Ухвала

від 07.08.2017 по справі 5016/1805/2011(8/86)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

07 серпня 2017 року Справа № 5016/1805/2011(8/86)

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: представник не з'явився;

від прокуратури та заявника представники не з'явилися,

розглянувши матеріали

заяви ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України

про поновлення строку пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу від 22.03.2013 р. у справі № 5016/1805/2011(8/86)

за позовом заступника прокурора Миколаївської області,

54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28,

в інтересах держави в особі ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України

01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2,

до державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» ,

54001, вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв,

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Спеціалізована Державна Податкова Інспекція по роботі з великими

платниками податків у м.Миколаєві

54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/9,

2. Державна казначейська служба України

01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний концерн «Укроборонпром» ,

04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 36,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою від 11.07.2017 р. № 2432-03/460 про видачу дубліката наказу суду від 22.03.2013 р., виданого на виконання постанови Одеським апеляційним господарським судом від 05.03.2013 р. в даній справі, котрим задоволено позов заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 промислової політики України (далі - Мінпромполітики) та вирішено, зокрема, стягнути з державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (далі - Завод) на користь Мінпромполітики грошові кошти в сумі 10 900 000,00 грн.

Заяву мотивовано тим, що оригінал наказу, про видачу дублікату якого ставиться питання, втрачено при його поверненні без виконання органом державної виконавчої служби первісному стягувачу Мінпромполітики, про що Мінекономрозвитку, як правонаступнику первісного стягувача, стало відомо лише з моменту отримання листа від 02.03.2017 р. № 2-20-37 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Управління).

Від прокуратури та заявника представники в судове засідання не з'явилися.

Дослідивши матеріали заяви та даної справи, суд приходить до такого.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2012 р. в даній справі у задоволені позов заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Мінпромполітики відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р. в даній справі, рішення Господарського суду Миколаївської області скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позов заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Мінпромполітики та вирішено, зокрема, стягнути із Заводу на користь Мінпромполітики грошові кошти в сумі 6000000 грн. та 90000 грн.

На виконання зазначеної постанови суду видано наказ суду від 22.03.2013 р., який стягувачем пред'явлено до виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Центральне ВДВС), і останнім відкрито виконавче провадження.

У ході виконавчого провадження Господарським суду Миколаївської області неодноразово здійснювалися заміни первісного стягувача його правонаступником:

1)ухвалою від 15.09.2014 р. - Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном на Мінпромполітики;

2) ухвалою 19.06.2017 р. - Мінпромполітики на Мінекономрозвитку.

Останню заміну стягувача здійснено у зв'язку з тим, що Мінпромполітики постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 р. № 94 реорганізовано шляхом приєднання до Мінекономрозвитку (ас. 50 т.6).

Із заяви від 07.06.2017 р. № 2432-03/370 (а.с.40-42) випливає, що за передавальним актом від 29.12.2014 р. від Мінпромполітики до Мінекономрозвитку перейшла дебіторська заборгованість Заводу за рішенням суду в даній справі в сумі 6000000 грн. Мінекономрозвитку з метою стягнення цієї дебіторської заборгованості Заводу звернулося з відповідним запитом від 15.09.2016 р. № 2432-05/29713-03 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Управління), у відповідь на котрий Управління листом 02.03.2017 р. № 2-20-37 повідомило стягувача про те, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні винесено постанову 29.12.2014 р., на підставі п. 2 ст. 47 чинного Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р., про повернення стягувачу виконавчого документа без виконання, котру разом з оригіналом наказу суду від 18.07.2011 р., направлено на адресу Мінпромполітики, а саме: вул. Сурікова, 3, м. Київ.

Заявник стверджує, що як на адресу Мінпромполітики, так і на адресу Мінекономрозвитку, наказ суду від 22.03.2013 р. не надходили; документально підтвердити відомості про направлення зазначеного наказу на адресу стягувача неможливо. З таких підстав заявник вважає наказ від 22.03.2013 р. таким, що втрачено.

У відповідності до ч. 5 ст. 47 Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 22 Закону).

Таким чином, стягувач за наказом суду в даній справі вправі на протязі року з дня винесення державним виконавцем постанови про повернення стягувачу виконавчого документа без виконання, тобто до 29.12.2015 р., повторно пред'явити його до виконання.

Згідно чинного законодавства, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено (ч. 1 ст. 119 ГПК України).

Виходячи з того, що постанову про повергнення стягувачу без виконання виконавчого документа - наказу, про видачу дубліката якого просить Мінекономрозвитку, державним виконавцем винесено 29.12.2014 р., і в цей же день за передавальним актом від 29.12.2014 р. здійснено передачу документів реорганізованого стягувача Мінпромполітики його правонаступнику Мінекономрозвитку, в тому числі дебіторську заборгованість Заводу, на стягнення якої, на підставі рішенням суду в даній справі, видано наказ суду; що повернення без виконання оригіналу цього наказу державним виконавцем здійснено у новорічні свята та на адресу: вул. Сурікова, 3, м. Київ, за місцезнаходженням стягувача Мінпромполітики, яке знаходилося в стадії реорганізації, тоді як адреса його правонаступника - Мінекономрозвитку є: вул. М.Грушевського, 12/2, м. Київ, суд визнає, що оригінал наказу, про видачу дублікату котрого просить заявник, утрачено.

За не спростованими твердженнями стягувача, про втрату оригінала наказу суду в даній справі йому стало відомо лише із змісту листа Управління від 02.03.2017 р. № 2-20-37, про котрий викладено вище.

За таких обставин, суд визнає, що Мінекономрозвитку з дня отримання зазначеного листа від 02.03.2017 р. вправі було вирішувати питання щодо повторного звернення до органу виконавчої служби для примусового виконання наказу суду в даній справі. Суд також ураховує, що права та обов'язки правонаступника первісного стягувача Мінекономрозвитку набуло лише на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2017 р. в даній справі.

Таким чином, суд вважає, що строк пред'явлення наказу суду в даній справі для повторного пред'явлення органу виконавчої служби для примусового його виконання пропущено з поважних причин, а тому його належить відновити.

Згідно заяви Мінекономрозвитку, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р. в даній справі не виконана, вирішена про стягнення сума заборгованості Заводом не сплачена.

Таким чином, суд визнає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду в даній справі, яка, у відповідності до ст.4-6 ГПК України, є обов'язковою до виконання на всій території України, невиконане, виданий на його виконання наказ суду втрачено, строк для повторного пред'явлення до примусового виконання наказу суду в даній справі пропущено з поважних причин, а тому заяву стягувача Мінекономрозвитку належить задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 86, 119, 120 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України.

2. ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України дублікат наказу Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2013 р. у справі № 5016/1805/2011(8/86).

3. Поновити ОСОБА_1 економічного розвитку і торгівлі України строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2013 р. у справі № 5016/1805/2011(8/86).

Суддя С.М. Коваль.