Постанова

від 08.08.2017 по справі 925/1610/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2017 р. Справа№ 925/1610/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача Биченко І.Я. - дов. б/н від 19.09.2016

від відповідача не з'явились

від третьої особи не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства Златодар

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 07.04.2017 (суддя Дорошенко М.В.)

у справі № 925/1610/16

за позовом Приватного підприємства Інкубаційна станція

Птахи України (далі - ПАТ Інкубаційна станція

Птахи України )

до Державного підприємства Златодар

(далі - ДП Златодар )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Державного агентства резерву України

(далі - Держрезерв України)

про стягнення 3 443 208 грн. 91 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.04.2017 у справі № 925/1610/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства Златодар на користь Приватного підприємства Інкубаційна станція Птахи України - 3 443 208, 91 грн. збитків і 51 648, 13 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, зобов'язання позивача з оплати послуг зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи є зустрічними по відношенню до зобов'язань відповідача щодо повернення позивачу цього зерна із зберігання, тому притримання відповідачем зерна у себе до виконання позивачем своїх зустрічних зобов'язань відповідає умовам укладених між сторонами договорів й відповідно не порушує прав позивача. На думку апелянта, він належним чином виконав свої господарські зобов'язання за договорами складського зберігання пшениці від 21.09.2015 №37/1пш і складського зберігання кукурудзи від 22.09.2015 №14/4к, а порушення їх умов мало місце саме зі сторони позивача, зокрема, з оплати наданих відповідачем послуг зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи до його повернення позивачу. Оскільки в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, висновки суду про покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення збитків є необґрунтованими тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 925/1610/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 апеляційну скаргу ДП Златодар прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 13.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 розгляд справи № 925/1610/16 відкладено на 27.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 продовжено строк розгляд справи на 15 днів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.06.2017 оголошено перерву на 08.08.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

Подане третьою особою клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою з'ясування питань щодо обґрунтованого виникнення заборгованості, яка є предметом позову, її документального підтвердження, а також з метою встановлення факту законності стягнення даної заборгованості, адже відповідачем з власного бюджету понесено значні витрати для належного зберігання майна позивачем, як безпідставне та необґрунтоване не підлягає задоволенню - поставлені на вирішення експертизи питання носять виключно оціночний характер, не потребують спеціальних знань та можуть бути досліджені судом під час розгляду справи по суті.

В судове засідання апеляційної інстанції 08.08.2017 з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали. Присутній в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до абзацу 3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки явка в судове засідання представників відповідача та третьої особи обов'язковою не визнавалась, неявка їх представників не перешкоджає розглядові скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне апеляційну справу розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПП Інкубаційна станція Птахи України звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ДП Златодар про стягнення 3 443 208, 91 грн. збитків. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем зобов'язань за договорами складського зберігання пшениці від 21.09.2015 №37/1пш і складського зберігання кукурудзи від 22.09.2015 №14/4к в частині повернення на його вимогу зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи, внаслідок чого позивачу були завдані збитки у вигляді витрат на оплату примусово наданих відповідачем послуг зі зберігання вказаного зерна.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.02.2017 за клопотанням відповідача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено на стороні відповідача Державне агентство резерву України.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що саме позивач порушив зобов'язання за укладеними між сторонами договорами та гарантійним листом від 19.05.2016 №1/05 щодо оплати наданих зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи послуг до його повернення позивачу, відтак відповідач скористався передбаченим договорами правом притримання зерна до виконання позивачем своїх зобов'язань. За твердженнями відповідача, зобов'язання позивача з оплати послуг зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи є зустрічними по відношенню до зобов'язань відповідача щодо повернення позивачу цього зерна зі зберігання, тому притримання відповідачем зерна до виконання позивачем своїх зустрічних зобов'язань відповідає умовам укладених між сторонами договорів і не порушує прав позивача.

Державне агентство резерву України заперечуючи проти позову, зазначило, що предметом позову є стягнення плати за послуги, які фактично були надані належним чином. Крім цього, в межах кримінального провадження №22013000000000208 Державне агентство резерву України подало до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області клопотання про накладення арешту на 8703,25 тонн зерна пшениці, яка знаходиться на зберіганні у відповідача і є предметом злочину у цьому кримінальному провадженні. З метою оперативного забезпечення захисту інтересів держави та недопущення завдання шкоди в особливо великих розмірах до розгляду згаданого клопотання Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області видано два окремі доручення керівництву ДП Златодар від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15 про заборону здійснювати переміщення та переоформлення 8703,25 тонн зерна пшениці первісного поклажодавця, яким до 24.09.2015 було ПП Амбар Агро . Проте в супереч наведеному, 24.09.2015 було здійснено переоформлення зерна пшениці ПП Амбар Агро , яке зберігалося у відповідача, спочатку на ФОП ОСОБА_4, а одразу після цього - з останньої на ПП Інкубаційна станція Птахи України .

Як встановлено матеріалами справи, 21.09.2015 між ДП Златодар (відповідачем, зерновим складом за договором) та ПП Інкубаційна станція Птахи України (позивачем, поклажодавцем за договором) було укладено договір складського зберігання пшениці №37/1пш (далі - Договір №37/1пш).

22.09.2015 між сторонами також було укладено договір складського зберігання кукурудзи №14/4к (далі - Договір №14/4к), який за істотними умовами та змістом є ідентичний вищезгаданому.

За умовами п. 1.1 Договорів №37/1пш та №14/4к поклажодавець зобов'язався передати зерно пшениці та кукурудзи із супровідними документами на зерновий склад, а останній зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цими договорами умовах та у встановлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувачу, у стані, передбаченому цими договорами та законодавством.

Положеннями п. 3.1 Договорів №37/1пш та №14/4к передбачено, зокрема, такі зобов'язання зернового складу:

3.1.6. Зберігати зерно протягом строку, визначеного у договорі.

3.1.9. Після повного розрахунку за надані послуги за письмовою вимогою поклажодавця, яка подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати запланованого відвантаження, зерновий склад зобов'язаний повернути зерно (відвантажити та/або переоформити) у разі коли передбачений договором строк зберігання не закінчився. У разі ж закінчення строку зберігання настають правові наслідки, передбачені цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 3.3 Договорів №37/1пш та №14/4к встановлено, зокрема, такі зобов'язання поклажодавця:

3.2.2. Своєчасно розрахуватися за надані послуги відповідно до умов даних договорів.

3.3.3. Після повної оплати послуг, наданих зерновим складом, витребувати зерно, попередивши при цьому зерновий склад про наміри відвантажити пшеницю, кукурудзу листом (факсом, телефонограмою) не пізніше ніж за 10 днів до планової дати їх відвантаження.

3.3.5. При відвантаженні пшениці, кукурудзи поклажодавець повинен мати при собі наступні документи:

а) письмове розпорядження поклажодавця, скріплене печаткою та підписом керівника, у якому зазначаються повноваження особи, що одержує зерно за дорученням;

б) доручення на отримання матеріальних цінностей, видане поклажодавцем;

в) дійсний паспорт громадянина України або посвідку на постійне/тимчасове проживання.

За відсутності вищезгаданих документів зерновий склад має право відмовити поклажодавцю у видачі зерна задля уникнення отримання його іншою особою.

3.3.6. Погодити із зерновим складом термін відвантаження за 10 діб до його початку.

3.3.9. При продовженні терміну зберігання зерна поклажодавець відшкодовує витрати, які несе зерновий склад у цьому випадку (витрати на проведення обеззараження зерна, проведення газації, фумігації та ін.).

За умовами п. 4.2 Договорів №37/1пш та №14/4к їх сторони визначили розмір плати (тарифу) за надання послуг зернового складу.

Поклажодавець на підставі п. 4.3 Договорів №37/1пш та №14/4к сплачує вартість наданих послуг з урахуванням Порядку надання платних послуг протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку та акту приймання виконаних робіт. Послуги зі зберігання сплачуються за місяць в строк до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до виставлених зерновим складом рахунків. Також щомісячно сторони складають акт виконаних робіт про надані послуги.

Пунктом 4.4 Договорів №37/1пш та №14/4к сторони погодили, що оплата послуг зернового складу здійснюється поклажодавцем до відвантаження або переоформлення зерна на третю особу. У випадку несплати послуг зерновий склад має право притримати зерно до остаточного розрахунку. В такому разі до відносин сторін застосовуються положення господарського кодексу щодо притримання.

За умовами п. 6.1 Договорів №37/1пш та №14/4к визначено термін зберігання зерна до 15.05.2016.

Як встановлено матеріалами справи, 24.09.2015 на виконання Договорів №37/1пш та №14/4к ПП Інкубаційна станція Птахи України передало ДП Златодар , а останнє прийняло на складське зберігання шляхом переоформлення права власності на зерно від попереднього поклажодавця - ФОП ОСОБА_4: 8492000 кг зерна пшениці м'якої другого класу урожаю 2015 згідно зі складською квитанцією №1584 від 24.09.2015 серії АЦ №143874; 4278000 кг зерна пшениці м'якої третього класу урожаю 2015 згідно зі складською квитанцією №1586 від 24.09.2015 серії АЦ №143876; 88550 кг зерна пшениці м'якої шостого класу урожаю 2015 згідно зі складською квитанцією №1588 від 24.09.2015 серії АЦ№ 143878 і 34250 кг кукурудзи третього класу урожаю 2015 згідно зі складською квитанцією від 24.09.2015 серії АЦ №143880.

25.09.2015, тобто на наступний день після передачі зерна пшениці і кукурудзи на зберігання, позивач надав відповідачеві письмові листи-заявки №2509, №2509/2, №2509/3 і №2509/4 на відвантаження всього переданого на зберігання обсягу зерна пшениці та кукурудзи залізничним та автомобільним транспортом.

Листом від 25.09.2015 ДП Златодар відмовило ПП Інкубаційна станція Птахи України у виконанні його заявок на відвантаження зерна пшениці і кукурудзи через наявність окремого доручення голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01, яким заборонено переміщення належного позивачу зерна в зв'язку із зверненням Держрезерву України до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні №22013000000000208 шляхом накладення арешту на зерно пшениці другого та третього класу у кількості 8703,25 тонн, первісним поклажодавцем якого було ПП Амбар Агро .

Іншим листом від 06.10.2015 №339 відповідач також відмовив позивачу у переоформленні його зерна іншому поклажодавцеві через наявність вищезгаданого окремого доручення голови Держрезерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01 та іншого його окремого доручення від 30.09.2015 №2731/0/4-15 про заборону ДП Златодар здійснювати без погодження з Держрезервом переоформлення та/або вивезення з території підприємства зерна пшениці другого та третього класу у кількості 8703,25 тонн, первісним поклажодавцем якого до 24.09.2015 ПП Амбар Агро , до прийняття судом рішення за клопотанням Держрезерву щодо накладення арешту на це зерно.

В лютому 2016 позивач знову звернувся до відповідача з листами від 15.02.2016 №1502, №1502/2, №1502/3, №1502/4 та від 29.02.2016 №2902, якими просив відвантажити залізничним та автомобільним транспортом усе зерно пшениці та кукурудзи, що належить позивачу і знаходилося на зберіганні у відповідача.

В подальшому листами від 09.03.2016 №101 та від 15.03.2016 №108 відповідач в черговий раз відмовив позивачу у відвантаженні його зерна з підстав наявності вищезгаданих окремих доручень голови Держрезерву України до розгляду Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області клопотання Держрезерву про накладення арешту на зерно пшениці другого та третього класу.

Відмова ДП Златодар поклажодавцю у поверненні зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи стала підставою для звернення ПП Інкубаційна станція Птахи України до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення переданого на зберігання зерна в натурі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16, яке набрало законної сили, позов ПП Інкубаційна станція Птахи України задоволено повністю, стягнуто з ДП Златодар на користь Інкубаційна станція Птахи України в натурі:

- зерно пшениці м'якої 2 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2015 в кількості 8492000 кг;

- зерно пшениці м'якої 3 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2015 в кількості 4278000 кг;

- зерно пшениці м'якої 6 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2015 в кількості 88550 кг;

- зерно кукурудзи 3 класу (ДСТУ 4525:2006) урожаю 2015 в кількості 34250 кг.

При цьому, цим рішенням встановлено, що ДП Златодар не виконало своїх зобов'язань за Договорами №37/1пш та №14/4к щодо повернення ПП Інкубаційна станція Птахи України зі зберігання зерна: пшениці м'якої 2 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2015 у кількості 8492000 кг; пшениці м'якої 3 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2015 у кількості 4278000 кг; пшениці м'якої 6 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2015 у кількості 88550 кг та зерна кукурудзи 3 класу (ДСТУ 4525:2006) урожаю 2015 у кількості 34250 кг, яке (зобов'язання) виникло у ДП Златодар в момент отримання ним вимог поклажодавця від 25.09.2015 про повернення зерна. Претензії зберігача до поклажодавця щодо оплати витрат на зберігання відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

25.04.2016 Господарським судом Черкаської області на виконання згаданого рішення було видано наказ, який ПП Інкубаційна станція Птахи України пред'явило для виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

27.04.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50976207 з примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 за наказом від 25.04.2016, якою встановлено боржнику триденний строк для самостійного виконання судового рішення.

Оскільки цього рішення ДП Златодар самостійно не виконало, державний виконавець 05.05.2016 виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою наклав арешт на вказане у наказі Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі №925/159/16 зерно пшениці і кукурудзи та заборону боржнику здійснювати відчуження належного йому майна.

16.05.2016 державним виконавцем в присутності представника стягувача Биченка І.Я. з виїздом до боржника - ДП Златодар здійснено перевірку виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16, за результатами якої складено акт державного виконавця від 16.05.2016 й зі слів директора ДП Златодар ОСОБА_7 було встановлено, що він не отримував постанови державного виконавця від 27.04.2016 про відкриття виконавчого провадження №50976207, а зерно буде передано стягувачу лише після надходження з Держрезерву України погодження на таку передачу.

Згідно вказаного акту державного виконавця, під час перевірки головний державний виконавець Вакуленко С.М. вручив директору ДП Златодар ОСОБА_7 особисто постанову державного виконавця від 27.04.2016 про відкриття виконавчого провадження №50976207 під розписку, проте за твердженнями представника відповідача останній обидві постанови державного виконавця від 27.04.2016 про відкриття виконавчого провадження №50976207 і від 05.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження одержав лише 17.05.2016.

Після одержання постанови державного виконавця від 27.04.2016 про відкриття виконавчого провадження №50976207 ДП Златодар рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 самостійно не виконало, натомість виставило ПП Інкубаційна станція Птахи України рахунки від 25.02.2016 №20 і №21, від 28.03.2016 №64 і №65, від 25.04.2016 №102 і №103, від 11.05.2016 №134 і №135 та від 08.06.2016 №172, №173, №174 і №175 на оплату наданих послуг зберігання зерна пшениці та кукурудзи у період з 25.09.2015 по 11.05.2016 на загальну суму 3 443 208, 91 грн.

Як встановлено матеріалами справи, станом на 19.05.2016 ДП Златодар і ПП Інкубаційна станція Птахи України провели звірку взаємних розрахунків, за результатами якої склали і підписали відповідний акт, згідно якого за даними ДП Златодар заборгованість на його користь станом на 19.05.2016 становить 3 443 208, 91 грн.

19.05.2016 ПП Інкубаційна станція Птахи України на вимогу ДП Златодар надало останньому лист №1/05, яким гарантувало оплату наданих на виконання Договорів №37/1пш і №14/4к послуг зі зберігання зерна за увесь період їх споживання загальною вартістю 3 443 208, 91 грн. протягом 5-ти робочих днів з моменту проведення покупцем повного розрахунку (оплати товару) за придбане у ПП Інкубаційна станція Птахи України зерно пшениці та кукурудзи.

20.05.2016 представник ПП Інкубаційна станція Птахи України звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області із заявою про повернення наказу від 25.04.2016, виданого Господарським судом Черкаської області на виконання прийнятого ним рішення від 15.03.2016 у справі №925/159/16, на стягнення з державного ДП Златодар в натурі:

- зерна пшениці м'якої 2 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2015 в кількості 8492000 кг;

- зерна пшениці м'якої 3 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2015 в кількості 4278000 кг;

- зерна пшениці м'якої 6 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2015 в кількості 88550 кг;

- зерна кукурудзи 3 класу (ДСТУ 4525:2006) урожаю 2015 в кількості 34250 кг.

Цю заяву мотивовано наявністю пропозиції боржника щодо врегулювання спору у позасудовому та позавиконавчому провадженні, на яку стягувач погодився.

20.05.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якої державний виконавець на підставі заяви ПП Інкубаційна станція "Птахи України про повернення виконавчого документа без подальшого виконання постановив повернути наказ Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі №925/159/19 стягувачу.

За твердженнями позивача в суді, проведення сторонами звірки взаєморозрахунків станом на 19.05.2016, надання ним гарантійного листа від 19.05.2016 №1/05 і відкликання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі №925/159/19 були умовами, висунутими відповідачем, за виконання яких відповідач погодився повернути позивачу зі зберігання зерно пшениці та кукурудзи й частково зробив це у травні 2016, що підтверджується трьохстороннім актом приймання-передачі зерна від 20.05.2016, складською квитанцією №2560 від 20.05.2016 серія АЦ №343384 та товарно-транспортними накладними на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом від 23.05.2016 №004515 - 004518 і №004575.

Протягом червня 2016 платіжними дорученнями від 17.06.2016 №6, від 21.06.2016 №1, від 22.06.2016 №7, від 23.06.2016 №8 і №10 та від 24.06.2016 №11 позивач перерахував на рахунок відповідача 3 443 208, 91 грн. плати за послуги елеватора. Проте ДП Златодар припинило повернення позивачу решти зерна, яке залишилося на зберіганні на зерновому складі, що змусило ПП Інкубаційна станція Птахи України знову пред'явити для виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області наказ Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі №925/159/16.

20.07.2016 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №51734920 з примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 за наказом від 25.04.2016, якою встановив боржнику семиденний строк для самостійного виконання цього судового рішення.

01.08.2016 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Горбатюк В.П. в присутності представників стягувача і боржника з виїздом до останнього здійснив перевірку виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 за наказом від 25.04.2016, про що склав акт від 01.08.2016. За результатами цієї перевірки державний виконавець встановив факт невиконання боржником вищезгаданого судового рішення, адже зі слів директора ДП Златодар ОСОБА_7 таке виконання можливе лише з дозволу Державного агентства резерву України.

В подальшому протягом серпня - жовтня 2016 державний виконавець неодноразово виїжджав до боржника з метою перевірки та примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 за наказом від 25.04.2016, яке було фактично виконане боржником протягом вересня, жовтня 2016, що підтверджується складеними державним виконавцем актами.

30.11.2016 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №51734920 у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 за наказом від 25.04.2016.

Так, за договором зберігання (ч. 1 ст. 936 ЦУ України) одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами ч. 1 ст. 956 ЦК України та ч. 1 ст. 294 ГК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.ч. 3, 4 ст. 294 ГК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується згідно ч. ч. 2, 3 ст. 26 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні за плату зберігати зерно, яке передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач, як зерновий склад, зберігає зерно та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності, посвідчив прийняття зерна пшениці та кукурудзи від позивача на зберігання складськими квитанціями №1584 від 24.09.2015 серії АЦ №143874, №1586 від 24.09.2015 серії АЦ №143876, №1588 від 24.09.2015 серії АЦ№ 143878 і від 24.09.2015 серії АЦ №143880, укладені між сторонами Договори №37/1пш та №14/4к за змістом зобов'язань їх сторін є договорами складського зберігання зерна, з яких у відповідача, як зернового складу, виникли зобов'язання зберігати передане йому позивачем зерно пшениці та кукурудзи і повернути це зерно у схоронності.

Зберігач на підставі ст. 953 ЦК України зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Положеннями ст.35 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні також передбачено зобов'язання зернового складу за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Таким чином, в силу згаданих приписів закону відповідач зобов'язаний був повернути позивачу прийняте на зберігання згідно із складськими квитанціями №1584 від 24.09.2015 серії АЦ №143874, №1586 від 24.09.2015 серії АЦ №143876, №1588 від 24.09.2015 серії АЦ№ 143878 і від 24.09.2015 серії АЦ №143880 зерно пшениці і кукурудзи за першою вимогою позивача, пред'явленою ним у формі письмових листів-заявок від 25.09.2015 №2509, №2509/2, №2509/3 і №2509/4.

Однак, як встановлено матеріалами справи, відповідач вказане зобов'язання належним чином не виконав і повернув позивачу зі зберігання зерно пшениці і кукурудзи не за першою вимогою, а лише на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі 925/159/16 частково у травні 2016 та частково у вересні, жовтні 2016 й то за умови підписання відповідачем акта звірки взаєморозрахунків станом на 19.05.2016, надання позивачем гарантійного листа від 19.05.2016 №1/05 про оплату послуг зберігання, подання заяви від 20.05.2016 до державної виконавчої служби про повернення наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі 925/159/16 без виконання та фактичної оплати позивачем цих послуг за період з 25.09.2015 по 11.05.2016.

Доводи відповідача (апелянта) про те, що несвоєчасне повернення позивачу зерна пшениці і кукурудзи зі зберігання було зумовлене невиконанням позивачем зустрічних зобов'язань за Договорами №37/1пш та №14/4к щодо попередньої оплати послуг зберігання та притримання в зв'язку з цим зерна відповідачем, не заслуговують на увагу за невідповідності таких фактичним обставинам справи, адже відповідач за весь період з дня прийняття зерна на зберігання і до дня його повернення позивачу свою відмову обґрунтовував не несплатою позивачем плати за послуги зберігання, а лише наявністю окремих доручень голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15 про заборону ДП Златодар здійснювати без погодження з Держрезервом переміщення, переоформлення та/або вивезення з території підприємства зерна пшениці другого та третього класу у кількості 8703,25 тонн, первісним поклажодавцем якого до 24.09.2015 було ПП Амбар Агро , до прийняття Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області рішення за клопотанням Держрезерву щодо накладення арешту на це зерно. Наведене підтверджується і згадуваними вище актами державного виконавця.

Крім цього, як встановлено матеріалами справи, рахунків на оплату послуг зберігання, з виставленням яких п. 4.3 Договорів №37/1пш та №14/4к пов'язує початок перебігу п'ятиденного строку на оплату позивачем цих послуг, відповідач до 22.02.2016 - дня звернення ПП Інкубаційна станція Птахи України до Господарського суду Черкаської області з позовом до ДП Златодар про стягнення в натурі переданого на зберігання зерна (господарська справа №925/159/16) не виставляв, про притримання зерна пшениці та кукурудзи як способу забезпечення виконання зобов'язань щодо оплати послуг зберігання відповідач позивача (ч. 1 ст. 595 ЦК України) не повідомляв. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 встановлено факт невиконання відповідачем з 25.09.2015 зобов'язань за Договорами №37/1пш та №14/4к з повернення позивачу зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи та присуджено до виконання цих зобов'язань в натурі за відсутності оплати позивачем послуг зберігання зерна.

Таким чином, підставою невиконання відповідачем зобов'язань щодо повернення зі зберігання позивачу на його першу вимогу зерна пшениці та кукурудзи стали саме окремі доручення голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15 , а не відсутність оплати послуг зберігання зі сторони позивача.

Саме на ці окремі доручення посилалась третя особа у відзиві на позов як на підставу неповернення відповідачем позивачу зерна зі зберігання і незаконності вимог позивача про стягнення збитків у формі витрат на оплату послуг зберігання.

Однак, оцінивши згадані вище окремі доручення голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15, господарський суд дійшов висновку про їх незаконність.

Так, згідно п. 1.1 чинного у 2015, 2016 роках статуту ДП Златодар воно засноване на державній власності і належить до сфери управління Державного резерву України, що діє відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 року №463/2011 Про Положення про Державне агентство резерву України (надалі - уповноважений орган управління).

Відповідно до 1.3 статуту власником (засновником) державного підприємства є держава, яка реалізує свої повноваження через уповноважений орган управління - Державне агентство резерву України.

Метою і предметом діяльності підприємства є забезпечення та реалізація державної політики у сфері державного резерву, здійснення господарської та іншої діяльності, спрямованої на одержання прибутку, а також задоволення на підставі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів учасників та членів трудового колективу підприємства (п. 3.1 статуту).

За приписами п. 4.1. - 4.3 статуту підприємство є юридичною особою. Права та обов'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до законодавства України та статуту, який затверджується Державним агентством резерву України. Підприємство діє на принципах господарської самостійності і самоокупності.

Підприємство на підставі п. 4.6 статуту має право укладати договори (контракти), які відповідають меті, предмету та напрямкам діяльності підприємства, не суперечать вимогам законодавства України та щодо укладення яких не має заборон, прямо передбачених законодавством. Підприємство має право набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 5.5 статуту).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Одним із загальних принципів господарювання, встановлених ч. 1 ст. 6 ГК України, є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Суб'єкти господарювання на підставі ч.ч 1, 5 ст. 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч. 2 ст. 136 ГК України).

Оскільки діяльність ДП Златодар як юридичної особи щодо укладення з ПП Інкубаційна станція Птахи України Договорів №37/1пш та №14/4к і виконання їх є господарською діяльністю в розумінні ч. 1 ст. 3 ГК України, а прийняте відповідачем на зберігання за Договорами №37/1пш та №14/4к зерно пшениці та кукурудзи не є зерном державного резерву, надання головою Державного агентства резерву України ОСОБА_5 окремих доручень від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15 відповідачу про заборону здійснювати без погодження з Держрезервом переміщення, переоформлення та/або вивезення з території підприємства зерна пшениці другого та третього класу в кількості 8703,25 тонн, первісним поклажодавцем якого до 24.09.2015 було ПП Амбар Агро , а з 24.09.2015 - ПП Інкубаційна станція Птахи України , до прийняття Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області рішення про накладення арешту на це зерно є втручанням в оперативно-господарську діяльність ДП Златодар .

При цьому, такого права втручання держави як власника (засновника) цього підприємства чи уповноваженого нею органу управління цим підприємством - Державного агентства резерву України не передбачено ані статутом ДП Златодар , ані чинним законодавством України тощо. Навпаки вищезазначені норми забороняють таке втручання. Крім цього, вищезгадані окремі доручення стосувалися лише певної кількості пшениці другого та третього класу і відповідно не стосувалися пшениці шостого класу та кукурудзи тощо.

Таким чином, через незаконність окремих доручень голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15 неправомірною є відмова відповідача повертати зі зберігання позивачу на його першу вимогу від 25.09.2015 зерна пшениці та кукурудзи і подальше фактичне зберігання відповідачем цього зерна.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України передбачаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З огляду на доведені позивачем й встановлені судом обставини справи протиправна поведінка відповідача полягала у неналежному, а саме у несвоєчасному виконанні ним своїх зобов'язань за Договорами №37/1пш та №14/4к в частині повернення зі зберігання позивачу на його першу вимогу зерна пшениці та кукурудзи, що також встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16.

Сплачена позивачем відповідачу плата за послуги зберігання зерна у період з 25.09.2015 по 11.05.2016 в сумі 3 443 208, 91 грн. 91 є для позивача додатковими витратами, які він поніс внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договорами №37/1пш та №14/4к з повернення зі зберігання позивачу на його першу вимогу зерна пшениці та кукурудзи. Такі додаткові витрати на підставі ст. 225 ГК України для позивача є збитками.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачу збитками в сумі 3 443 208, 91 грн. 91 полягає в тому, що саме внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договорами №37/1пш та №14/4к в частині повернення зі зберігання позивачу на його першу вимогу зерна пшениці та кукурудзи позивач поніс додаткові витрати на оплату наданих поза його волею послуг зі зберігання зерна, яких у нього не було б у разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

В суді відповідач не довів відсутності його вини у завданні позивачу збитків, оскільки не довів, що вживав усіх залежних від нього заходів до належного виконання своїх зобов'язань у спірних правовідносинах або вини позивача у порушенні ним зобов'язань.

Підписання відповідачем акта звірки взаєморозрахунків станом на 19.05.2016, надання позивачем гарантійного листа від 19.05.2016 №1/05 про оплату послуг зберігання, подання заяви від 20.05.2016 до державної виконавчої служби про повернення наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі 925/159/16 без виконання та фактична оплата позивачем послуг зберігання в сумі 3 443 208, 91 грн. судом визнано як вимушені дії позивача, спрямовані на скоріше виконання відповідачем зобов'язань і відповідно на зменшення розміру збитків, завданих позивачу несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань.

Таким чином, у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, які є необхідними для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування збитків в розмірі 3 443 208, 91 грн.

Твердження відповідача про те, що грошові вимоги позивача про стягнення частини заявлених до стягнення збитків в формі понесених витрат на оплату послуг зберігання, виникли до 07.12.2015 - дня порушення (ухвала Господарського суду Черкаської області від 07.12.2015) справи №925/1770/15 про банкрутство ДП Златодар і тому позивач є конкурсним, а не поточним кредитором в розумінні Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , не відповідають дійсності, оскільки усі додаткові витрати в розмірі 3 443 208, 91 грн. на оплату послуг зберігання позивач поніс у червні 2016 року, тобто після винесення Господарським судом Черкаської області ухвали від 07.12.2015 про порушення справи №925/1770/15 про банкрутство ДП Златодар . Саме з моменту понесення цих додаткових витрат позивачу були завдані збитки і у нього виникло право на їх відшкодуванню за рахунок відповідача.

З огляду на наведене, заявлені позивачем до відповідача вимоги про відшкодування 3 443 208, 91 грн. збитків є поточними вимогами в силу приписів Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

На момент прийняття рішення у даній справі ДП Златодар перебувало у процедурі розпорядження майном.

Відповідно до ч.8 ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, тобто Господарським судом Черкаської області, яким й розглядається даний спір.

Тому апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3 443 208, 91 грн. збитків, які позивачем доведені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача (апелянта) щодо порушення судом вимог процесуального закону не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Златодар залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.04.2017 у справі № 925/1610/16 - без змін.

Матеріали справи № 925/1610/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко