Постанова

від 15.08.2017 по справі 925/112/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Справа № 925/112/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі№ 925/112/16 Господарського суду Черкаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Згода" доГоловного управління Держгеокадастру у Черкаській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 - Фермерське господарство "Добро -Агро"

пропоновлення договору оренди землі за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно) відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно) третіх осіб - Мельник О.Ю. адвокат догов. від 14.08.2017, - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" у лютому 2016 року звернулося до господарського суду з позовом до про визнання недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про заперечення у поновленні договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, викладене у листі-запереченні № 4349/0/300-15 від 21.10.2015; про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07.02.2011, укладеного Уманською районною державною адміністрацією та позивачем, зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умані та Уманському районі Черкаської області 02.03.2011 за номером 712430004000023; про визнання поновленим на п'ять років договору оренди землі, укладеного позивачем і Уманською районною державною адміністрацією від 07.02.2011 та зареєстрованого 02.03.2011 за № 712430004000023, предметом якого є три земельні ділянки ріллі площею 7,6462 га, 59,9063 га і 74,2267 га, розташовані за межами села Свинарка Уманського району Черкаської області. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він як орендар, належним чином виконуючи обов'язки за договором оренди земельних ділянок в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі та своєчасно (за шість місяців до закінчення договору) надіслав відповідачу лист та додаткову угоду про поновлення договору; відповідач додаткову угоду не підписав, натомість надіслав лист, в якому необґрунтовано відмовив позивачу в укладанні додаткової угоди.

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що для укладення додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок (поновлення договору) позивачу необхідно було надати витяг про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що унеможливлювало вирішення порушеного питання з огляду на приписи статті 288 Податкового кодексу України, статті 18 Закону України "Про оцінку земель", статті 26 Закону України "Про землеустрій", статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи, позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав суду заяву про зміну предмета позову, за змістом якої остаточно просив суд: визнати недійсним рішення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, викладене у листі - запереченні № 4349/0/300-15 від 21.10.2015; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07.02.2011, зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умані та Уманському районі Черкаської області 02.03.2011 за № 712430004000023, укладеного Уманською районною державною адміністрацією і Товариством з обмеженою відповідальністю Згода , в запропонованій редакції; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Згода переважне право на поновлення на тих самих умовах і на той самий строк договору оренди землі, укладеного між Уманською районною державною адміністрацією і ТОВ Згода 07.02.2011, який зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умані та Уманському районі Черкаської області 02.03.2011 за № 712430004000023. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.03.2017 (суддя Грачов В.М.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 (судді: Тищенко О.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2017 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07.02.2011 та визнання поновленим на п'ять років договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07.02.2011; в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; визнано договір оренди землі від 07.02.2011, реєстраційний номер № 712430004000023, поновленим на 5 років до 07.02.2021 на тих самих умовах, які передбачені договором; визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 07.02.2011, реєстраційний номер № 712430004000023, у редакції, запропонованій позивачем; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з додатковим обґрунтуванням), в якій просить постанову апеляційного господарського суду у справі скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи частини першої статті 15, статті 33 Закону України "Про оренду землі", залишивши поза увагою відсутність у додатковій угоді до договору оренди земельних ділянок істотних умов щодо кадастрових номерів, як ідентифікуючої ознаки, натомість земельні ділянки з кадастровими номерами, наведеними в договорі оренди землі, не існують, як об'єкт речових прав, а речові права на ті ж спірні земельні ділянки зареєстровані за третьою особою під іншими номерами; позивач після відмови у поновленні договору оренди не здійснив жодних дій для врегулювання спору у позасудовому порядку; спірні земельні ділянки передано в оренду скаржнику за договорами, укладеними на більш вигідних для орендодавця умовах, ніж запропонував позивач у пропозиції про продовження договору оренди; суд апеляційної інстанції порушив приписи частини третьої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки при прийнятті постанови за приписами порушеної статті в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги які не були предметом розгляду в суді першої інстанції; суд невірно застосував до спірних правовідносин одночасно дві взаємовиключні підстави для задоволення позову, що передбачені частинами першою-п'ятою та частинами шостою-десятою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Представник третьої особи ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі та додатковому обґрунтуванні до скарги.

Позивач, відповідач та інша третя особа явку представників в судове засідання не забезпечили, відзиви на касаційну скаргу не надали.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справу у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у засідання суду; клопотання про відкладення розгляду справи відхилено колегією суддів відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявник не навів обставин, що свідчать про неможливість розгляду касаційної скарги у даному судовому засіданні, участь представників у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, відсутнє клопотання заявника про продовження строку розгляду касаційної скарги поза строками, встановленими статтею 111 8 Господарського процесуального кодексу України.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 07.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" і Уманська районна державна адміністрація уклали договір оренди земель сільськогосподарського призначення (зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умані та Уманському районі Черкаської області 02.03.2011 за номером 712430004000023), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування три земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 141,7792 га із земель запасу та резервного фонду Свинарської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться за межами села Свинарка Уманського району Черкаської області. Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передаються три земельні ділянки загальною площею 141,7792 га, в тому числі земельна ділянка (кадастровий номер: НОМЕР_1) площею 59,9063 га ріллі із земель резервного фонду; земельна ділянка (кадастровий номер: НОМЕР_2) площею 7,6462 га ріллі із земель запасу; земельна ділянка (кадастровий номер: НОМЕР_3) площею 74,2267 га ріллі із земель резервного фонду Свинарської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами села Свинарка Уманського району Черкаської області.

Відповідно до пункту 3.1 договір укладено терміном на 5 років з 07.02.2011 по 07.02.2016. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Враховуючи, що розпорядження орендованими земельними ділянки у відповідний час здійснювало Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, позивач звернувся до відповідача з листом від 04.08.2015, в якому повідомив про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк; до листа-повідомлення позивач додав проект відповідної додаткової угоди з пропозицією поновити дію договору від 07.02.2011.

21.10.2015 відповідач направив позивачу лист-заперечення № 4349/0/300-15, у якому зазначив про відсутність витягу про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що унеможливило вирішення порушеного питання з огляду на приписи статті 288 Податкового кодексу України, статті 18 Закону України "Про оцінку земель", статті 26 Закону України "Про землеустрій", статті 15 Закону України "Про оренду землі"; також відповідач наголосив про необхідність повернути земельну ділянку та попередив про відповідальність за її несвоєчасне повернення.

Із виписок із банківського рахунку та платіжних доручено позивача вбачається, що за оренду земельних ділянок за договором оренди позивач сплачував орендну плату по липень 2016 року включно.

Суд також установив, що наказами Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 15.02.2016 громадянину ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а 19.02.2016 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_4 уклали три договори оренди, відповідно до яких в оренду третій особі були передані три земельні ділянки: земельна ділянка з уточненою площею 59,9063 га, зареєстрована за уточненим кадастровим № НОМЕР_4; земельна ділянка з уточненою площею 7,6462 га, зареєстрована за уточненим кадастровим № НОМЕР_5; земельна ділянка з уточненою площею 74,2267 га, зареєстрована за уточненим кадастровим № НОМЕР_6, що вбачається зі змісту відповіді Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області від 10.03.2016 на листи-запити позивача; при цьому за змістом цієї ж відповіді кадастровий номер НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2 та кадастровий номер № НОМЕР_3 були присвоєні іншим земельним ділянкам.

За відомостями, наявними в державному реєстрі прав на нерухоме майно, третя особа є землекористувачем земельних ділянок площею 7,6462 га, 59,9063 га, 742267 га на підставі затверджених відповідачем проектів землеустрою та договорів оренди від 19.02.2016; договори оренди укладені на 7 років до 19.02.2023 включно, річна орендна плата встановлена в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до довідки сільського голови Свинарської сільської ради від 17.06.2016 № 107 з березня 2016 року фактичний обробіток земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, розташованих на території Свинарської сільської ради Уманського району Черкаської області здійснює ОСОБА_4 через створене ним Фермерське господарство "Добро-Агро".

Уманський міськрайонний суд Черкаської області розглядає спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" до ОСОБА_4, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про скасування актів, записів та визнання недійсними договорів оренди землі, укладених з ОСОБА_4, і остаточне рішення у цій справі суд не прийняв станом на час розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що оскаржене позивачем рішення відповідача у формі листа-заперечення не має ознак акта ненормативного характеру, оскільки засвідчує лише незгоду з пропозицією позивача про поновлення договору на запропонованих умовах, при цьому належним способом захисту у спірних правовідносинах в разі встановлення порушення переважного права позивача є визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визнання недійсними договорів оренди землі. укладених з третьою особою; з обставин спору вбачається недобросовісність позивача як попереднього орендаря, що виразилася у його бездіяльності у вирішенні переддоговірного спору в межах встановленого договором спору, натомість укладення відповідачем договору оренди землі від імені держави на більш вигідних умовах відповідає основам відносин господарювання.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд натомість взяв до уваги, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди та 04.08.2015 (не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії договору), направивши відповідачу (уповноваженому державою орендодавцю відповідних земельних ділянок) лист № 867, в якому повідомив про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. До листа-повідомлення позивач додав проект відповідної додаткової угоди з пропозицією поновити дію договору від 07.02.2011.

Відповідач отримав лист-повідомлення з додатковою угодою 10.08.2015, однак лише 21.10.2015 (з пропущенням місячного строку, встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі") направив позивачу лист-заперечення № 4349/0/300-15 в якому написав, що не може вирішити порушене питання в зв'язку з відсутністю витягу про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та проекту додаткової угоди до договору оренди землі.

Після закінчення строку оренди (після 07.02.2016) позивач продовжував користуватись земельними ділянками, а відповідач не направляв позивачу протягом одного місяця після закінчення вказаного строку листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, проте, 19.02.2016 відповідач уклав договори оренди цих земельних ділянок з третьою особою.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач порушив переважне право позивача, передбачене частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", не отримавши у позивача з оренди вказані земельні ділянки, не повідомивши позивача про укладення договорів оренди цих земельних ділянок з третьою особою.

Оскільки після закінчення строку дії договору позивач продовжував користуватись орендованими земельними ділянками за відсутності заперечень відповідача, договір оренди відповідно до частин шостої-десятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на тих самих умовах, тобто до 07.02.2021, а відповідач зобов'язаний підписати з позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі без прийняття ним відповідного рішення.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюване позивачем рішення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки за своєю правовою природою не є правочином та, відповідно, не може бути визнано недійсним.

Судова колегія відзначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно із статтями 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два різні випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до приписів частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній з 17.02.2011) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, згідно із частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відмова або наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб (постанови Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-4цс15).

Таким чином, законодавець передбачив форму поведінки для орендаря у разі відмови або зволіканні орендодавця в укладенні додаткової угоди, натомість наслідків у вигляді автоматичного поновлення договору оренди у випадку надання орендодавцем відповіді орендарю з простроченням місячного строку, передбаченого частиною п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідна норма законодавства не передбачає.

З'ясувавши, що відповідач у відповідь на лист-повідомлення позивача про намір реалізувати своє переважне право повідомив відповідача про умови такого поновлення, до закінчення строку дії договору сторони не досягли згоди щодо плати за новим договором, а договори оренди з новим орендарем укладено на інших, більш сприятливих умовах, ніж з попереднім відповідачем і ці договори є чинними на час вирішення у цьому спорі, суд першої інстанції вірно вказав на припинення переважного права позивача в силу положень законодавства та на відсутність обставин, з якими пов'язується порушення переважного права позивача, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена в місячний строк в обов'язковому порядку.

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", здійснюється не у зв'язку із наявністю та порушенням переважного права орендаря, а за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Припинення переважного права орендаря та договору оренди з підстав недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов, на яких має бути поновлено договір оренди, є підтвердженням наявності волевиявлення орендодавця щодо порядку та підстав продовження користування орендарем земельною ділянку і застосування в подальшому у таких правовідносинах частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" суперечить змісту цієї частини, при цьому положень за змістом позовної заяви та пояснень позивача він не звертався до господарського суду з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Суд апеляційної інстанції, на викладені вище положення законодавства уваги не звернув, не з'ясував, відповідно до якого з наведених у статті 33 Закону України "Про оренду землі" випадку продовження строку дії договору оренди звернувся позивач, не встановив наявності чи відсутності порушеного переважного права позивача на поновлення договору оренди за наведеними вище ознаками; також суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 204 Цивільного кодексу України залишив поза увагою перебування спірних земельних ділянок в орендному користуванні третьої особи та не перевірив, чи буде вважатися право, яке позивач визначив, як порушене, захищеним та відновленим належним чином за умови існування не спростованого у встановленому порядку ідентичного права іншої (третьої) особи, виходячи з обсягу заявлених в межах даної справи позовних вимог.

Таким чином, апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, не спростував його висновки про припинення переважного права позивача за наведених в рішенні підстав та наявності у спірних правовідносинах чинного, не спростованого права оренди третьої особи щодо спірних земельних ділянок, яке позивач не оспорив, доказів нікчемності такого права не навів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд в порядку статей 4-2, 4-3, 43, Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановивши фактичні обставини справи, прийнявши законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

За таких обставин касаційна інстанція вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі №925/112/16 Господарського суду Черкаської області скасувати.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2017 залишити в силі.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва Т.Дроботова