Постанова

від 08.08.2017 по справі 907/329/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2017 р. Справа № 907/329/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 вищого навчального закладу «Карпатський університет імені ОСОБА_3» б/н від 14.06.2017

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2017

у справі № 907/329/17

за позовом: Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» , м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_2 вищого навчального закладу «Карпатський університет імені ОСОБА_3» , м. Ужгород

про стягнення суми 2 474,48грн., в тому числі 607,11грн. заборгованості за договором № 270/12 від 01.10.2012, 67,78грн. пені, 49,47грн. інфляційних нарахувань, 7,63грн. трьох процентів річних та 1 420,07грн. заборгованості за договором № 263/12 від 24.10.2012, 141,77грн. пені, 149,25грн. інфляційних нарахувань, 31,40грн. трьох процентів річних,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4-представник;

від відповідача : не з'явився;

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Скаржником подано заяву б/н від 07.08.2017 про розгляд справи за відсутності представника, оскільки наявні у справі докази є достатніми для визначення характеру правовідносин між сторонами, встановлення обставин справи і надання останнім належної юридичної оцінки.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2017 у справі № 907/329/17 (суддя Пригара Л.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 вищого навчального закладу «Карпатський університет імені ОСОБА_3» на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» 2 474,48грн., в тому числі 607,11грн. заборгованості за договором № 270/12 від 01.10.2012, 67,78грн. пені, 49,47грн. інфляційних нарахувань, 7,63грн. трьох процентів річних та 1 420,07грн. заборгованості за договором № 263/12 від 24.10.2012, 141,77грн. пені, 149,25грн. інфляційних нарахувань, 31,40грн. трьох процентів річних, а також суму 1 600,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

ОСОБА_2 вищим навчальним закладом «Карпатський університет імені ОСОБА_3» подано апеляційну скаргу б/н від 14.06.2017 р., в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом неповно з ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано оцінку доказам скаржника, рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на те, що оскільки позивачем послуги з відведення дощових та снігових стоків за адресами вул. Гойди, 4 та вул. Некрасова, 6 у місті Ужгороді фактично не надавалися та не надаються, відповідач згідно листа № 294/1/11-15 від 17.11.2015 року звернувся до позивача із заявою про відмову від користування послугами по відведенню дощових та снігових стоків, якою повідомив, що договори в частині п. 3.2. (послуги по відведенню дощових та снігових стоків) є достроково розірваними у відповідності до п.п. 16.1.1. п. 16.1. розділу 16 договорів.

Також, скаржник зазначає, що оскільки договори в частині п.3.2 (послуги по відведенню дощових та снігових стоків) є достроково розірваними, дані обставини спростовують доводи позивача про ухилення від оплати рахунків за надані послуги по відведенню дощових та снігових стоків за спірними договорами та існування заборгованості в розмірі 2 027,18грн.

КП «Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» у запереченні на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позивач діяв у межах і спосіб визначений законодавством та умовами договорів, апеляційна скарга є необгрунтованою та безпідставною..

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2012 між Комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» (водоканал) та ОСОБА_2 вищим навчальним закладом „Карпатський університет імені ОСОБА_3» (абонент) укладеного договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 270/12, за умовами якого водоканал зобов'язався забезпечувати абонента питною водою (до точки розмежування згідно з розділом 9 даного договору), яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держспоживстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого нормативу (ліміту) в об'ємі 0,7 куб.м./добу, а також приймати від нього стічні води (у точці розмежування згідно з розділом 9 даного договору) в розмірі встановленого нормативу (ліміту) в об'ємі 0,7 куб.м./добу, по об'єкту: нежилі приміщення в м. Ужгороді по вул. Некрасова, 6, а абонент зобов'язався своєчасно сплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні (том І а.с.12-17).

Також, 24.10.2012 між Комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» (водоканал) та ОСОБА_2 вищим навчальним закладом „Карпатський університет імені ОСОБА_3» (абонент) укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 263/12, за умовами якого водоканал зобов'язався забезпечувати абонента питною водою (до точки розмежування згідно з розділом 9 даного договору), яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держспоживстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого нормативу (ліміту) в об'ємі 2,5 куб.м./добу, а також приймати від нього стічні води (у точці розмежування згідно з розділом 9 даного договору) в розмірі встановленого нормативу (ліміту) в об'ємі 2,5 куб.м./добу, по об'єкту: нежитлові приміщення в м. Ужгороді по вул. Гойди, 4, а абонент зобов'язався своєчасно сплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні (том І а.с.18-22).

Згідно п. 3.2. договорів абоненту надаються послуги по водопостачанню, водовідведенню, відведенню дощових та снігових стоків, облік яких здійснюється за показаннями приладів обліку та згідно встановлених нормативів.

Пунктом 3.3. договорів визначено тарифи на послуги, що надаються за договором. Зміна тарифів на вищевказані послуги тягне за собою оплату абонентом вартості наданих послуг виходячи з нових тарифів, та не потребує внесення змін до договору.

Порядок оплати за спожиті послуги сторонами погоджено в розділі 4 договорів, яким встановлено, що оплата абонентом наданих за договором послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок водоканалу до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого водоканалом у відповідності до п. 4.3. даного договору рахунку за фактично надані послуги. Розрахунковий період - один календарний місяць. Зазначеним пунктом також встановлено порядок нарахування плати при використанні послуг у межах встановленого нормативу (ліміту) та при понадлімітному споживанні послуг.

Таким чином, за договорами № 270/12 від 01.10.2012, № 263/12 від 24.10.2012, позивач надає відповідачеві послуги по водопостачанню, водовідведенню та відведенню дощових та снігових стоків на двох об'єктах: вул. Гойди, 4 та вул. Некрасова, 6 у місті Ужгороді.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що у період з жовтня 2015 року по березень 2017 року позивач надав відповідачеві послуги з водопостачання, водовідведення та відведення дощових та снігових стоків по договору № 270/12 від 01.10.2012 на загальну суму 1 260,15грн., які відповідачем оплачені частково на суму 653,04грн., внаслідок чого за ним по вказаному договору рахується заборгованість у сумі 607,11грн., по договору № 263/12 від 24.10.2012 на загальну суму 4 802,87грн., які відповідачем оплачені частково на суму 3 382,80грн., внаслідок чого за ним по вказаному договору рахується заборгованість у сумі 1 420,07грн.

Суми вартості наданих відповідачу послуг, в тому числі по відведенню дощових та снігових стоків, у період з жовтня 2015 року по березень 2017 року підтверджуються копіями щомісячних рахунків на оплату наданих позивачем послуг, а здійснені відповідачем оплати -копіями платіжних доручень (том І а.с.40-65, а.с.119-130).

Оскільки відповідачем в повному обсязі не оплачено вартості наданих позивачем послуг за договорами № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 вищенаведене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми 607,11грн. заборгованості за договором № 270/12 від 01.10.2012 та 1 420,07грн. заборгованості за договором № 263/12 від 24.10.2012 в примусовому порядку.

За положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В силу вимог ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи та апеляційної скарги, скаржник наявність заборгованості по оплаті послуг з відведення дощових та снігових стоків у сумі 607,11грн. за договором № 270/12 від 01.10.2012 та 1 420,07грн. за договором № 263/12 від 24.10.2012 заперечив, покликаючись на дострокове (з жовтня 2015 року) розірвання п. 3.2. договорів в частині надання позивачем послуг щодо відведення дощових та снігових стоків.

З огляду на вищенаведене, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до умов договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 можливість дострокового розірвання договору встановлена п. 16.1. у випадках:

16.1.1 зникнення потреби в отриманні послуги або відмови абонента від користування послугами водоканалу у письмовому вигляді;

16.1.2 переходу права власності (користування) на об'єкт до іншої особи;

16.1.3 невиконання умов договору сторонами договору.

За положеннями п. 16.2 договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 договір вважається розірваним:

16.2.1 після офіційного (письмового) повідомлення абонентом водоканалу про бажання припинити договір та забезпечення з боку Абонента можливості представникові водоканалу припинення надання послуг шляхом опломбування запірних вертелів на водопровідних вводах та/або каналізаційних випусках, про що складається та підписується двосторонній акт, з моменту підписання такого акту. При цьому абонент зобов'язаний сплатити за послуги, надані до цього моменту.

16.2.2 після офіційного повідомлення водоканалом абонента про припинення договору та необхідність забезпечення з боку абонента від'єднання власних мереж водопроводу та каналізації від комунальних, або можливості представнику водоканалу припинити надання послуг шляхом опломбування запірних вентилів на водопровідних вводах та/або каналізаційних випусках. При цьому договір вважається припиненим з дня вказаного у повідомленні. У разі невиконання абонентом вимоги щодо від'єднання мереж або опломбування відповідних пристроїв користування послугами вважається самовільним та без обліковим.

Отже, наведеними положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та договорів № 270/12 від 01.10.2012, № 263/12 від 24.10.2012 встановлена можливість дострокового розірвання договору тільки за згодою сторін, а у разі відсутності такої згоди - в судовому порядку за рішенням суду.

При цьому, за положеннями п. 16.2 договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012, договір є розірваним після офіційного (письмового) повідомлення абонентом водоканалу про бажання припинити договір та забезпечення з боку абонента можливості представникові водоканалу припинення надання послуг шляхом опломбування запірних вертелів на водопровідних вводах та/або каналізаційних випусках, про що складається та підписується двосторонній акт, з моменту підписання такого акту. Тобто, визначена договорами № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 умова про дострокове розірвання договору ставить таке розірвання в залежність від подання абонентом заяви про відмову від користування послугами водоканалу у письмовому вигляді, та підписання двостороннього акту про припинення надання послуг з вчиненням відповідних дій, спрямованих на реальне припинення надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, яке (складення та підписання акту) не можливо без згоди на те однієї із сторін, а в даному випадку водоканалу.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.11.2015 на підставі п.п. 16.1.1. п. 16.1. розділу 16 договорів відповідач стверджуючи про те, що позивачем послуги по відведенню дощових та снігових стоків фактично не надаються та не надавалися, звернувся до позивача із заявою № 294/1/11-15 (том І а.с.23-24) про відмову від користування послугами по відведенню дощових та снігових стоків, надання яких передбачено п. 3.2. договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012.

Листом № 1824 від 03.12.2015 (том І а.с.25-26) позивач у відповідь на заяву відповідача № 294/1/11-15 від 17.11.2015, повідомив про відсутність його згоди на дострокове розірвання договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 в частині п. 3.2., покликаючись при цьому на вимоги Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, за якими Типові умови договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення є обов'язковими для майбутніх сторін господарських договірних зобов'язань та не підлягають зміні ними. Також позивач зазначив, що питання ненадання позивачем послуг по відведенню дощових та снігових стоків вирішувалося в судовому порядку, в ході якого судами встановлено їх безпідставність.

Так, рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.08.2015 у справі № 907/195/15, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог Карпатського університету імені ОСОБА_3, м. Ужгород до Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» , м. Ужгород про зобов'язання (спонукання) щодо внесення змін до договорів № 270/12 від 01.10.2012 року та № 263/12 від 24.10.2012 року на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації та про зобов'язання провести перерахунок безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 3 387 грн. 02 коп. за послуги по відведенню дощових та снігових стоків, відмовлено повністю. Зокрема судом встановлено, що приймання дощових та снігових стоків у комунальну систему каналізації, водоканалом здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств і організацій у комунальну систему каналізації, затверджених у 2011 році виконавчим комітетом Ужгородської міської ради. Оскільки у старій частині міста Ужгорода, де розташовані об'єкти Карпатського університету імені ОСОБА_3: по вул. Некрасова, 6 та по вул. Гойди, 4, наявна загально - сплавна каналізація, тому водоканалом відведення дощових та снігових стоків з території Карпатського університету імені ОСОБА_3 здійснюється саме через вищезазначену каналізацію та ніяким чином не залежить від обов'язкової наявності у останнього спеціалізованих систем каналізації. Отже, дощові та снігові стоки, які утворюються на території Карпатського університету імені ОСОБА_3, в результаті опадів, відводяться з поверхонь будівель останнього системою водопровідних жолобів і труб, через водовідвідні каналізаційні трапи та через колодязі дворової каналізаційної мережі Карпатського університету імені ОСОБА_3 у загально - сплавну каналізацію міста, та які під'єднані до вуличної загальносплавної каналізаційної мережі міста.

Крім того, договори № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 укладені між сторонами спору на підставі Типового договору, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 20.04.2011 № 132.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Укладені між сторонами спору договори № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012, укладені на підставі Типового договору, не містять положень про можливість виключення з договорів будь - яких послуг, що на підставі них надаються. При цьому, імперативність типових договорів, що затверджуються нормативно - правовими актами відповідних органів, виключає можливість сторін виключити з такого договору певні умови, щодо надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, в даному випадку, щодо відведення дощових та снігових стоків.

За наведених обставин, приймаючи до уваги законодавчо визначену та погоджену сторонами можливість дострокового розірвання договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 тільки за згодою сторін, якої відповідач на свою заяву № 294/1/11-15 від 17.11.2015 від позивача не отримав, та відсутність доказів щодо дострокового розірвання договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 в частині п. 3.2. (відведення снігових та дощових стоків) в судовому порядку, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладені між сторонами договори № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 в частині п. 3.2. на момент вирішення спору є діючими.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами відноситься до договірних зобов'язань по наданню послуг.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов»язків, згідно ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

У відповідності зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 204 ЦК України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

У відповідності до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

З огляду на викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем факт наявності у останнього заборгованості за надані позивачем послуги з відведення дощових та снігових стоків на підставі договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012, а також їх чинність на момент розгляду спору у даній справі, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача заборгованості по оплаті послуг з відведення дощових та снігових стоків у сумі 607,11грн. за договором № 270/12 від 01.10.2012 та 1 420,07грн. за договором № 263/12 від 24.10.2012.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4 договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати наданих послуг абонент сплачує водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати послуг.

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 67,78грн. за договором № 270/12 від 01.10.2012 та 141,77грн. за договором № 263/12 від 24.10.2012.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача пені у межах заявленого періоду з 21.04.2016 року по 27.03.2017 року, окремо за кожним рахунком на оплату наданих послуг в межах законодавчо встановленого 6-ти місячного строку, суд першої інстанції правомірно встановив, що пеня в розмірі 67,78грн. за договором № 270/12 від 01.10.2012 та 141,77грн. за договором № 263/12 від 24.10.2012 підлягає стягненню з відповідача повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із позовних вимог, за прострочку відповідачем оплати вартості наданих послуг по відведенню снігових та дощових стоків позивач просить стягнути з відповідача 49,47грн. інфляційних нарахувань, 7,63грн. трьох процентів річних, нарахованих по договору № 270/12 від 01.10.2012 та 149,25грн. інфляційних нарахувань, 31,40грн. трьох процентів річних, нарахованих по договору № 263/12 від 24.10.2012.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що стягненню підлягають 49,47грн. інфляційних нарахувань, 7,63грн. трьох процентів річних, нарахованих по договору № 270/12 від 01.10.2012 та 149,25грн. інфляційних нарахувань, 31,40грн. трьох процентів річних, нарахованих по договору № 263/12 від 24.10.2012.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2017 у справі № 907/329/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.