Ухвала

від 18.10.2017 по справі 569/4799/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Рівненської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Рівненської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення, відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі в частині відмови в задоволенні первісного позову, ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом не враховано, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 набули право власності на земельну ділянку по вул. Некрасова в м. Рівне лише 10 листопада 2014 року, а з часу забудови будинку №12 по вул. Некрасова в м. Рівне встановлювався інший порядок користування вказаною земельною ділянкою, а саме частина земельної ділянки, яка передана Рівненською міською радою у власність відповідачів слугувала заїздом до інших квартир будинку.

Судом залишено поза увагою, що право власності відповідачів оформлено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки Рівненська міська рада передала у власність відповідачів спірну земельну ділянку без погодження з нею та з іншими сусідами меж, чим унеможливила проїзд та прохід до квартири АДРЕСА_1.

Зазначає, що судом не досліджено висновок судової земельно-технічної експертизи від 26 січня 2017 року, яким вставлено, що можливість проїзду до її земельної ділянки відсутній, а єдиний пішохідний прохід до такої земельної ділянки можливий з існуючого проїзду між суміжними приватними ділянками, однак ширина проходу в місці розташування вбиральні не відповідає вимогам державних будівельних норм.

Просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог за первісним позовом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідачі вказують, що рішення суду законне та обґрунтоване, просять залишити його без змін.

В частині вимог, яким в задоволенні зустрічного позову відмовлено, рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24 жовтня 2008 року апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на момент виготовлення відповідачами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність та передання його на погодження відповідних органів, ОСОБА_5 не була власником суміжної земельної ділянки, а тому необхідності в погодженні з нею меж як із суміжним землевласником не було. Суд також виходив з того, що жодного проходу та проїзду через земельну ділянку відповідачів, зі сторони квартири №3 до квартири АДРЕСА_2 в. м. Рівне ніколи не було, і таким проходом та проїздом як позивач, так і інші мешканці квартири №5, ніколи не користувалися. Прохід до квартири №5 пролягав з провулку Некрасова.

З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтями 116, 118 Земельного Кодексу України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Частиною 1 ст.126 ЗК України встановлено, що право власності на земельні ділянки посвідчуються державним актом.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів про невідповідність рішення Рівненської міської ради №4470 від 25 травня 2014 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатну у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 діючими нормам законодавства в матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що право власності відповідачів оформлено з порушенням чинного законодавства, оскільки Рівненська міська рада передала у власність відповідачів земельну ділянку без погодження меж з нею та з іншими сусідами, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність відповідачів, зроблено відповідно до вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України , що підтверджується Протоколом обстеження і погодження меж земельної ділянки, яка планується до надання у спільну сумісну власність від 11 червня 2013 року (а.с. 82), Висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (безоплатно у спільну сумісну власність) виданим Управлінням містобудування та архітектури Рівненської міської ради Рівненської області №01-11/512 від 08 квітня 2014 року (а.с. 81), Висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виданим Управлінням Дерржземагенства у м. Рівному Рівненської області № 03-476 від 24 квітня 2014 року (а.с. 47-48), вказаний проект затверджений рішенням Рівненської міської рад № 4470 від 25 вересня 2014 року (а.с. 84).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент виготовлення відповідачами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність та передання його на погодження відповідних органів ОСОБА_5 , не була власником суміжної земельної ділянки, а право власності на земельну ділянку набула лише 09 квітня 2014 року, вже після того, як Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради надало висновок про погодження проекту землеустрою, необхідності в погодженні з нею меж як із суміжним землевласником не було, оскільки вона таким на той час не являлася.

Крім того, згідно ст. 55 Закону України Про землеустрій , встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками, встановленого зразка, крім того межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Отже, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Погодження меж земельною ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

Таким чином, підписання акту погодження меж самостійного значення не має, тому не призводить до зміни або припинення права на земельну ділянку.

За таких обставин, підстав для визнання недійсним рішення Рівненської міської ради №4470 від 25 травня 2014 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатну у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул. Некрасова, 12 з підстав відсутності погодження меж позивачем немає, оскільки розмір спірної земельної ділянки вказаний у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий ОСОБА_5 відповідає планово-картографічним матеріалам.

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те судом не враховано висновок судової земельно-технічної експертизи від 26 січня 2017 року, яким вставлено, що можливість проїзду до її земельної ділянки відсутній.

Так з відповіді Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради № 01-20/1168 від 02 вересня 2016 року вбачається, що на підставі картографічних матеріалів прилеглої території до житлового будинку по вул. Некрасова, 12 в м. Рівне, а саме топогеодезичної карти міста М1:500 та публічної кадастрової карти України, що технічна можливість проїзду до квартири №5 наявна між земельними ділянками за кадастровими номерами 5610100000:01:041:0322, 5610100000:01:041:0503, 5610100000:01:041:0321, 5610100000:01:041:0188, а дані які підтверджують існування проїзду через земельну ділянку відповідачів або прилеглу територію зі сторони квартири № 3 до квартири АДРЕСА_3 - відсутні (а.с. 96).

Також з Висновку експертного дослідження №170116/1_С судової земельно-технічної експертизи від 26 січня 2017 року, вбачається, що до земельної ділянки позивача наявний пішохідний прохід з існуючого проїзду в проміжку між приватними ділянками № 5610100000:01:041:0188 та №5610100000:01:041:0321 (а.с. 161, 166, 167). Висновок експерта про те, що ширина проходу в місці розташування вбиральні не відповідає вимогам державних будівельних норм, не свідчить про те, що позивач позбавлений можливості проходу до своєї земельної ділянки.

Будь-яких доказів того, що спірний заїзд призначений для використання не тільки відповідачами, а й іншими суміжними власниками земельних ділянок, позивачем не надано.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до міської ради із заявою про виділення саме їй спірних частин земельної ділянки, яка була передана відповідачам у власність, чи доказів звернення його до суду із позовними вимогами про визнання права власності чи права користування на вказані частини спірної земельної ділянки.

Колегія суддів приходить до висновку, що спір між сторонами фактично зводиться до встановлення порядку користування частинами земельної ділянки, яка належить відповідачам, з метою встановлення для позивача права проїзду та проходу до своєї земельної ділянки, тобто до встановлення земельного сервітуту. Даний висновок суду підтверджується також листом Управління Держгеокадастру у м. Рівному Рівненської області № КО-94/0-92/6-16 від 26 жовтня 2016 року (а.с. 101, 132).

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий:

Судді: