Рішення

від 02.08.2017 по справі 917/671/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2017 Справа № 917/671/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канівсиртрейд» , 19000, м. Канів Черкаської області, вул. Леніна, 195

До відповідача ОСОБА_1 підприємство «Агропродрегіон» , 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3

Про стягнення 17 919,44 грн., з яких 9 155,09 грн. - заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності (сир, масло) за умовами Дистрибуторського договору КП-012 від 01.01.2017р. і період січня-квітня 2017 року (за станом на 01.08.2017р.), 5 900,08 грн. - пеня, 245,49 грн. - 3% річних та 2 618,78 грн. - інфляційні нарахування (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 01.08.2017 року, вх№ 9574 від 02.08.2017 року),

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники в судовому засіданні:

Від позивача: ОСОБА_2 (див. протокол судового засідання)

Від відповідача: не з'явились (див. протокол судового засідання)

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 27.07.2017 року в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами та неявку відповідача.

02.08.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Канівсиртрейд» про стягнення з Приватного підприємства «Агропродрегіон» 17 919,44 грн., з яких 9 155,09 грн. - заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності (сир, масло) за умовами Дистрибуторського договору КП-012 від 01.01.2017р. і період січня-квітня 2017 року (за станом на 01.08.2017р.), 5 900,08 грн. - пеня, 245,49 грн. - 3% річних та 2 618,78 грн. - інфляційні нарахування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги за мотивами, викладеними в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог від 01.08.2017 року, вх№ 9574 від 02.08.2017 року (а.с. 186-190).

Статтею 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Судом приймається до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог від 01.08.2017 року, вх№ 9574 від 02.08.2017 року, відтак предметом даного судового розгляду є стягнення 17 919,44 грн., з яких 9 155,09 грн. - заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності (сир, масло) за умовами Дистрибуторського договору КП-012 від 01.01.2017р. і період січня-квітня 2017 року (за станом на 01.08.2017р.), 5 900,08 грн. - пеня, 245,49 грн. - 3% річних та 2 618,78 грн. - інфляційні нарахування.

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, представництво в судове засідання жодного разу не забезпечив, хоча був належним чином про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про виклик до суду надсилалось на адресу відповідача 27.07.2017 року, а. с. 161). За мотивами відзиву на позов від 27.07.2017 року вх№ 9360 (а.с. 136-160) відповідач не визнає вимоги позивача, що є предметом даного спору.

Враховуючи (1) достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, (2) належне повідомлення відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання згідно з п. п. 2.6.11, 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 р., (3) сплив строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.01.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Канівсиртрейд (позивач, постачальник) та ОСОБА_1 підприємство Агропродрегіон (відповідач, дистрибутор) уклали дистрибуторський договір № КП-012 (а.с. 16-23).

Відповідно до п. 2.1 договору, сторони об'єднують свої зусилля для створення та розвитку системи постачання населення продукцією, а також, просування продукції на території дистрибуції. При цьому, сторони в порядку та на умовах договору, здійснюють наведений комплекс заходів: постачальник постачає дистрибутору продукцію виключно для її наступного перепродажу дистрибутором на умовах Договору, а дистрибутор приймає поставлену продукцію та оплачує її ціну в строки та в порядку передбачену договором (п. 2.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору асортимент та кількість продукції, яку дистрибутор може придбати у постачальника протягом одного звітного періоді визначається в плані закупівель продукції, складеному у формі, вказаній у додатку до даного договору який надається постачальником дистрибутору не пізніше, ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку відповідного звітного періоду.

На підставі погодженої заявки постачальник готує продукцію до відвантаження та відповідні товаросупровідні документи. Продукція постачається разом з такими товаросупровідними документами: товарно-транспортна накладна ( ТТН ); ветеринарне свідоцтво (у випадках, передбачених чинним законодавством); якісне посвідчення; видаткова (товарна) накладна. Постачальник надає копію висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи з першою поставкою продукції, остаточний пакет документів погоджується сторонами додатково (пп. 4.4.- 4.5.4. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору підписана сторонами видаткова (товарна) накладна є невід'ємним додатком до даного договору, де сторони підтверджують свою згоду з умовами поставки відповідної партії продукції. Підписана сторонами видаткова (товарна) накладна чи товарно-транспортна накладна є документами, що підтверджують передачу продукції постачальником та приймання продукції дистрибутором.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.3. договору сторони узгодили, що ціна певної партії продукції визначається на підставі переліку цін для дистрибуторів, чинного на дату поставки продукції, та зазначається сторонами в заявці та видатковій (товарній) накладній на відповідну партію продукції. Дистрибутор зобов'язується оплатити поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше спливу наданої постачальником відстрочки платежу, зазначеної у в п. 5.3 договору. Постачальник надає дистрибутору відстрочку платежу, яка складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати відвантаження партії продукції для перевезення, яка фіксується у відповідній видатковій (товарній) накладній на певну партію продукції, за умов не перевищення обмеження поточної дебіторської заборгованості дистрибутора.

Відповідно до п. 8.2.1. договору дистрибутор зобов'язаний оплатити поставлену продукцію в порядку та в строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 10.1. договору, даний договір вступає в дію дати підписання його сторонами та засвідчення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року, але в частині невиконаних зобов'язань за цим договором до повного їх виконання.

На виконання зобов'язань за договором у період січня-квітня 2017 року позивачем передано відповідачеві продукцію на загальну суму 630 349,79 грн., що підтверджується відповідними видатковими та товаро-транспортними накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств (а.с. 38-53).

Поставлена продукція прийнята відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача на видаткових накладних.

Відповідач частково повернув товар постачальнику-позивачу на загальну суму 46 470,77 грн. відповідно до видаткових накладних на повернення товару (а.с. 126-132, 170-180).

Оплату за отриманий товар відповідач провів частково в сумі 559 523,01 грн., що підтверджується:

- випискою банку за період з 01.01.2017-03.07.2017 року на суму 554 523,01грн. (а.с. 94-97);

- копіями платіжних доручень: № 1371 від 10.07.2017 року на суму 2 000,00 грн., № 1452 від 27.07.2017 року на суму 3 000,00 грн. (а.с. 181).

Також сторони зарахували зустрічні однорідні вимоги на загальну суму 15 200,89 грн. відповідно до актів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.02.2017 року на 5674,43 грн., від 17.03.2017 року на суму 4481,69 грн., від 11.04.2017 року на суму 3753,33 грн., від 12.05.2017 року на суму 1291,44 грн. (а.с. 182-185).

Станом на 01.08.2017 року залишок заборгованості відповідача перед позивачем за дистрибуторським договором № КП-012 від 01.01.2017 року складає 9155,12 грн.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 5 900,08 грн. - пені, 245,49 грн. - 3% річних та 2 618,78 грн. - інфляційних нарахувань (розрахунок залучений до матеріалів справи, а.с. 188-190) .

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

(1) Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором на постачання природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплату отриманого природного газу не провів в повному обсязі.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9155,09 грн. заборгованості підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

(2) Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок 3 % річних у розмірі 245,49 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 2 618,78 грн.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків, суд прийшов до висновку про задоволення вказаних вимог у розмірі 239,96 грн. та 836,89 грн. відповідно. У стягненні 5,53 грн. 3 % річних та 1781,89 грн. інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛЗ Підприємство 9.5.3" та залучений до матеріалів справи).

(3) Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 11.3. Договору визначено, що у випадку, якщо дистрибутор-відповідач порушує умови оплати продукції, постачальник-позивач має право, зокрема, нарахувати пеню за прострочення оплати поставленої продукції в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку Українивід суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок пені у розмірі 5 900,08 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку про задоволення вказаних вимог у розмірі 2999,49 грн. У стягненні 2900,59 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛЗ Підприємство 9.5.3" та залучений до матеріалів справи).

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13 231,43 грн., з яких 9 155,09 грн. - заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності (сир, масло) за умовами Дистрибуторського договору КП-012 від 01.01.2017р. і період січня-квітня 2017 року (за станом на 01.08.2017р.), 2999,49 грн. - пеня, 239,96 грн. - 3% річних та 836,89 грн. - інфляційні нарахування підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У стягненні 2900,59 грн. - пені, 5,53 грн. - 3% річних та 1781,89 грн. - інфляційні нарахування позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав їх завищення щодо розміру.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Агропродрегіон» , 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 37965761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Канівсиртрейд (вул. Леніна, 195, м. Канів, Черкаська область, 19000, код ЄДРПОУ 36278693) - 13 231,43 грн., з яких 9 155,09 грн. - заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності (сир, масло) за умовами Дистрибуторського договору КП-012 від 01.01.2017р. і період січня-квітня 2017 року (за станом на 01.08.2017р.), 2999,49 грн. - пеня, 239,96 грн. - 3% річних та 836,89 грн. - інфляційні нарахування та 1181,41 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 2900,59 грн. - пені, 5,53 грн. - 3% річних та 1781,89 грн. - інфляційні нарахування.

Повне рішення складено 04.08.2017р.

Суддя Г.І.Бунякіна