Постанова

від 16.05.2018 по справі 907/329/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/329/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Карпатський університет імені Августина Волошина"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017

та рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2017

у справі № 907/329/17

за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода"

до Приватного вищого навчального закладу "Карпатський університет імені Августина Волошина"

про стягнення.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Карпатський університет імені Августина Волошина" про стягнення 2 474, 48 грн. за послуги з відведення дощових та снігових вод за договорами № 263/12 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації від 24.10.2012 та № 270/12 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації від 01.10.2012.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2017 (суддя Пригара Л.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 (колегія суддів у складі: Галушко Н.А. - головуючий, Данко Л.С., Орищин Г.В.), позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 474, 48 грн., з яких: 607, 11 грн. заборгованості, 67, 78 грн. пені, 49, 47 грн. інфляційних втрат, 7, 63 грн. 3% річних за договором № 270/12 від 01.10.2012 та 1 420, 07 грн. заборгованості, 141, 77 грн. пені, 149, 25 грн. інфляційних втрат, 31, 40 грн. 3% річних за договором № 263/12 від 24.10.2012.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що позивачем послуги з відведення дощових та снігових стоків за адресами вул. Гойди, 4 та вул. Некрасова, 6 у місті Ужгороді фактично не надаються та не надавалися. Відповідач листом № 294/1/11-15 від 17.11.2015 звернувся до позивача із заявою про відмову від користування послугами з відведення дощових та снігових стоків, якою повідомив, що договори в частині п. 3.2. (послуги з відведення дощових та снігових стоків) є достроково розірваними відповідно до п.п. 16.1.1. п. 16.1. розділу 16 договорів. Враховуючи викладене, відповідач стверджує про відсутність обов'язку оплачувати вартість послуг з відведення дощових та снігових вод після розірвання відповідних договорів.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справ та встановлено строк на подання відзивів на касаційну скаргу та доказів надсилання їх копій іншим учасникам справи до 06.04.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 03.04.2018 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін посилаючись на те, що суди встановили всі необхідні обставини для правильного вирішення спору, та на підставі повного та всебічного дослідження доказів, з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, дійшли правомірного висновку про задоволення позову.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (водоканалом) та Приватним вищим навчальним закладом "Карпатський університет імені Августина Волошина" (абонентом) 01.10.2012 укладеного договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 270/12, за умовами якого водоканал зобов'язався забезпечувати абонента питною водою (до точки розмежування згідно з розділом 9 даного договору), яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держспоживстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого нормативу (ліміту) в об'ємі 0,7 куб.м./добу, а також приймати від нього стічні води (у точці розмежування згідно з розділом 9 даного договору) в розмірі встановленого нормативу (ліміту) в об'ємі 0,7 куб.м./добу, по об'єкту: нежилі приміщення в м. Ужгороді по вул. Некрасова, 6, а абонент зобов'язався своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Також між Комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (водоканалом) та Приватним вищим навчальним закладом "Карпатський університет імені Августина Волошина" (абонентом) 24.10.2012 укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 263/12, за умовами якого водоканал зобов'язався забезпечувати абонента питною водою (до точки розмежування згідно з розділом 9 даного договору), яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держспоживстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого нормативу (ліміту) в об'ємі 2,5 куб.м./добу, а також приймати від нього стічні води (у точці розмежування згідно з розділом 9 даного договору) в розмірі встановленого нормативу (ліміту) в об'ємі 2,5 куб.м./добу, по об'єкту: нежитлові приміщення в м. Ужгороді по вул. Гойди, 4, а абонент зобов'язався своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно з п. 3.2. договорів абоненту надаються послуги з водопостачання, водовідведення, відведення дощових та снігових стоків, облік яких здійснюється за показаннями приладів обліку та відповідно до встановлених нормативів.

Пунктами 3.3. договорів визначено тарифи на послуги, що надаються за договорами. Зміна тарифів на вищевказані послуги тягне за собою оплату абонентом вартості наданих послуг виходячи з нових тарифів, та не потребує внесення змін до договорів.

Порядок оплати за спожиті послуги сторонами погоджено в розділі 4 договорів, яким встановлено, що оплата абонентом наданих за договором послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок водоканалу до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого водоканалом відповідно до п. 4.3. договорів рахунку за фактично надані послуги. Розрахунковий період один календарний місяць. Зазначеним пунктом також встановлено порядок нарахування плати при використанні послуг у межах встановленого нормативу (ліміту) та при понадлімітному споживанні послуг.

За договорами № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 позивач надає відповідачу послуги з водопостачання, водовідведення та відведення дощових та снігових стоків на двох об'єктах: вул. Гойди, 4 та вул. Некрасова, 6 у місті Ужгороді.

У період з жовтня 2015 року по березень 2017 року позивач надав відповідачеві послуги з водопостачання, водовідведення та відведення дощових та снігових стоків за договором № 270/12 від 01.10.2012 на загальну суму 1 260, 15 грн., які відповідачем оплачені частково на суму 653, 04 грн., внаслідок чого у нього наявна заборгованість у сумі 607, 11 грн. В свою чергу за договором № 263/12 від 24.10.2012 відповідачу надано послуг на загальну суму 4 802, 87 грн., які відповідачем оплачені частково на суму 3 382, 80 грн., внаслідок чого у нього наявна заборгованість у сумі 1 420, 07 грн.

Суми вартості наданих відповідачу послуг, в тому числі з відведення дощових та снігових стоків, у період з жовтня 2015 року по березень 2017 року підтверджуються наявними у матеріалах справ копіями рахунків, а здійснені відповідачем оплати - копіями платіжних доручень.

Враховуючи, що відповідачем в повному обсязі не оплачено надані позивачем послуги за договорами № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012, останній звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх доведеності та обґрунтованості. При цьому суди обох інстанцій дійшли висновку про чинність договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012, у зв'язку з недотриманням відповідачем порядку їх розірвання.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до умов договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 можливість дострокового розірвання договору встановлена п. 16.1. у випадках: 16.1.1 зникнення потреби в отриманні послуги або відмови абонента від користування послугами водоканалу у письмовому вигляді; 16.1.2 переходу права власності (користування) на обєкт до іншої особи; 16.1.3 невиконання умов договору сторонами договору.

Відповідно до положень п.п. 16.2.1 п. 16.2 договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012, договір вважається розірваним після офіційного (письмового) повідомлення абонентом водоканалу про бажання припинити договір та забезпечення з боку Абонента можливості представникові водоканалу припинення надання послуг шляхом опломбування запірних вертелів на водопровідних вводах та/або каналізаційних випусках, про що складається та підписується двосторонній акт, з моменту підписання такого акту . При цьому абонент зобов'язаний сплатити за послуги, надані до цього моменту.

За положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, наведеними положеннями Цивільного кодексу України та договорів № 270/12 від 01.10.2012 і № 263/12 від 24.10.2012 встановлено можливість дострокового розірвання договору тільки за згодою сторін, а у разі відсутності такої згоди - в судовому порядку за рішенням суду. При цьому, за положеннями п. 16.2 договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012, договір є розірваним після офіційного (письмового) повідомлення абонентом водоканалу про бажання припинити договір та забезпечення з боку абонента можливості представникові водоканалу припинення надання послуг шляхом опломбування запірних вертелів на водопровідних вводах та/або каналізаційних випусках, про що складається та підписується двосторонній акт, з моменту підписання такого акту . Тобто, визначена договорами № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 умова про дострокове розірвання договору ставить таке розірвання в залежність від подання абонентом заяви про відмову від користування послугами водоканалу у письмовому вигляді, та підписання двостороннього акта про припинення надання послуг.

Таким чином, сам по собі факт направлення відповідачем заяви № 294/1/11-15 позивачу про відмову від користування послугами з відведення дощових та снігових стоків, надання яких передбачено п.п. 3.2. договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012, за встановленої судами відсутності згоди позивача на їх дострокове розірвання (лист №1824 від 03.12.2015), не свідчить про дотримання встановленої договорами процедури їх розірвання та про їх автоматичне розірвання, у зв'язку з чим суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про їх чинність.

При цьому судами обох інстанцій встановлено, що у справі № 907/195/15 (за позовом Приватного вищого навчального закладу "Карпатський університет імені Августина Волошина" до Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода" про зобов'язання (спонукання) щодо внесення змін до договорів № 270/12 від 01.10.2012 та № 263/12 від 24.10.2012 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації та про зобов'язання провести перерахунок безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 3 387, 02 грн. за послуги з відведення дощових та снігових стоків) місцевим та апеляційним господарськими судами (рішення яких набрали законної сили), зокрема встановлено, що приймання дощових та снігових стоків у комунальну систему каналізації водоканалом здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств і організацій у комунальну систему каналізації, затверджених у 2011 році виконавчим комітетом Ужгородської міської ради. Оскільки у старій частині міста Ужгорода, де розташовані об'єкти Карпатського університету імені Августина Волошина: по вул. Некрасова, 6 та по вул. Гойди, 4, наявна загальносплавна каналізація, тому водоканалом відведення дощових та снігових стоків з території університету здійснюється саме через вищезазначену каналізацію та ніяким чином не залежить від обов'язкової наявності у останнього спеціалізованих систем каналізації. Отже, дощові та снігові стоки, які утворюються на території університету в результаті опадів, відводяться з поверхонь будівель останнього системою водопровідних жолобів і труб, через водовідвідні каналізаційні трапи та через колодязі дворової каналізаційної мережі університету у загально сплавну каналізацію міста та які підєднані до вуличної загальносплавної каналізаційної мережі міста.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та встановлений судами обох інстанцій факт невиконання відповідачем зобов'язань за договорами в частині оплати наданих позивачем послуг з відведення дощових та снігових стоків, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з відповідача на користь позивача 607, 11 грн., заборгованості з оплати послуг з відведення дощових та снігових стоків за договором № 270/12 від 01.10.2012 та 1 420, 07 грн. заборгованості за договором № 263/12 від 24.10.2012, та, як результат - 67, 78 грн. пені за договором № 270/12 та 141, 77 грн. пені за договором № 263/12 на підставі п.п. 4.4 договорів, а також 49, 47грн. інфляційних втрат, 7, 63грн. 3% річних за договором № 270/12 від 01.10.2012 та 149, 25 грн. інфляційних втрат, 31, 40грн. 3% річних за договором № 263/12 від 24.10.2012 на підставі ст. 625 ЦК України.

Доводи скаржника спростовуються викладеним вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про задоволення позову, а відтак, підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 не вбачається.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Карпатський університет імені Августина Волошина" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2017 у справі № 907/329/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.