Рішення

від 14.08.2017 по справі 915/1030/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року Справа № 915/1030/16

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представників позивача - Козирева А.А. - дов.№1 від 04.01.2017

Герун В.А. - директор

за участю відповідача - ОСОБА_3

за участю представника відповідача - ОСОБА_4, договір про надання юридичної допомоги від 10.08.2017

за участю представника 3-ї особи - Панкул І.В. - дов.№424/7-5/03 від 12.06.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради, 54055, АДРЕСА_3

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 54052, АДРЕСА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації, 54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22

про: стягнення 175 747,76 грн. неустойки.

встановив:

Комунальне підприємство "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом (заява про збільшення позовних вимог № 3-1/68 від 25.07.2017), в якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 неустойку в розмірі 175 747,76 грн.

Так, 23.09.2016 Комунальне підприємство "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просило суд:

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити та передати Комунальному підприємству "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення, розташовані в одноповерховій будівлі гаражу загальною площею 135,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, що зафіксувати у акті приймання - передачі;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафні санкції в розмірі 42 002,97 грн. за порушення строків повернення майна за договором оренди нерухомого майна від 01.06.2006 № б/н.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити та передати Комунальному підприємству "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані в одноповерховій будівлі гаражу загальною площею 135,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, що зафіксувати у акті приймання-передачі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради 23 288,48 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення майна та 2 135,90 грн. судового збору.

Постановою Вищого Господарського Суду України від 13.06.2017 у справі № 915/1030/16 рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 915/1030/16 в частині зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 звільнити та передати Комунальному підприємству "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради нерухоме майно - нежитлові приміщення розташованого в одноповерховій будівлі гаражу загальною площею 135,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, що зафіксувати у акті приймання-передачі - залишено без змін. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 915/1030/16 в частині стягнення 23 288,48 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення майна - скасовано. Справу № 915/1030/16 в частині стягнення 23 288,48 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення майна передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2017 справу № 915/1030/16 в частині стягнення 23 288,48 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення майна за договором оренди нерухомого майна від 01.06.2006 № б/н прийнято до провадження суддею Н.О.Семенчук.

26.07.2017 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій на підставі ч. 2 ст.785 ЦК України просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за період з 01.03.2016 по 13.07.2017 в розмірі 175 747,76 грн. за порушення строків повернення майна за договором оренди нерухомого майна від 01.06.2006 № б/н.

Вказана заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

26.07.2017 року позивач також надав до суду письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що договір, який був узгоджений та підписаний сторонами, є типовою формою договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, яка була затверджена рішенням Миколаївської міської ради № 4 від 23.09.2011 (зі змінами та доповненнями). Враховуючи, що норми ч. 2 ст. 785 ЦК України є імперативними нормами, саме вони мають бути застосовані у вирішенні питання про стягнення з відповідача неустойки за порушення строків повернення орендованого майна.

07.08.2017 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав письмові пояснення, у яких зазначив наступне.

У добровільному порядку відповідач не виконував вимоги постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2016 у справі № 915/1030/16 в частині звільнення об'єкту оренди та продовжував користуватися орендованим майном, у зв'язку з чим 07.02.2017 позивач відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" залучив Заводський відділ ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області (далі - ДВС) до примусового виконання рішень судів.

Оскільки всі дії та заходи, здійснені ДВС у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", не призвели до повернення орендованого майна позивачу, відділ ДВС у відповідності до ст. 382 КК України звернувся до Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області щодо відкриття досудового розслідування кримінального правопорушення. Дане правопорушення було зареєстровано в ЖЄО за № 8253 від 12.05.2017 та внесено до ЄРДР за № 12017150030001852 від 13.05.2017.

У результаті проведення слідчих дій відповідач 13.07.2017 звільнив та передав об'єкт оренди позивачу на підставі акту приймання-передачі нежитлових вбудованих приміщень, що становить об'єкт оренди, згідно договору № б/н від 01.06.2006.

Відповідач у відзиві (вх. № 17369/16 від 17.10.2016) просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог мотивуючи, по-перше, тим, що станом на 31.01.2016 позивач мав перед відповідачем по договору оренди від 01.06.2006 заборгованість в сумі 9 278,84 грн.; по-друге, відповідач зазначає, що належним чином виконував умови договору оренди та неодноразово направляв позивачу проекти договору оренди, які повернуто позивачем без розгляду.

09.08.2017 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав письмові пояснення (вх. № 11400/17 від 09.08.2017), в яких зазначив наступне.

Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору. Оскільки в частині 2 ст. 785 ЦК України відсутня заборона на врегулювання даних відносин за згодою сторін, останні мали право відступити від правил, встановлених зазначеною нормою законодавства.

Із посиланням на приписи ст. 614 ЦК України відповідач зазначає, що в його діях відсутня вина (умисел), оскільки орендодавець ухилявся від підписання акту приймання-передачі орендованого майна, у зв'язку з чим відповідач вважав договір оренди продовженим на тих самих умовах. Зазначене підтверджується тим, що орендодавець приймав орендні платежі; з 01.03.2016 по 25.08.2016 не перешкоджав відповідачу використовувати орендне приміщення; позивач не відмовився від страхування об'єкту оренди на 2016 рік, здійсненого відповідачем; також відповідачем за власні кошти була проведена технічна інвентаризація для виготовлення техпаспорту, зроблена незалежна оцінка об'єкту оренди.

Із посиланням на норми ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідач зазначає, що він має переважне право на укладення договору оренди на новий термін.

Відповідач вказує, що є підстави для зменшення неустойки, посилаючись на тяжке матеріальне становище та відсутність вини в його діях.

Також відповідач вказує на те, що нарахування неустойки має обмежуватись періодом у шість місяців відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Третя особа - Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації у своїх письмових поясненнях (вх. 17179/16 від 12.10.2016) підтримує вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на безпідставне користування відповідачем комунальним майном.

27.07.2017 Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав пояснення по справі, в яких зазначив, що 13.07.2017 відповідач звільнив та передав нерухоме майно позивачу на підставі акту приймання - передачі нежитлових вбудованих приміщень, що становить об'єкт оренди, згідно договору №б/н від 01.06.2006, у відповідності до вимог п. 10.9 Додаткової угоди №2 до Договору віл 01.01.2009. Вказує, що позовні вимоги повинні бути перераховані позивачем у відповідності до ч. 2 ст.785 ЦК України.

14.08.2017 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав додаткові пояснення, в яких зазначив наступне.

Позивач не ухилявся від підписання акту приймання-передачі від 31.01.2016 (складеного відповідачем). Вказаний акт не відповідав умовам п. 2.5 Додаткового договору № 2 від 01.01.2009 (обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця). Крім того, позивачем було проведено 05.02.2016 обстеження об'єкту оренди та встановлено, що на території орендованого приміщення знаходиться майно відповідача, приміщення продовжує використовуватись та ключі від вхідних дверей не можуть бути передані позивачу. У випадку складання та підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди з наявним на той момент на його території майном відповідача, позивач порушив би вимоги статей 317 та 320 ЦК України в частині незаконного та безпідставного заволодіння майном відповідача. Після 05.02.2016 інформації щодо дати повернення орендованого майна позивачу зі сторони відповідача не надходило.

Також позивач заперечує твердження відповідача про те, що у період з 01.03.2016 по 25.08.2016 не здійснював будь-яких дій щодо повернення орендованого майна.

Позивач вказує, що на його вимогу щодо звільнення об'єкту оренди відповідач наголосив на тому, що устаткування та обладнання, яке розміщено в орендованому приміщені, потребує великого проміжку часу для проведення демонтажу та його вивезення, яке можливо провести тільки за допомогою залучення спеціалізованих фірм, тому позивач надав відповідачу час для демонтажу та вивезення обладнання.

Фактом підтвердження даної інформації є документи, які були надані відповідачем до Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області в частині відтермінування виконання судового наказу у справі № 915/1030/16 щодо повернення майна позивачу.

Так, у своїх заявах "Щодо відкладення проведення виконавчих дій" від 03.03.2017 та від 24.03.2017 відповідач чітко зазначає, що йому потрібен значний час для демонтажу великогабаритного устаткування та обладнання, демонтажу усіх зроблених поліпшень орендованого майна та значні фінансові витрати. У заказі-наряді (попередньому кошторисі) на ім'я відповідача, складеного ТОВ "Будівельна фірма "Висота", зазначався перелік робіт на обслуговування, демонтаж та перевезення технологічного обладнання та відокремлених поліпшень об'єкту.

Оскільки протягом тривалого часу відповідач так і не звільнив приміщення і не передав його у добровільному порядку орендодавцю, позивач в серпні 2016 почав здійснювати дії по підготовці документів для звернення з позовною заявою до суду.

У судовому засіданні 14.08.2017 відповідачем було надано письмове клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтоване наступним.

Відповідач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Комунального підприємства Миколаївської обласної ради "Миколаївкнига", Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської облдержадміністрації про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна від 01.06.2006 № б\н (справа № 915/1147/16).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2017 у справі № 915/1147/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017, у задоволені позову відмовлено.

Відповідач зазначає, що ним подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі № 915/1147/16.

На даний час матеріали справи № 915/1147/16 знаходяться у Вищому господарському суді України.

Із посиланням на ч. 1 ст. 79 ГПК України відповідач просить зупинити розгляд даної справи до розгляду пов'язаної з нею справи № 915/1147/16, оскільки у разі задоволення позову про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна від 01.06.2006 № б\н будуть відсутні підстави для задоволення позову у даній справі. Крім того, в матеріалах справи № 915/1147/16 наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення даної справи (листування Комунального підприємства "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради, Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації тощо).

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до наданого відповідачем листа Господарського суду Миколаївської області вих. № 915/1147/16/7237/17 від 14.08.2017, справу № 915/1147/16 у зв'язку з надходженням касаційної скарги надіслано до Одеського апеляційного господарського суду 26.07.2017. Відповідач не був позбавлений можливості надали докази, на які він посилається, до 26.07.2017, крім того, від відповідача не надходило клопотань про витребування зазначених доказів (листування) у позивача та третьої особи.

Крім того, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017, якою залишено без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2017 у справі № 915/1147/16, набрала чинності 24.05.2017 , а тому підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.

Судом у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва у судовому засіданні 10.08.2017.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

01 червня 2006 року між Миколаївським обласним комунальним підприємством "Миколаївкнига" (надалі - орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (надалі - орендар) був укладений договір оренди "нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області" згідно з предметом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення автомобільних боксів, загальною площею 135,0 кв.м. та - приміщення, розташоване на другому поверсі адміністративної будівлі, загальною площею 13,8 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_3, що знаходяться на балансі ОКП "Миколаївкнига", вартість яких визначена згідно з експертною оцінкою, виконаною ПП "Консалтінгова фірма" Снейл" на 30.04.2006 і становить відповідно 61700,00 грн. та 14800,00 грн. Майно передається в оренду з метою використання: 135,0 кв.м. - під авторемонтну майстерню, 13,8 кв.м. під офіс. Майно передається без меблів та обладнання.

Розділом 2 цього договору сторони обумовили, що орендар вступає у строкове платне користування майном в триденний термін з моменту підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1); передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст Миколаївської області, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2); передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетам Міністрів України (п. 2.3); у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом 10 робочих днів з моменту припинення договору. В цей строк орендар зобов'язаний звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 2.4); обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.5).

Також за умовами цього договору: орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.7); орендодавець зобов'язався передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується сторонами одночасно з цим договором (п. 7.1); орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору (п. 8.2); цей договір укладено строком на 11 місяців та діє з 01.06.2006 по 30.04.2007 (п. 10.1); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.6); чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.8).

01 січня 2009, у зв'язку із внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Миколаївської обласної ради від 21.11.08 № 17 "Про внесення змін та доповнень до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області", сторони уклали договір оренди нерухомого майна № Б-Н від 01.06.2006 в новій редакції у вигляді додаткового договору № 2, згідно предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, (далі - майно) площею 135,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Миколаїв АДРЕСА_3, нежитлові приміщення автомобільних боксів, що перебуває на балансі ОКП "Миколаївкнига", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2006 і становить за незалежною оцінкою 61 700,00 грн.

Майно передається в оренду з метою використання 85,0 кв.м. під авторемонтну майстерню та 50,0 кв.м. під склад. Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком орендодавцем і орендаря.

За умовами цього додаткового договору: орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1); передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст Миколаївської області, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2); у разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту припинення дії договору. У цей строк орендар зобов'язаний звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 2.4); обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця (п. 2.5); у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно . Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції (п. 3.10); у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.10).

Розділом 10 додаткового договору сторони дійшли згоди про таке: цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє 01.05.2007 до 30.03.2010 включно (п. 10.1); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені дії цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору за обов'язкової наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (п. 10.4); чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6); у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом десяти робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.8); майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендодавця (п. 10.9); якщо орендар не виконує обов'язки щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 20 відсотків від вартості майна, з урахуванням індексів інфляції на момент його повернення за користування майном за час прострочення. Неустойка стягується до обласного бюджету і орендодавцю у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6. цього договору (п. 10.10).

В подальшому між сторонами до вищенаведеного договору були укладені додаткові договори.

Додатковим договором № 6 від 01.03.2013 року:

Пунктом 1 сторони домовились продовжити термін дії договору оренди нерухомого майна від 01.06.2006 року № б/н з 01.03.2013 року до 31.01.2016 року включно ; пункт 1.1 виклали в наступній редакції - орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, нежитлові вбудовані приміщення, розташовані в одноповерховій будівлі гаражу, загальною площею 135 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_3, що перебуває на балансі МОКП "Миколаївкнига", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.01.2013 року і становить за незалежною оцінкою - 111950,00 гривень (без ПДВ) (п. 2); пункт 1.2 виклали в наступній редакції - майно передається в оренду з метою використання під авторемонтну майстерню (п. 3); пункт 2.4 виклали в наступній редакції - у разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії договору . У цей строк орендар зобов'язаний звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно до порядку, встановленого при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 4); пункт 10.4 виклали в наступній редакції - у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договору вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору (п. 9); пункт 10.8 виклали в наступній редакції - у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 (трьох) робочих днів повертається орендарем, орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10).

Рішенням № 18 від 29.03.2013 року Миколаївської обласної ради було вирішено перейменувати Миколаївське обласне комунальне підприємство "Миколаївкнига" у Комунальне підприємство "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради, про що свідчать зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (реєстровий № 15221050006001411) у 2013 році Статут Комунального підприємства "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради.

Матеріали справи свідчать, що згідно акту від 01.06.2006 приймання-передача в оренду об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, відбулась без зауважень та заперечень.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач 25.12.2015 звернувся до позивача із заявою щодо продовження договору оренди від 01.06.2006 року б/н на три роки до 31.01.2019.

Позивач оформив листа № 3-1/1 від 04.01.2016 для відповідача та скерував його останньому 04.01.20016 з повідомлення, що не має наміру продовжувати договірні відносини на тих же умовах, нагадавши про існуючу заборгованість перед орендодавцем в розмірі 3 438,91 грн.

05.01.2016 відповідач оформив для позивача лист б/н, яким направив останньому на підписання у кількості 3-х примірників проект договору оренди від 25.01.2016 нежитлових вбудованих приміщень, розташованих в одноповерховій будівлі гаражу, загальною площею 135 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_3, що перебуває на балансі МОКП "Миколаївкнига". Позивач отримав цей лист 08.01.2016.

Відповідач 31.01.2016 звернувся до позивача з листом б/н, в якому вказав, що у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди № б/н від 01.06.2006 року надсилає на підписання акт приймання-передачі приміщення у трьох примірниках. Позивач отримав цей лист 03.02.2016.

У відповіді на лист ФОП ОСОБА_3 від 31.01.2016 року, КП "Миколаївкнига" листом № 3-1/31 від 08.02.2016 повернуло запропонований акт приймання-передачі майна без розгляду, пославшись на те, що обов'язок щодо складання акту покладається на орендодавця. Також підприємство звернулось з вимогою до орендаря надати інформацію щодо дати фактичної передачі звільненого приміщення та ключів від нього, а також зауважив, що листом № 3-1/27 від 01.02.2016 позивач повідомив відповідача про припинення з ним договірних відносин у зв'язку із закінченням дії договору оренди нерухомого майна від 01.06.2006 та, на підставі п. 2.4 розділу 2, виступив з вимогою повернення орендованого майна орендодавцю протягом 3 робочих днів з моменту припинення дії договору та підписання акту приймання-передачі майна (акт у 3 екземплярах був доданий до цього листа).

03.02.2016 позивач, керуючись вимогами ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п. 10.4 розділу 10 договору, офіційно листом № 3-1/27 від 01.02.2016 повідомив відповідача про припинення з ним договірних відносин у зв'язку із закінченням дії договору оренди нерухомого майна від 01.06.2006 та, на підставі п. 2.4 розділу 2, виступив з вимогою повернення орендованого майна орендодавцю протягом 3 робочих днів з моменту припинення дії договору та підписання акту приймання-передачі майна (акт у 3 екземплярах був доданий до цього листа).

03.02.2016 відповідач заявою № 001 просив орендодавця продовжити дію договору на той самий строк - 2 роки та 11 місяців, та на тих самих умовах (заяву позивач отримав 04.02.2016).

05.02.2016 представники позивача здійснили перевірку орендованого майна, за результатами якої склали акт обстеження орендованого майна № 1, відповідно до якого виявлений факт продовження використання об'єкту відповідачем, станом на час перевірки на території орендованого приміщення знаходиться майно орендаря.

08.02.2016 позивач своєю заявою № 3-1/32 сповістив відповідача про припинення договірних відносин з ФОП ОСОБА_3 та повернув без розгляду отриманий проект договору оренди.

Заявою за № 004 від 09.02.2016 відповідач на вищезазначені вхідні листи позивача № 3-1/27; 3-1/31; 3-1/32 повідомив, що вважає подовженим договір оренди нежитлових приміщень гаражу нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, за № б/н від 01.06.2006 на тих же умовах, згідно листа вх. № 002 від 04.02.2016.

Позивач зі свого боку відреагував листом № 3-1/36 від 15.02.2016 (на вх. лист № 004 від 09.02.2016) в якому, зокрема, вказав на односторонній порядок визначення орендарем щодо продовження договірних відносин за договором оренди № б/н від 01.06.2006.

Після чого відповідач в заяві № 007 від 17.02.2016 вказав на те, що заперечень в установленому законодавством України порядку станом на 31.12.2015 року від управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної держаної адміністрації та Миколаївської обласної ради, та КП "Миколаївкнига" на адресу орендаря ФОП ОСОБА_3 не надходило.

Позивач же в листі № 3-1/37 від 22.02.2016 вказав на повернення на поточний рахунок ФОП ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 2 106,26 грн. з вимогою повернути приміщення з передачею ключів 29.02.2016 року о 15-00.

Листом № 31/06 від 25.08.2016 позивач (повторно) вимагав у відповідача повернення об'єкту оренди 02.09.2016 року об 11-00.

25.08.2016 року позивач оформив для відповідача претензію № 3-1/104 з вимогою негайно сплатити суму основного боргу та повернути орендоване майно.

У відповіді (№ 102 від 29.08.2016) на цю претензію відповідач повідомив, що сумлінно проводить орендну плату з березня по серпень 2016 року зазначивши, що орендодавець навмисно ухиляється від умов договору оренди щодо прийняття та зарахування грошей та навмисно створює заборгованість.

Наприкінці ФОП ОСОБА_3 відхилив претензію у частині повернення орендованого майна.

Як зазначено вище, 23.09.2016 Комунальне підприємство "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просило суд:

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити та передати Комунальному підприємству "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення, розташовані в одноповерховій будівлі гаражу загальною площею 135,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, що зафіксувати у акті приймання - передачі;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафні санкції в розмірі 42 002,97 грн. за порушення строків повернення майна за договором оренди нерухомого майна від 01.06.2006 № б/н.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2016, залишеним в цій частині без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та постановою Вищого Господарського Суду України від 13.06.2017, зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити та передати Комунальному підприємству "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані в одноповерховій будівлі гаражу загальною площею 135,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, що зафіксувати у акті приймання-передачі.

В обґрунтування зазначеного рішення судом зазначено наступне.

На правовідносини щодо найму будівлі або іншої комунальної споруди (їх окремої частини) поширюється чинність загальних положень про найм (ст.ст. 759-786 Цивільного кодексу України).

Якщо ж у спірних відносинах предмет договору перебуває у державній або комунальній власності, до цих правовідносин застосовується Закон України "Про оренду державного та комунального майна". До цього виду оренди в частині, що не суперечить названому закону, можуть застосовуватись, як загальні положення про найм (оренду) так і положень про найм будівлі або капітальних споруд (ст.ст. 793-797 Цивільного кодексу України).

Виходячи з матеріалів справи, а саме з умов вищенаведеного договору, розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.04.2016 року № 156-р, предметом договору оренди № б/н від 01.06.2006 виступає нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, яке перебуває у комунальній власності.

Згідно приписам ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) істотною умовою договору оренди, зокрема є термін, на який укладається договір оренди.

Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (ч. 1 ст. 12 Закону).

За правилами ст. 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Умови п. 10.4 договору № б/н від 01.06.2006 року, які погоджені сторонами в редакції додаткового договору № 6 від 01.03.2013 року, повністю узгоджуються з нормами ст. 17 Закону.

Таким чином, враховуючи наведені положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", беручи до уваги вищевикладені обставини та факти, дослідивши надані учасниками докази та оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Миколаївської області під час винесення рішення від 10.11.2016 дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог немайнового характеру виходячи з наступного:

Згідно погодженої між сторонами умови п. 1 додаткового договору № 6 від 01.03.2013 року, термін дії договору оренди нерухомого майна від 01.06.2006 року б/н був продовжений до 31.01.2016 року включно.

За умовами п. 10.6 договору чинність його припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 10.4 договору в редакції додаткової угоди № 6, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з вищенаведених обставин матеріалів справи позивач, керуючись ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п. 10.4 договору, листом № 3-1/27 від 03.02.2016 року, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нерухомого майна від 01.06.2006 року б/н, повідомив відповідача про припинення договірних відносин та просив у відповідності до вимог п. 2.4 договору повернути орендоване майно КП "Миколаївкнига" протягом 3 робочих днів з моменту припинення дії договору та підписати акт приймання-передачі майна. Вказаний лист було скеровано відповідачу 03.02.2016 року.

Крім того, 08.02.2016 року позивач оформив та скерував відповідачу заяву № 3-1/32 про припинення договірних відносин з ФОП ОСОБА_3 від дати зазначеної у п. 1 додаткової договору № 6 до договору оренди нерухомого майна від 01.06.2006 року № б/н. Проект договору оренди за вх. листом від 05.01.2016 року б/н позивач повернув без розгляду. Дана заява була скерована відповідачу 08.02.2016 року.

Таким чином орендодавець фактично реалізував своє законне право на повідомлення орендаря про припинення дії договору оренди нерухомого комунального майна в межах місячного терміну (починаючи з 01.02.2016 року) після закінчення строку на який цей договір був укладений (до 31.01.2016 року включно).

Отже, беручи до уваги наведені факти договір № б/н від 01.06.2006 року вважається припиненим з 01.03.2016 року .

У добровільному порядку відповідач не виконував вимоги постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2016 у справі № 915/1030/16 в частині звільнення об'єкту оренди та продовжував користуватися орендованим майном, у зв'язку з чим 07.02.2017 позивач відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" залучив Заводський відділ ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області (далі - ДВС) до примусового виконання рішень судів.

Оскільки всі дії та заходи, здійснені ДВС у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", не призвели до повернення орендованого майна позивачу, відділ ДВС у відповідності до ст. 382 КК України звернувся до Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області щодо відкриття досудового розслідування кримінального правопорушення. Дане правопорушення було зареєстровано в ЖЄО за № 8253 від 12.05.2017 та внесено до ЄРДР за № 12017150030001852 від 13.05.2017.

Відповідач 13.07.2017 звільнив та передав об'єкт оренди позивачу на підставі акту приймання-передачі нежитлових вбудованих приміщень, що становить об'єкт оренди згідно договору № б/н від 01.06.2006.

25.07.2017 ДВС була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (том 3 а.с. 215).

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст.785 ЦК України штрафних санкцій за період з 01.03.2016 по 13.07.2017 в розмірі 175 747,76 грн. за порушення строків повернення майна за договором оренди нерухомого майна від 01.06.2006 № б/н.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 10.10 додаткового договору № 2 від 01.01.2009 сторони узгодили, що у разі не виконання орендарем обов'язку по поверненню майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 20% від вартості майна, з урахуванням індексів інфляції на момент його повернення за користування майном за час прострочення (том 1 а.с. 16).

При цьому, вимогами ч.2 ст.785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем на підставі зазначеної норми ЦК України нараховано відповідачу неустойку за період з 01.03.2016 по 13.07.2017 в розмірі 175 747,76 грн. за порушення строків повернення майна за договором оренди нерухомого майна від 01.06.2006 №б/н. Детальний розрахунок штрафних санкцій долучений позивачем до супровідного листа від 07.08.2017.

Як зазначено вище, судовими рішеннями встановлено, що договір оренди нерухомого майна від 01.06.2006 №б/н припинив свою дію з 01.03.2016, а орендоване майно відповідач повернув лише 13.07.2017, під час примусового виконання рішення суду.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що весь час з 01.03.2016 по 13.07.2017 використовував орендоване приміщення для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Відповідачем не надано суду доказів неможливості повернення об'єкта оренди протягом 3-х робочих днів з моменту припинення дії договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ухилявся від повернення об'єкту оренди орендодавцю.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивач прийняттям орендних платежів від відповідача погодив продовження дії Договору оренди, враховуючи наступне.

Оскільки відповідач після спливу строку дії Договору оренди продовжував користуватися орендованим майном, зобов'язання останнього з внесення орендної плати за весь час фактичного користування майном не припинилися, оскільки припинення орендної плати в розумінні умов Договору пов'язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом спливу строку дії Договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди (аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі №30/190, від 18.04.2011 у справі № 30/191, від 26.11.2011 у справі №5005/2712/2011).

Посилання відповідача на те, що відповідно до норм ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" він має переважне право на укладення договору оренди на новий термін також відхиляються судом, оскільки спір про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна від 01.06.2006 № б\н був предметом розгляду справи № 915/1147/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Комунального підприємства Миколаївської обласної ради "Миколаївкнига", Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської облдержадміністрації. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2017 у справі № 915/1147/16 , залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017, у задоволені позову відмовлено.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що норми ч. 2 ст. 785 ЦК України є імперативними і не надають сторонам можливості змінити їх (врегулювати їх по іншому) у договорі, розрахунок штрафних санкцій здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, враховуючи наступне.

У письмових поясненнях від 09.08.2017 відповідач зазначає, що він знаходиться у скрутному матеріальному становищі у зв'язку із втратою бізнесу, пов'язаного із втратою орендованого приміщення, він та його дружина є інвалідами третьої групи, їх сім'я є багатодітною. Враховуючи викладене, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відсутність збитків орендодавця, пов'язаних з неповерненням орендарем майна, відповідач зазначає, що існують підстави для зменшення неустойки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що у період з 01.03.2016 по 25.08.2016 позивач не звертався до відповідача з вимогами щодо повернення орендованого майна; позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з неповерненням відповідачем об'єкту оренди; враховуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що стягнення з відповідача неустойки у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення неустойки до 87 873,88 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 636,22 грн.

При цьому, судом враховано, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82, 82-1, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (54052, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Миколаївське РУ "Приватбанк" м.Миколаїв, МФО 326610, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Миколаївкнига" Миколаївської обласної ради (54055, АДРЕСА_3, р/р 26005000030335 в АБ "Південний" м.Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 31192690) 87 873,88 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят три грн. 88 коп.) неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення майна та 2 636,22 грн. (дві тисячі шістсот тридцять шість грн. 22 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2017 року.

Суддя Н.О. Семенчук