Рішення

від 08.08.2017 по справі 477/1350/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №477/1350/16-ц 08.08.2017 08.08.2017 08.08.2017

Провадження №22-ц/784/1720/17

Справа №477/1350/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Семенова Л.М.

Провадження № 22ц-784/1720/17 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 5

Рішення

Іменем України

08 серпня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Богуславською О.М.,

за участю:

- представника позивачки ОСОБА_2,

- третьої особи ОСОБА_3,

- представника СТ Лаванда Жукова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3, а також позов третьої особи із самостійними вимогами Садівниче товариство Лаванда про визнання неправомірним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3, Садівниче товариство Лаванда (далі - СТ Лаванда ) про визнання неправомірним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивачка зазначала, що вона є членом СТ Лаванда та користувачем земельної ділянки НОМЕР_2, що була виділена їй у цьому товаристві для ведення садівництва.

Суміжним землекористувачем ділянки є відповідач ОСОБА_6, який на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації у 2007 році отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

У березні 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області їй надано дозвіл на розробку документації із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.

Під час виконання робіт із землеустрою ПП Укрприватзем повідомило про неможливість проектування земельної ділянки, через те, що відсутній проїзд між проектованою земельною ділянкою та земельною ділянкою, що знаходиться у власності ОСОБА_6, оскільки з однієї сторони відповідач перекрив воротами, а з іншої встановив мур.

Посилаючись на те, що приватизація земельної ділянки НОМЕР_1 відбулася з порушенням порядку приватизації, встановленого законодавством України, оскільки ОСОБА_6 приватизував частину загального проїзду між їхніми ділянками, що призвело до порушення її прав землекористувача, а також на те, що в порушення чинного порядку приватизації, із суміжним землекористувачем, не погоджувалися межі земельної ділянки, що передавалася у власність ОСОБА_6, позивачка, з урахуванням уточнених позовних вимог просила про задоволення позову.

25 травня 2017 року третя особа СТ Лаванда звернулося в суд із самостійними вимогами до ОСОБА_6, Вітовської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в якому посилаючись на те, що у власності ОСОБА_6 знаходиться земельна ділянка площа якої відповідачу не виділялась та перевищує площу земельних ділянок інших членів товариства, що перешкоджає їй приватизувати ділянку, просила визнати зазначену статтю статуту недійсною.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 травня 2017 року позови об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено правонаступника відділу Держгеокадастру у Вітовському районі - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року в позові ОСОБА_5 та СТ Лаванда відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було обґрунтовано вибір способу захисту з яким вона звернулася до суду.

Крім того, позивачка втратила право на приватизацію у зв'язку із її вибуттям із членів товариства.

Проте, такий висновок суду зроблений без з'ясування усіх обставин справи. а тому з ним погодитись не можна.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_5 на підставі рішення загальних зборів учасників СТ Лаванда № 1 від 23 травня 2014 року була прийнята у члени СТ Лаванда . Вказаним рішенням загальних зборів земельна ділянка за НОМЕР_2, розташована у зазначеному товаристві була вилучена у ОСОБА_3 та передана у користування ОСОБА_5

Спірна земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,0544 га є суміжною із земельною ділянкою НОМЕР_2 та відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 21 серпня 2007 року належить ОСОБА_6, який теж є членом вказаного Садівничого товариства, у зв'язку з чим безоплатно отримав земельну ділянку у зазначеному розмірі (т.1 а.с.36).

24 березня 2016 року наказом Головного управління Держгеокадастру № 14-2195/14-16 СГ ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області орієнтовним розміром 0,0380 га для ведення садівництва.

Згідно листа ПП Укрприватзем від 17 травня 2016 року, ОСОБА_5 повідомлено про неможливість виготовлення проекту відведення земельної ділянки, через відсутність внутрішньо квартального проїзду між земельними ділянками НОМЕР_2 та НОМЕР_1, що призведе до порушення Будівельних норм та Правил. У листі також зазначено, що проїзд між проектованою земельною ділянкою та земельною ділянкою, що знаходиться у власності ОСОБА_6 з однієї сторони та перекритий воротами, а з іншої встановлено мур.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_5 посилалася на те, що як член СТ Лаванда вона набула право користування земельною ділянкою НОМЕР_2 для ведення садівництва, однак не може реалізувати своє право на безкоштовну передачу в приватну власність вказаної земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (Правова позиція, висловлена ВСУ при розгляді справи N 6-222цс14 від 04.02.2015 року).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СТ Лаванда № 1 від 23 травня 2014 року на підставі якого земельна ділянка за НОМЕР_2 для ведення садівництва була передана у користування ОСОБА_5, з попередньо вилучивши її у ОСОБА_3

Вказане судове рішення набрало законної сили і сторонами не оскаржувалось, що також підтвердила представник ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.6.3.1.1 Статуту СТ Лаванда , затвердженого загальними зборами СТ Лаванда 15 серпня 2012 року, вихід осіб із складу Товариства, які мають земельні ділянки на правах користувачів, тягне за собою позбавлення такого права.

Пунктом 7.4.1.2 Статуту, передбачено що передача земельної ділянки іншій особі і вступ її до Товариства затверджується зборами Товариства.

Згідно рішення загальних зборів № 1 СТ Лаванда від 27 травня 2017 року ОСОБА_5 знову прийнята у члени зазначеного товариства.

Однак, як видно із протоколу загальних зборів № 1 від 27 травня 2017 року, питання про передачу у користування ОСОБА_5 будь - якої земельної ділянки у цьому товаристві, у тому числі НОМЕР_2, стосовно якої виник спір, на зборах не приймалось.

За відсутності доказів про набуття ОСОБА_5 у встановленому законом порядку будь-яких прав на користування земельною ділянкою у Садівничому товаристві Лаванда , немає підстав вважати, що права позивачки порушені і підлягають судовому захисту.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 7, 10 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Із наведених норм матеріального права випливає, що до суду можуть бути оскаржені відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність.

Таким чином, за відсутності відмови уповноважених органів у передачі земельної ділянки позивачці у власність, не можна вважати, що було порушено право останньої на приватизацію.

З іншими позовними вимогами щодо порушення права користування земельною ділянкою, позивачка не зверталася.

Вирішуючи спір суд на зазначені норми матеріального права уваги не звернув, не повно зясував обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивачки, надавши неправильну оцінку доказам у справі та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 із зазначених вище підстав.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 відповідно до п.1п.1,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким в позові ОСОБА_5 слід відмовити з інших підстав, а саме не надання доказів набуття ОСОБА_5 у встановленому законом порядку права на користування земельною ділянкою у СТ Лаванда та обрання неналежного способу захисту порушеного права з урахуванням положень ст. 118 ЗК України.

Рішення в частині відмови у задоволенні позову СТ Лаванда не оскаржувалося останнім, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Вимоги ОСОБА_5 в апеляційній скарзі щодо скасування оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволенні позову третій особі із самостійними вимогами, не можуть бути задоволені, оскільки Садівниче товариство рішення суду не оскаржувало та повноважень діяти ОСОБА_5 або її представнику в суді не надавало, за такого є процесуально неможливим перегляд судового рішення в зазначеній частині.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 відмовити з інших підстав.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: