Постанова

від 09.10.2017 по справі 917/671/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа № 917/671/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився,

відповідача – не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№2718П/3-38) на рішення господарського суду Полтавської області від 02.08.2017 року у справі №917/671/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Канівсиртрейд”, м.Канів

до Приватного підприємства “Агропродрегіон”, м. Кременчук,

про стягнення 17919,44 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ “Канівсиртрейд” звернувся до суду із позовом про стягнення з Приватного підприємства “Агропродрегіон” (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.08.2017 року, а.с.186) 17919,44 грн., з яких 9 155,09 грн. – заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності (сир, масло) за умовами Дистрибуторського договору КП-012 від 01.01.2017р., 5900,08 грн. - пеня, 245,49 грн. – 3% річних та 2618,78 грн. – інфляційні нарахування.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.08.2017р. у справі №917/671/17 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства “Агропродрегіон” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Канівсиртрейд” 13231,43 грн., з яких 9155,09 грн. – заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності (сир, масло) за умовами Дистрибуторського договору КП-012 від 01.01.2017р., 2999,49 грн. - пеня, 239,96 грн. – 3% річних та 836,89 грн. – інфляційні нарахування. Відмовлено в позові в частині стягнення 2900,59 грн. пені, 5,53 грн. 3% річних та 1781,89 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що сума основного боргу ПП «Агропродрегіон» перед ТОВ «Канівсиртрейд» станом на час прийняття оскаржуваного рішення суду складала 790,89 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який позивач надіслав відповідачу для підписання. Як зазначає відповідач, основний борг ним повністю погашений 22.08.2017 року, що свідчить про повне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №КП-012 від 01.01.2017 року. Також відповідач зазначає, що прострочення зобов'язання відповідача з оплати товару розпочалось 24.03.2017 року, що не було враховано судом першої інстанції.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2017 року, на який посилається в апеляційній скарзі відповідач, не був підписаний позивачем, оскільки вказані в ньому повернення товару фактично не відбулись. Як зазначає позивач, заборгованість відповідача на час винесення оскаржуваного рішення суду складала 9155,09 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними, накладними на повернення товару). В подальшому, як вказує позивач, після прийняття судом рішення, відповідачем здійснювались повернення товару, у зв'язку з чим сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2017 року. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Супровідним листом №456/0910 від 09.10.2017 року відповідач надіслав апеляційному суду акти звірки взаєморозрахунків станом на квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року.

Позивач листом від 02.10.2017 року надіслав суду копії банківських виписок АТ «Ощадбанк» з рахунків ТОВ «Канівсиртрейд» за період з 19.01.2017 року по 27.07.2017 року.

В судове засідання 09.10.2017 року позивач не з'явився.

Як роз'яснено в п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

В судовому засіданні 25.09.2017 року був присутній представник позивача, що відображено в протоколі судового засідання, а отже, позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Крім того, 03.10.2017 року позивач отримав ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року про відкладення розгляду справи на 09.10.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач в судове засідання 09.10.2017 року також не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.01.2017 року між ТОВ “Канівсиртрейд” (постачальник) та ПП “Агропродрегіон” (дистрибутор) укладено дистрибуторський договір № КП-012 (далі-договір) (а.с. 16-23 т.1).

Відповідно до п. 2.1 договору, сторони об'єднують свої зусилля для створення та розвитку системи постачання населення продукцією, а також просування продукції на території дистрибуції. При цьому, сторони в порядку та на умовах договору, здійснюють наведений комплекс заходів: постачальник постачає дистрибутору продукцію виключно для її подальшого перепродажу дистрибутором на умовах договору, а дистрибутор приймає поставлену продукцію та оплачує її ціну в строки та в порядку передбачену договором (п. 2.1.1 договору).

Згідно п. 4.1. договору асортимент та кількість продукції, яку дистрибутор може придбати у постачальника протягом одного звітного періоду визначається в плані закупівель продукції, складеному у формі, вказаній у додатку до даного договору який надається постачальником дистрибутору не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку відповідного звітного періоду.

На підставі погодженої заявки постачальник готує продукцію до відвантаження та відповідні товаросупровідні документи (п.4.4 договору).

В п.4.5 договору визначено, що продукція постачається разом з такими товаросупровідними документами: товарно-транспортна накладна (“ТТН”); ветеринарне свідоцтво (у випадках, передбачених чинним законодавством); якісне посвідчення; видаткова (товарна) накладна. Постачальник надає копію висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи з першою поставкою продукції, остаточний пакет документів погоджується сторонами додатково.

Відповідно до п. 4.6. договору, підписана сторонами видаткова (товарна) накладна є невід'ємним додатком до даного договору, де сторони підтверджують свою згоду з умовами поставки відповідної партії продукції. Підписана сторонами видаткова (товарна) накладна чи товарно-транспортна накладна є документами, що підтверджують передачу продукції постачальником та приймання продукції дистрибутором.

В п.4.18 договору зазначено, що дистрибутор має право повернути постачальнику отриману фасовану продукцію з ознаками невідповідності виробничого чи реалізаційного походження, а також фасовану продукцію, строк придатності якої закінчився, крім випадків, передбачених п.4.20 договору. Дистрибутор має право повернути постачальнику вагову продукцію, в об'ємі не більше 2% від загального об'єму всієї вагової продукції, поставленої дистрибутору у попередньому звітному періоді. Дистрибутор має право повернути постачальнику плавлені сири, в об'ємі не більше 2% від загального об'єму поставок плавлених сирів, що поставлені дистрибутору у попередньому звітному періоді.

Дистрибутор має право повернути постачальнику масло вершкове, в об'ємі не більше 2% від загального об'єму поставок масла вершкового, що поставлені дистрибутору у попередньому звітному періоді, крім випадків, передбачених в п.4.20 даного договору (п.4.19 договору).

Як узгоджено сторонами в п.4.21 договору, вартість поверненої продукції зараховується постачальником в рахунок зменшення заборгованості дистрибутора за договором, а якщо у дистрибутора немає заборгованості за продукцію перед постачальником, постачальник оплачує вартість поверненої продукції на підставі виставленого дистрибутором рахунку.

Пунктом 5.1. договору визначено, що ціна певної партії продукції визначається на підставі переліку цін для дистрибуторів, чинного на дату поставки продукції, та зазначається сторонами в заявці та видатковій (товарній) накладній на відповідну партію продукції.

Згідно п.5.2 договору, дистрибутор зобов'язується оплатити поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше спливу наданої постачальником відстрочки платежу, зазначеної у в п. 5.3 договору.

Відповідно до п.5.3 договору, постачальник надає дистрибутору відстрочку платежу, яка складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати відвантаження партії продукції для перевезення, яка фіксується у відповідній видатковій (товарній) накладній на певну партію продукції, за умов не перевищення обмеження поточної дебіторської заборгованості дистрибутора, передбаченої в п.5.4 договору.

Днем виконання дистрибутором зобов'язання з оплати продукції вважається дата зарахування всієї належної постачальнику суми на банківський рахунок постачальника (п.5.6 договору).

Відповідно до п. 8.2.1. договору, дистрибутор зобов'язаний оплатити поставлену продукцію в порядку та в строки, встановлені цим договором.

Даний договір вступає в дію з дати підписання його сторонами та засвідчення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року, але в частині невиконаних зобов'язань за цим договором - до повного їх виконання (п.10.1 договору).

Сторонами також підписано додатки до договору, в яких узгоджено форму заявки на відвантаження продукції, графік відвантаження продукції, умови її зберігання та транспортування, критерії для визначення невідповідності продукції, затверджено форми актів огляду виробничого та реалізаційного браку, описів вкладення для повернення продукції, зразок письмового повідомлення, форму плану закупівель, звітів дистрибутора, умови нарахування знижок (а.с.24-37 т.1).

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 630349,79 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №КТ000000038 від 05.01.2017 року та товарно-транспортною накладною №КС000000027/38 від 05.01.2017 року на суму 132600,84 грн. (а.с.38,39 т.1);

- видатковою накладною №КТ000000168 від 19.01.2017 року та товарно-транспортною накладною №КС000000129/168 від 19.01.2017 року на суму 35190,10 грн. (а.с.40, 41 т.1);

- видатковою накладною №КТ000000233 від 26.01.2017 року та товарно-транспортною накладною №КС000000004/233 від 26.01.2017 року на суму 61238,32 грн. (а.с.42, 43 т.1);

- видатковою накладною №КТ000000307 від 02.02.2017 року та товарно-транспортною накладною №КС000000010/307 від 02.02.2017 року на суму 66396,73 грн. (а.с.44, 45 т.1);

- видатковою накладною №КТ000000447 від 16.02.2017 року та товарно-транспортною накладною №КС000000135/447 від 16.02.2017 року на суму 25570,61 грн. (а.с.46,47 т.1);

- видатковою накладною №КТ000000512 від 23.02.2017 року та товарно-транспортною накладною №КС000000038/512 від 23.02.2017 року на суму 83239,99 грн. (а.с.48,49 т.1);

- видатковою накладною №КТ000000584 від 02.03.2017 року та товарно-транспортною накладною №КС000000049/584 від 02.03.2017 року на суму 153097,54 грн. (а.с.50, 51 т.1);

- видатковою накладною №КТ000000643 від 09.03.2017 року та товарно-транспортною накладною №КС000000060/643 від 09.03.2017 року на суму 73015,66 грн. (а.с.52, 53 т.1).

В позові позивач зазначає, що відповідач частково оплатив вартість поставленого товару на суму 563219,99 грн., у зв'язку з чим станом на день подання позову сума основного боргу відповідача складає 67129 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач неодноразово звертався до суду із заявами про зменшення розміру позовних вимог (а.с.63, 82, 106), оскільки відповідач частково сплачував заборгованість, а також сторони проводили зарахування зустрічних однорідних вимог.

Розгляд справи здійснювався господарським судом Полтавської області із урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 01.08.2017 року (а.с.186 т.1), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 9 155,09 грн. основного боргу, 5900,08 грн. пені, 245,49 грн. 3% річних та 2618,78 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував з тих підстав, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який надсилався до ТОВ «Канівсиртрейд», основний борг за накладною №643 від 09.03.2017 року складає 790,89 грн.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцю у строк, встановлений договором купівлі-продажу, якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції та містить відомість про неї.

Як визначено в п. 4.6. договору, підписана сторонами видаткова (товарна) накладна чи товарно-транспортна накладна є документами, що підтверджують передачу продукції постачальником та приймання продукції дистрибутором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, в січні-березні 2017 року позивач поставив відповідачу товар на суму 630349,79 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними до них, що містяться в матеріалах справи (а.с.38-53 т.1).

Вказані накладні підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств та містить всі обов'язкові реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Факт поставки товару відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.5.3 договору, позивач надає відповідачу відстрочку платежу, яка складає 14 календарних днів з дати відвантаження партії продукції, яка фіксується у видатковій накладній.

Таким чином, позивач має право вимагати у відповідача належного виконання умов договору №КП-012, в тому числі оплатити поставлену відповідачу продукцію в повному обсязі, згідно підписаних сторонами договору накладних.

Відповідач оплатив поставлений товар частково, на суму 559523,01 грн., що підтверджується випискою АТ «Ощадбанк» з рахунку позивача за період 19.01.2017 року по 27.07.2017 року, а також платіжними дорученнями (а.с.138-147, 184 т.1, а.с.48-79 т.2).

Також відповідач, на підставі п.4.18-п.4.19 договору повернув позивачу частину поставленого товару, на суму 46470,77 грн., що підтверджується:

- накладною на повернення товару №АГ-0000002 від 20.02.2017 року на суму 5114,95 грн. (а.с.170 т.1);

-накладною на повернення товару №АГ-0000003 від 20.02.2017 року на суму 3384,08 грн. (а.с.171 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000004 від 20.02.2017 року на суму 2452,36 грн. (а.с.172 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000005 від 20.02.2017 року на суму 577,38 грн. (а.с.173 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000006 від 08.03.2017 року на суму 124,63 грн. (а.с.174 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000007 від 08.03.2017 року на суму 2175,84 грн. (а.с.175 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000008 від 08.03.2017 року на суму 4831,99 грн. (а.с.176 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000009 від 08.03.2017 року на суму 5400,07 грн. (а.с.177 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000013 від 28.03.2017 року на суму 3658,67 грн. (а.с.178 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000014 від 28.03.2017 року на суму 2675,52 грн. (а.с.19 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000015 від 28.03.2017 року на суму 1171,58 грн. (а.с.180 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000004 від 01.06.2017 року на суму 1403,89 грн. (а.с.126 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000005 від 01.06.2017 року на суму 506,65 грн. (а.с.127 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000006 від 01.06.2017 року на суму 5028,68 грн. (а.с.128 т.1);

- накладною на повернення №АГ-0000007 від 01.06.2017 року на суму 3386,91 грн. (а.с.129 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000014 від 10.07.2017 року на суму 1288,86 грн. (а.с.130 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000015 від 10.07.2017 року на суму 2052,25 грн. (а.с.131 т.1);

-накладною на повернення №АГ-0000016 від 10.07.2017 року на суму 1236,46 грн. (а.с.132 т.1).

З урахуванням п.4.21 договору, вартість поверненої позивачу продукції зараховується ним в рахунок зменшення заборгованості відповідача.

Крім того, між сторонами складено акти про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до яких зараховано грошові зобов'язання ПП «Агропродрегіон» перед ТОВ «Канівсиртрейд» з оплати вартості продукції за дистрибуторським договором №КП-012 від 01.01.2017 року та грошові зобов'язання ТОВ «Канівсиртрейд» перед ПП «Агропродрегіон» з оплати вартості маркетингових послуг за дистрибуторським договором №КП-012 від 01.01.2017 року:

-згідно акту від 17.02.2017 року на суму 5674,43 грн. (а.с.182 т.1);

-згідно акту від 17.03.2017 року на суму 4481, 69 грн. (а.с.183 т.1);

-згідно акту від 11.04.2017 року на суму 3753,33 грн. (а.с.184 т.1);

-згідно акту від 12.05.2017 року на суму 1291,44 грн. (а.с.185 т.1).

Таким чином, загалом між позивачем та відповідачем відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 15200,89 грн.

Колегія суддів, здійснивши розрахунок, встановила, що сума основного боргу відповідача складає 9155,12 грн. та підтверджується наданим позивачем матеріалами (договором, накладними, актами про зарахування зустрічних однорідних вимог, розрахунком ціни позову).

Позивач в позові просить стягнути з відповідача 9155,09 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на липень 2017 року в сумі 9155,09 грн. підтверджена також актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами договору (а.с.40 т.2).

Враховуючи диспозитивне право позивача на визначення розміру позовних вимог, непогашення відповідачем повністю суми основного боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9155,09 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на липень 2017 року основний борг відповідача перед позивачем складає 790,89 грн.

Однак, вказаний акт звірки взаєморозрахунків (а.с.194 т.1) позивачем не підписано.

Як зазначив позивач, відповідач у вказаному акті врахував повернутий товар, який позивачем фактично не був отриманий, у зв'язку з чим позивач не підписав акт.

В статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої і другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ, відображаючи загальну суму заборгованості, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та існування господарських зобов'язань у сторін.

Сума боргу відповідача станом на 31.07.2017 року в розмірі 9155,09 грн. підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними на повернення товару, випискою банку з рахунку позивача, актами про зарахування зустрічних однорідних вимог).

Крім того, основний борг в сумі 9155,09 грн. станом на липень 2017 року підтвердили сторони, підписавши акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідачем в підтвердження своїх доводів про те, що сума боргу станом на липень 2017 складала 790,89 грн. не надано жодних доказів, зокрема, відсутні видаткові накладні на повернення, про які зазначає відповідач в акті (а.с.194-196).

Враховуючи наведене, посилання відповідача на акт звірки взаєморозрахунків станом на липень 2017 року, який підписано ним в односторонньому порядку, є безпідставними.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на серпень 2017 року (а.с.41 т.2) заборгованість відповідача складала 797,50 грн. та була сплачена ним платіжним дорученням №1559 від 22.08.2017 року (а.с.45 т.2).

Судова колегія зазначає, що оскаржуване рішення суду у даній справі прийнято 02.08.2017 року.

При прийнятті рішення господарським судом Полтавської області вірно встановлено, що станом на липень 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 9155,09 грн.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків станом на серпень 2017 року, залишок основного боргу складає 797,50 грн., оскільки 16.08.2017 року відповідачем здійснено повернення товару позивачу на суму 8357,59 грн. (а.с.41 т.2).

Однак, повернення товару та сплата заборгованості у серпні 2017 року відбулись вже після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, а отже, наведені обставини не є підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що господарським судом Полтавської області не вірно визначено суму основного боргу є необгрунтованими та спростовуються матеріалам справи.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 23.03.2017 року по 26.07.2017 року в сумі 5900,08 грн. (а.с.188 т.1).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 11.3. договору визначено, що у випадку, якщо дистрибутор порушує умови оплати продукції, постачальник має право, зокрема, нарахувати пеню за прострочення оплати поставленої продукції в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню з 23.03.2017 року на суму боргу в розмірі 67129,99 грн.

09.03.2017 року відбулась остання поставка продукції за накладною №КТ000000643.

Враховуючи, що відповідно до п.5.3 договору, відповідач повинен був оплатити продукцію протягом 14 календарних днів з дати її відвантаження, прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару розпочинається з 24.03.2017 року.

Таким чином, правомірним є нарахування пені з 24.03.2017 року.

Крім того, позивачем в розрахунку не вірно визначено суму основного боргу відповідача станом на 24.03.2017 року.

Основний борг відповідача станом на 24.03.2017 року складав 183135,77 грн. (630349,79 грн. (сума поставленої продукції) – 412996,60 грн. (оплати відповідача) – 24061,30 грн. (повернення товару) – 10156,12 грн. (зарахування зустрічних однорідних вимог)).

При цьому, протягом вказаного позивачем періоду сума основного боргу відповідача постійно змінювалась, оскільки відповідач здійснював оплати та повернення товару, сторони складали акти про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Однак, судом першої інстанції вказану обставину не враховано та здійснено розрахунок пені з урахуванням лише зміни розміру облікової ставки НБУ.

Враховуючи наведене, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, встановила, що розмір заявленої до стягнення з відповідача пені за період з 24.03.2017 року по 26.07.2017 року складає:

-за період з 24.03.17 по 27.03.17 на заборгованість в розмірі 183135,77 грн.- 561,95 грн.;

-за період з 28.03.17-29.03.17 на заборгованість в розмірі 175630 грн.– 269,46 грн.;

- за період з 30.03.17 по 30.03.17 на заборгованість в розмірі 155630 грн.– 119.39 грн.;

-за період з 31.03.17 по 02.04.17 на заборгованість в розмірі 137130 грн. – 315.59 грн.;

-за період з 03.04.17 по 04.04.17 на заборгованість в розмірі 125130 грн. – 191,98 грн.;

-за період з 05.04.17 по 06.04.17 на заборгованість в розмірі 113130 грн.– 173,57 грн.;

-за період з 07.04.17 по 10.04.17 на заборгованість в розмірі 97130 грн.– 298,04 грн.;

-за період 11.04.17 по 11.04.17 на заборгованість в розмірі 93376,67 грн. – 71,63 грн.;

-за період з 12.04.17 по 18.04.17 на заборгованість в розмірі 78376.67 грн. – 399.40 грн.;

-за період з 19.04.17 по 02.05.17 на заборгованість в розмірі 63376, 67 грн. – 632,03 грн.;

-за період з 03.05.17 по 11.05.17 на заборгованість в розмірі 49376,67 грн. – 316.55 грн.;

-за період з 12.05.17 по 14.05.17 на заборгованість в розмірі 48085, 23 грн. – 102, 76 грн.;

-за період з 15.05.17 по 22.05.17 на заборгованість в розмірі 43085,23 грн. – 245,53 грн.;

-за період 23.05.17 по 23.05.17 на заборгованість в розмірі 37371,25 грн. – 26,62 грн.;

-за період з 24.05.17 по 25.05.17 на заборгованість в розмірі 33371,25 грн. – 47,54 грн.;

-за період з 26.05.17 по 31.05.17 на заборгованість в розмірі 32058,82 грн. – 131,75 грн.;

-за період 01.06.17 по 05.06.17 на заборгованість в розмірі 21732,69 грн. – 74,43 грн.;

-за період з 06.06.17 по 18.06.17 на заборгованість в розмірі 20232,69 грн. – 180, 15 грн.;

-за період з 19.06.17 по 09.07.17 на заборгованість в розмірі 18732,69 грн. – 269.44 грн.;

-за період з 10.07.17 по 26.07.17 на заборгованість в розмірі 12155,12 грн. – 141,53 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4569,34 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 245,49 грн. за період з 23.03.2017 року (а.с.168 т.1) та інфляційні втрати в розмірі 2618,78 грн. за період з березня 2017 року по червень 2017 року (а.с.169 т.1).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено в п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат також здійснено позивачем з невірним визначенням дати, з якої розпочалось прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, а також без врахування постійного зменшення суми боргу у зв'язку з оплатами відповідача, поверненням товару та зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Судом першої інстанції не перевірено належним чином розрахунок позивача.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, встановила, що розмір 3% річних за період з 24.03.2017 року по 26.07.2017 року складає:

-за період з 24.03. 17 по 27.03.17 на заборгованість в розмірі 183135,77 грн.- 60,21 грн.;

-за період з 28.03.17 по 29.03.17 на заборгованість в розмірі 175630 грн.– 28,87 грн.;

- за період з 30.03.17 по 30.03.17 на заборгованість в розмірі 155630 грн.– 12,79 грн.;

-за період з 31.03.17 по 02.04.17 на заборгованість в розмірі 137130 грн. – 33,81 грн.;

-за період з 03.04.17 по 04.04.17 на заборгованість в розмірі 125130 грн. – 20,57 грн.;

-за період з 05.04.17 по 06.04.17 на заборгованість в розмірі 113130 грн.– 18,60 грн.;

-за період з 07.04.17 по 10.04.17 на заборгованість в розмірі 97130 грн.– 31,93 грн.;

-за період 11.04.17 по 11.04.17 на заборгованість в розмірі 93376,67 грн. – 7,67 грн.;

-за період з 12.04.17 по 18.04.17 на заборгованість в розмірі 78376.67 грн. – 45,09 грн.;

-за період з 19.04.17 по 02.05.17 на заборгованість в розмірі 63376, 67 грн. – 72,93 грн.;

-за період з 03.05.17 по 11.05.17 на заборгованість в розмірі 49376,67 грн. – 35,53 грн.;

-за період з 12.05.17 по 14.05.17 на заборгованість в розмірі 48085, 23 грн. – 11,86 грн.;

-за період з 15.05.17 по 22.05.17 на заборгованість в розмірі 43085,23 грн. – 28,33 грн.;

-за період 23.05.17 по 23.05.17 на заборгованість в розмірі 37371,25 грн. – 3,07 грн.;

-за період з 24.05.17 по 25.05.17 на заборгованість в розмірі 33371,25 грн. – 5,49 грн.;

-за період з 26.05.17 по 31.05.17 на заборгованість в розмірі 32058,82 грн. – 15,81 грн.;

-за період 01.06.17 по 05.06.17 на заборгованість в розмірі 21732,69 грн. – 8,93 грн.;

-за період з 06.06.17 по 18.06.17 на заборгованість в розмірі 20232,69 грн. – 21,62 грн.;

-за період з 19.06.17 по 09.07.17 на заборгованість в розмірі 18732,69 грн. – 32,33 грн.;

-за період з 10.07.17 по 26.07.17 на заборгованість в розмірі 12155,12 грн. – 16,98 грн.

Отже, загальний розмір 3% річних за вказаний період складає 513,42 грн.

Однак, враховуючи диспозитивне право позивача на визначення розміру позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в заявленому позивачем розмірі, а саме - 245,49 грн.

Крім того, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, наявні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат:

-за квітень 2017 року на суму заборгованості 78376,67 грн. (індекс інфляції 100,9%) – 705,39 грн.;

-за травень 2017 року на суму заборгованості 43085,23 грн. (індекс інфляції 101,3%) – 560,11 грн.;

-за червень 2017 року на суму заборгованості 20232,69 грн. (індекс інфляції 101,6%) – 323,72 грн.;

-за липень 2017 року на суму заборгованості 12155,12 грн (індекс інфляції 100,2%)- 24,31 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1613,53 грн. інфляційних втрат обгрунтовані та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 02.08.2017 року у справі №917/671/17 – скасуванню в частині стягнення з відповідача 2999,49 грн. пені, 239,96 грн. 3% річних, 836,89 грн. інфляційних втрат, 1181,41 грн. судового збору та відмови в позові в частині стягнення 2900,59 грн. пені, 5,53 грн. 3% річних, 1781,89 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1391,36 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову, а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 230,56 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02.08.2017 року у справі №917/671/17 скасувати в частині стягнення з відповідача 2999,49 грн. пені, 239,96 грн. 3% річних, 836,89 грн. інфляційних втрат, 1181,41 грн. судового збору та відмови в позові в частині стягнення 2900,59 грн. пені, 5,53 грн. 3% річних, 1781,89 грн. інфляційних втрат.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Приватного підприємства “Агропродрегіон” (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 37965761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Канівсиртрейд” (вул. Леніна, 195, м.Канів, Черкаська область, 19000, код ЄДРПОУ 36278693) пеню в розмірі 4569,34 грн., 3% річних в сумі 245,49 грн., 1613,53 грн. інфляційних втрат, 1391,36 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Канівсиртрейд” (вул. Леніна, 195, м.Канів, Черкаська область, 19000, код ЄДРПОУ 36278693) на користь Приватного підприємства “Агропродрегіон” (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 37965761) 230,56 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 17.10.2017 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.