Ухвала

від 14.08.2017 по справі 308/2859/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2859/17

У Х В А Л А

Іменем України

14 серпня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., СОБОСЛОЯ Г.Г.

при секретарі ТЕРПАЙ С.М.

за участю апелянта ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 10 квітня 2017 року про визнання неподаною та повернення йому заяви щодо видачі судового наказу про стягнення з Чесько-українського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Клімфіл Трейд - Україна нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

встановила:

ОСОБА_1 оскаржив ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2017, якою було визнано неподаною та повернуто його заяву щодо видачі судового наказу про стягнення з Чесько-українського СП ТОВ Клімфіл Трейд - Україна нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Апелянт у скарзі зазначає, що для залишення заяви без руху з мотивів неоплати її судовим збором, а в подальшому - для визнання її неподаною та повернення заявнику не було належних підстав. Так, заява про видачу судового наказу відповідала вимогам, установленим ст. 95, ст. 96 ч. 1 п. 1, ст. 98 та іншим нормам ЦПК України і, оскільки ставилося питання про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, заявник не повинен був сплачувати судовий збір так само, як не повинен його сплачувати позивач за вимогами, що випливають із трудових правовідносин (ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України Про судовий збір ). Та обставина, що заявник звернувся до суду по заборговану зарплату в порядку наказного провадження, яке є особливою (спрощеною) формою цивільного судочинства, покликаною прискорити вирішення відповідних питань за відсутності спору про право, стосовно питання про оплату такої вимоги судовим збором значення не має. Просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_1, який скаргу підтримав, розглянувши апеляційну скаргу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність представника Чесько-українського СП ТОВ Клімфіл Трейд - Україна , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, суд приходить до такого.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 23.03.2017 подав до Ужгородського міськрайонного суду заяву щодо видачі судового наказу про стягнення з Чесько-українського СП ТОВ Клімфіл Трейд - Україна нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (а.с. 1-2).

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 24.03.2017 заяву було залишено без руху із наданням заявнику строку для виправлення її недоліків у п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали, які полягали у несплаті судового збору, а відтак - невідповідності заяви вимогам ст. 98 ч. 5 ЦПК України (а.с. 7). Суддя суду першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються саме позивачі у разі пред'явлення позову про стягнення зарплати, тоді як ОСОБА_1 звернувся до суду в поряду наказного, а не позовного провадження, тому повинен сплатити судовий збір у розмірі 320,00 грн.

Заявою, отриманою судом 07.04.2017, ОСОБА_1 у зв'язку із залишенням його заяви про видачу судового наказу без руху пояснив свою позицію в питанні сплати судового збору, вказуючи на відсутність підстав для такої сплати (а.с. 9-11).

Ухвалою від 10.04.2017 суддя Ужгородського міськрайонного суду на підставі ст. 98 ч.ч. 5, 6, ст. 121 ч. 2 ЦПК України визнав заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу неподаною та повернув її заявнику, оскільки той не виправив недоліки заяви, що були зазначені в ухвалі від 24.03.2017 (а.с. 21).

Із таким вирішенням процесуального питання погодитись не можна.

Реалізуючи своє право на судовий захист у трудових правовідносинах, особа залежно від конкретних обставин управі звернутися до суду як у порядку позовного провадження (за наявності трудового спору (спору про право)), так і за правилами наказного провадження, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (за відсутності спору про право) (ст. 95, ст. 96 ч. 1 п. 1, ст. 98, ст. 100 ч. 3 п. 2, ст.ст. 118, 119 ЦПК України).

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Понад те, вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ (передбачені ст. 96 ЦПК України), підлягають судовому захисту виключно у порядку наказного провадження, оскільки частиною 3 статті 118 ЦПК України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині 1 статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Одночасне звернення до суду із заявою про видачу судового наказу та пред'явлення позову про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом (ст. 99 ч. 1 ЦПК України), яким є Закон України Про судовий збір , де відповідні ставки за подання заяви про видачу судового наказу передбачені підпунктом 4) пункту 1 частини 2 статті 4.

Порядок сплати судового збору, рівно як і підстави для звільнення від його сплати (пільги), встановлюються законом (ст. 79 ч. 2 ЦПК України, Преамбула Закону України Про судовий збір ). Тож Закон України Про судовий збір поширюється і на позовне і на наказне провадження в цивільному судочинстві, цим Законом встановлені пільги зі сплати судового збору, згідно із якими від такої сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати (ст. 5 ч. 1 п. 1). Отже, за вимогами про стягнення зарплати в позовному провадженні (за наявності спору) позивач звільняється від сплати судового збору, відповідно, покладання на нього обов'язку сплачувати судовий збір за аналогічними вимогами в наказному провадженні (за відсутності спору) не ґрунтується на належній правовій підставі та суперечить смислу закону. В даному випадку диференціація судом між заявником у наказному провадженні та позивачем у позовному провадженні у контексті звільнення від сплати судового збору є штучною, зазначення у п. 1 ч. 1 ст. 5 вищезгаданого Закону саме позивача не утворює підстав для покладання на заявника обов'язку сплатити судовий збір та не спростовує викладеного щодо відсутності правових підстав для такої сплати.

Відтак, суддя суду першої інстанції припустився помилки у застосуванні норм процесуального права, тому судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим і, оскільки вирішення процесуальних питань, що випливають із факту подання до суду заяви про видачу судового наказу, належить до компетенції суду першої інстанції (ст.ст. 95-100 ЦПК України), а розгляд заяви, рішення про прийняття якої ще не ухвалене, не може мати місця, апеляцію на підставі ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України слід задовольнити частково, ухвалу скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 312 ч. 1 п. 3, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 10 квітня 2017 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді