Постанова

від 10.05.2018 по справі 592/7420/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м.Суми

Справа №592/7420/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/443/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представники відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 серпня 2017 року в складі судді Фоменко І.М., ухваленого у м. Суми,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом 10.08.2016 року, ОСОБА_1 просив: вселити його у двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користування вказаною квартирою; визначити порядок користування вказаною квартирою наступним чином: виділити йому в користування одну із кімнат квартири, допоміжні приміщення квартири залишити у спільному користуванні; розділити особові рахунки по оплаті витрат на утримання вказаної квартири, по оплаті за теплову енергію (опалення), газове постачання, вивезення побутових відходів між ним та ОСОБА_3; вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживав в ній. Квартира має загальну площу 44,75 кв.м. Разом з ним в квартирі мешкає його сестра - ОСОБА_3 та її донька, ІНФОРМАЦІЯ_2. У зв'язку з тим, що він за фахом будівельник та часто виїжджає у відрядження, то дозволив ОСОБА_3 зайняти його кімнату під дитячу. В 2016 році він запропонував сестрі приватизувати квартиру та поділити її. 09.06.2016 року ОСОБА_3 підписала заяву про передачу квартири в приватну власність, однак раптово припинила процедуру приватизації нічого не пояснюючи. Потім нею та її чоловіком висловлювались погрози в його адресу, з приводу того, щоб останній забирав речі та залишив квартиру. 02.08.2016 року близько 11 год. він прийшов до вказаної квартири та потрапити до неї не зміг, оскільки у вхідних дверях та дверях тамбуру були замінені замки. На даний час, крім зазначеної квартири, мешкати йому немає де. В добровільному порядку спір не вдається вирішити, що і стало підставою звернення до суду із позовом.

Також, до суду звернулась ОСОБА_3 із зустрічною позовною заявою, у якій просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав вибуття на постійне проживання до іншого населеного пункту.

Свої вимоги мотивує тим, що вказана квартира була надана 11.03.1994 року на підставі ордера як відомча житлова площа для заняття сім'єю із чотирьох осіб у складі: ОСОБА_6 - її батька, ОСОБА_7 - її мати, ОСОБА_1 - брата та позивача - ОСОБА_3 Після смерті батьків наймачем квартири обраховується ОСОБА_1 В квартирі разом з нею проживає її донька - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. У 2007 році ОСОБА_1 вибув із вказаної квартири, виїхавши на постійне проживання до м. Харкова, тому втратив право користування спірною квартирою з дня свого вибуття, однак не знявся з реєстрації місця проживання в даній квартирі, що створює перешкоди при оформленні житлової субсидії на оплату комунальних послуг.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.08.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні двохкімнатною квартирою АДРЕСА_1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків по оплаті на утримання квартири та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,21 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, її представник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить прийняти постанову якою скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, а у задоволенні первісного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що місцевим судом не враховано, що ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі з 2008 року, а висновок інспектора з пояснень ОСОБА_3 стосується виключно обставин, які мали місце у 2016 року. Вказує, що здійснення ОСОБА_1 трудової діяльності у м. Харків не можна вважати поважною причиною відсутності за місцем реєстрації, оскільки відстань між м. Суми і м. Харків дає можливість бувати у спірній квартирі на вихідні дні або перебуваючи у відпустці. Вважає, що місцевий суд безпідставно застосував положення ч.3 ст. 71 ЖК УРСР Крім того, судом не було залучено до участі у справі третьою особою ОСОБА_8, в інтересах якої діє її законний представник - ОСОБА_9, оскільки даний спір зачіпає її права, оскільки зменшення житлової площі перш за все порушить інтереси дитини та призведе до втручання ОСОБА_1 у їх сімейне життя.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні доводи скарги підтримали та просили задовольнити.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII Про судоустрій і статус суддів , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що останній має право на проживання у спірній квартирі, тому його права підлягають захисту шляхом вселення та зобов'язання відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні приміщенням квартири. Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_3, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі понад шість місяців з поважних причин, оскільки виїхав з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) є рідними братом та сестрою по лінії матері - ОСОБА_7 (а.с. 34-36, 41).

Відповідно до ордеру на відомчу житлову площу в гуртожитку № 17 від 11.03.1994 року ОСОБА_6 - батько ОСОБА_3, отримав кімнату АДРЕСА_1 на сім'ю з чотирьох осіб: він, дружина - ОСОБА_7, син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_10 (а.с. 8).

В квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 44,75 кв.м., яка складається з двох кімнат житловою площею 11,7 кв.м. та 12,7 кв.м., кухня 8,1 кв.м., коридор 6,1 кв.м., санвузол 3,1 кв.м., шафа 0,5 кв.м., зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 42-45).

Згідно довідки ТОВ "Сервіс-Дім" від 09.06.2016р. наймачем квартири значиться померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, який приходився позивачу вітчимом та батьком відповідача.

Також встановлено, що в 2016 році ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 приватизувати спірну квартиру, яку вони разом займають та зареєстровані в ній.

09.06.2016 року ОСОБА_3 підписала заяву до органу приватизації про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність, що підтверджується копією заяви (а.с. 11).

20.07.2016 року ОСОБА_1, з метою продовження процедури приватизації, звернувся до Начальника управління обліку, розподілу та приватизації житла із заявою про розділення особових рахунків. На дану заяву отримав відповідь, що у зв'язку із відсутністю згоди ОСОБА_3, управління не має на розділення законних підстав (а.с. 9-10).

02.08.2016 року в 10 год. 50 хв. ОСОБА_1 прийшов до спірної квартири АДРЕСА_1 та потрапити до неї не зміг, оскільки у вхідних дверях та дверях тамбуру були замінені замки. 03.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського ВП ГУНП в Сумській області з заявою про проведення перевірки за даним фактом. 14.08.2016 року ОСОБА_1 з Сумського відділу поліції надана відповідь, що ознак кримінального правопорушення в його заяві не виявлено. Запропоновано згідно ст. 16 ЦК України звернутися до суду, якщо вважає, що його майнові чи не майнові права та інтереси були порушені (а.с. 12, 21, 22).

З копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 03.04.2004 року по 19.04.2008 року перебував у трудових відносинах з Приватною фірмою Будтехномонтаж , з 21.03.2011 року по 01.08.2011 року - ТОВ Продіс , з 15.10.2012 року по 15.04.2015 року - ТОВ Промоушн Аутсорсинг , з 03.10.2016 року - ПрАТ Трест Житлобуд - 1 (а.с. 59-61).

Отже, позивачем доведено, що він дійсно працював і продовжує працювати за межами міста Суми, але не втратив свого правового інтересу до житлової площі у двокімнатній спірній квартирі, яка залишається його постійним місцем реєстрації і яку він бажав приватизувати разом із сестрою та її донькою, подав 09.06.16 спільну заяву, але на даний час не може користуватися квартирою у зв'язку із заміною сестрою замків у її вхідних дверях.

Відповідач, будучи членом сім'ї померлого наймача ОСОБА_6 заперечуючи на позов, подала зустрічний позов про визнати свого брата ОСОБА_1 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням спірної квартири через його вибуття із цього житлового приміщення на постійне проживання до іншого населеного пункту відповідно до ст.ст.71, 107 ЖК УРСР.

Доказів того, що її брат має інше постійне місце проживання в іншому населеному пункті в суді не доведено належними доказами, оскільки долучені до зустрічного позову докази стосуються обставин заселення сторонами спірної квартири та їх реєстрації в цьому приміщенні.

Відповідно до ст.107 ЖК УРСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не

розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

За змістом ст. 61 цього Кодексу користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем -

громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Як роз'яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.85р. № 2 "Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України" із змінами в силу ст. 61 ЖК УРСР житлово-експлуатаційні організації, а при їх відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.

Згідно довідки ТОВ "Сервіс-Дім" на час вирішення зустрічного позову в квартирі залишилися проживати зареєстровані члени сім'ї померлого наймача ОСОБА_1, ОСОБА_3 та її малолітня донька ОСОБА_8

Апеляційний суд звертає увагу, що заявлений у зустрічному позові спір пов'язаний із правовідносинами, які виникають із договору найму житлового приміщення, стороною якого до цього часу значиться померлий наймач ОСОБА_6, апеляційний суд визнає, що відповідач не є належним позивачем, бо не є стороною договору найму на спірну квартиру.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо вирішення спору із застосуванням ч.3 ст. 71 ЖК УРСР, якою врегульовані питання збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом сім'ї понад шість місяців, апеляційний суд їх відхиляє, оскільки у зустрічному позові відповідач мотивує обставини визнання ОСОБА_1 особою, що втратила право користування жилим приміщення з посиленням як на цю статтю Кодексу, так і на ст. 107, притому, що даними статтями вирішуються різні житлові правовідносини, а саме, ст. 71 цього Кодексу - питання збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами у випадках передбачених частиною 3 цієї статті та законом, а згідно ст.107 цього Кодексу - питання розірвання договору найму у разі вибуття з жилого приміщення наймача або членів його сім'ї.

За таких обставин суд першої інстанції вируючи спір правомірно застосував норму матеріального закону, якими відповідач мотивувала вимоги свого зустрічного позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що в оскарженій частині рішення суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в цій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 серпня 2017 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: Т.А. Левченко

С.Г. Хвостик