Постанова

від 16.08.2017 по справі 924/185/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року Справа № 924/185/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

Від позивача: Прокурор Маринич В.В.(посвідчення № 030682, від 03.12.2014р.)

Від відповідача 1: представник не з'явився.

Від відповідача 2: представник не з'явився.

Від відповідача 3: представник не з'явився.

Від третьої особи : представник не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.17р. у справі № 924/185/17 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Виконувача обов'язків першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в особі Хмельницької міської ради

до відповідача Виконавчого комітету Хмельницької міської ради

до відповідача Навчально-виховного об'єднання №9 м. Хмельницький

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Виконавчого комітету Хмельницької міської ради: Управління комунального майна Хмельницької міської ради

про визнання недійсним договору оренди майна від 06.02.2015р.; зобов'язання звільнити нежитлові приміщення

ВСТАНОВИВ :

Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради (надалі - позивач) звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (т.1, а.с2-8) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач 1), виконавчого комітету Хмельницької міської ради (відповідач 2), навчально-виховного комплексу №9 м. Хмельницького (відповідач 3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача виконавчого комітету Хмельницької міської ради - управління комунального майна Хмельницької міської ради (третя особа), в якій просить визнати недійсним договір оренди майна від 06.02.2015 р., укладеного між виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, від імені якого діє управління комунального майна Хмельницької міської ради, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та навчально-виховним комплексом №9 м. Хмельницького та зобов'язати ФОП ОСОБА_2 звільнити шляхом передачі по акту приймання-передачі нежитлові приміщення, які розташовані по АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому, загальною площею 148,4 та 29,1 кв.м., балансоутримувачу - навчально-виховному комплексу №9 м. Хмельницького.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2017 року (т.2, а.с.95-101) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що відповідно до вимог ст. 63 Закону України "Про освіту", приміщення школи, що знаходиться на балансі навчально-виховного комплексу №9 м.Хмельницького, не підлягає використанню не за призначенням, тобто не для навчального і наукового процесу, відтак спірний договір визнається судом недійсним із застосуванням наслідків недійсності.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою (т.2, а.с.108-109) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2017 року у даній справі скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Скаржник зокрема зазначає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи, судом було допущено порушення норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В підтвердження викладеного посилається, зокрема, на те, що об'єкти освіти включають в сукупності такі складові елементи матеріально-технічної бази навчальних закладів системи освіти як будівлі, споруди, землю, комунікації, тобто цілісні майнові комплекси, та їх структурні підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом освіти. При цьому наголошує, що нежитлові приміщення, які є об'єктом спірного договору оренди є лише складовими частинами об'єкту освіти, а не самим об'єктом освіти. Відтак, скаржник вважає помилковим застосування судом вимог ч.5 ст. 63 Закону України Про освіту .

Крім того, апелянт вказує, що орендовані нежитлові приміщення не використовуються та не потребують використання для навчальних цілей і не створюють проблем з організацією навчального процесу, оскільки як до окремо стоячої будівлі, так і до частини приміщення що знаходиться в навчальному корпусі, є окремі входи та заїзди автомобільного транспорту. В матеріалах справи відсутні докази про те, що передані в оренду нежитлові приміщення до цього не були вільними і використовувались у освітній діяльності, а передача ї в оренду погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються та працюють у навчальному закладі.

Апелянт не погоджується із застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСан ПіН 5.5.2.008-01), так як даний нормативний акт не пройшов державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Крім того, апелянт, обгрунтовуючи необхідність скасування судового рішення, посилається на практику Європейського суду з прав людини в частині оцінки правомірності втручання держави в гарантоване ст..1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права мирного володіння (п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України від 20.01.2012 р.). Вказує, що орендує приміщення з 2001 року і протягом усього періоду оренди державні органи не вчиняли жодних дій чи процедур, тому ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу і помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/185/17 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є. (т.2,а.с.106).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 16 серпня 2017 року на 10.00 год. (т.2,а.с. 107).

У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницька місцева прокуратура (т.2, а.с.127-130) заперечує вимоги апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що положення Закону України Про освіту , Про загальну середню освіту , а також Положення про загальноосвітній заклад навчальний заклад, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №778, не містять поняття цілісний майновий комплекс та складова частина комплексу . Відтак, доводи апелянта в цій частині не грунтуються на приписах законодавства про освіту.

Необгрунтованим позивач вважає посилання апелянта на необхідність застосування ч.2 ст.8 постанови Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010, якою регламентується надання платних послуг закладами системи освіти, оскільки нормативним актом вищої юридичної сили, а саме ч.5 ст.63 Закону України Про освіту виключається використання орендованого приміщення з метою, не пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу також звертає увагу на те, що матеріалами справи доводяться обставини використання спірних приміщень не за призначенням.

В судовому засіданні прокурор заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2017 - без змін.

Водночас представники відповідачів та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення поштових відправлень, правом надання відзиву не скористались.

Прокурор у справі не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представників вищевказаних сторін.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, міститься апеляційна скарга відповідача 1, в якій викладена його позиція, в правовому полі статей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників відповідачів та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, навчально-виховний комплекс №9 м. Хмельницького відповідно до п. 1.2 статуту, затвердженого наказом начальника управління освіти Хмельницької міської ради №226 від 11.07.2013 р. та зареєстрованого 22.07.2013 р. за №16731050005002523 (далі - статут), створений Хмельницькою міською радою на комунальній формі власності відповідно до п. 6 рішення 17-ої сесії Хмельницької міської ради №3 від 27.06.2012 р., шляхом реорганізації навчально-виховного об'єднання №9 м. Хмельницького і зміни найменування на навчально-виховний комплекс №9 м. Хмельницького. НВК №9 є правонаступником всіх майнових і немайнових прав і зобов'язань НВО №9 м. Хмельницького.

Відповідно до наданого в матеріали справи рішення Хмельницької міської ради № 51 від 16.09.2001р. загальноосвітню школу №9 та дошкільний заклад №1 було реорганізовано в навчально-виховне об'єднання №9.

Згідно з п. 1.1 статуту навчально-виховний комплекс №9 м. Хмельницького (навчальний заклад) у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", іншими законодавчими актами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Положенням про загальноосвітній навчальний заклад та цим статутом.

Відповідно до наданого в матеріали рішення Хмельницької міської ради №51 від 16.09.2001р. загальноосвітню школу №9 та дошкільний заклад №1 було реорганізовано в навчально-виховне об'єднання №9.

Відповідно до п. 1.4 статуту юридична адреса навчального закладу - м. Хмельницький, АДРЕСА_1.

Згідно з п. 1.5 статуту головною метою навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі (п. 8.1 договору).

Пунктом 8.2 статуту передбачено, що майно, закріплене за комунальним навчальним закладом, належить йому на правах оперативного управління та не може бути вилученим у нього, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

До джерел фінансування навчального закладу, з-поміж іншого, належать доходи від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання (п. 8.5 статуту).

Відповідно до п. 8.9 статуту навчальний заклад має право здавати приміщення в оренду, які не використовуються в навчально-виховному процесі або в позаурочний час (актовий, спортивний зали тощо).

Навчальному закладу за рішенням Хмельницької міської ради №1149 від 2.12.2000 р. виділена земельна ділянка площею 2,9584 га (п. 8.10 статуту).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (№20013719 від 04.04.2014 р.) на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради "Про надання земельних ділянок у користування юридичним і фізичним особам" №1146 від 28.12.2000 р. земельна ділянка площею 2,9584 га, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1, зареєстрована на праві постійного користування за власником - територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, правокористувач - навчально-виховний комплекс №9 м. Хмельницького; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з 06.07.2001 р. і відповідно до інформації, зазначеної у Реєстрі, видом діяльності є виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (витяг з ЄДРЮО, ФОП і та ГФ від 22.02.2017 р. №1002223808).

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відповідно до рішень виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 08.02.2001 р. №79, від 12.07.2001 р. №537 вирішено дозволити передати в оренду строком на три роки приміщення теплиці площею 148 м.кв. по АДРЕСА_1 під столярну майстерню та приміщення площею 8 м.кв. по АДРЕСА_1 під пункт по прийому замовлень на виготовлення столярних виробів відповідно.

Рішеннями виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 28.07.2005р. №491, від 28.12.2006р. №1028 було дозволено управлінню комунального майна передати в оренду ФОП ОСОБА_2 приміщення по АДРЕСА_1 площею148,4 м.кв.під столярну майстерню та 29.1 кв.м. - під пункт прийому замовлень

07.03.2007 р. було складено акти приймання-передачі нежитлових приміщень навчально-виховного об'єднання №9 площею 148,4 кв.м. та 29,1 кв.м., які розташовані на території та знаходяться на балансі НВО №9 можуть бути передані у тимчасове користування приватному підприємцю ОСОБА_2, згідно з рішенням міськвиконкому №1028 від 28.12.2006 р. Акти містять підписи уповноважений осіб про передачу приміщень та їх прийняття.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 25.12.2014 р. №940 "Про продовження строку оренди приміщень міської комунальної власності" фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 площею 148,4 кв.м. під столярну майстерню та 29,1 кв.м. під пункт прийому замовлень продовжено строк оренди приміщень міської комунальної власності строком на два роки і одинадцять місяців. Вирішено управлінню комунального майна, яке діє від імені виконавчого комітету Хмельницької міської ради, та балансоутримувачам продовжити договори оренди вказаних приміщень відповідно до чинного законодавства; орендарям відповідно до чинного законодавства продовжити договори на оренду.

06.02.2015 р. між виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (орендодавець), від імені якого діє управління комунального майна Хмельницької міської ради, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) і навчально-виховним об'єднанням №9 (отримувач коштів, балансоутримувач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького (далі - договір), згідно з яким орендодавець, балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - нежитлове приміщення площею 148,4 кв.м., яке знаходиться в окремо розташованій одноповерховій будівлі на території навчально-виховного закладу, та нежитлове приміщення площею 29,1 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі навчально-виховного закладу, розміщені за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1 (надалі - майно), які перебувають на балансі навчально-виховного об'єднання № 9, вартість яких встановлена за результатами проведення незалежної оцінки (експертним шляхом) і становить відповідно до звіту про оцінку 209506,00 грн. (за приміщення площею 148,4 кв.м.) та 61624,00 грн. (за приміщення площею 29,1 кв.м.) станом на "31" грудня 2014 року. Майно передається в оренду під столярну майстерню - приміщення площею 148,4 кв.м. та під пункт прийому замовлень - приміщення площею 29,1 кв.м. строком на два роки і одинадцять місяців з "06" лютого 2015 р. по "06" січня 2018 р. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору у разі припинення, розірвання, відмови від договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.4 договору).

Згідно з п. 5.1 договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору, виконуючи заходи щодо дотримання спокою, безпечних і нешкідливих умов проживання мешканців (перебування інших осіб) поруч з приміщенням, переданим в оренду; згідно з п. 5.5 - забезпечувати орендодавцю, балансоутримувачу (отримувачу коштів), депутатській комісії з питань приватизації та використання майна територіальної громади міста доступ на об'єкт оренди з метою перевірки його стану і відповідності напрямам використання за цільовим призначенням, визначеним цим договором, та дотримання інших умов договору; згідно з п. 5.10 - у разі припинення, розірвання або відмови орендодавця від договору в 5 - денний термін повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу (отримувачу коштів) збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Орендар має право, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (п. 6.1 договору).

За приписами п. п. 7.1 - 7.3 договору орендодавець зобов'язаний: не перешкоджати орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору; контролювати наявність, стан, напрями використання майна, переданого в оренду за цим договором; балансоутримувач зобов'язаний: контролювати наявність, стан, напрями використання майна, переданого в оренду за цим договором, шляхом обстеження один раз на три місяці орендованого майна зі складанням акта обстеження.

Орендодавець, балансоутримувач, отримувач коштів мають право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду за цим договором (п. 8.1 договору).

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток.

Згідно з доданим до договору висновком про вартість об'єкта оцінки, затвердженого наказом управління комунального майна Хмельницької міської ради від 06.02.2015 р. №16, ринкова вартість нежитлових приміщень, що знаходяться на балансі НВО №9, розташовані за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1 без урахування ПДВ становить: приміщення площею 29,1 кв.м. - 61624,00 грн., приміщення площею 148,4 кв.м. - 209506,00 грн. станом на 31.12.2014 р.

При цьому визначення виконавчого комітету Хмельницької міської ради органом, що здійснює управління комунальним майном в межах наданих йому повноважень, та затвердження повноваження виконавчих органів Хмельницької міської ради та комунальних підприємств, установ, організацій щодо управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького, здійснено рішенням Хмельницької міської ради від 30.10.2013 р. №11 "Про впорядкування управління об'єктами комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького" (п. 1 рішення).

Пунктом 2 зазначеного вище рішення надано повноваження орендодавця виконавчому комітету Хмельницької міської ради щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

Крім того, відповідно до п. п. 7, 8 цього рішення затверджено Положення про передачу в оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького та типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького.

Управління комунального майна Хмельницької міської ради в особі начальника або особи, яка виконує його повноваження, уповноважено від імені виконавчого комітету Хмельницької міської ради укладати та підписувати договори оренди цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та договори оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького. Уповноважено управління комунального майна Хмельницької міської ради вести переддоговірну та претензійно-позовну роботу щодо виконання умов зазначених договорів оренди (п. 10 рішення).

У матеріали справи надано технічні паспорти на приміщення по АДРЕСА_1, видані орендарю - ОСОБА_2 та НВК №9, а також копії угод та договорів від 04.04.2007 р., 10.03.2009 р., 10.04.2013 р., 24.04.2014 р., 04.01.2016 р., укладених між Хмельницький ВПУ №4 та ФОП ОСОБА_2 про надання Хмельницькому ВПУ №4 робочих місць для проходження учнями ВПУ виробничого навчання.

Згідно з інформацією, що міститься в листі НВК №9 від 09.11.2016 р. №180, НВК №9 та ФОП ОСОБА_2 не проводять спільної навчально-виховної діяльності.

Вважаючи, що спірний договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького, від 06.02.2015 р. укладено з порушенням законодавства про освіту, зокрема, ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. №63, оскільки орендовані приміщення використовуються для підприємницької діяльності, а не освітньої, прокурор в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним спірний договір оренди та зобов'язати ФОП ОСОБА_2 звільнити шляхом передачі по акту приймання-передачі орендовані нежитлові приміщення балансоутримувачу.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання недійсним спірного договору оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсним договору оренди, у зв'язку із суперечністю вимогам закону, оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду для використання за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом, а також про зобов'язання орендаря звільнити та повернути позивачу зазначене житлове приміщення.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 вказаного кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язане з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Аналіз вищевказаних норм матеріального права свідчить про те, що законодавством прямо передбачено заборону передачі в оренду об'єктів освіти не для цілей навчально-виховного процесу, причому об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Невикористання певного приміщення навчальним закладом безпосередньо у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності не свідчить про неприналежність цього приміщення до об'єкту освіти (правова позиція, викладена у постанові ВГСУ від 29.03.2017 р. у справі №922/2429/16).

Таким чином, спростовуються доводи сторін про те, що приміщення, передані в оренду за спірним договором, є не об'єктом освіти, а окремою складовою частиною матеріально-технічної бази об'єкту освіти, яка може передаватися в оренду з іншою, ніж навчально-виховна, метою.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі щодо безпідставності застосування судом першої інстанції положень статті 63 Закону України Про освіту у зв язку з тим, що орендовані нежитлові приміщення є лише складовими частинами об єкту освіти, а не самим об єктом освіти як цілісним майновим комплексом. Зокрема, колегія суддів зауважує, що положеннями Закону України Про освіту , Про загальну середню освіту , а також Положенням про загальноосвітній заклад навчальний заклад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №778, не передбачено поняття цілісний майновий комплекс та складова частина комплексу .

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Вказане зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.

Як убачається з матеріалів справи, балансоутримувачем орендованих за спірним договором приміщень є НВК №9 м. Хмельницького. Головною метою навчального закладу згідно з п. 1.5 статуту НВК м. Хмельницького є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Відповідно до умов договору майно (нежитлове приміщення площею 148,4 кв.м., яке знаходиться в окремо розташованій одноповерховій будівлі на території навчально-виховного закладу, та нежитлове приміщення площею 29,1 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі навчально-виховного закладу) передано в оренду ФОП ОСОБА_2 під столярну майстерню та під пункт прийому замовлень.

Оскільки приміщення, які передані в оренду, з врахуванням вищенаведених положень законодавства відносяться до об'єктів освіти, то вони можуть передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що нежитлові приміщення, які були надані в оренду відповідачу 1 згідно спірного договору, належать до об'єктів освіти, а тому не підлягають наданню в оренду для здійснення підприємницької діяльності.

При цьому колегія суддів враховує, що невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним передачі такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України № 922/1805/15 від 20.04.2016 року, № 922/5066/15 від 21.03.2016 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що діяльність орендаря не пов'язана з навчально-виховним процесом та не передбачає мету надання освітніх послуг.

Зокрема, наявний в матеріалах справи договір оренди від 06.02.2015 р. не передбачає положень щодо надання учням НВК №9 м. Хмельницького освітніх послуг в орендованих приміщеннях.

Крім того, орендовані приміщення використовуються ФОП ОСОБА_2 під столярну майстерню та пункт приймання замовлень. Відповідно до витягу з ЄДРЮО, ФОП та ГФ від 22.02.2017 р. №1002223808 видами діяльності відповідача - ФОП ОСОБА_2 є виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів. За інформацією НВК №9 м. Хмельницького, наданою у листі від 09.11.2016 р. №180, НВК №9 м. Хмельницького та ФОП ОСОБА_2 не проводять спільної навчально-виховної діяльності.

Підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_2 не є освітньою діяльністю, складовою навчально-виховного процесу НВК №9 м. Хмельницького.

Зважаючи на те, що Закон України „Про освіту", який прийнятий вищим представницьким органом державної влади та має вищу юридичну силу відповідно до інших нормативно-правових актів, містить чітку вказівку щодо випадків, коли об'єкт освіти може бути зданий в оренду, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо обов язковості застосування положень ч.2 п.8 Постанови КМУ від 27.08.2010р. №796 „Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності .

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо невідповідності рішення суду першої інстанції висновкам Європейського суду з прав людини у справі № п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України від 20.01.2012 р, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини, на яке посилається апелянт, надано оцінку обставинам, відмінним від обставин у справі № 924/185/17, а саме розглядається порушення права власності на майно, набутого законним шляхом. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування у даних правовідносинах висновків рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України від 20.01.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи визнання спірного договору недійсним, позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_2 звільнити та повернути орендованих приміщень шляхом підписання акта приймання-передачі підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, а також не навів обставин, які не були з'ясовані судом.

Судом першої інстанції при вирішенні спору у повній мірі встановлено наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків та зазначив про це у судовому рішенні.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 ,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 від 10.06.17р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2017 року у справі №924/185/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/185/17 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.