Постанова

від 03.08.2017 по справі 826/5444/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 серпня 2017 року 11:30 справа №826/5444/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТ "Каргілл" доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби проскасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ "Каргілл" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АТ "Каргілл") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року №0000014050.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5444/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 09 вересня 2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

У зв'язку із змінами у структурі податкових органів, в ході розгляду справи судом здійснено заміну неналежного відповідача Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників , на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення відповідача від 12 січня 2015 року №0000014050 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "АТ "Каргілл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 944 470,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 962 980,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 981 490,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 26 грудня 2014 року №64/28-10-40-50/20010397 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АТ "Каргілл" (код за ЄДРПОУ 20010397) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Агрофірма Сокільське" (код за ЄДРПОУ - 32685222), ТОВ "Алген" (код за ЄДРПОУ - 34214952), ТОВ "Агро-Самара" (код за ЄДРПОУ - 30355604), ПП "Агрофірма "Хлібодар" (код за ЄДРПОУ - 30364137), ТОВ "Фірма "Агропроменерго ЛТД" (код за ЄДРПОУ - 03048935), ТОВ "Фоліант Груп" (код за ЄДРПОУ - 37540027), ТОВ "Дельта В.В.В" (код за ЄДРПОУ - 36023200), ТОВ "Вента - Трейд" (код за ЄДРПОУ - 38091272), ТОВ "Станколідер" (код за ЄДРПОУ - 35341554), ТОВ "КЛМ Транс" (код за ЄДРПОУ - 36573203), ТОВ "ТС "Реальто" (код за ЄДРПОУ - 37148521), ТОВ "Астер Груп" (код за ЄДРПОУ - 38433773), ПП "Джевел Стайл" (код за ЄДРПОУ - 34983589), ТОВ "Ель Лібро" (код за ЄДРПОУ - 38114823), ТОВ "Ліа Компані" (код за ЄДРПОУ - 38200498), ТОВ "Цетеріс" (код за ЄДРПОУ - 36054244), ТОВ "Юдіс Інвест" (код за ЄДРПОУ - 36725808), ТОВ "Люкс - Спецторг" (код за ЄДРПОУ - 37211540), ТОВ "Пактор-А" (код за ЄДРПОУ - 38019217), ТОВ "Геліос - Груп" (код за ЄДРПОУ - 37066140), ТОВ "Вектор Ц" (код за ЄДРПОУ - 38299521), ПП "Компанія Інвестиційні технології" (код за ЄДРПОУ - 37383224), ПП "Буд - Владлена" (код за ЄДРПОУ - 34705140), ФГ "Литвин Іван Віталійович" (код за ЄДРПОУ - 19146249), ТОВ "Центуріон ЛТД" (код за ЄДРПОУ - 35934574), ТОВ "Зерно Дім" (код за ЄДРПОУ - 38268755) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме завищення суми витрат у розмірі 9 461 005,00 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 8 269 412,00 грн., за 2013 рік на суму 1 191 593,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1 962 980,00 грн., у тому числі за 2012 рік у сумі 1 736 577,00 грн., за 2013 рік у сумі 226 403,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів по взаємовідносинам із по взаємовідносинах з ТОВ "Агрофірма Сокільське", ТОВ "Алген" та ФГ "Литвин Іван Віталійович", у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, виходячи із отриманням податкової інформації, у тому числі у вигляді актів про результати перевірки контрагентів, щодо порушень постачальниками вимог оподаткування та формування ними сумнівного податкового кредиту; відсутністю у контрагентів достатніх можливостей та засобів для виконання спірних операцій; наявністю кримінальних проваджень та вироку суду відносно службових осіб контрагентів постачальників тощо.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами, а ТОВ "АТ "Каргілл" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "АТ "Каргілл" з його контрагентами - ТОВ "Агрофірма Сокільське", ТОВ "Алген" та ФГ "Литвин Іван Віталійович", а також встановити мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "АТ "Каргілл" (покупець) та ТОВ "Алген" (постачальник) укладено ряд договорів поставки, за умовами яких постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника 2012 року врожаю, а саме:

від 26 вересня 2012 року №CVP37305; від 27 вересня 2012 року №CVP37371; від 27 вересня 2012 року №CVP37464; від 08 жовтня 2012 року №CVP38114; від 15 жовтня 2012 року №CVP38553; від 24 жовтня 2012 року №CVP39077, згідно яких передбачалася поставка на умовах EXW Інкотермс 2010 (зерновий склад постачальника - ТОВ "АФ "Контрактова");

від 03 жовтня 2012 року №CVP37764; від 10 жовтня 2012 року №CVP38287, від 11 жовтня 2012 року №CVP38372, від 12 жовтня 2012 року №CVP38458, від 22 жовтня 2012 року №CVP38958 та від 23 жовтня 2012 року №CVP39019, згідно яких передбачалася поставка на умовах DAP Інкотермс 2010 (доставлено до: ТОВ "Комбінат Каргілл", Донецька обл., м. Донецьк, вул. Бойцева, 80; Каховської філії ТОВ "АТ "Каргілл", Херсонська обл., м. Каховка, вул. Південна, 1).

На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ "Алген" виписало для ТОВ "АТ "Каргілл" видаткові, податкові накладні та рахунки-фактури на загальну суму 7 423 245,08 грн. та податок на додану вартість - 1 484 649,02 грн., якими оформлено поставку 2 076,24 тонн насіння.

В якості підтвердження передачі позивачу товару (насіння соняшника) ТОВ "Алген", який придбавався на умовах EXW (зерновий склад постачальника - ТОВ "АФ "Контрактова"), а також прийняття насіння на зерновий склад та його переоформлення на ТОВ "АТ "Каргілл", до матеріалів справи залучено копії актів приймання-передачі продукції; погашені складські квитанції; журнали кількісно-якісного обліку; картки аналізу зерна; а також договір складського зберігання зерна та олійних культур №6 від 02 липня 2012 року, який укладено між ТОВ "АФ "Контрактова" (зерновий склад) та ТОВ "АТ "Каргілл" (поклажодавець).

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською довідкою, наявною в матеріалах справи.

Між ТОВ "АТ "Каргілл" (покупець) та ТОВ "Агрофірма Сокільське" (постачальник) укладено договір поставки від 13 грудня 2011 року №CVP25168, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника 2011 року врожаю у кількості 400 тонн +/- 5% на умовах EXW Інкотермс 2010 (франко завод - зерновий склад постачальника).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Агрофірма Сокільське" виписано для ТОВ "АТ "Каргілл" видаткову накладну від 13 грудня 2011 року №12/12 на суму 1 137 500,26 грн. та податок на додану вартість - 227 500,26 грн., податкову накладна від 13 грудня 2011 року №26/2 на таку ж суму, якими оформлено поставку 390 тонн насіння.

В якості підтвердження передачі позивачу товару (насіння соняшника) ТОВ "Агрофірма Сокільське", який придбавався на умовах EXW (зерновий склад постачальника), а також прийняття насіння на зерновий склад та його переоформлення на ТОВ "АТ "Каргілл", до матеріалів справи залучено копії складської квитанції на зерно №440 від 13 грудня 2011 року; картки аналізу зерна; оригінал витягу з реєстру складських документів на зерно, виданого ДП "Держреєстри України", який засвідчує факт зберігання позивачем на ТОВ "Фісаковський елеватор" насіння соняшника у кількості 390 тонн, а також договір складського зберігання зерна №07 від 26 липня 2011 року, який укладено між ТОВ "Фісаковський елеватор" (зерновий склад) та ТОВ "АТ "Каргілл" (поклажодавець).

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською довідкою від 04 липня 2014 року, наявною в матеріалах справи.

Окрім того, між ТОВ "АТ "Каргілл" (покупець) та ФГ "Литвин Іван Віталійович" (постачальник) укладено договори поставки від 22 березня 2013 року №CVP44905 та від 27 березня 2013 року №CVP45076, за умовами яких постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника 2012 року врожаю у кількості 160 тонн та 90 тонн відповідно на умовах DAP Інкотермс 2010 (доставлено до: ТОВ "Комбінат Каргілл", Донецька обл., м. Донецьк, вул. Бойцева, 80).

На виконання умов вищезазначених договорів ФГ "Литвин Іван Віталійович" виписані для ТОВ "АТ "Каргілл" видаткові та податкові накладні, а також рахунки-фактури на загальну суму 900 258,74 грн. податок на додану вартість - 180 051,75 грн., якими оформлено поставку 234,05 тонн насіння.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською довідкою від 04 липня 2014 року, наявною в матеріалах справи.

Сплачені вказаним контрагентам суми у складі вартості поставленого товару ТОВ "АТ "Каргілл" віднесено до складу витрат підприємства за відповідний період.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу на те що, як свідчить зміст акту перевірки, відповідачем не встановлено відсутності на момент перевірки у ТОВ "АТ "Каргілл" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти приймання-передачі товарів тощо), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в акті перевірки.

Викладені в акті перевірки доводи відповідача про наявність певних недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та формування спірних сум витрат, оскільки наведене не позбавляє господарські операції їх реального змісту, не спростовує факту придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, ТОВ "АТ "Каргілл" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин. Позивач є експортером сільськогосподарської продукції та здійснює її переробку, що визнається відповідачем у акті перевірки.

Тому логічним є висновок, що придбання у ТОВ "Агрофірма Сокільське", ТОВ "Алген" та ФГ "Литвин Іван Віталійович" насіння соняшника зумовлене власне необхідністю здійснення позивачем своєї звичайної господарської діяльності.

На підставі письмових пояснень позивача та наданих ним документів суд встановив, що придбане у ТОВ "Агрофірма Сокільське", ТОВ "Алген" та ФГ "Литвин Іван Віталійович" насіння соняшника в подальшому у листопаді-грудні 2012 року, січні-квітні 2013 року перероблено на олію на переробних заводах таких як: ТОВ "Комбінат Каргілл" (м. Донецьк) та на Каховській філії ТОВ "АТ "Каргілл" (м. Каховка), що підтверджується залученими до матеріалів справи угодою про переробку давальницької сировини від 01 січня 2007 року №3/20007, укладеною позивачем із ТОВ "Комбінат Каргілл"; актами з переробки давальницької сировини; рахунками на оплату послуг із переробки; розрахунками вартості переробки; виробничим звітом з переробки сировини-насіння соняшника.

В якості підтвердження транспортування насіння соняшнику, придбаного на умовах DAP, на переробку до ТОВ "Комбінат Каргілл" та до Каховської філії ТОВ "АТ "Каргілл" до матеріалів справи додано: товарно-транспортні накладні, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправниками відповідно - ТОВ "Алген" та ФГ "Литвин Іван Віталійович", зазначено вид та кількість вантажу, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця; а також вагові білети, відомості з яких кореспондуються із ТТН.

На підтвердження транспортування насіння соняшнику, придбаного на умовах EXW з зернових складів на переробне підприємство ТОВ "Комбінат Каргілл" до матеріалів справи долучено договори транспортного експедирування від 17 серпня 2012 року №А1/12, від 01 січня 2013 року №А1346/13 та від 01 серпня 2011 року №А39/11, укладені позивачем із перевізниками ТОВ "Алекс-Трейд і Ко", ТОВ "Термінатор Плюс" та ТОВ "Кріейдер", а також товарно-транспортні накладні.

Прийняття спірних партій насіння соняшникового на переробних підприємствах підтверджується також реєстрами даних вагової системи ТОВ "Комбінат Каргілл" та Каховської філії ТОВ "АТ "Каргілл" (а.с. 213 т.3, а.с. 153, 154 т.4), в яких містяться дані про номери товарно-транспортних накладних та транспортні засоби, якими здійснювалась доставка насіння, міститься посилання на контрагентів позивача.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, після переробки спірного насіння соняшника виготовлена олія експортована позивачем через Іллічівський морський торговий порт.

Зокрема, для транспортування олії, виготовленої на Каховській філії ТОВ "Комбінат Каргілл" використані послуги перевізника ТОВ "Транс-Сервіс-1" (транспортування здійснювалося автомобільним транспортом за маршрутом м. Каховка, вул. Южная, 16; м. Іллічівськ, вул. Корабельна 4/1), що підтверджується наявними у справі реєстрами товарно-транспортних накладних і вагових білетів та товарно-транспортними накладними .

Транспортування олії, виготовленої на ТОВ "Комбінат Каргілл" (м. Донецьк), здійснювалося залізничним транспортом - власними вагонами ТОВ "Комбінат Каргілл" (перевезення за маршрутом м. Донецьк (станція навантаження Мандрикіно) - м. Іллічівськ), що підтверджується наявними у справі реєстрами товарно-транспортних накладних і вагових білетів, залізничними накладними , ваговими білетами , відомостями вагонів із зазначенням номеру вагона.

Матеріалами справи також підтверджується, що послуги по прийманню та перевалці олії на судна у Іллічівському морському торговому порту надавало позивачу ТОВ "Новік Порт Сервіс" відповідно до укладеного договору на транспортно - експедиційне й митно-брокерське обслуговування №01/010 від 23 січня 2009 року, що підтверджується актами надання послуг та рахунками на оплату.

Сам факт експорту позивачем олії підтверджується доданими до матеріалів справи зовнішньоекономічними контрактами, укладеними між позивачем і NIDERA B.V., Louis Dreyfus Comodities Suisse S. A., ALFA TRADING LTD, Cargill France SAS; вантажно -митними деклараціями; списками до експортного доручення; довідками банку про отримання позивачем грошових коштів за експортними контрактами .

Наведене загалом свідчить про пов'язаність спірних операцій із господарської діяльністю позивача та про їх реальний характер.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії: договорів поставки; актів приймання-передачі товарів; видаткових та податкових накладних; рахунків-фактур; банківських виписок; складських квитанцій; карток аналізу зерна; журналів кількісно-якісного обліку; договорів складського зберігання зерна та олійних культур; товарно-транспортних накладних; договорів транспортного експедирування; витягів з реєстрів вагової системи; вагових білетів; залізничних накладних; відомостей вагонів; угоди про переробку давальницької сировини; актів з переробки давальницької сировини; рахунків на оплату послуг із переробки; розрахунків вартості переробки; виробничого звіту з переробки сировини-насіння соняшника; зовнішньоекономічних контрактів; вантажно-митних декларацій тощо, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичної поставки товарів вказує, що ТОВ "АТ "Каргілл" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Агрофірма Сокільське", ТОВ "Алген" та ФГ "Литвин Іван Віталійович" товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Агрофірма Сокільське", ТОВ "Алген" та ФГ "Литвин Іван Віталійович".

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Агрофірма Сокільське", ТОВ "Алген" та ФГ "Литвин Іван Віталійович" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У свою чергу відповідачем не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, необхідних контрагентам для виконання спірних операцій, але які були відсутні.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В цілому, як вбачається з акта перевірки, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства по суті зводяться до наявності податкової інформації, яка зазначена в актах про результати податкових перевірок контрагентів щодо порушень постачальниками вимог оподаткування та декларування ними показників, що не відповідають дійсності, як в частині кількості землі, що використовується підприємствами, так і в частині вирощування ними сільськогосподарської продукції та її урожайності, однак, в порядку виконання обов'язку, передбаченого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду таких актів про результати перевірок та доказів на підтвердження наведених у них обставин, не зазначено причин неможливості подання таких доказів, а, відтак, не доведено обґрунтованості своїх посилань на них.

У матеріалах справи також відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Сам по собі протокол допиту свідка та наявність кримінального провадження не є достатніми та допустимими доказами фіктивної діяльності контрагента, на що посилається відповідач. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2012 року у справі №К-9574/08.

Так само безпідставними є посилання в акті перевірки на постанову про призначення перевірки, прийняту на стадії досудового розслідування, оскільки зазначений документ не містить доказової інформації та не стосується обставин справи.

Суд враховує наявність в матеріалах справи копії вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2014 року у справі №183/5054/14-к за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, яким затверджено угоду про визнання винуватості та визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Зокрема у вироку зазначено, що у травні 2012 року ОСОБА_3 придбав СГД ТОВ "Алген" з метою прикриття незаконної діяльності. Після реєстрації ТОВ "Алген" самостійна підприємницька діяльність засудженим не здійснювалася, угод фінансового характеру він не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні і установчі документи зазначених підприємств передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, тобто ОСОБА_3.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2014 року у справі №183/5054/14-к відносно ОСОБА_3 не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Крім того, у даному вироку не встановлено, що ТОВ "Алген" не здійснювало господарських операцій з ТОВ "АТ "Каргілл", не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ "Алген" по взаємовідносинам із ТОВ "АТ "Каргілл" та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Вирішуючи даний спір, суд також ознайомився із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/14, про те, що "…статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати".

Разом з тим, вище судом спростовано висновки актів перевірки та доводи відповідача щодо відсутності реальних господарських операцій.

У зв'язку із наведеним суд також зазначає, що згідно частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В силу положень частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно залученого до матеріалів справи висновку експертів від 27 листопада 2015 року №11635/21012-21014/15-45, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по даній справі від 23 квітня 2015 року, надані на дослідження документи в їх сукупності свідчать про здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ "АТ "Каргілл" ТОВ "Агрофірма Сокільське", ТОВ "Алген" та ФГ "Литвин Іван Віталійович" в період з грудня 2011 року по березень 2013 року, як наслідок, витрати, сформовані ТОВ "АТ "Каргілл" у період з грудня 2011 року по березень 2013 року в сумі 9 461 005 грн. за такими операціями документально підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними документами; а висновки акта перевірки від 26 грудня 2014 року №64/28-10-40-50/20010397 про порушення ТОВ "АТ "Каргілл" пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1 962 980,00 грн., документально не підтверджуються.

До того ж, з метою необхідності перевірки вказаних обставин щодо реальності спірних операцій, судом на підставі статей 65, 69 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні було допитано як свідка ОСОБА_4. Зазначена особа приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи відмову від давання показань.

Зокрема, ОСОБА_4 як свідок пояснив, що з 1997 року працював у ТОВ "АТ "Каргілл" на посаді торговельного представника ТОВ "АТ "Каргілл" у Дніпропетровській області. У 2012 році до нього звернулися представники ТОВ "Алген" з пропозицією придбання у них насіння соняшника, у зв'язку із чим була назначена відповідна зустріч. Така зустріч відбулася у Дніпропетровську в кабінеті директора ТОВ "Алген", на якій були присутні власне сам директор ТОВ "Алген" ОСОБА_3, бухгалтер та два менеджери по заготовкам. Свідок стверджує, що згідно встановленій процедурі попросив паспорт та наказ по підприємству і пересвідчився, що вказана особа є дійсно директором ТОВ "Алген". Далі підготовлений та підписаний директором ТОВ "Алген" пакет документів був відправлений свідком до головного офісу ТОВ "АТ "Каргілл" у Київ для їх перевірки та надання згоди на відповідну співпрацю. Як стверджує свідок, в подальшому із ТОВ "Алген" були укладені відповідні договору на придбання насіння соняшника для власної промислової переробки на Каховській філії ТОВ "АТ "Каргілл"; ТОВ "Алген" возило на Каховську філію ТОВ "АТ "Каргілл" насіння, вона її приймала та перевіряла рахунок на оплату, який направлявся до Києва для оплати; за декілька днів після здійснення поставки свідок забирав на Каховській філії ТОВ "АТ "Каргілл" відповідні документи (податкові, видаткові накладні тощо). Також свідок пояснив, що йому відомий такий суб'єкт господарювання як ФГ "Литвин Іван Віталійович" та ТОВ "АТ "Каргілл" мав з ним взаємовідносини по поставці насіння соняшника, яке вказаний контрагент поставляв на ТОВ "Комбінат Каргілл" (м. Донецьк); свідок підтвердив, що підписував первинні документи від імені ТОВ "АТ "Каргілл" по взаємовідносинам із ФГ "Литвин Іван Віталійович". За твердженням свідка, ТОВ "Агрофірма Сокільське", ТОВ "Алген" та ФГ "Литвин Іван Віталійович" свої зобов'язання щодо поставки насіння соняшника за договорами із ТОВ "АТ "Каргілл" виконали у повному обсязі.

Вказані обставини, на переконання суду, додатково свідчать на користь висновку про те, що наведені відповідачем в акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими і не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акту перевірки про порушення Податкового кодексу України у цій частині є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12 січня 2015 року №0000014050 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "АТ "Каргілл" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ "Каргілл" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12 січня 2015 року №0000014050.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ "Каргілл" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко