Рішення

від 08.08.2017 по справі 592/7420/16-ц

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/7420/16-ц

Провадження №2/592/112/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі: судді Фоменко І.М., за участю секретаря Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про вселення в житлове приміщення, визначення порядку користування житлом та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, -

зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з первісним позовом, який підтримав у судовому засіданні він та його представник, і мотивує тим, що він мешкав та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до Технічного паспорту квартира має загальну площу 44,75 кв.м. Разом з ним в квартирі мешкає його сестра - ОСОБА_4, яка є відповідачем по справі та її донька, ІНФОРМАЦІЯ_2. У зв'язку з тим, що він за фахом будівельник та часто виїжджає у відрядження, дозволив ОСОБА_4 зайняти його кімнату під дитячу.

В 2016 році запропонував приватизувати вищевказану квартиру та поділити її. 9 червня 2016 року ОСОБА_4 підписала заяву про передачу квартири в приватну власність, однак раптово припинила процедуру приватизації нічого не пояснюючи. Потім нею та її чоловіком, ОСОБА_5, висловлювались погрози в його адресу, з приводу того, щоб останній забирав речі та залишив квартиру.

02.08.2016 року в 10 год. 50 хв. він прийшов до вказаної квартири та потрапити до неї не зміг, оскільки у вхідних дверях та дверях тамбуру були замінені замки.

На даний час, крім вищевказаної квартири, мешкати йому немає де, в зв'язку з чим змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Просить вселити його - ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні двохкімнатною квартирою № 23 по вул. Ковпака, будинок 73 в м. Суми. Визначити порядок користування квартирою та розподілити особові рахунки по оплаті витрат на утримання квартири. Стягнути судові витрати.

До спільного розгляду прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою № 23 по вул. Ковпака, 73 в м. Суми.

В судовому засіданні вимоги по зустрічному позову підтримав представник позивача та зазначив, що квартира АДРЕСА_2 була надана 11.03.1994 р. на підставі ордера як відомча житлова площа для заняття сім'єю із чотирьох осіб у складі: ОСОБА_6 - її батька, ОСОБА_7 - її мати, ОСОБА_1, - брата та позивача - ОСОБА_4

Після смерті батьків наймачем квартири обраховується ОСОБА_1 В квартирі разом з ОСОБА_4 проживає її донька - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3

У 2007 році відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 вибув із вказаної квартири, виїхавши на постійне проживання до м. Харкова. Таким чином, ОСОБА_1 втратив право користування спірною квартирою з дня свого вибуття, однак не знявся з реєстрації місця проживання в даній квартирі, що створює ОСОБА_4 перешкоди при оформленні житлової субсидії на оплату комунальних послуг.

Просить визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою № 23 в будинку 73 по вул. Ковпака в м. Суми з підстави вибуття на постійне проживання до іншого населеного пункту.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він знайомий зі сторонами по справі тривалий час. В 2016 році він на запрошення ОСОБА_1 був у нього в гостях за місцем мешкання в ІНФОРМАЦІЯ_4, разом зі своєю дружиною. В квартирі були присутні сестра ОСОБА_1 - Юлія, її донька та чоловік. В подальшому йому стало відомо зі слів ОСОБА_1, що його сестра ОСОБА_4 поміняла замки та він не має змоги потрапити до квартири та забрати свої особисті речі.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він на прикінці жовтня 2015 року зустрів свого однокласника ОСОБА_1, який проживав ІНФОРМАЦІЯ_5. Знає, що ОСОБА_1 працював на будівництві за межами м. Суми, але декілька разів він його зустрічав саме в Сумах.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що позивач ОСОБА_1 немає змоги потрапити до квартири АДРЕСА_3, через те, що його сестра ОСОБА_4 поміняла замки та він разом з батьком ходили до поліції, де писали заяву про неможливість потрапити до житла. Він з матерью проживає по вул. Комсомольській в гуртожитку, після розірвання шлюбу. Декілька років ОСОБА_1 працював у м. Харкові, а коли повертався до м. Суми, то проживав у квартирі своїх батьків по вул. Ковпака.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що ОСОБА_4 її подруга, вона знає і ОСОБА_1, який є братом подруги. ОСОБА_1 проживав та працював в м. Харкові, а коли повертався, то проживав у ІНФОРМАЦІЯ_6, де з дитиною та чоловіком мешкає ОСОБА_4. Речей в квартирі, крім речей родини ОСОБА_4 вона не бачила. Про те, що ОСОБА_4 поміняла замки на вхідних дверях їй нічого не відомо.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, вважає первісний позов про вселення в житлове приміщення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою - необґрунтованим, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8 є рідними братом та сестрою по лінії матері, що підтверджується свідоцтвами про народження, про укладення шлюбу, про шлюб (а.с.34-36, 41).

Згідно ордеру на відомчу житлову площу в гуртожитку № 17 ОСОБА_6 отримав кімнату № 23 по вул. Ковпака, 73 в м. Суми на сім"ю з чотирьох осіб: він, дружина ОСОБА_7, син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_13 (а.с.8).

На час розгляду справи в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1, його сестра - ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.7, 42,43).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 від 17.05.2016 р. квартира складається з двох кімнат житловою площею 11,7 кв.м. та 12,7 кв.м. кухня 8,1 кв.м., коридор 6,1 кв.м. санвузол 3,1 кв.м. шафа 0,5 кв.м., загальна площа квартири 44,75 кв.м. (а.с. 13,14, 44,45).

В 2016 році ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 приватизувати спірну квартиру, яку вони разом займають та зареєстровані в ній.

09.06.2016 року ОСОБА_4М підписала заяву до органу приватизації про передачу квартири АДРЕСА_3 у приватну власність, що підтверджується копією заяви (а.с.11).

20.07.2016 року ОСОБА_1, з метою продовження процедури приватизації, звернувся до Начальника управління обліку, розподілу та приватизації житла з заявою про розділення особових рахунків. На дану заяву отримав відповідь, що у зв'язку із відсутністю згоди ОСОБА_4, управління не має на розділення законних підстав (а.с.9-10).

02.08.2016 року в 10 год. 50 хв. ОСОБА_1 прийшов до спірної квартири АДРЕСА_4 та потрапити до неї не зміг, оскільки у вхідних дверях та дверях тамбуру були замінені замки. 03.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського ВП ГУНП в Сумській області з заявою про проведення перевірки за даним фактом (а.с.12). 14.08.2016 року ОСОБА_1 з Сумського відділу поліції надана відповідь, що ознак кримінального правопорушення в його заяві не виявлено. Запропоновано згідно ст. 16 ЦК України звернутися до суду, якщо вважає, що його майнові чи не майнові права та інтереси були порушені (а.с.21).

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 миколайовича вбачається, що він з 2008 року працював на посадах муляра, комірника в різних підприємствах: ТОВ "Продіс", ТОВ "Промоушн Аутсорсинг", ПП "Будтехмонтаж" (а.с.59-61).

Між сторонами виникли житлові правовідносини, які регулюються ЖК України та ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу Української РСР Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач по первісному позову ОСОБА_1 після його повернення до м. Суми, не зміг потрапити до спірної квартири, оскільки відповідач ОСОБА_4 замінила замок на вхідних дверях та дверях тамбуру, що встановлено у ЖЄО № 31300 від 02.08.2016 р. матеріалами Сумського відділу поліції. Крім того, ОСОБА_4 підтвердила факт того, що її брат ОСОБА_1 три місяці проживав разом з нею у спірній квартирі, а коли він з"їхав з квартири вона замінила замки та вона не бажає проживати з ОСОБА_1 в одній квартирі.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Таким чином права позивача ОСОБА_1 порушені та підлягають захисту шляхом його вселення до спірного помешкання та зобов'язання відповідача не чинити перешкоди в користуванні двохкімнатною квартирою.

Відповідно до ст.104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сімї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.16 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України , в силу ст.104 ЖК суд вправі задовольнити вимоги члена сімї наймача про поділ жилого приміщення, якщо на жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сімї наймача йому може бути виділено ізольоване приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов відповідача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

З урахуванням вимог чинного законодавства та технічного паспорту на квартру № 23 по вул. Ковпака. 73 в м. Суми, суд вважає в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків по оплаті на утримання квартири відмовити за необгрунтованістю.

На підставі ст. 72 ЖК України, передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Строки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами зазначені у ст. 71 ЖК України та встановлюються протягом шести місяців.

Згідно правової позиції Пленуму ВСУ, яка викладена в Постанові №2 від 12.04.1985 року, Верховний Суд України зазначає в п. 10 , що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК),

необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок

неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.

Частина 3 ст. 71 Житлового кодексу України встановлює виключення при яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців. До них відносяться: тимчасовий виїзд з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за характером своєї роботи працював за межами м. Суми., а після повернення проживав кілька місяців у спірному житлі, про що в поясненнях інспектору поліції підтвердила сама позивач- відповідач ОСОБА_4

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 на його користь понесені судові витрати в розмірі 551 грн. 21 коп. підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про вселення в житлове приміщення, визначення порядку користування житлом та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою задоволити частково.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні двохкімнатною квартирою № 23 по вул. Ковпака, будинок 73 в м. Суми.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків по оплаті на утримання квартири відмовити за необгрунтованістю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 грн. 21 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подачи апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Фоменко