Рішення

від 08.08.2017 по справі 202/547/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/733/17 Справа № 202/547/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участі секретаря: Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 червня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договорів дарування грошових коштів дійсними, визнання майна особистою приватною власністю; та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, про визнання договорів купівлі-продажу удаваними в частині покупця, визнання покупцем за договорами та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 15.01.2015 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про встановлення права одноособового користування спільним сумісним майном.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 03.03.1992 року вона уклала шлюб з ОСОБА_10, за час якого нею було придбано ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль LEXUS GS 300, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вони з чоловіком домовились, що вона буде одноособово користуватись житловим будинком та присадибною ділянкою, а також зазначеним автомобілем.

Чоловік позивача - ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер.

Звертаючись з позовною заявою, ОСОБА_5 вказувала, що у зв'язку із смертю чоловіка її право користування спільним сумісним майном може бути порушене, а тому, посилаючись на норми ст.60,63,66,316,317,319,328,401-403 ЦК України просила встановити їй право одноособового користування зазначеним житловим будиноком та земельною ділянку площею 0,1000 га, призначеною для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, кадастровий № НОМЕР_2, згідно державного акту серії НОМЕР_3 та земельною ділянкою площею 0,0032 га, призначеною для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_4, згідно державного акту серії НОМЕР_5, а також на автомобіль LEXUS GS 300, реєстраційний номер НОМЕР_1 /а.с.1-3/.

У подальшому, 05.02.2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про залучення до участі у справі ОСОБА_11 у якості співвідповідача, посилаючись на те, що за усною домовленістю вона дозволила останньому деякий час проживати у АДРЕСА_9, однак ОСОБА_11 наразі відмовляється виселитись з неї та повернути ключі й прововстановлюючі документи. Просила зобов'язати ОСОБА_11 повернути їй правоустановчі документи на вищевказану квартиру /а.с.21/.

Заочним рішенням рішенням від цієї ж дати. 05.02.2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Визнано дійсними договори дарування грошей, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 15.12.2005 року на суму 100 000 грн., від 20.11.2010 року на суму 85 000 грн., від 20.03.2013 року на суму 200 000 грн.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_5 майно, набуте нею, за час шлюбу, за кошти, які належали їй, особисто, а саме:

- 1/2 частину житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з 1-1 коридор площею 12,6 кв.м; 1-2 роздягальня площею 13,3 кв.м.; 1-3 жила площею 12,1 кв.м.; 1-4 жила площею 24,2 кв.м.; 1-5 жила площею 16,8 кв.м.; 1-6 коридор площею 4,5 кв.м.; 1-7 ванна площею 6,0 кв.м.; 1-8 туалет площею 1,3 кв.м.; 1-9 кухня площею 8,4 кв.м.;1-10 коридор площею 15,6 кв.м.; їдальня площею 14,3 кв.м. Загальна площа житлового будинку складає 129,1 кв.м., житлова площа складає 53,1 кв.м. та господарські будівлі та споруди: гараж шлакоблоковий літера Д , сарай шлакоблоковий літера Е , погріб шлакоблоковий літера Ж , гараж шлакоблоковий літера З , сарай шлакоблоковий літера И , сарай цегляний літера К , 1/2 частини замощення І-ІІ; 1/2 частина огорожі №1-3, яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу р. № 3826 /17.12.2005/, зареєстрований 21.12.2005 року за реєстраційним номером 28845560 Жовтоводським міжміським бюро технічної інвентаризації;

- земельну ділянку площею 0,1000 га, призначеною для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, кадастровий № НОМЕР_2, згідно державного акту серії НОМЕР_3;

- земельну ділянку площею 0,0032 га, призначеною для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_4, згідно державного акту серії НОМЕР_5;

- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та складається з: 1-коридор, 2-ванна, 3-туалет, 4-кухня, 5,6,7- житлові кімнати, І, ІІ-лоджія. Житлова площа квартири 50,0 квадратних метрів, загальна площа квартири 68,1 кв.м., в житловому будинку А-9, згідно договору купівлі-продажу від 23.11.2010 року;

- транспортний засіб, автомобіль марки LEXUS GS 300, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 р. випуску, номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_6, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 22.03.2013 року.

Зобов'язано ОСОБА_11 повернути ОСОБА_5 договір купівлі-продажу від 23.11.2010 року квартири АДРЕСА_3 /а.с.24-25/.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_11 про перегляд заочного рішення, ухвалою від 21.05.2015 року вищевказане заочне рішення було скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку /а.с.39/.

Ухвалою цього ж суду від 02.09.2015 року в якості третьої особи до участі у справі було залучено ОСОБА_2, яка законного представника дітей померлого чоловіка позивача, малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 року /а.с.91/.

У подальшому, 29.12.2015 року та 03.03.2016 року ОСОБА_5 подала до суду заяви про уточнення позовних вимог, в якій зазначила, що 15.12.2015 року вона отримала в дар від свого рідного брата - відповідача ОСОБА_6 100000 грн., про що вони уклали у простій письмовій формі договір купівлі-продажу та за ці кошти вона придбала домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, за договорами дарування, які також були укладені у простій письмовій формі 20.11.2010 року та 20.03.2013 року, вона отримала від відповідача 85000 грн. та 10000 доларів США, відповідно, та на ці грошові кошти придбала квартиру АДРЕСА_4 та автомобіль марки LEXUS GS 300, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску. Посилаючись на те, що вказане майно придбано у шлюбі за її власні кошти, просила визнати дійсними вищевказані договори дарування та визнати вказане майно її особистою приватною власністю /а.с.109-111/.

Відповідач ОСОБА_6 03.03.2016 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, в якому посилався на те, що насправді за договорами дарування від 15.12.2005 року, 20.11.2010 року, 20.03.2013 року він передавав ОСОБА_5 гроші для придбання для нього домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та також квартири АДРЕСА_4, фактично він бу покупцем указаного нерухомого майна, а ОСОБА_5 лише формально значилась його власником.

Про порушення своїх прав він дізнався у березні 2015 року коли його сестра ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до нього. Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_10 помер, а тому визнання за ним права власності буде впливати на склад спадщини після його смерті.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_6, просив суд визнати удаваним договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_10, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 17 грудня 2005 року та посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського МНО Кубай Л.В. (реєстровий №3826), в частині покупця та визнати за його покупцем у вказаному договорі; визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, кадастровий номер НОМЕР_2 згідно державного акту серії НОМЕР_8 визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0032 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_9 згідно державного акту серії НОМЕР_10; визнати удаваним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 23 листопада 2010 року, та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Шевченко В.В. (реєстровий №5857), в частині покупця та визнати його покупцем за даним договором; визнати ним право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_12 згідно договору купівлі-продажу від 23.11.2010 року /а.с.124-126/.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договорів дарування грошових коштів дійсними, визнання майна, що є особистою приватною власністю - задоволено.

Визнано дійсними договори дарування грошей, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 15.12.2005 року на суму 100 000 грн., від 20.11.2010 року на суму 85 000 грн., від 20.03.2013 року на суму 200 000 грн.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_5 майно, набуте нею, за час шлюбу, за кошти, які належали їй, особисто, а саме:

- 1/2 частину житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з 1-1 коридор площею 12,6 кв.м; 1-2 роздягальня площею 13,3 кв.м.; 1-3 жила площею 12,1 кв.м.; 1-4 жила площею 24,2 кв.м.; 1-5 жила площею 16,8 кв.м.; 1-6 коридор площею 4,5 кв.м.; 1-7 ванна площею 6,0 кв.м.; 1-8 туалет площею 1,3 кв.м.; 1-9 кухня площею 8,4 кв.м.;1-10 коридор площею 15,6 кв.м.; їдальня площею 14,3 кв.м. Загальна площа житлового будинку складає 129,1 кв.м., житлова площа складає 53,1 кв.м. та господарські будівлі та споруди: гараж шлакоблоковий літера Д , сарай шлакоблоковий літера Е , погріб шлакоблоковий літера Ж , гараж шлакоблоковий літера З , сарай шлакоблоковий літера И , сарай цегляний літера К , 1/2 частини замощення І-ІІ; 1/2 частина огорожі №1-3, яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу р. № 3826 /17.12.2005/, зареєстрований 21.12.2005 року за реєстраційним номером 28845560 Жовтоводським міжміським бюро технічної інвентаризації;

- земельну ділянку площею 0,1000 га, призначеною для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, кадастровий № НОМЕР_2, згідно державного акту серії НОМЕР_3;

- земельну ділянку площею 0,0032 га, призначеною для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_4, згідно державного акту серії НОМЕР_5;

- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та складається з: 1-коридор, 2-ванна, 3-туалет, 4-кухня, 5,6,7- житлові кімнати, І, ІІ-лоджія. Житлова площа квартири 50,0 квадратних метрів, загальна площа квартири 68,1 кв.м., в житловому будинку А-9, згідно договору купівлі-продажу від 23.11.2010 року;

- транспортний засіб, автомобіль марки LEXUS GS 300, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 р. випуску, номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_6, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 22.03.2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу удаваними в частинні покупця, визнання покупцем за договорами та визнання права власності - відмовлено в повному обсязі /а.с.146-151/.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуалього права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі, а врешті рішення суду - залишити без змін /а.с.157-162/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що, в силу ст. 309 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 з 03.03.1992 року перебували у зареєстрованому шлюбі /а.с.5/.

У шлюбі, 23.11.2010 року подружжя ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу придбало квартиру АДРЕСА_6 /а.с.7/, яка була зареєстрована за ОСОБА_5, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 23.11.2010 року /а.с.7-8, 9/.

Пунктом 4.2. вказаного договору купівлі-продажу передбачено, що квартира купується у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_10 Згода чоловіка, ОСОБА_10, на укладання договору купівлі-продажу була надана та посвідчена нотаріально за реєстровим № 5856, приватним нотаріусом ДМНО Шевченко В.В./а.с.8/

В період шлюбу подружжям також було придбано 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, разом з господарськими будівлями та земельною ділянкою в розмірі 0,1032 га /а.с.132/. Зазначену частину житлового будинку було придбано за договором купівлі-продажу від 17.12.2005 року у спільну сумісну власність подружжя за згодою ОСОБА_10/а.с.129/.

Крім того, ОСОБА_13 у шлюбі придбали автомобіль марки LEXUS GS 300, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за позивачем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 22.03.2013 року.

Чоловік позивача ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року /а.с.57/.

Як було зазначено вище, позивач в обґрунтування позову посилалась на те, що за договорами дарування грошових коштів від 15.12.2005 року, 20.11.2010 року та від 20.03.2012 року, укладеними у простій письмовій формі, вона отримала в дар від свого рідного брата ОСОБА_6 100 000 грн., 86 000 грн. та 10 000 доларів США, відповідно, за які у шлюбі було придбано вищевказане нерухоме майно, а тому просила визнати його особистою приватною власністю, а договори дарування - дійсними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що спірне майно було придбано хоча і у шлюбі, однак за власні кошти позивача, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову й визнання цього майна особистою приватною власністю позивача.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, за життя ОСОБА_10 між ним та його дружиною не виникало спору щодо володіння та користування спірним майном.

Після його смерті, 24.11.2014 року була заведена спадкова справа № 56809731 /а.с.56/.

Зі справи вбачається, що малолітні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 є синами ОСОБА_10, а відтак в силу ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцями першої черги після померлого батька /а.с.54,57/. Окрім того, як сама позивач, так і її син ОСОБА_14 є також спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_10

Розглядаючи по суті даний спір, суд першої інстанції не з'ясував правову природу правовідносин, що виникли між сторонами, ухваливши рішення про визнання спірного майна особистою власністю позивача, тим самим фактично змінивши обсяг спадкової маси.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись з позовною заявою, позивач посилалась на норми ст. 60, 63, 66 СК України, вважаючи, що спірне майно є її особистою власністю, оскільки було придбано нею за подаровані братом кошти.

Між тим, вказані норми закону регулюють питання щодо поділу майна подружжя та не можуть бути застосовані до даних правовідносин. Предмет спору впливає на обсяг належного ОСОБА_10 майна, а відтак і спадкової маси. Фактично, між сторонами - позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, існує спір щодо поділу спадкового майна, а відтак позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Зокрема, у провадженні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2, як законного представника малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, до ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_14, треті особи: ОСОБА_7, служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, реєстраційна служба П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про встановлення факту окремого проживання при фактичному припиненні шлюбних відносин, визнання майна особистою приватною власністю, поділ спадкового майна (справа №176/1677/15-ц).

На вказані обставини суд уваги не звернув та проігнорував їх, хоча ОСОБА_2 було доведено до відома суду про на наявність вищевказаного спору у заяві від 23.12.2015 року /а.с.116-117/. Зазначені позовні заяви є взаємопов'язаними та не можуть розглядатись окремо одна від одної.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Визнаючи особистою приватною власністю позивача земельні ділянки та автомобіль, суд першої інстанції не перевірив та не з'ясував хто є власником цього майна, правоустановчі документи на нього в матеріалах справи відсутні та не витребовавулись судом.

Отже, допустивши неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов.

Зокрема, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ від 01.03.2013 року роз'яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції № 2 від 12.06.2009 року, правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.

Предметом даного спору - є, зокрема, нерухоме майно, а тому, виходячи з норм ч.1 ст.114 ЦПК України, позов повинен бути пред'явленим за місцезнаходженням його основної частини. Спірний житловий будинок та земельні ділянки розташовані у м. Жовті Води Дніпропетровської області, а квартира АДРЕСА_13), що згідно адміністративно - територіального поділу міста відноситься до Жовтневого району. Отже, жодне майно не перебуває на території Індустріального району м.Дніпро, а тому Індустріальним районним м.Дніпропетровська було відкрито провадження з порушенням правил підсудності.

За правилами ст. ст. 74, 76 ЦПК України судові виклики здійснюються повістками, що надсилаються особам, які беруть участь у справі. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частиною ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін, яка бере участь у справі, про яку немає відомостей, що їй вручені судові повістки.

Згідно зі статтею 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, відповідач ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не була сповіщена належним чином про день, місце та час слухання справи, їй взагалі не направлялось судових повісток, що підтверджується матеріалами справи, тим самим вона була позбавлена можливості брати участь судових засіданнях, подавати докази та заперечення проти позовних заяв, заявляти клопотання, а також користуватись іншими процесуальними правами, передбаченими нормами ст. 27, 31 ЦПК України.

Зазначені грубі порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального закону призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зауважує наступне.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сплачений позивачем ОСОБА_5 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 243,60 грн. не відповідає ціні позову та не залишив позовну заяву без руху, не вирішив цього питання і за наслідками розгляду справи. За подання зустрічного позову ОСОБА_6 у дохід держави було сплачено судовий збір у сумі 551,20 грн., що також не відповідає вимогам Закону Про судовий збір .

Таким чином, в силу ст.88 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 7673,40 грн., а також Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у сумі 6338,79 грн. Крім того, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у сумі 267,96 грн., сплачений останньою за подання апеляційної скарги .

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4,- задовольнити .

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити повністю .

В решті рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2016 року - залишити без змін .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 267,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 7673,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у сумі 6338,79 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

Т.Р.Куценко