Ухвала

від 10.08.2017 по справі 39/260-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

10.08.2017 року Справа № 39/260-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 року у справі №39/260-09:

за позовом Релігійної громади "Свято-Миколаївський храм" парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви, місто Дніпро

до відповідача Дніпропетровської обласної ради, місто Дніпро

третя особа-1 Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", місто Дніпро

третя особа-2 Обласне комунальне підприємство "Дніпропетровський Будинок органної та камерної музики", місто Дніпро

третя особа-3 Дніпропетровська обласна держана адміністрація, місто Дніпро

за участю Прокурора Дніпропетровської області, місто Дніпро

про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ :

У 2009 році Релігійна громада "Свято-Миколаївський храм" парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання права власності на культову будівлю Свято-Миколаївської (Брянської) церкви, що розташована за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект Калініна, будинок №66.

Ухвалою господарського суду у справі №39/260-09 від 26 серпня 2010 року у справі №39/260-09 (суддя Ліпинський О.В.) була затверджена мирова угода, провадження у справі припинено.

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить:

- поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 року у справі №39/260-09;

- прийняти апеляційну скаргу до провадження;

- скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 року у справі №39/260-09 про затвердження мирової угоди;

- судові витрати по справі покласти на позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу та подані до неї документи, апеляційний суд дійшов до висновку про повернення її без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом .

Згідно з частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року) .

У п. 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Як на підставу поновлення строку за своєю скаргою апелянт посилається на те, що не був учасником судового процесу у справі №39/260-09, про зміст вказаної ухвали вперше дізнався із листа Дніпропетровської обласної ради від 14.09.2016 року, після чого звернувся за захистом до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська із позовом про визнання правочину (довіреності ОСОБА_3) частково недійсною. Апелянт зазначає, що зі змісту рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 18.04.2017 року у справі №203/4766/16-ц стало відомо про те, що порушення його прав відбулося не на стадії видачі довіреності ОСОБА_3, який підписав мирову угоду, а на стадії її застосування - в момент прийняття господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди (не перевірено повноважень ОСОБА_3 щодо підписання мирової угоди). Про набрання чинності рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 18.04.2017 року у справі №203/4766/16-ц стало відомо 28.07.2017 року коли отримав ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.07.2017 року. Апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали ним пропущений з поважних причин тому має бути поновлений апеляційним господарським судом.

Однак, враховуючи доводи апелянта, апеляційний господарський суд не вбачає поважності причини пропуску строку подання апеляційної скарги у зв'язку з наступним.

Про оскаржувану ухвалу апелянту стало відомо ще у вересні 2016 року, що підтверджується листом Дніпропетровської обласної ради від 14.09.2016 року та не заперечується апелянтом, строк на апеляційне оскарження ухвали, встановлений статтею 93 Господарського процесуального кодексу України обчислюється не з моменту коли особа (апелянт) отримала копію ухвали, а з моменту її прийняття, тому є безпідставними доводи апелянта про подання апеляційної скарги в 5-денний строк з моменту закінчення збору доказів для подання апеляційної скарги.

Крім того, предметом оскарження у справі №203/4766/16-ц був зміст довіреності Дніпропетровської обласної ради виданої ОСОБА_3, який підписав мирову угоду у справі №39/260-09, а не зміст мирової угоди у справі №39/260-09.

З урахуванням наведеного, враховуючи принцип юридичної визначеності, гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для відновлення пропущеного процесуального строку для подачі апеляційної скарги, у зв`язку з чим остання підлягає поверненню скаржнику без розгляду.

Викладене є підставою для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

Відмовити ОСОБА_2 у поновленні строку на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 року у справі №39/260-09.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 року у справі №39/260-09 повернути без розгляду.

Додаток : апеляційна скарга з додатками всього на 27 арк., в тому числі квитанція про

сплату судового збору №93109 від 31.07.2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков