Ухвала

від 16.08.2017 по справі 757/17766/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

16 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Висоцької В.С., Карпенко С.О.,

Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Авалон про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди , за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва

від 11 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року,

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Авалон (далі - ТОВ ТК Авалон ), посилаючись на те, що відповідно до умов контракту від 5 квітня 2013 року, укладеного між нею та ТОВ ТК Авалон , позивач була прийнята на роботу на посаду генерального директора ТОВ ТК Авалон , строком на один рік з 5 квітня 2013 року до 5 квітня 2014 року. Наказом від 3 травня 2013 року затверджено штатний розпис, відповідно до якого посадовий оклад генерального директора, який обіймала позивач, складає 13 461, 23 грн. Наказом від 3 лютого 2014 року позивача звільнено з посади за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України на підставі її заяви про звільнення від 21 січня 2014 року, яку подала в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті праці. Вказувала, що неодноразово зверталася до відповідача з усними вимогами про сплату заборгованості по заробітній платі, однак отримувала невмотивовані відмови.

Ураховуючи наведене, просила стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 36 833,48 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 237 644,37 грн та моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня

2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва

від 21 грудня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ ТК Авалон на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 36 833,48 грн та виплати на правову допомогу в розмірі 2 436 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ ТК Авалон на користь держави судовий збір у розмірі 368,83 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині середнього заробітку за один місяць в сумі 13 481,23 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, у цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому не перевіряються судом касаційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга

підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із пропуску позивачем, встановлено ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду з вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. З відповідною заявою про поновлення строку до суду позивача не зверталась.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 5 квітня 2013 року між ОСОБА_3 та

ТОВ Торгова компанія Авалон було укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_3 була прийнята на посаду генерального директора

ТОВ ТК Авалон . Строк дії контракту складає один рік з 5 квітня

2013 року до 5 квітня 2014 року.

Наказом від 3 травня 2013 року затверджено штатний розпис, відповідно до якого посадовий оклад генерального директора складає

13 461, 23 грн.

Наказом від 3 лютого 2014 року ОСОБА_3 звільнено з посади за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України.

Станом на день звільнення у підприємства перед працівником існує заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 36 883,48 грн, із яких: за грудень 2013 року 13 481,23 грн; за січень 2014 року -

20 706 грн; за лютий 2014 року - 2 696,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Мотивуючи рішення, суд посилався на те, що позивачем пропущено, встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду за захистом трудових прав, так як вона працевлаштувалась з 4 лютого

2014 року, а до суду звернулася лише 22 травня 2015 року, тобто минуло більш ніж один рік три місяці після звільнення.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року

№4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. 117 , 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого

2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку .

У п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України на вказане уваги не звернув, у повній мірі не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, та не врахував, що закон пов'язує початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку саме з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум, а не з моменту працевлаштування звільненого працівника.

Слів відмітити, що посилання суду на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові №6-116цс15 від 24 червня 2015 року є помилковим, оскільки містить різні фактичні обставини справи у порівнянні зі справою, яка переглядається.

Так, у наведеній постанові судами при розгляді справи встановлено, що остаточний розрахунок із позивачем був проведений в січні 2013 року, а звернулась остання до суду із позовом лише у квітні 2014 року, що свідчить про пропуск встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строкузвернення до суду .

Разом із тим, у справі, яка переглядається судом установлено, що повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено, а заборгованість стягнута судовим рішенням, ухваленим у даній справі.

Викладене свідчить про передчасне постановлення апеляційним судом ухвали про залишення рішення суду першої інстанції без змін в оскаржуваній частині.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.Є. Червинська Судді:В.С. Висоцька С.О. Карпенко О.М. Ситнік О.В. Ступак