Постанова

від 14.03.2018 по справі 813/1122/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа №813/1122/17

адміністративне провадження №К/9901/2509/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника відповідача Голінея І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л.П., суддів Онишкевича Т.В., Святецького В.В. від 02 серпня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крамар ЛТД до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Крамар ЛТД (далі - позивач/ТОВ Крамар ЛТД ) звернулося до суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 17 березня 2017 року №540.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки позивачем своєчасно та у повному обсязі були надані пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу про їх надання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ винесений обґрунтовано та у спосіб, передбачений законом, оскільки відповідачем виявлено недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а ТОВ Крамар ЛТД не надало у повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним і скасовано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 17 березня 2017 року №540.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у контролюючого органу не було, оскільки відповідачем не доведено недостатності наданих позивачем пояснень і документів на письмовий запит контролюючого органу, а також обставин наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих ТОВ Крамар ЛТД ; натомість, обсяг наданих позивачем пояснень та первинних документів по взаємовідносинам із відповідними контрагентами відповідає обсягу запитуваної інформації.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення та проведення перевірки, оскільки надані позивачем на письмовий запит пояснення та документи не спростовують фактів, які свідчать про недостовірність даних ТОВ Крамар ЛТД у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року щодо взаємовідносин із ПП Анвіма , ТОВ Мегастарт та ТОВ Агроторг Маркет , а тому оскаржуваний наказ, як вважає відповідач, є правомірним.

Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 21 лютого 2018 року призначено справу до касаційного розгляду в судовому засіданні на 14 березня 2018 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився; у той же час, у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування касаційної скарги, просив її задовольнити.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем надіслано ТОВ Крамар ЛТД письмовий запит Про надання інформації та її документального підтвердження від 08 лютого 2017 року №7562/10/28-10-48-06., в якому, посилаючись на підпункти 16.1.5 і 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпункт 73.3 статті 73, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та обставини виявлення фактів, які свідчать про ймовірну недостовірність даних податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ПП Анвіма на суму податку на додану вартість 3825,0 тис. грн., з ТОВ Мегастарт на суму податку на додану вартість 1000,0 тис. грн., з ТОВ Агроторг Маркет на суму податку на додану вартість 343,1 тис.грн., що міститься у податковій декларації з податку на додану вартість за період грудень 2016 року, просить протягом 15 робочих днів з дня отримання цього запиту надати пояснення та їх документальне підтвердження, зокрема: засвідчені підписом платника податків та скріплені печаткою копії первинних документів, що безпосередньо стосуються фінансово-господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків по відносинам із вказаними контрагентами за період грудня 2016 року).

Зокрема, у запиті зазначено, що за результатами аналізу діяльності ТОВ Крамар ЛТД встановлено ряд учасників проходження схемного кредиту - вигодотранспортуючих суб'єктів господарювання, які при здійсненні фінансово - господарських операцій здійснюють підміну позицій товарних груп та задіяні в схемах на формування ризикового податкового кредиту з податку на додану вартість для реального сектору економіки; з'ясовано документальне оформлення господарський операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки за даними Єдиного реєстру податкових накладних не простежується ланцюг подальшої реалізації (постачання) реалізованого ТОВ Крамар ЛТД товару.

У відповідь на наданий запит позивачем було надіслано лист (вих. від 01 березня 2017 року №125/2017) із поясненнями щодо господарських відносин із ПП Анвіма , ТОВ Мегастарт та ТОВ Агроторг Маркет за період грудня 2016 року, а також документальним підтвердженням таких відносин на 67 аркушах.

У подальшому на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України відповідачем прийнято наказ Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Крамар ЛТД від 17 березня 2017 року №540 (термін проведення перевірки з 20 березня 2017 року тривалістю 15 робочих днів).

Отже, як встановлено судами в ході розгляду справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу були положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Касаційний суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача підстав для призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14).

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, а також конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення ним податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі обставин, зазначених у письмовому запиті контролюючого органу; доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників податків тощо. Апеляційним судом ж в ході розгляду даної справи таких обставин не встановлено.

Натомість, позивачем на запит податкового органу та у відведений строк надано пояснення та їх документальні підтвердження, обсяг яких, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідає обсягу запитуваної інформації, що не спростовано відповідачем відповідними доказами.

За встановлених обставин даної справи Верховний Суд, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, доходить висновку, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за відсутності підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

Доводи ж касаційної скарги про недостатність наданих позивачем пояснень і документів, без визначення в чому саме полягає їх неповнота та які виявлені контролюючим органом обставини не підтверджуються наданими платником документами, не можуть свідчити про законність призначення оспорюваної перевірки позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та визнав протиправним і скасував наказ від 17 березня 2017 року №540, а тому підстави для скасування його рішення відсутні.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

Повний текст постанови складено 19 березня 2018 року.