Постанова

від 14.08.2017 по справі 910/23077/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р. Справа№ 910/23077/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Зеленіна В.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Адамчук Н.В. (довіреність б/н від 15.11.2016 р.)

від відповідача - Колтигін А.П. (довіреність №33 від 22.06.2017 р.)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Підприємства з 100% іноземними інвестиціями БІЛЛА-Україна

на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 р.

у справі №910/23077/16 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Приватного підприємства Мірель Торг

до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями БІЛЛА-Україна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Мірель Трейд

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Мірель Торг звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями БІЛЛА-Україна про стягнення 386728,25 грн. боргу за поставлений товар, 220726,52 грн. інфляційних втрат та 22250,12 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Мірель Трейд .

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2017 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 386728,25 грн. боргу за поставлений товар, 220726,52 грн. інфляційних втрат, 22250,12 грн. 3% річних та 9445,57 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та застосувати строк позовної давності щодо оплати видаткових накладних за період з 09.11.2011 р. по 10.12.2013 р.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні, повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представник третьої особи в судове засіданні не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 р. та від 04.07.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 09.12.2011 р. по 25.11.2014 р. ТОВ Мірель Трейд (постачальник) було поставлено Підприємству з 100% іноземними інвестиціями БІЛЛА-Україна товар на загальну суму 1424136,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: ВН №126 від 05.01.2012 р., ВН №127 від 05.01.2012 р., ВН №128 від 05.01.2012 р., ВН№869 від 24.01.2012 р., ВН№ 1222 від 31.01.2012 р., ВН №1929 від 14.02.2012 р., ВН №2390 від 21,02.2012 р., ВН №2659 від 28.02.2012 р., ВН №3008 від 06.03.2012 р., ВН №3009 від 06.03.2012 р., ВН №3298 від 13.03.2012 р., ВН №3601 від 20.03.2012 р., ВН №3934 від 27.03.2012 р., ВН №4343 від 03.04.2012 р., ВН № 4712 від 10.04.2012 р., ВН №4993 від 17.04.2012 р., ВН №5313 від 24.04.2012 р., ВН №5802 від 08.05.2012 р., ВН №6134 від 15.05.2012 р., ВН №6537 від 22.05.2012 р., ВН №6795 від 29.05.2012 р., ВН №7442 від 12.06.2012 р., ВН №7836 від 19.06.2012 р., ВН №8150 від 26.06.2012 р., ВН №8440 від 03.07.2012 р., ВН №8712 від 10.07.2012 р., ВН №9008 від 17.07.2012 р., ВН №9357 від 24.07.2012 р., ВН №9658 від 31.07.2012 р., ВН №10003 від 07.08.2012 р., ВН №10328 від 14.08.2012 р., ВН №10591 від 21.08.2012 р., ВН №10952 від 28.08.2012 р., ВН №11314 від 04.09.2012 р., ВН №11649 від 11.09.2012 р., ВН №12085 від 18.09.2012 р., ВН №12493 від 25.09.2012 р., ВН №12846 від 02.10.2012 р., ВН №13170 від 09.10.2012 р., ВН №13535 від 16.10.2012 р., ВН №13842 від 23.10.2012 р., ВН №14179 від 30.10.2012 р., ВН №14519 від 06.11.2012 р., ВН №14903 від 13.11.2012 р., ВН №15253 від 20.11.2012 р., ВН №15634 від 26.11.2012 р., ВН №15635 від 26.11.2012 р., ВН№15636 від 26.11.2012 р., ВН №15637 від 26.11.2012 р., ВН №15639 від 26.11.2012 р., ВН №15640 від 26.11.2012 р., ВН №15648 від 27.11.2012 р., ВН №15660 від 27.11.2012 р., ВН №16038 від 04.12.2012 р., ВН №16083 від 04.12.2012 р., ВН №16444 від 11.12.2012 р., ВН №16842 від 18.12.2012 р., ВН №17207 від 25.12.2012 р., ВН №169 від 08.01.2013 р., ВН №416 від 15.01.2013 р., ВН №778 від 22.01.2013 р., ВН №1106 від 29.01.2013 р., ВН №1414 від 05.02.2013 р., ВН №1763 від 12.02.2013 р., ВН №2170 від 19.02.2013 р., ВН №2462 26.02.2013 р., ВН №2564 від 26.02.2013 р., ВН №2819 від 05.03.2013 р., ВН №3144 від 12.03.2013 р., ВН №3145 від 12.03.2013 р., ВН №3096 від 12.03.2013 р., ВН №3355 від 19.03.2013 р., ВН №3729 від 26.03.2013 р., ВН №4001 від 02.04.2013 р., ВН №4297 від 09.04.2013 р., ВН №4657 від 16.04.2013 р., ВН №4657 від 16.04.2013 р., ВН №5045 від 23.04.2013 р., ВН №5373 від 30.04.2013 р., ВН №5610 від 14.05.2013 р., ВН №5611 від 14.05.2013 р., ВН №5886 від 21.05.2013 р., ВН №6269 від 28.05.2013 р., ВН №6604 від 04.06.2013 р., ВН №7224 від 18.06.2013 р., ВН №7602 від 25.06.2013 р., ВН №7844 від 02.07.2013 р., ВН №8121 від 09.07.2013 р., ВН №8469 від 16.07.2013 р., ВН №8786 від 23.07.2013 р., ВН №9236 від 30.07.2013 р., ВН №9506 від 06.08.2013 р., ВН №9867 від 13.08.2013 р., ВН №10244 від 20.08.2013 р., ВН №10248 від 20.08.2013 р., ВН №10477 від 27.08.2013 р., ВН №10708 від 03.09.2013 р., ВН №11019 від 10.09.2013 р., ВН №11310 від 17.09.2013 р., ВН №11627 від 24.09.2013 р., ВН №11977 від 01.10.2013 р., ВН №12242 від 08.10.2013 р., ВН №12533 від 15.10.2013 р., ВН №12940 від 22.10.2013 р., ВН №13005 від 22.10.2013 р., ВН №13328 від 29.10.2013 р., ВН №13702 від 05.11.2013 р., ВН №14029 від 12.11.2013 р., ВН №14404 від 19.11.2013 р., ВН №14791 від 26.11.2013 р., ВН №15220 від 03.12.2013 р., ВН №15638 від 10.12.2013 р., ВН №15639 від 10.12.2013 р., ВН №16069 від 17.12.2013 р., ВН №16632 від 24.12.2013 р., ВН №266 від 14.01.2014 р., ВН №611 від 21.01.2014 р., ВН №919 від 28.01.2014 р., ВН №1355 від 04.02.2014 р., ВН №1679 від 11.02.2014 р., ВН №1946 від 18.02.2014 р., ВН №2216 від 25.02.2014 р., ВН №2764 від 11.03.2014 р., ВН №3278 від 25.03.2014 р., ВН № 3569 від 01.04.2014 р., ВН №3823 від 08.04.2014 р., ВН №4112 від 15.04.2014р., ВН №4377 від 22.04.2014р., ВН №4728 від 29.04.2014р., ВН №4898 від 06.05.2014 р., ВН №5095 від 13.05.2014 р., ВН №5367 від 20.05.2014 р., ВН №5624 від 27.05.2014 р., ВН №5641 від 27.05.2014 р., ВН №5850 від 03.06.2014 р., ВН №6113 від 10.06.2014 р. ВН №6330 від 17.06.2014 р., ВН №656 від 24.06.2014р., ВН 831 від 01.07.2014 р., ВН №7031 від 08.07.2014 р., ВН №7254 від 15.07.2014 р., ВН №7538 від 22.07.2014 р., ВН №7791 від 29.07.2014 р., ВН №7998 від 05.08.2014 р., ВН №8166 від 12.08.2014 р., ВН №8388 від 19.08.2014 р., ВН №8570 від 26.08.2014 р., ВН №8860 від 02.09.2014 р., ВН №9084 від 09.09.2014 р., ВН №9248 від 16.09.2014 р., ВН №9415 від 23.09.2014 р., ВН №9559 від 30.09.2014 р., ВН 720 від 07.10.2014 р., ВН №9937 від 14.10.2014 р., ВН №10060 від 21.10.2014 р., ВН №10214 від 28.10.25014 р., ВН №10394 від 04.11.2014 р., ВН №10545 від 11.11.2014 р., ВН №10721 від 18.11.2014 р., ВН №10938 від 25.11.2014 р.

Як зазначає позивач, відповідач повернув товар на суму 10167,01 грн. та частково оплатив поставлений ТОВ Мірель Трейд товар у розмірі 1027240,74 грн. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги укладення між позивачем та ТОВ Мірель Трейд договору про відступлення права вимоги, у Підприємства з 100% іноземними інвестиціями БІЛЛА-Україна виникла заборгованість перед ПП Мірель Торг у розмірі 386728,25 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що за видатковими накладними, за якими передано право вимоги за період з 09.12.2011 р. по 25.11.2014 р., сплинув строк позовної давності на момент звернення з даним позовом до суду. За твердженням відповідача, між ним та ТОВ Мірель Трейд проводились взаємозаліки взаємних (зустрічних) однорідних вимог, які виникали за договором поставки №302908/14 від 01.04.2014 р. та договором про надання послуг №302908/14 від 01.04.2014 р. в частині виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна. Отже, видаткова накладна є документом, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання.

Дії третьої особи та відповідача по справі свідчать про волевиявлення сторін до вчинення правочину поставки продукції.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011). При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлено не було, то відповідач повинен був розрахуватись з ТОВ Мірель Трейд після отримання товару.

Згідно банківської виписки по рахунку ТОВ Мірель Трейд (а.с. 205-207, т. 1) та наявних в матеріалах справи актів про встановлення розбіжностей при прийманні товарно-матеріальних цінностей (а.с. 208-226, т. 1), у відповідача перед третьою особою залишилась не сплачена заборгованість за поставлений товар у розмірі 386728,25 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

10.02.2016 р. між ТОВ Мірель Трейд (первісний кредитор) та ПП Мірель Торг (новий кредитор) укладено договір №0210-01 про відступлення права вимоги, за змістом п. 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор отримує право вимагати від Підприємства з 100% іноземними інвестиціями БІЛЛА-Україна (боржник) виконання зобов'язань за видатковими накладними за період з 05.01.2012 р. по 25.11.2014 р.

Вказаний договір про відступлення права вимоги в судовому порядку не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, позивач набув право вимоги за спірними видатковими накладними.

Позивач листом №1280 від 11.10.2016 р. звернувся до відповідача з претензією-вимогою перерахувати суму боргу на розрахунковий рахунок ПП Мірель Торг у 7-денний строк з моменту направлення даного листа.

Проте, вказані вимоги відповідачем не виконано та борг перед ПП Мірель Торг у розмірі 386728,25 не сплачено.

Щодо тверджень відповідача про сплив позовної давності за видатковими накладними за період з 09.12.2011 р. по 25.11.2014 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як зазначено в п.п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , правила переривання перебігу позовної давності (ст. 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Враховуючи приписи ст.ст. 256, 264 ЦК України, а також приймаючи до уваги наявну в матеріалах справи банківську виписку по рахунку №26002332611 ТОВ Мірель Трейд (а.с. 205-207, т. 1), з якої вбачається, що відповідач здійснював платежі до 13.01.2015 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про переривання перебігу позовної давності.

За твердженнями відповідача, між ТОВ Мірель Трейд та Підприємством з 100% іноземними інвестиціями БІЛЛА-Україна проводились взаємозаліки взаємних (зустрічних) однорідних вимог, які виникали за договором поставки №302908/14 від 01.04.2014 р. та договором про надання послуг №302908-П/14 від 01.04.2014 р. в частині виконання грошового зобов'язання за спірними видатковими накладними.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані твердження є безпідставними, оскільки наявні в матеріалах справи видаткові накладні не містять посилань на будь-який договір.

При цьому, надані відповідачем акти про залік взаємних вимог стосуються зарахування зустрічних вимог сторін виключно за договором поставки №302908/14 від 01.04.2014 р. та договором про надання послуг №302908-П/14 від 01.04.2014 р.

Для повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 р. відповідача було зобов'язано надати суду обґрунтований контррозрахунок суми заборгованості. Проте, відповідачем вимог ухвали суду виконано не було з тих підстав, що на даний час минув термін зберігання первинної бухгалтерської документації і документи за якими можна скласти контррозрахунок у відповідача відсутні.

Інші докази які підтверджують поставку товару за спірними накладними згідно договору №302908/14 від 01.04.2014р. в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач прийняв товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачу його повну вартість, відомостей повідомлених позивачем не спростував, доказів сплати боргу не надав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 386728,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу 386728,25 грн. 3% річних за період з 25.11.2014 р. по 24.10.2016 р. в розмірі 22250,12 грн. та інфляційних втрат в розмірі 220726,52 грн.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 22250,12 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за період з 25.11.2014 р. по 24.10.2016 р., становить 237735,25 грн. Проте, з огляду на те, що в позовній заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 25.11.2014 р. по 24.10.2016 р. в розмірі 220726,52 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземними інвестиціями БІЛЛА-Україна залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 р. у справі №910/23077/16 залишити без змін.

Справу №910/23077/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

В.О. Зеленін