Постанова

від 06.11.2019 по справі 477/1350/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 477/1350/16-ц

провадження № 61-31390св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Вітовська районна державна адміністрація Миколаївської області,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , Садівниче товариство Лаванда ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року у складі судді Семенової Л. М. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кушнірової Т. Б., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , Садівниче товариство Лаванда (далі - СТ Лаванда , товариство), про визнання неправомірним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона є членом СТ Лаванда та землекористувачем земельної ділянки НОМЕР_1 , виділеної їй товариством для ведення садівництва.

Суміжна земельна ділянка НОМЕР_2 на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 24 липня 2007 року № 459-р передана у власність ОСОБА_2 , який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

У березні 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області їй надано дозвіл на розробку документації із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність. Під час виконання робіт із землеустрою Приватне підприємство Укрприватзем (далі - ПП Укрприватзем ) повідомило її про неможливість проектування відведення земельної ділянки, з огляду на відсутність проїзду до цієї земельної ділянки, оскільки з однієї сторони він перекритий воротами, а з південно-східної межі - встановленим муром.

Посилаючись на те, що передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_2 відбулася з порушення вимог земельного законодавства, оскільки у йому приватну власність було передано частину земельної ділянки загального користування - дороги, що забезпечувала проїзд між земельними ділянками

НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та не були погоджені межі переданої йому земельної ділянки із суміжним землекористувачем, позивач просила визнати неправомірним і скасувати розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 24 липня 2007 року № 459-р, та визнати незаконним і скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 на підставі зазначеного розпорядження.

У травні 2017 року СТ Лаванда звернулося з позовом до ОСОБА_2 , Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним розпорядження та скасування державного акта, зобов`язання скасувати реєстрацію права власності.

Позовну заяву мотивувало тим, що СТ Лаванда засноване 24 вересня

1988 року як добровільне громадське некомерційне об`єднання громадян, метою якого є раціональне використання його членами землі, наданої для вирощування овочів, фруктів та інших сільськогосподарських культур, а також створення умов для оздоровлення та відпочинку членів товариства та їх родин, задоволення інших матеріальних і духовних потреб членів товариства. Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів від 24 вересня 1988 року за № 196 у постійне користування СТ Лаванда було виділено земельну ділянку, площею 9,2 га під колективне садівництво, цим же рішенням затверджено проект забудови.

Передану у користування товариству земельну ділянку було поділено на 183 ділянки площею 0,04 га, закріплених індивідуально за членами садівництва, всього - 7,32 га, три ділянки площею 0,04 га були виділені для зведення водонапірної свердловини, резервного парку води із санітарною зоною та забудови адміністративної будівлі (контори Правління товариства). Решту

2,06 га сплановано для облаштування доріг, вулиць та проїздів.

У 2006 році між членом товариства ОСОБА_3 та членом товариства

ОСОБА_2 виник спір щодо заволодіння відповідачем земельною ділянкою НОМЕР_1, яка на той час знаходилася у користуванні ОСОБА_3 До середини 2014 року земельна ділянка НОМЕР_1 перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_2 та була загороджена разом із належною йому земельною ділянкою та частиною вулиці Набережної (дороги), що розділяла земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Дорогу загального користування ОСОБА_2 у користування товариства не повернув, що цілковито унеможливлює доступ ОСОБА_1 до земельної ділянки НОМЕР_1.

Посилаючись на те, що при вивченні технічної документації на земельну ділянку НОМЕР_2 , СТ Лаванда з`ясувалося, що у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку, площа якої в порушення Статуту товариства перевищує площу земельних ділянок, виділених іншим членам товариства, та збільшена за рахунок частини вулиці Набережної (дороги), що не могла бути передана у приватну власність, товариство просило: визнати незаконним та скасувати розпорядження Жовтневої (нині Вітовської) районної державної адміністрації Миколаївської області від 24 липня 2007 року № 459-р про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0544 га у СТ Лаванда для ведення садівництва; визнати незаконним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2 у СТ Лаванда площею 0,0544 га серія ЯГ № 618818, виданий ОСОБА_2 ; зобов'язати Вітовську районну державну адміністрацію Миколаївської області в особі державного реєстратора провести реєстрацію скасування права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 48233826000:02:000:1189.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 червня

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та позову СТ Лаванда відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час формування та набуття у власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_2 у СТ Лаванда , будь-які спори щодо розмірів чи меж земельної ділянки, що планувалася для передачі у його власність, були відсутні, що підтверджується погодженням меж такої земельної ділянки суміжними землекористувачами: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , про що свідчать їх підписи на схематичному кресленні погодження меж земельних ділянок. З часу передачі у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, СТ Лаванда не оскаржувало розпорядження Жовтневої (Вітовської) районної державної адміністрації Миколаївської області від 24 липня 2007 року № 459-р про затвердження технічної документації та передачу йому у власність земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0544 га для ведення садівництва. Зміна керівництва товариства та відсутність згоди нового керівництва на використання земельних ділянок його членами не може призводити до звуження чи скасування вже реалізованих особою прав у спосіб, проти якого не заперечували уповноважені особи цього товариства на час реалізації такого права. Передача СТ Лаванда у користування ОСОБА_1 земельної ділянки НОМЕР_1 також не може впливати, у тому числі звужувати права власника іншої земельної ділянки, що вже існують на час появи нового суміжного землекористувача. Крім того, ОСОБА_1 не навела підстав, за яких обраний нею спосіб захисту є виправданим у порівнянні з іншими менш негативними для ОСОБА_2 , зокрема правом проходу, проїзду (земельний сервітут) тощо.

Ураховуючи, що рішенням Господарського суду Миколаївської області

від 10 березня 2017 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СТ Лаванда від 23 травня 2014 року, оформлене протоколом № 1 від 23 травня 2014 року, на якому у тому числі вирішувалося питання про прийняття ОСОБА_1 у члени товариства та передачу у її користування земельної ділянки НОМЕР_1, суд першої інстанції виходив також з того, що ОСОБА_1 не обгрунтувала вибір способу захисту порушеного права як землекористувача земельної ділянки, оскільки можливість передачі у приватну власність земельної ділянки у СТ Лаванда нерозривно пов`язана з її членством у цьому товаристві.

Згідно з відомостями відділу Держгеокадастру у Жовтневому районі Миколаївської області від 15 листопада 2016 року № 0.14.15-0.4-272/2-16, фонд документації із землеустрою не містить державного акту, виданого

СТ Лаванда , на право постійного користування земельною ділянкою, землевпорядної документації, на підставі якої видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою та технічної документації з інвентаризації земель СТ Лаванда , а тому посилання СТ Лаванда на порушення порядку передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_2 , є необгрунтованим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що правом на звернення до суду наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів. Установивши, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом права користування земельною ділянкою НОМЕР_1 для ведення садівництва, однак не надала доказів набуття нею у встановленому законом порядку будь-яких прав користування земельною ділянкою у СТ Лаванда , апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність нею порушення її прав.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що оскільки згідно статей 118, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК ) підставою для відмови у передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності у приватну власність зацікавленої особи, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, тому за відсутності відмови уповноважених органів у передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , її право на приватизацію земельної ділянки не може вважатися порушеним.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скаргаОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року і рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 серпня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що відмовляючи у задоволенні заявлених нею позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність доказів на підтвердження набуття нею права користування земельною ділянкою НОМЕР_1 у СТ Лаванда , оскільки саме по собі не зазначення у рішенні загальних зборів товариства від 27 травня 2017 року факту передачі їй у користування земельної ділянки НОМЕР_1, після того, як рішенням Господарського суду Миколаївської області було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СТ Лаванда

від 23 травня 2014 року, на якому попередньо вирішувалося питання про її прийняття у члени товариства та передачі їй у користування земельної ділянки НОМЕР_1 , не може свідчити про недійсність рішення про передачу у її користування саме земельної ділянки НОМЕР_1 , відступленої за згодою матері ОСОБА_3 .

Дійсність її членства у СТ Лаванда підтверджується витягом з протоколу № 2 загальних зборів членів СТ Лаванда від 12 серпня 2017 року, долученим до касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки її доводам та відповідним доказам на підтвердження того, що передача у приватну власність

ОСОБА_2 земельної ділянки, що є частиною дороги загального користування, є порушенням не тільки частини четвертої статті 35 ЗК України, яка регламентує, що землі загального користування садівницького товариства є його власністю, а й вимог пожежної безпеки, що унеможливлює приватизацію загального проїзду одним із членів товариства. Згоди на приєднання такого проїзду до земельної ділянки, що передавалася у власність ОСОБА_2 , не надавали ні ОСОБА_3 , як суміжний землекористувач, ні СТ Лаванда .

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що відповідно до плану організації і забудови СТ Лаванда ширина проїзду між земельними ділянками НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , становила 6 м, і саме така копія зазначеного плану знаходиться на зберіганні Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. У жодній із зазначений копій, земельні ділянки НОМЕР_3 та НОМЕР_1 не є єдиним об`єктом, а мають лінію розмежування.

Оскільки дії ОСОБА_2 призвели не лише до неможливості приватизувати земельну ділянку НОМЕР_1 , а й взагалі позбавили позивача права доступу до неї, обраний нею спосіб захисту порушеного права відповідає його змісту та є ефективним.

У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу, що надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листопаді 2017 року, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 вказувала на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , оскільки на момент звернення до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції позивач не була дійсним членом СТ Лаванда , з огляду на визнання недійсним, як рішення загальних зборів членів товариства від 23 травня 2014 року, згідно з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року, так і рішення загальних зборів членів товариства від 27 травня 2017 року - рішенням Господарського суду Миколаїської області від 23 серпня 2017 року, які позивачем не оскаржувалися та набрали законної сили. Крім того, на загальних зборах членів СТ Лаванда , що відбулися 27 травня 2017 року взагалі не вирішувалося питання про вибуття ОСОБА_3 , як користувача земельної ділянки НОМЕР_3 та НОМЕР_1 зі складу членів товариства, передання нею земельної ділянки НОМЕР_1 , а тому не могло вирішуватися і питання про передачу у користування позивачу зазначеної земельної ділянки. Зважаючи на наведене, на момент реалізації ОСОБА_2 права на приватизацію земельної ділянки НОМЕР_2 у ОСОБА_1 не виникало жодних прав на земельну ділянку НОМЕР_1 , її мати ОСОБА_3 , як користувач суміжних земельних ділянок НОМЕР_4, не заперечувала проти приватизації відповідачем земельної ділянки, що підтверджується погодженням нею меж земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_1 не довела порушення ОСОБА_2 положень статей 116, 118 ЗК України при здійсненні ним приватизації земельної ділянки НОМЕР_2.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Рух справи у суді касаційної інстанції

29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чипорушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду першої інстанції у частині вирішених позовних вимог СТ Лаванда у апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 24 липня 2007 року № 459-р Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку ,

ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,0544 га у СТ Лаванда у межах території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

На підставі зазначеного розпорядження, 21 серпня 2007 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ЯГ

№ 618818 на земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,0544 га у СТ Лаванда , розташовану на межах території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення садівництва.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників СТ Лаванда (протокол № 1) від 23 травня 2014 року, ОСОБА_1 було прийнято у члени СТ Лаванда , земельну ділянку НОМЕР_1 , що перебувала у користуванні матері позивача -

ОСОБА_3 , за її згоди та згоди СТ Лаванда передано у користування

ОСОБА_1

22 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (в оренду) для ведення садівництва орієнтовною площею 0,0380 га на території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

від 24 березня 2016 року № 14-2195/14-16-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої у межах території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,0380 га багаторічних насаджень, цільове призначення - для ведення садівництва.

Згідно з повідомленням ПП Укрприватзем від 17 травня 2016 року, під час виконання робіт з проектування відведення земельної ділянки встановлено, що проїзд між проектованою земельною ділянкою (земельна ділянка НОМЕР_1 ) та земельною ділянкою, розташованою на південь від проектованої земельної ділянки, що передана у власність ОСОБА_2 (земельна ділянка НОМЕР_2 ), відсутній. Згідно з координатами земельних ділянок ширина проходу між ділянками не перевищує 1 м. Проїзд до проектованої земельної ділянки відсутній, оскільки він перекритий воротами, а на південно-східній межі відведеної ОСОБА_1 земельної ділянки встановлено мур. Запроектувати під`їзд із західної сторони земельної ділянки також неможливо, оскільки по південно-західній та північно-західній межі відведено земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Судами також встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року у справі № 915/1436/16 задоволено позов ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу СТ Лаванда , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників СТ Лаванда , оформленого протоколом № 1 від 23 травня 2014 року. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СТ Лаванда

від 23 травня 2014 року, оформлене протоколом № 1 від 23 травня 2014 року. Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

Згідно з рішенням загальних зборів членів СТ Лаванда від 27 травня 2017 року, оформленого протоколом № 1, ОСОБА_1 знову прийнято у члени товариства. Питання про передачу у її користування будь-якої земельної ділянки у СТ Лаванда , у тому числі земельної ділянки НОМЕР_1, загальними зборами членів товариства не вирішувалося.

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року у справі

№ 915/544/17 задоволено позов ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу СТ Лаванда про визнання недійсними рішення загальних зборів членів

СТ Лаванда від 27 травня 2017 року, оформленого протоколом № 1

від 27 травня 2017 та скасування реєстраційної дії Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників від 01 червня 2017 року №15111050004007930; реєстраційної дії Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів від 01 червня 2017 року №15111070005007930; визнання недійсними положення Статуту СТ Лаванда (нова редакція) затвердженого загальними зборами СТ Лаванда 27 травня 2017 року (протокол № 1) та скасування реєстраційної дії внесення змін до установчих документів. Визнано недійсним рішення загальних зборів членів

СТ Лаванда від 27 травня 2017 року, оформлене протоколом №1 від 27 травня 2017 року. Скасовано реєстраційну дію Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників від 01 червня 2017 року №15111050004007930; реєстраційну дію Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів від 01 червня 2017 року №15111070005007930; визнано недійсним Статут СТ Лаванда (нова редакція) затверджений Загальними зборами Садівничого товариства Лаванда

27 травня 2017 року (протокол № 1) та скасовано реєстраційну дію внесення змін до установчих документів.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшоввисновку, щокасаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-якихпорушень його прав на землю, навітьякщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права іззастосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права.

Звертаючись до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 24 липня 2007 року № 459-р, а також визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ

№ 618818 від 21 серпня 2007 року, виданого ОСОБА_2 на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 24 липня 2007 року № 459-р, ОСОБА_1 обгрунтовувала свої вимоги тим, що приватизація ОСОБА_2 частини земельної ділянки загального користування (дороги), що забезпечує під`їзд до земельної ділянки

НОМЕР_1 , порушує її право землекористувача на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй зазначеної земельної ділянки, та як наслідок реалізації нею права на приватизацію земельної ділянки НОМЕР_1 у СТ Лаванда у межах Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Частиною першою статті 81 ЗК України, у редакції на дату звернення

ОСОБА_1 із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, до способів набуття права власності на земельні ділянки віднесено, зокрема безоплатну передачу громадянам України земельної ділянки із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, у зазначеній редакції, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у власність громадянам, станом на дату передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, передбачений статтею 118 ЗК України, включав в себе наступні стадії: подання заяви зацікавленою особою у приватизації земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України; розгляд клопотання відповідним органом про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення; розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою; прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її власність.

Установивши, що позивач у встановленому Статутом СТ Лаванда (пункт 7.4.1.2)порядку не набула права користування земельною ділянкою НОМЕР_1, з огляду на визнання недійсним рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року рішення загальних зборів учасників цього товариства від 23 травня 2014 року, оформленого протоколом № 1 від 23 травня 2014 року, у тому числі про прийняття ОСОБА_1 у члени товариства та передачі їй у користування земельної ділянки, у зв`язку із заявою ОСОБА_3 про відмову від такої ділянки на користь доньки ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що наведене свідчить про відсутність порушення її прав чи законних інтересів внаслідок передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_2 , розташованої у СТ Лаванда .

Посилання заявника на те, що з визнанням рішенням суду недійсним рішення загальних зборів учасників СТ Лаванда від 23 травня 2014 року, оформленого протоколом № 1 від 23 травня 2014 року, вона не втратила права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність спірної земельної ділянки, є необгрунтованими, оскільки Статутом СТ Лаванда чітко врегульовано, що питання вступу до членів товариства вирішується лише його загальними зборами, а передача земельних ділянок у користування товариством може здійснюватися лише його члену.

Докази прийняття ОСОБА_1 у члени СТ Лаванда та передачі у її користування земельної ділянки НОМЕР_1, відповідно до рішення загальних зборів членів СТ Лаванда від 12 серпня 2017 року, оформленого протоколом № 2 від 12 серпня 2017 року, не можуть свідчити про існування порушення прав позивача на дату її звернення з позовом до суду, розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Переглядаючи законність та обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів чи відкинуті ним, а тому не може брати до уваги нові докази, здійснювати їх оцінку чи переоцінку.

Помилкове посилання суду апеляційної інстанції на те, що особою, зацікавленою у приватизації земельної ділянки, може бути оскаржено лише рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки або залишення такого клопотання без розгляду, за встановлених вище підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у апеляційній скарзі і є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обгрунтованим, що є підставою для відмови у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 про його скасування. Ураховуючи, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відсутні підстави для повторного вирішення питання про його скасування у касаційному порядку.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. І. Усик

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С . Олійник

С. О . Погрібний

В. В. Яремко