від 21.10.2016 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету, та яким встановлено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі виявлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0008821201 від 08.11.2016, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 10 049, 17 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням №0008821201 від 08.11.2016, після процедури адміністративного оскарження, звернувся з вказаним позовом до суду.

Так, згідно п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Водночас, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Так, позивачем 11.02.2016 подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві податкову звітну декларацію з податку на додану вартість за 2015 №9275650584, в якій самостійно визначено узгоджене податкове зобов'язання у сумі 100 649, 00 грн.

В подальшому, платіжним дорученням №1648 від 15.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ сплачено на розрахунковий рахунок УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві 33117312700007 кошти у розмірі 100 649, 00 грн. Проте, вказані кошти були сплачені, як податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвестицій, що в свою чергу є відмінним податком щодо якого виникло узгоджене грошове зобов'язання.

Товариством з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ при сплаті узгодженого грошового зобов'язання було допущено помилку, за наслідком якої, останнім подано до контролюючого органу 10.03.2016 листа вих. №10/03/16-1, в якому просило платіж з податку на прибуток за 2015 в розмірі 100 649,00 грн. сплачений 15.02.2016 по платіжному дорученню №164 перерахувати з розрахункового рахунку №33117312700007 на р/р №33111318700007.

Контролюючий орган здійснив відповідне перерахування 29.03.2016. З огляду на вказані обставини, відповідач вважає, що позивачем погашення суми податкового боргу відбулося із затримкою в 20 днів, що в свою чергу і стало підставою для прийняття спірного рішення.

Апелянт вказує, що ним вчинено всіх дій для сплати узгодженого зобов'язання в строки встановленні чинним законодавство, а бездіяльність контролюючого органу щодо перерахування помилково сплачених коштів з одного бюджетного рахунку на інший не є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що допущення помилки у коді бюджетної класифікації є помилкою в призначені платежу, а тому позивачем не сплачено узгоджене грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2015 згідно декларації №9275650584 від 11.02.2016 у строки встановлені ПК України, з чим не може погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів . Державна казначейська служба України , діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України , забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 БК).

А згідно із частиною п'ятою статті 45 БК податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Колегія суддів вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

Крім того, на думку колегії суддів, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16.06.2015 у справі №21-377а15.

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, доводи позивача про безпідставність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій є обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги, а податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 №0008821201 неправомірним.

Приписами ч.1 ст. 195 КАС України, зокрема передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, всупереч вказаних положень не довів обґрунтованість підстав для відмови в задоволенні позову.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку стосовно відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, та відповідно до ч.4 ст. 202 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції, та задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 186, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 - скасувати, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.11.2016 №0008821201.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги в порядку ст.212 КАС України.

(Постанову у повному обсязі складено 04.12.2017)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Г.В. Земляна

Суддя: Є.О. Сорочко