Постанова

від 19.02.2018 по справі 925/112/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 925/112/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, Фермерське господарство "Добро - Агро",

про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" (далі - ТОВ "Згода") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастр) про визнання недійсним рішення ГУ Держгеокадастру про заперечення у поновленні договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, викладеного у листі-запереченні від 21.10.2015 № 4349/0/300-15; про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07.02.2011, укладеного між Уманською районною державною адміністрацією та позивачем, зареєстрованого у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умані та Уманському районі Черкаської області 02.03.2011 за № 712430004000023; про визнання поновленим на п'ять років договору оренди землі, укладеного між позивачем та Уманською районною державною адміністрацією від 07.02.2011 та зареєстрованого 02.03.2011 за № 712430004000023, предметом якого є три земельні ділянки ріллі площею 7,6462 га, 59,9063 га і 74,2267 га, розташовані за межами села Свинарка Уманського району Черкаської області.

Позов обґрунтовано тим, що позивач як орендар, належним чином виконуючи обов'язки за договором оренди земельних ділянок у порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", маючи намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, своєчасно (за шість місяців до закінчення договору) надіслав відповідачеві лист та додаткову угоду про поновлення договору; відповідач додаткову угоду не підписав, натомість надіслав лист, в якому необґрунтовано відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) (далі - ГПК України) подав суду заяву про зміну предмета позову, за змістом якої просив суд: визнати недійсним рішення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, викладене у листі - запереченні від 21.10.2015 № 4349/0/300-15; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07.02.2011, зареєстрованого у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умані та Уманському районі Черкаської області 02.03.2011 за № 712430004000023, укладеного між Уманською районною державною адміністрацією і ТОВ "Згода", у запропонованій редакції; визнати за ТОВ "Згода" переважне право на поновлення на тих самих умовах і на той самий строк договору оренди землі, укладеного між Уманською районною державною адміністрацією і ТОВ "Згода" 07.02.2011, зареєстрованого у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умані та Уманському районі Черкаської області 02.03.2011 за № 712430004000023.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.03.2017 (суддя Грачов В.М.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 (судді: Тищенко О.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2017 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07.02.2011 та визнання поновленим на п'ять років договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07.02.2011; в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; визнано договір оренди землі від 07.02.2011, реєстраційний номер № 712430004000023, поновленим на 5 років до 07.02.2021 на тих самих умовах, які передбачені договором; визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 07.02.2011, реєстраційний номер № 712430004000023, у редакції, запропонованій позивачем; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 (колегія суддів у складі: Рогач Л.І., Алеєва І.Г., Дроботова Т.Б.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 скасовано, рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2017 залишено в силі.

У заяві про перегляд із підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111 16 ГПК України ТОВ "Згода" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України, залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ТОВ "Згода" надано копії постанов Вищого господарського суду України від 12.07.2017 у справі № 908/6311/15, від 16.08.2016 у справі № 927/1216/15, від 02.11.2016 у справі № 908/3368/15, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві обставини, Верховний суд вважає, що заява не підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 07.02.2011 ТОВ "Згода" і Уманська районна державна адміністрація уклали договір оренди земель сільськогосподарського призначення, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування три земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 141,7792 га із земель запасу та резервного фонду Свинарської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами села Свинарка Уманського району Черкаської області. Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передаються три земельні ділянки загальною площею 141,7792 га, в тому числі земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 59,9063 га ріллі із земель резервного фонду; земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 7,6462 га ріллі із земель запасу; земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_3) площею 74,2267 га ріллі із земель резервного фонду Свинарської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами села Свинарка Уманського району Черкаської області.

Відповідно до пункту 3.1 договір укладено терміном на 5 років - із 07.02.2011 по 07.02.2016. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Оскільки розпорядження орендованими земельними ділянками належить до повноважень ГУ Держгеокадастру, позивач звернувся до відповідача з листом від 04.08.2015, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк; до листа-повідомлення позивач додав проект відповідної додаткової угоди з пропозицією поновити дію договору оренди від 07.02.2011.

21.10.2015 відповідач направив позивачеві лист-заперечення № 4349/0/300-15, в якому зазначив про відсутність витягу про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що унеможливило вирішення порушеного питання з огляду на приписи статті 288 Податкового кодексу України, статті 18 Закону України "Про оцінку земель", статті 26 Закону України "Про землеустрій", статті 15 Закону України "Про оренду землі"; також відповідач наголосив на необхідності повернути земельну ділянку та попередив про відповідальність за її несвоєчасне повернення.

Поряд з цим, наказами ГУ Держгеокадастру від 15.02.2016 громадянину ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а 19.02.2016 ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_3 уклали три договори оренди, відповідно до яких в оренду третій особі було передано три земельні ділянки: земельну ділянку з уточненою площею 59,9063 га, зареєстровану за уточненим кадастровим номером НОМЕР_4; земельну ділянку з уточненою площею 7,6462 га, зареєстровану за уточненим кадастровим номером НОМЕР_5; земельну ділянку з уточненою площею 74,2267 га, зареєстровану за уточненим кадастровим номером НОМЕР_6 що вбачається зі змісту відповіді Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області від 10.03.2016 на листи-запити позивача; при цьому за змістом цієї ж відповіді кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 було присвоєно іншим земельним ділянкам.

За відомостями, наявними у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, третя особа є землекористувачем земельних ділянок площею 7,6462 га, 59,9063 га, 74,2267 га на підставі затверджених відповідачем проектів землеустрою та договорів оренди від 19.02.2016; договори оренди укладено на 7 років до 19.02.2023 включно, річну орендну плату встановлено в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

За змістом довідки сільського голови Свинарської сільської ради від 17.06.2016 № 107 із березня 2016 року фактичний обробіток земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 розташованих на території Свинарської сільської ради Уманського району Черкаської області, здійснює ОСОБА_3 через створене ним Фермерське господарство "Добро-Агро".

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два різні випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Тобто, згідно із частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору може бути змінено за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце у разі укладення договору оренди із новим орендарем за умови отримання письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Вищий господарський суд України, приймаючи оскаржувану постанову, виходив із того, що відповідач у відповідь на лист-повідомлення позивача про намір реалізувати своє переважне право повідомив відповідача про умови такого поновлення, до закінчення строку дії договору сторони не досягли згоди щодо плати за новим договором, а договори оренди з новим орендарем укладено на інших, більш сприятливих умовах, ніж із попереднім відповідачем і зазначені договори є чинними на час вирішення цього спору, тому суд дійшов висновку про відсутність обставин, з якими пов'язується порушення переважного права позивача. Крім того, суд зауважив, що за змістом позовної заяви та пояснень позивача він не звертався до господарського суду з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Суд також взяв до уваги перебування спірних земельних ділянок в орендному користуванні третьої особи за договором з більш сприятливими для орендодавця умовами.

Заява про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 111 16 ГПК України (у відповідній редакції), може бути подана за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У наданій для порівняння копії постанови у справі № 927/1216/15 касаційна інстанція, залишаючи без змін судові акти попередніх судових інстанцій, погодилася з висновками судів про задоволення позову та визнання укладеною додаткової угоди до договорів оренди земельних ділянок у запропонованій позивачем редакції на тих же умовах і на той же строк, з огляду на встановлені судами обставини, а саме те, що позивач продовжує користуватися земельними ділянками (за виключенням 2-х з 23-х) і вносити орендну плату, при цьому завчасно повідомив відповідача про свій намір продовжити дію договорів. Натомість, останній не висловив своїх заперечень проти продовження договорів оренди ні до закінчення дії договорів оренди, ані протягом визначеного законом 30-денного терміну після їх закінчення, отже, договори оренди вважаються поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, які було передбачено договорами оренди земельних часток (паїв) від 01.03.2010. Позов подано на підставі пункту 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У наданій для порівняння копії постанови у справі № 908/6311/15 касаційна інстанція, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодилася із висновком суду про задоволення позову та визнання поновленим договору оренди на той же строк і на тих самих умовах. Позов подано на підставі пункту 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У наданій для порівняння копії постанови у справі № 908/33/68 касаційна інстанція, залишаючи без змін судові акти попередніх інстанцій, погодилася із висновками судів про задоволення позову та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на тих же умовах і на той же строк, з огляду на встановлені судами обставини, а саме те, що орендар продовжує користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 29.11.2004, а Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не повідомляло орендаря про наявність заперечень у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку його дії.

Разом із тим у справі, що розглядається, суди відмовили у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог на підставі встановлених у цій справі фактичних обставин.

Таким чином, зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 і копій постанов суду касаційної інстанції, наданих для порівняння, вбачається, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними. Суди дійшли різних висновків про задоволення або відмову в задоволенні пред'явлених позовних вимог залежно від встановлених фактичних обставин, заперечень відповідачів і предмета правового регулювання.. Зазначене не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які є підставою для перегляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 111 16 ГПК України.

У заяві ТОВ "Згода" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017, міститься посилання на невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України, що також є підставою для перегляду оскаржуваної постанови, передбаченою пунктом 3 частини 1 статті 111 16 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 111 16 ГПК України (у відповідній редакції) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На думку заявника, невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції у справі № 925/112/16 висновкам Верховного Суду України підтверджується постановами Верхового Суду України від 23.11.2016 у справі № 6-2540цс16, від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14.

Проте з такими доводами заявника погодитися не можна.

У постанові Верховного Суду України у справі № 6-2540цс16 міститься висновок про те, що за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього про намір укласти новий договір оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", буде порушено, а така поведінка орендодавця стосовно попереднього орендаря буде недобросовісною.

У постанові Верховного Суду України у справі № 6-10цс15 зазначено, що встановивши у цій справі факт належного виконання орендарем умов договору оренди; дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; ненадання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк; укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані попереднім орендарем; суд на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарем. Такий самий висновок міститься у постанові Верховного Суду України у справі № 6-219цс14.

Таким чином, зважаючи на зміст оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 і зазначених постанов Верховного Суду України, копії яких додано до заяви, суди дійшли висновків про задоволення позовних вимог залежно від встановлених обставин, а тому не вбачається невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постанові Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 111 26 ГПК України (у відповідній редакції) Верховний Суд відмовляє у задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду судового рішення у справі, не підтвердилися.

З огляду на викладене у задоволенні заяви ТОВ "Згода" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), статтями 111 23 , 111 24 , 111 26 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмежено відповідальністю "Згода" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі № 925/112/16.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді Г. Мачульський

І. Кушнір