Постанова

від 22.11.2017 по справі 925/1610/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року Справа № 925/1610/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Златодар", м. Золотоноша Черкаської області на постанову та рішеннявід 08.08.2017 Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 господарського суду Черкаської області у справі№ 925/1610/16 господарського суду Черкаської області

за позовом приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України", смт. Драбів Черкаської області до державного підприємства "Златодар", м. Золотоноша Черкаської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне агентство резерву України, м. Київ про стягнення 3 443 208 грн. 91 коп.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПП "Інкубаційна станція "Птахи України"Биченко І.Я., довір., ордер, ДП "Златодар"Сизько Б.Б., довір., Державного агентства резерву УкраїниВащенко В.В., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.04.2017 (суддя - Дорошенко М.В.), що прийнято у справі № 925/1610/16 , позов приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" (далі - ПрАТ "Інкубаційна станція "Птахи України", Позивач) до державного підприємства "Златодар" (далі - ДП "Златодар", Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державного агентства резерву України (далі-Третя особа) про стягнення 3 443 208 грн. 91 коп. задоволений повністю: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 443 208 грн. 91 коп., а також вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, державне підприємство "Златодар" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2017 та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 (головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2017 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, державне підприємство "Златодар" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2017, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 15, 16, 526, 538, 594, 610, 629, 946 Цивільного кодексу України, ст.ст. 199, 218 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи місцевим судом встановлено, що сума вимог складає збитки за порушення Відповідачем умов договорів зберігання зерна пшениці та кукурудзи, факт чого був встановлений під час ухвалення рішень в іншій справі - про стягнення в натурі переданого ПП "Інкубаційна станція "Птахи України" на зберігання ДП "Златодар" майна, яке останнє безпідставно утримувало та не передавало на вимогу Позивача. Рішення ж з повернення вказаного майна у виконавчому провадженні виконувалось частково, а фактично рішення з повернення зерна було виконано повністю лише у листопаді 2016 року. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий суд встановив що сума збитків у даній справі дорівнює сплаченій Позивачем Відповідачу сумі за зберігання зерна протягом періоду, у якому таке зерно утримувалось Відповідачем незаконно - з порушенням умов договорів зберігання зерна. При цьому суд відхилив незаконні посилання Відповідача на окремі доручення Державного агентства резерву України, оскільки такі доручення не є підставою втручатись в оперативно-господарську діяльність Відповідача, а всі чотири складових та підстави для стягнення збитків встановлені та підтверджені доказами. Також суд вказав, що оплата спірної суми на користь ДП "Златодар" була здійснена ПП "Інкубаційна станція "Птахи України", також як і підписаний сторонами акт звірки, під тиском обставин щодо неповернення зерна. Стосовно моменту виникнення спірних вимог, суд вказав, що ці витрати були понесені в момент проведення оплати - червень 2016, а тому є вимогами поточного кредитора до ДП "Златодар".

Вказані висновки були підтримані апеляційним судом у повному обсязі із зазначенням про порушення в грудні 2015 провадження у справі про банкрутство Відповідача.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначає про те, що всі дії стосовно договірних відносин з Відповідачем Позивач здійснив добровільно, без примусу (підписав акт звірки, надав гарантійний лист щодо оплати зберігання зерна, написав заяву до виконавчої служби про повернення виконавчого документу, здійснив повну оплату наданих послуг зберігання), а тому порушення умов договорів зберігання мало місце з боку Позивача, а суди невірно при цьому застосували норми законодавства, не врахувавши також позицію Верховного Суду України у рішенні з подібних правовідносин стосовно притримання річчі. У зв'язку із цим скаржник також стверджує, що відсутній факт порушеного права Позивача, а тому відсутні і підстави для стягнення збитків, як наслідки такого порушення, що і звільняє Відповідача від відповідальності. До того ж скаржник вважає, що спірна сума складає вимоги конкурсного кредитора та поточного, виходячи з періоду зберігання, за який нарахована така сума, як заборгованість за укладеними між сторонами договорами зберігання зерна.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями заявника касаційної скарги, оскільки вони викладені всупереч встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, наявних у справі доказів та з невірним застосуванням норм діючого законодавства.

Так, звертаючись із касаційною скаргою, заявник повністю ігнорує посилання судів в порядку ст. 35 ГПК України на факти та обставини, що були встановлені господарським судом у справі № 925/159/16 в рішенні від 15.03.2016 (а.с. 51-54), зокрема стосовно:

- виникнення у ДП "Златодар" обов'язку повернути майно зі схову за укладеними з ПП "Інкубаційна станція "Птахи України" договорами від 21.09.2015 № 37/1 та від 22.09.2015 № 14/4к з моменту отримання вимоги від Позивача від 25.09.2015;

- доведення права Позивача на отримання переданого на зберігання Відповідачу за вказаними договорами зерна через ухилення останнього від виконання свого зобов'язання за цими договорами та відповідно - доведення факту порушення Відповідачем вимог законодавства.

Отже, факти порушення зобов'язань з боку ДП "Златодар" за укладеними з ПП "Інкубаційна станція "Птахи України" договорами зберігання зерна від 21.09.2015 № 37/1 та від 22.09.2015 № 14/4к були встановлені та доведені в іншій господарській справі, а тому протилежне твердження скаржника спростовується.

У зв'язку із цим правомірними, обґрунтованими та доведеними є правові підстави для вимог ПП "Інкубаційна станція "Птахи України" щодо стягнення спірної суми у даній справі та кваліфікація цих вимог саме як збитки - за нормами ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 220 Господарського кодексу України.

Зокрема, норми ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачають, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Норми ч. 2 цієї ж статті встановлюють, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) .

У зв'язку із викладеними вище та встановленими в рішенні господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі № 925/159/16 обставинами та фактами, є неправомірним посилання та застосування скаржником норм ст. 594 Цивільного кодексу України щодо права ДП "Златодар" притримати майно (зерно пшениці та зерно кукурудзи) до виконання ПП "Інкубаційна станція "Птахи України" обов'язку оплатити зберігання вказаного зерна. Так, нормами вказаної статті право притримання обумовлено правомірним володінням відповідною річчю. Між тим у вказаному вище рішенні від 15.03.2016 у справі № 925/159/16 встановлений факт незаконного утримання ДП "Златодар" з 25.09.2015 переданого йому на зберігання майна Позивача, а тому і нарахування Позивачу після цієї дати суми в розмірі, що дорівнює спірній у даній справі саме як плати за зберігання вказаного майна за договорами від 21.09.2015 № 37/1 та від 22.09.2015 № 14/4к не відповідає ні обставинам справи, ні умовам договорів, ні нормам діючого законодавства.

Поряд з цим, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини та момент перерахування Позивачем Відповідачу спірної суми - червень 2016 (а.с. 76-81) -під час здійснення виконавчого провадження, а також обставини та момент повернення Позивачу у повному обсязі його зерна на виконання рішення у справі № 925/159/16, касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідні суми є витратами ПП "Інкубаційна станція "Птахи України" , які вказана особа мусила зробити для відновлення свого порушеного права у вигляді повернення власного зерна, незаконно утриманого ДП "Златодар".

Право ж вимагати відшкодування цих збитків виникло після порушення ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 справи № 925/1770/15 про банкрутство ДП "Златодар", тому і кваліфікація цих вимог, відповідно до норм ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", здійснена судами як вимоги поточного кредитора, розгляд та задоволення яких може бути здійснений в окремому позовному провадженні, а не у межах справи про банкрутство вказаної особи.

При цьому, касаційний суд звертає увагу на те, що в копіях платіжних доручень, на які послалися суди попередніх інстанцій (а.с. 76-81), та за якими були перераховані Позивачем Відповідачу грошові кошти на спірну суму, не вказана у якості призначення платежів оплата саме послуг зберігання за договорами від 21.09.2015 № 37/1 та від 22.09.2015 № 14/4к (а.с. 76-81).

У зв'язку із викладеним слід погодитись з правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає і обставинам справи, і нормам законодавства висновком судів, що спірні вимоги є вимогами про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми збитків на підставі, зокрема норм ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 220 Господарського кодексу України, такі вимоги є підтвердженими належними доказами та обґрунтованими, а тому оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін, як законні, а касаційні вимоги - без задоволення.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 22, 594 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 220 Господарського кодексу України та ст.ст. 35, 43, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Златодар" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2017 у справі № 925/1610/16 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 27.11.2017