Рішення

від 17.08.2017 по справі 569/4799/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/4799/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретарі Корнійчук В.М., Прокопчук Л.М.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідача ОСОБА_7,

відповідача ОСОБА_8,

представника відповідача ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до Рівненської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 про визнання недійсним та скасування рішення та зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 до ОСОБА_10, Рівненської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_10 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Рівненської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення Рівненської міської ради №4470 від 25 вересня 2014 року про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки за адресою: вул. Некрасова, 12/5, м. Рівне, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09 квітня 2014 року, індексний номер 20221623 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 квітня 2016 року, індексний номер 202222158. Земельна ділянка була передана їй у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зокрема квартири АДРЕСА_1.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 є її сусідами, з якими були добросусідські стосунки, зокрема і на час приватизації нею земельної ділянки. Свого часу вона пішла на певні поступки для зручного використання ними своєї частини земельної ділянки, а відповідачі з свого боку обіцяли дотриматись під час приватизації установлених десятиріччями правил користування. Проте, в подальшому відповідачі встановили бетонну огорожу, загородивши нею заїзд до належної їй земельної ділянки з обох боків, так як стало їй відомо саме в таких межах відповідачами було приватизовано земельну ділянку.

Відповідачі набули право власності на земельну ділянку по вул. Некрасова в м. Рівне 10 листопада 2014 року. Разом з тим, з часу забудови будинку №12 по вул. Некрасова в м. Рівне встановився порядок користування земельною ділянкою за цією ж адресою, а саме: частина земельної ділянки, яка передана Рівненською міською радою у власність ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 слугувала заїздом до інших квартир будинку. Всупереч встановленому порядку користування Рівненська міська рада передала у власність відповідачів земельну ділянку без погодження меж з нею та з іншими сусідами, чим унеможливила проїзд та прохід до квартири АДРЕСА_2.

Внаслідок оформлення права власності відповідачів на земельну ділянку саме в таких межах порушено її права, вона не має можливості в повному обсязі використовувати належну їй земельну ділянку за призначенням. Відсутня можливість заїзду не лише для автомобільного транспорту, так і для власних потреб, ремонту, будівництва. Доступ до її земельної ділянки можливий лише через вузьку стежку двору іншої квартири. Відсутність заїзду до належного їй житла суперечить санітарним, пожежним та нормам ДБН. Окрім того, пунктом а частини 3 статті 83 Земельного України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

За таких обставин, Рівненською міською радою порушено вимоги діючого законодавства під час прийняття рішення №4470 від 25 вересня 2014 року.

22 грудня 2016 року відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_10, Рівненської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення, який ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року об'єднано в одне провадження із первісним позовом.

В зустрічній позовній заяві відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 просять визнати недійсним та скасувати рішення Рівненської міської ради №3701 від 03 лютого 2014 року про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність ОСОБА_10 земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 за кадастровим номером 5610100000:01:041:0399.

Зустрічну позовну заяву мотивують тим, що вони з 10 листопада 2014 року є власниками на праві спільної сумісної власності земельної ділянки, що виділена їм для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3. Квартира АДРЕСА_4 належить їм на праві спільної сумісної власності з 20 лютого 2006 року згідно наказу № 72 Управління ЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради. Починаючи з 1997 року і до моменту приватизації вони вільно та відкрито користувалися належною їм на даний час земельною ділянкою та частиною земельної ділянки, яка після приватизації належить ОСОБА_10

З 2013 року вони дізналися, що власником квартири АДРЕСА_5 стала ОСОБА_10, яка пізніше здійснила приватизацію земельної ділянки. Права та інтереси якої щодо приватизації земельної ділянки та визначення меж земельної ділянки, яка планувалася до приватизації, представляв - ОСОБА_1 Дане пов'язане з тим, що ОСОБА_10 ніколи не проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. В свою чергу ОСОБА_1 є сином постійної мешканки кв. №5 - ОСОБА_12

Відтак, ОСОБА_1 під час розробки проекту землеустрою просив піти йому на поступки, а саме не заперечувати проти приватизації ним земельної ділянки в частині відступлення від його стіни в розмірі 3 м, а не 1 м, як того вимагають норми ДБН. Тому з метою уникнення конфліктів та для підтримання добросусідських відносин, вони змушені були погодитися та чекали від нього документів на погодження фактичних меж.

Приватизацію земельної ділянки ОСОБА_10 здійснила за рішенням Рівненської міської ради від № 3701 від 03 лютого 2014 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 . Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 квітня 2014 року. Однак під час розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки позивачем не було погоджено з ними межі земельної ділянки. Відтак вона самостійно визначила межі та розмір земельної ділянки на власний розсуд, без будь-якого письмового погодження з фактичними землекористувачами. Відтак позивач допустила порушення не тільки їхніх прав та інтересів, але й порушила права та інтереси землекористувачів суміжних земельних ділянок, що в свою чергу призвело до порушення існуючих санітарних, пожежних та норм ДБН.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з мотивів у ньому наведених та просили його задовольнити, щодо задоволення зустрічного позову заперечили.

Зокрема, представник позивача ОСОБА_1 вказав, що народився і проживав до 1991-1992 року за адресою: АДРЕСА_6, та з моменту народження і по даний час там зареєстровано місце його проживання. Також за вказаною адресою проживає його матір ОСОБА_12 В 90-х роках минулого століття в будинку №12 по вул. Некрасова в м. Рівне поселилися відповідачі ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 На час їх заселення на спірній земельній ділянці були залишки будівельних матеріалів, оскільки до цього там стояв будинок за №10, які відповідачі прибрали, землю розчистили. На той час на земельній ділянці, де стояв будинок №10 між ним там будинком №12 по вул. Некрасова в м. Рівне існував прохід. В подальшому відповідачі на спірній земельній ділянці поставили тимчасову решітку, щоб уникнути проходу сторонніх людей, на що він погодився. Однак з часом цю тимчасову загорожу відповідачі почали покращувати, цементувати, на земельній ділянці посадили городину, таким чином самовільно захопивши землю у міста.

До певного часу між ним та відповідачами були добросусідські відносини і вони планувати разом будуватися, покращувати спільний будинок, в зв'язку з чим йому стало відомо, що земля у відповідачів не приватизована. Він запропонував відповідачам приватизувати земельну ділянку, щоб в подальшому мати можливість здійснювати будівництво та почав першим розробляти земельно-технічну документацію задля чого звернувся в ПП Терра-ресурс і порадив це своїм сусідам. На початку приватизації він визначив межі земельної ділянки, які мав намір приватизувати, площею 280 м.кв., однак зважаючи на добросусідські відносини з відповідачами і на прохання ОСОБА_7 пішов їм на зустріч і відійшов вглиб від своєї підпірної стін в площі земельної ділянки, таким чином її площа зменшилася до 205 кв.м. Потім він з ОСОБА_7 тричі зустрічався в Управлінні Держземагенства у м. Рівному в кабінеті у начальника ОСОБА_13 і на місці усно погоджували земельні межі, не зважаючи на те, що відповідачі не були на той час землекористувачами спірної земельної ділянки. З приводу землі, яка розташована перед дверима його квартири, була домовленість із сусідами, що це буде земля для спільного користування. Після усного погодження меж земельних ділянок він перший приватизував земельну ділянку з дотриманням таких домовленостей, площа приватизованої ним земельної ділянки склала всього 171 кв.м. Два роки по тому йому стало відомо про порушення таких домовленостей, а саме земельна ділянка відповідачами була приватизована відразу під його вікнами, в більшому розмірі задля комерційних цілей. Оскаржуваним рішенням Рівненської міської ради порушуються його права, оскільки він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися своєю земельною ділянкою, з жодної зі сторін будинку не має можливості під'їхати до його частини землі, а у встановленні земельного сервітуту йому відповідачами відмовлено, що змусило його звернутися у суд. Окрім того, відсутній також і прохід до його квартири, оскільки зі всіх сторін знаходяться приватизовані земельні ділянки, а з тієї сторони де пропонує ОСОБА_8 проходити стоять дерев'яні туалети, якими користуються мешканці будинку, зокрема на вільному проході стоїть туалет, яким користується його матір ОСОБА_12 і ще один туалет, яким користуються мешканці іншого будинку, ці будівлі не зареєстровані, але вони і не самовільні збудовані. На запитання відповідачів представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що по спірній земельній ділянці раніше пролягав прохід між будинками №10 і №12 по вул. Некрасова в м. Рівне, однак прохід до його квартири був неможливий, так як там знаходилися тимчасові споруди. Він завжди проходив зі сторони вул. Некрасова, 12 в м. Рівне по приватизованій ділянці ОСОБА_14, але думав, що цей прохід між двома будинками відповідачі залишать для загального користування. Крім нього, прохід перекритий також і для інших мешканців будинку, зокрема мешканці кв. №2 ОСОБА_15

Представник позивача ОСОБА_2 вказала, що підтримує пояснення ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що оскаржуване рішення Рівненської міської ради є протиправним та незаконним, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, оскільки винесене з порушенням норм чинного законодавства. Так, при затвердженні проекту землеустрою та передачі безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки відповідачам не враховано, що особи які звернулися із заявою про приватизацію земельної ділянки не надали протокол погодження меж із всіма суміжними землекористувачами, зокрема межі не були погоджені із суміжним землекористувачем - позивачем ОСОБА_10, яка на момент погодження проекту землеустрою вже була власником земельної ділянки, та взагалі такий протокол був відсутній. Також, документація має містити прохід та проїзд до земельної ділянки, однак до земельної ділянки позивача немає ні проходу, ні проїзду, що підтверджується висновком спеціаліста, висновком Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та вбачається з картографічних матеріалів. Інші докази, які подані відповідачами, не є належними доказами, а будь-яких належних доказів відповідачами подано не було. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити, оскільки на момент набуття права власності на земельну ділянку позивачем відповідачі не були суміжними землекористувачами, відповідно з ними не потрібно було погоджувати межі земельної ділянки.

Представники Рівненської міської ради щодо задоволення первісного та зустрічного позову заперечили. Вказали, що для оформлення права власності щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_17 було подано до Рівненської міської ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність на вул. Некрасова, 12. За результатами розгляду даної заяви рішенням Рівненської міської ради від 31 січня 2014 року № 3681 надано вищезазначеним громадянам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 285 кв.м на вул. Некрасова, 12 з числа земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради безоплатно у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Пунктом 2 даного рішення Рівненською міською радою зазначено, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки провести згідно з вимогами чинного законодавства.

В свою чергу, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_11, у відповідності до статті 26 Закону України "Про землеустрій» , укладено договір на виконання землевпорядних робіт з розробниками документації, вимоги яких визначенні статтею 26 цього Закону. Згідно довідки з державної статистичної звітності (форми 6-зем) про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від червня місяця 2013 року № 02-1083, виданої управлінням Держземагенства у м. Рівному на адресу Директора ПП «Терра-Ресурс» , земельна ділянка, площею 0,0285 га, в м. Рівне на вул. Некрасова, 12, обліковується за даними кадастру за землями запасу Рівненської міської ради.

Поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 285 кв.м ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_11, на вул. Некрасова, 12 з числа земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради безоплатно у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд погоджений відповідно до вимог земельного законодавства, що свідчить про наявність висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виданого управлінням Держземагенства у м. Рівному від 24 квітня 2014 року № 03-476, висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність виданого управлінням містобудуванням та архітектури від 08 квітня 2014 року №01-11/512. Дані висновки чинні, ніким не оскаржені.

Надалі рішенням Рівненської міської ради від 25 вересня 2014 року затверджено погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою та передано безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку по вул. Некрасова, 12 ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_11 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказане рішення прийнято в межах наданих Рівненській міській раді повноважень та у відповідності до чинного законодавства. Відсутність належного проходу, проїзду до земельної ділянки позивача не є підставою для скасування рішення Рівненської міської ради, а є підставою для вирішення питання про сервітутне обтяження іншої земельної ділянки, окрім того в генеральному плані міста на земельній ділянці відповідачів прохід відсутній. Позивачем не вказано в чому саме полягає порушення прав Рівненською міською радою по відношенню до позивача та не наведено конкретну порушену норму матеріального права, при здійснені Рівненською міською радою своїх повноважень. З аналогічних мотивів просили відмовити і в зустрічному позові.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов - задовольнити. Пояснила, що в кінці 1997 року її сім'я заселилася в службову квартиру АДРЕСА_7. В 1998 році вони отримали ордер на заселення. На той час на спірній земельній ділянці стояв на половину знесений двоповерховий будинок №10, де ще і було мешканцями будинку влаштовано сміттєзвалище. В зв'язку з чим вона звернулася в ЖЕК із проханням допомогти розчистити дану земельну ділянку, на що їй було відмовлено в допомозі, однак надано дозвіл розчистити її за власний кошт. Проходу і проїзду до квартири АДРЕСА_8 там ніколи не було, оскільки на земельній ділянці стояли сараї, які перешкоджали такому проходу, і був лише прохід між двома будинками до будинку №10, який не пролягав до квартири №5. Окрім того, на момент розчищення земельної ділянки, вона вже з трьох сторін була визначена межами інших земельних ділянок, з однієї сторони межа між знесеним будинком №10 і будинком №8, з іншої - межі земельної ділянки позивача, які були визначені розташованими на той час сараями. Після розчищення спірної земельної ділянки вони в червні 1998 року звернулися по питанню надання дозволу на добудову до квартири санвузла і кухні, який був отриманий і в липні 1998 року Державна архітектурно-будівельна інспекція затвердила розроблений проект на добудову до квартири №3. Після отримання дозволу вони розпочали будівельні роботи і постійно продовжували терміни будівництва. В 2001 році вона звернулася в ЖКП із проханням надати дозвіл загородити спірну ділянку, що було погоджено та дозволено встановити забір із металевої сітки. В 2004 році ними приватизовано квартиру №3, таким чином стали і належними землекористувачами своєї земельної ділянки. В подальшому обома сторонами був розпочатий процес приватизації земельних ділянок біля будинку №12 по вул. Некрасова в м. Рівне. Дійсно ОСОБА_1 першим розпочав цей процес, однак на момент погодження ними меж він ще не був власником земельної ділянки, оскільки при виготовленні документів вони йшли паралельно, хто на день раніше, хто на день пізніше отримував відповідні документи. ОСОБА_1 першим визначив межі своєї власної земельної ділянки, захопивши при цьому частину їхньої землі, а вони вже приватизували свою земельну ділянку по визначеним ним межам.

Відповідач ОСОБА_8 просив відмовити в задоволенні позову, а зустрічний позов задовольнити. Пояснив, що підставами первісного позову є те, що з позивачем не були погоджені межі як із суміжним землевласником, однак в матеріалах справи міститься протокол обстеження і погодження меж земельної ділянки, яка планується до надання у спільну сумісну власність відповідачам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в м. Рівному на АДРЕСА_9 від 11 червня 2013 року, який долучався до проекту землеустрою щодо безоплатної передачі земельної ділянки у власність відповідачам, де із суміжними землекористувачами, якими були на той час ОСОБА_18 та ОСОБА_19, погоджені межі земельної ділянки. Позивач же став землевласником земельної ділянки лише у 2014 році, відтак межі погоджувати з ним станом на 2013 рік потреби не було. ОСОБА_20 про прийняття межових знаків пояснив, що позивач сам визначав конфігурацію своєї земельної ділянки та встановив її межі, межовий знак встановлюється один раз, а тому при приватизації їхньої земельної ділянки погодження меж зі сторони позивача не вимагалося, оскільки межі їхньої земельної ділянки були визначені з дотриманням меж земельної ділянки позивача, в їхню технічну документацію додавався межовий знак позивача, в укладенні додаткового акта про прийняття межових не було необхідності, оскільки вони вже були визначені позивачем. Також вказав, що позивачем не вказано які саме його права порушені. Позивач вказує, що через їхню земельну ділянку протягом багатьох років існував проїзд і прохід до його земельної ділянки, однак власником квартири позивач став лише в 2011 році, а власником земельної ділянки - в 2014 році. Окрім того, представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що ніколи не проходив і не проїздив через земельну ділянку відповідачів до квартири №5, а заходив з іншої сторони. Та як вбачається з наявних картографічних матеріалів - такого проходу і проїзду не могло бути, так як там знаходилися господарські будівлі. З наданого позивачем висновку спеціаліста слідує, що є прохід до квартир №5, поза межами земельної ділянки відповідачів, однак цей прохід не відповідає нормам ДБН, при цьому єдиною перешкодою такого проходу є туалет, який використовується виключно ОСОБА_12 - мешканкою квартири №5, і є самовільним будівництвом, яке позивач не бажає зносити. Без врахування будівлі туалету прохід буде становити 1,7 м, що відповідає нормам ДБН. Крім того, з довідки форми №6-зем від червня 2013 року слідує, що земельна ділянка, яка планувалася до відведення у власність відповідачів, обліковується землями запасу Рівненської міської ради, дана земельна ділянка відноситься до земель житлової забудови комунальної власності, і не є землею загального користування.

Представник відповідача ОСОБА_21 просив відмовити в задоволенні позову, а зустрічний позов задовольнити. В судовому засіданні пояснив, що відповідачі переїхали в квартиру АДРЕСА_10 в 1997 році. Після переїзду з дозволу ЖЕК вони розчистили земельну ділянку від будівельних відходів знесеного будинку №10 і використовували її під город. В подальшому отримали дозвіл на добудову до власної квартири і на частині земельної ділянки влаштували фундамент. Спірна земельна ділянка до знесення будинку №10 по вул. Некрасова в м. Рівне була територією даного будинку і використовувалася для його обслуговування, а територією будинку №12 ніколи не була, там був прохід лише до будинку №10. Окрім того вказав, що позивач ніколи не була і не є мешканкою квартири АДРЕСА_11, з яких підстав квартира переписана на неї не відомо, вона жодного відношення до квартири немає. ОСОБА_12, яка постійно там проживає, взагалі не знає, що не є власником квартири.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що за адресою: АДРЕСА_12 проживає з 1975 року і являється власником даної квартири та земельної ділянки призначеної для її обслуговування. На момент її заселення по сусідству з будинком №12 був розташований будинок №10 і між цими будинками існував прохід. В 1993 році будинок №10 разом із господарськими будівлями, які були віднесені до нього, були знесені. Після знесення будинку №10 та господарських будівель з'явилася можливість проходу з вул. Некрасова до її квартири, цим проходом вона користувалася протягом 10 років. В 1995-1998 роках в будинок №12 по вул. Некрасова в м. Рівне заселилися відповідачі та встановили огорожу на спірній земельній ділянці, чим перешкодили їй проходити до своєї квартири, такої можливості вона не має і по даний час, до своєї квартири дістається через земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_14 Також вказала, що на момент її заселення біля будинку №12 вже був встановлений дерев'яний туалет, яким вона користується по даний час.

Свідок ОСОБА_22, яка являється сусідом відповідачів, в судовому засіданні показала, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1985 року. Над дорогою біля будинку №12 стояв будинок №10, який знесли в кінці 80-х на початку 90-х років минулого століття. Після знесення будинку через деякий час, приблизно в 1992-1993 роках збули знесені і господарській будівлі, які відносилися до будинку №10. Через декілька років після знесення будинку №10 та господарських будівель в будинок №12 заселилися відповідачі. Вони розчистили і прибрали спірну земельну ділянку, оскільки після знесення будівель на тому місці було сміттєзвалище, та почали користуватися цією земельною ділянкою, користуються нею і поданий час. На вказаній земельній ділянці ніколи дороги, проходу і проїзду до будинку №12 не було, там знаходився прохід до будинку №10. Проходу і проїзду до будинку №12 там ніколи і не могло бути через те, що на спірній земельній ділянці були розташовані господарські споруди, а потім знаходилося сміттєзвалище, що перешкоджало такому проходу. В квартирі №5 будинку №12 завжди проживала ОСОБА_12, її матір та син, який на даний час помер. До квартири ОСОБА_12 завжди був прохід з лівої сторони будинку, а з не з правої, де проживають відповідачі. ОСОБА_12 ніколи не проходила через земельну ділянку відповідачів та не могла цього зробити при бажанні, оскільки на цій земельній ділянці стояли сараї, а потім було сміттєзвалище і прохід та проїзд був неможливим.

Свідок ОСОБА_23, який являється сусідом відповідачів, в судовому засіданні показав, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1995 року, в будинку, який знаходиться навпроти будинку №12. Відповідачі в будинок №12 заселилися в 1996-1997 році. На спірній земельній ділянці у 1995 році було сміттєзвалище, а до того був розташований будинок №10. Через цю земельну ділянку проїзд та прохід до будинку №12, окрім квартири відповідачів, ніколи не проходив і не проходить по даний час. До інших трьох квартир будинку №12 прохід здійснюється через провулок Некрасова. З часу поселення відповідачі отримавши дозвіл обгородили спірну земельну ділянку забором та розчистили її. В квартирі АДРЕСА_13 завжди проживала ОСОБА_12 та її син ОСОБА_24. Чисто технічно по спірній земельній ділянці до будинку №12, окрім квартири відповідачів, пройти було неможливо, оскільки там були розташовані сараї, які стояли глухою стіною. До квартири №5 є двохметровий прохід вздовж забору будинку №8а, де стоїть туалет, якими користуються мешканці квартири №5.

Свідок ОСОБА_25, яка являється сусідом відповідачів, в судовому засіданні показала, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1981 року та знає всіх мешканців вулиці. З моменту її поселення через спірну земельну ділянку відповідачів був невеликий прохід між будинками №10 і №12, однак в двір будинку №12 пройти можливості не було, оскільки там стояв інший будинок. Будинок №10 був знесений після 1990 року, однак і після його знесення прохід і проїзд через спірну земельну ділянку в двір будинку №12 був неможливим, оскільки там стояв сарай, а потім було сміттєзвалище. Після поселення відповідачі розібрали сміттєзвалище, завезли землю. Як їй відомо в квартирі №5 проживала баба ОСОБА_1 та проживає його матір - ОСОБА_12, а він там ніколи не проживав. До квартири №5 завжди був прохід з провулку Некрасова, а з вулиці Некрасова прохід був відсутній. Після знесення будинку та господарських будівель ОСОБА_12 до своєї квартири з вулиці Некрасова ніколи не проходила.

Свідок ОСОБА_26, яка являється сусідом відповідачів, в судовому засіданні показала, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1961 року і знає всіх мешканців будинку №12. До вказаного будинку прохід був завжди в об'їзд будинку з провулку Некрасова. Через спірну земельну ділянку ніколи проходу і проїзду до квартир будинку №12 не було, оскільки там був розташований будинок №10 і знаходилися сараї. Після знесення будинку №10 та сараїв через спірну земельну ділянку також ніхто не ходив. ОСОБА_12, її матір, син ОСОБА_24 та сім'я ОСОБА_15 зажди ходили в обхід будинку через земельну ділянку ОСОБА_14

Заслухавши представників позивача, відповідачів, представників відповідачів, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом по вул. Некрасова в м. Рівне розташований будинок №12, в якому знаходяться житлові приміщення, а саме квартири під №1, №2, №3 і №5.

Власником квартири №5 на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2011 року є позивач ОСОБА_10, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Рівненське міське бюро технічної інвентаризації №30527260 від 06 липня 2011 року.

Рішенням Рівненської міської ради №3701 від 03 лютого 2014 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатну у власність земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 безоплатно у власність ОСОБА_10 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі договору купівлі-продажу квартири від 3 червня 2011 року ОСОБА_10 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 171 кв.м на вул. Некрасова, 12 (кадастровий номер земельної ділянки - 5610100000:01:041:0399) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельну ділянку передано за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради.

Державна реєстрація права власності позивача на земельну ділянку проведена 09 квітня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09 квітня 2014 року, індексний номер 20221623 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 квітня 2014 року, індексний номер 20222158.

Власниками квартири №3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 лютого 2006 року, виданого згідно з наказом Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 20 лютого 2006 року №72 є відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11

Рішенням Рівненської міської ради №4470 від 25 вересня 2014 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатну у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 лютого 2006 року, виданого згідно з наказом Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 20 лютого 2006 року №72 передано ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 285 кв.м на вул. Некрасова, 12 (кадастровий номер земельної ділянки - 5610100000:01:041:0414) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельну ділянку передано за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради.

Державна реєстрація права власності відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 на земельну ділянку проведена 10 листопада 2014 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №79966695 від 09 лютого 2017 року.

Звертаючись до суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення Рівненської міської ради №4470 від 25 вересня 2014 року ОСОБА_10 однією з підстав свого позову вказала, що із нею як із суміжним землевласником не було погоджено межі земельної ділянки, яка планувалася відведенню у спільну сумісну власність відповідачам.

Аналогічну підставу для скасування рішення Рівненської міської ради № 3701 від 03 лютого 2014 року визначили і відповідачі в зустрічній позовній заяві, оскільки з ними як із суміжними фактичними землекористувачами позивач не погодила межі земельної ділянки, яка планувалася для відведення їй у власність.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля , її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і здійснюється на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в ОСОБА_6 визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ч.1 ст.81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були надані їм раніше у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як встановлено судом в 2013 році позивач ОСОБА_10 та відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 розпочали процес приватизації земельних ділянок необхідних для будівництва і обслуговування їхніх квартир, господарських будівель і споруд.

Для оформлення права спільної сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_17 було подано до Рівненської міської ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність на вул. Некрасова, 12.

За результатами розгляду даної заяви рішенням Рівненської міської ради від 31 січня 2014 року № 3681 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул. Некрасова,12 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 лютого 2006 року, виданого згідно з наказом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради від 20 лютого 2006 року № 72, надано ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 285 кв.м на вул. Некрасова, 12 з числа земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради безоплатно у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В подальшому ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_11 укладено договір на виконання землевпорядних робіт з розробником документації ПП Терра-ресурс .

Згідно довідки з державної статистичної звітності (форми 6-зем) про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від червня місяця 2013 року № 02-1083, виданої управлінням Держземагенства у м. Рівному на адресу Директора ПП «Терра-Ресурс» , земельна ділянка, площею 0,0285 га, в м. Рівне, на АДРЕСА_14, що планується до відведення у спільну сумісну власність ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), обліковується землями запасу Рівненської міської ради. Дана земельна ділянка відноситься до земель житлової забудови (одна та двоповерхова забудова) комунальної власності.

Відповідно до протоколу обстеження і погодження меж земельної ділянки, яка планується до надання у спільну сумісну власність ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01) в м. Рівному на АДРЕСА_9 сертифікованим інженером-землевпорядником ПП „Терра-ресурс» , в присутності суміжних землевласників та власників земельної ділянки ОСОБА_11, ОСОБА_16 та ОСОБА_7, обстежено на місцевості і погоджено межі земельної ділянки, яка планується до надання їм у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01) площею 0,0265 га в м. Рівному на АДРЕСА_14. При обстеженні та погодженні меж земельної ділянки ніяких претензій з боку суміжних землекористувачів не заявлено. Даний протокол підписано інженером-землевпорядником ПП Терра-ресурс ОСОБА_27, начальником управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_28, землевласниками - ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та суміжними землевласниками - ОСОБА_18 і ОСОБА_19

Жодних доказів про наявність інших власників (користувачів) суміжних земельних ділянок станом на момент погодження меж земельної ділянки відповідачами позивачем подано не було і судом їх не здобуто.

Відповідно до висновку Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність від 08 квітня 2014 року №01-11/512 на №22-03/14 від 02 квітня 2014 року Управління містобудування та архітектури погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка) (02.01) (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).

Згідно висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 24 квітня 2014 року №03-476 Управління Держземагенства у м. Рівному розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 285 кв.м безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради в м. Рівному на вул. Некрасова,12, погодило даний проект.

Таким чином, поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 285 кв.м ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_11, на вул. Некрасова, 12 з числа земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради безоплатно у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд погоджений відповідно до вимог земельного законодавства, що свідчить про наявність вищенаведених висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Така ж норма вказана і в ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в ОСОБА_6" про те, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_13 і ОСОБА_13 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пункт "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України гарантує право кожному громадянину на одержання земельної ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Нормами ст. 118 Земельного кодексу України чітко затверджений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_13 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_29 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно ч.8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

В свою чергу, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій статті 186-1 Земельного кодексу України, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо підведення земельної ділянки.

Органи, зазначені в частинах першій - третій статті 186-1 Земельного кодексу України, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно ч.9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

При цьому, як вбачається із змісту статті 118 Земельного кодексу України, розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також його експертиза мають на меті визначення меж земельної ділянки в натурі, а також з'ясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання земельної ділянки громадянину.

З'ясування таких обставин є обов'язком органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що передує прийняттю рішення про надання громадянам безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Як встановлено матеріалами справи, в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, присутні позитивні висновки (погодження) передбачені ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також протоколом обстеження і погодження меж земельної ділянки від 11 червня 2013 року погоджено межі суміжних землекористувачів.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що на момент виготовлення відповідачами ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність та передання його на погодження відповідних органів ОСОБА_10 не була власником суміжної земельної ділянки, а право власності на земельну ділянку набула лише 09 квітня 2014 року, вже після того, як Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради надало висновок про погодження проекту землеустрою, необхідності в погодженні з нею меж як із суміжним землевласником не було, оскільки вона таким на той час не являлася.

З аналогічних підстав не було необхідності і у позивача ОСОБА_10 при виготовленні проекту землеустрою погоджувати межі із відповідачами ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_11, оскільки вони на той момент суміжними землевласниками не являлися, а доводи відповідачів про те, що вони були суміжними землекористувачами, так як фактично користувалися спірною земельною ділянкою, на увагу не заслуговують, оскільки суперечать ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України відповідно до якої право користування земельною ділянкою набувається, зокрема, за рішенням органів місцевого самоврядування. Жодного рішення органу місцевого самоврядування про набуття права користування відповідачами на суміжну земельну ділянку із земельною ділянкою ОСОБА_10 ними суду подано не було.

Посилання позивача на те, що всупереч встановленому порядку користування Рівненська міська рада передала у власність відповідачів спірну земельну ділянку, чим унеможливила проїзд та прохід до квартири АДРЕСА_2 на увагу не заслуговують, оскільки як встановлено в судовому засіданні жодного проходу та проїзду через земельну ділянку, яка передана Рівненською міською радою у власність відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_11, зі сторони квартири №3 до квартири АДРЕСА_8 ніколи не було, і таким проходом та проїздом як ОСОБА_10, так і інші мешканці квартири №5, ніколи не користувалися. Прохід до квартири АДРЕСА_8 пролягав з провулку Некрасова. Дані факти встановлені на підставі показань свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_26, відповіді на колективне звернення Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради від 02 вересня 2016 року та на підставі картографічних матеріалів прилеглої території до житлового будинку по вул. Некрасова, 12 в м. Рівне, які знаходяться в матеріалах справи та були досліджені в судовому засіданні за участі спеціаліста ОСОБА_30 Спірний заїзд являється заїздом лише до господарства відповідачів, не відноситься до земель загального користування населеного пункту, не являється громадським заїздом. Ніяких об'єктивних документальних відомостей того, що спірний заїзд призначений для використання не тільки відповідачами, а й іншими суміжними власниками земельних ділянок, позивачем не надано.

Показання свідка ОСОБА_12 суд до уваги не приймає, оскільки вони не узгоджуються і прямо суперечать зібраним по справі доказам. Крім того, свідок ОСОБА_12 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 і є заінтересованою стороною, що дає суду підстави сумніватися в наданих нею показаннях. Показання інших допитаних в справі свідків узгоджуються між собою та з іншими доказами, не викликають сумніву, є послідовними та вважаються судом достовірними доказами, тому суд прийняв їх до уваги.

ОСОБА_20 доводів позивача про те, що земельна ділянка відповідачів належить до земель загального користування населених пунктів, які не можуть передаватись у приватну власність суд зауважує, що відповідно до довідки з державної статистичної звітності (форми 6-зем) про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від червня місяця 2013 року № 02-1083, виданої управлінням Держземагенства у м. Рівному, дана земельна ділянка обліковувалась землями запасу Рівненської міської ради та відносилась до земель житлової забудови (одна та двоповерхова забудова) комунальної власності, та, як вказано вище, на ній не було розташовано жодних проїздів.

Окрім того, позивачем ОСОБА_10 в позовній заяві не вказано які і яким чином порушуються її права встановлені ст. 90 Земельного кодексу України рішенням Рівненської міської ради №4470 від 25 вересня 2014 року про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 відповідачам, зважаючи на той факт, що позивач ОСОБА_10 ніколи не проживала і не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, земельною ділянкою по вул. Некрасова, 12/5 в м. Рівне не користується, а єдина мешканка, користувач квартири №5 ОСОБА_12, якій не відомо, що квартира їй на праві власності не належить, користується проходом до квартири зі сторони провулку Некрасова в м. Рівне.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Рівненської міської ради №3701 від 03 лютого 2014 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатну у власність земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 та рішення Рівненської міської ради №4470 від 25 вересня 2014 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 прийняті Рівненською міською радою в межах повноважень, у відповідності до положень чинного законодавства і вони не порушують права позивача ОСОБА_10 та права відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_7 М,Г. та ОСОБА_11, відтак в задоволенні первісного та зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 10, 11, 60, 80, 88, 209, 212-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_10 до Рівненської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 про визнання недійсним та скасування рішення та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 до ОСОБА_10, Рівненської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд в Апеляційний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 21 серпня 2017 року.

Суддя О.О. Першко