Постанова

від 02.08.2017 по справі 813/1122/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6905/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

представника апелянта Томашівського О.Г.,

представника відповідача Звіра Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Крамар ЛТД на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Крамар ЛТД до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування наказу,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Крамар ЛТД (далі - ТзОВ Крамар ЛТД ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування наказу виконувача обов'язків начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17.03.2017 року №540 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Крамар ЛТД .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач - ТзОВ Крамар ЛТД оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що підстав для проведення позапланової перевірки відповідачем не доведено і такі підстави відсутні. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції у судовому рішенні була надана оцінка господарських операцій позивача, а не правомірності винесення оскаржуваного наказу.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2017 року відповідачем прийнято наказ за № 540 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Крамар ЛТД .У вказаному наказі зазначено, що керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, 82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) та враховуючи доповідну записку заступника начальника управління - начальника відділу аудиту Львівського Офісу ВПП ДФС Іванишина Т.І. від 16.03.2017 року № 13059/28-10-48-15, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, слід провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Крамар ЛТД з питань з питань взаєморозрахунків з ПП Анвіма , ТОВ Мега Старт , ТОВ Агроторг Маркет за грудень 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства з 20.03.2017 року тривалістю 15 робочих днів.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що оскаржуваний наказ винесений підставно та у спосіб, передбачений законом, оскільки відповідачем виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а ТзОВ Крамар ЛТД не надало пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного.

Правовою підставою призначення перевірки у оскаржуваному наказі вказано підпункт 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20, пункт 75.1 ст. 75, підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Пунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 ст. 78 ПК встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 73.3 ст. 73 ПК контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було направлено позивачу запит від 08.02.2017 року № 7562/10/28-10-48-06. Із змісту запиту Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08.02.2017 року № 7562/10/28-10-48-06 Про надання інформації та її документального підтвердження вбачається, що він був направлений у зв'язку тим, що за результатами аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником за відповідний період, та податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про ймовірну недостовірність даних податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ПП Анвіма на суму ПДВ 3825,0 тис. грн., по взаємовідносинах з ТзОВ Мегастарт на суму ПДВ 1000,0 тис. грн., по взаємовідносинах ТзОВ Агроторг Маркет на суму ПДВ 343,1 тис.грн., що міститься у податковій декларації з податку на додану вартість за період грудень 2016 року. За результатами аналізу діяльності ТзОВ Крамар ЛТД встановлено ряд учасників проходження схемного кредиту - вигодо транспортуючих суб'єктів господарювання, які при здійсненні фінансово - господарських операцій здійснюють підміну позицій товарних груп та задіяні в схемах на формування ризикового податкового кредиту з податку на додану вартість для реального сектору економіки.

Як встановлено апеляційним судом, дослідивши зміст запиту, цей запит не містить вказівки на конкретні дані, недостовірність яких виявлена у зв'язку з поданням ТзОВ Крамар ЛТД податкових декларацій; не зазначено конкретних податкових декларацій та за який період такі подані; не вказані конкретні обставини (факти), які свідчать про порушення ТзОВ Крамар ЛТД податкового, валютного законодавства; не містить запит також переліку інформації яка запитується.

Тобто, контролюючий орган сформував запит безпідставно, необґрунтовано і всупереч вимогам статті 73 ПК України.

Апеляційний суд констатує невідповідність змісту запиту вимогам ст. 73 ПК України, оскільки у ньому не значаться фактичні дані, що слугували підставою формування даного запиту; відповідач не вказує за результатами аналізу якої саме інформації, та в який спосіб отримані відомості; не зазначає конкретних фактів, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства; не вказує законність яких саме господарських операцій ставить під сумнів податковий орган і відповідно, які первинні документи та пояснення повинні бути надані на підтвердження останніх.

Також запит від 08.02.2017 року № 7562/10/28-10-48-06 не містить посилання на факти, що можуть свідчити про порушення податкового законодавства платником податків. Не зазначається про здобуття таких фактів внаслідок проведення перевірок інших платників податків.

Як встановлено апеляційним судом, визнається сторонами, підставою для винесення оскаржуваного наказу був п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме, виявлення податкових органом недостовірності даних, зазначених у податкових деклараціях.

Доказів про виявлення недостовірності даних податковим органом не надано, апеляційних судом не встановлено. Не здобуто таких доказів і під час розгляду апеляційної скарги. Представник відповідача у своїх поясненнях суду апеляційної інстанції, як на підставу винесення оскаржуваного наказу покликався лише на запит, який міститься в матеріалах справи. (а.с. 13).

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби не доведено існування підстав для видачі наказу та недостовірних даних у поданих позивачем документаціях, також не доведено обставин, передбачених пунктом 73.3 ст. 73 ПК, які можуть бути підставою для винесення оскаржуваного наказу.

У зв'язку з вищенаведеним апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для винесення наказу виконувачем обов'язків начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17.03.2017 року № 540 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу від 29.09.2015 № 618, підлягає до задоволення.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до приписів п. 81.1, п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового чи митного контролю щодо себе.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та підстави винесення наказу.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити про те, що предметом даного спору є правомірність наказу про проведення перевірки. Однак, судом першої інстанції у судовому рішенні були зроблені висновки про нереальність господарських операцій платника податку. Таким чином, суд першої інстанції встановив обставини, які можуть бути встановлені лише під час розгляду спору про визначення правомірності податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі перевірки платника податку, а в даному випадку було надано оцінку обставинам, які не досліджувалися судом першої інстанції.

З врахуванням того, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Крамар ЛТД задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі № 813/1122/17 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Крамар ЛТД задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов'язків начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17.03.2017 року №540 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Крамар ЛТД .

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Крамар ЛТД за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір в розмірі 3360 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.В. Святецький

Т.В. Онишкевич

Постанова складена в повному обсязі 07.08.2017 року