Постанова

від 16.08.2017 по справі 821/837/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/837/17 11 год. 00 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Васильєвій В.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом багатогалузевого підприємства "Фауна" до Геніченської районної державної адміністрації про скасування розпоряджень та рішення,

встановив:

Багатогалузеве підприємство "Фауна" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач, Генічеська РДА), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

скасувати розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 177 "Про розробку детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве";

скасувати розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 184 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве".

Зазначені рішення стосуються двух земельних ділянок, які виділяються під дачну забудову та знаходяться в межах прибережної захисної смуги визначеної Земельним Кодексом України та Водним Кодексом України (детальне викопіювання а.с. 176).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дані розпорядження не відповідають вимогам чинного законодавства, що регулює використання земель уздовж морів, державним санітарним та будівельним нормам, а саме, ст. 60, 62, 122 Земельного кодексу, ст. 88, 90 Водного кодексу, ст. 4, 6, 8, 15 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", п. 3.2 Державних санітарних норм, ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки порушують права громадян, підприємств, установ та організацій з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя та захисту природного середовища.

Зазначає, що території, вказані в даних розпорядженнях, межують з територією приватного підприємства "Фауна", а також входять в прибережну захисну смугу, в межах якої, згідно ст. 60 ЗК та ст. 88 ВК передбачено обмеження господарської діяльності, зокрема, і щодо будівництва індивідуальних дачних об'єктів.

На звернення позивача від 10.05.2017 № 15 та від 26.05.2017 Генічеська РДА листом від 13.05.2017 № 02/21-302/871 повідомила, що на дану територію розроблено проект землеустрою, яким передбачено встановлення прибережної захисної смуги шириною 100 м.

Позивач вважає, що Генічеська РДА не наділена повноваженнями змінювати встановлений Законом розмір прибережної захисної смуги, який становить 2 км від урізу води.

Враховуючи зазначене, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що Рішенням від 22.05.2009 № 478 Генічеської районної ради затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області. Оскільки проект розроблений державним підприємством "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут" в період з 2006 по 2009 року, то застосовуються норми ст. 60 ЗКУ, які діяли на момент розроблення технічної документації, де зазначено, що межі прибережних захисних смуг встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

А тому, відповідач вважає, що на підставі проекту землеустрою можна встановлювати розмір прибережної захисної смуги в 100 м.

Оскаржуване розпорядження від 12.04.2017 № 184 затверджує розроблений детальний план частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве площею 2 га для індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженням від 12.04.2017 № 177 передбачено розробку детального плану частини території площею 6 га для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями з урахуванням вимог містобудівної документації.

Стверджує, що оскаржувані розпорядження прийняті Генічеською РДА на підставі, в межах наданих їй повноважень та у спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

Також в судовому засіданні представник відповідача зазначила про відсутність права у позивача на звернення до суду щодо скасування розпоряджень Генічеської РДА, так як останні не зачіпають їх права та законні інтереси, тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.

Рішенням від 22.05.2009 № 478 Генічеської районної ради затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області.

Проект розроблений державним підприємством "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут" в період з 2006 по 2009 року.

Згідно пояснювальної записки проект землеустрою розроблений на підставі розпорядження Херсонської облдержадміністрації від 27.09.2006 № 953 та у відповідності з вимогами Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою КМУ від 08.05.1996 № 486 (далі - Порядок № 486), Водного та Земельного кодексів, Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004 № 1094 (а.с. 138).

За результатами дослідження зазначених нормативно-правових актів, чинних на момент розроблення проекту землеустрою, судом встановлено наступне.

Згідно з положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно вимог ч. 2 Порядку № 486 водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.

Частиною 11 зазначеного Порядку встановлено, що водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 88 ВК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Статтями 89, 90 ВК України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Згідно пп. "б" ч. 1, ч. 2 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до пункту "ґ" ч. 3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені приписи законодавства, суд критично відноситься до твердження відповідача щодо відсутності на момент розроблення проекту землеустрою норми в Земельному Кодексі про встановлення межі прибережної захисної смуги в розмірі 2 км, адже дослідження інших діючих того періоду законодавчих актів, на які, зокрема, містяться посилання в самому проекті землеустрою (а.с. 138-140), свідчить про затвердження законодавцем вимоги, щодо дотримання розміру прибережної захисної смуги в 2 км. Відсутність визначення розміру цієї смуги в ЗК України не звільняє відповідача від дотримання норм інших законодавчих актів.

Висновок суду з даного питання відповідає правовій позиції Верховного суду України від 12.11.2014 у справі № 6-179цс14, в якій суд зазначає, що при наданні в користування земельних ділянок навколо водних об'єктів, у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг.

Крім того, суд вважає, що законодавець зобов'язує користувача чи власника земель, що знаходяться в прибережній захисній смузі враховувати зазначені обмеження як при відсутності землевпорядної документації так і при її розробці. Проектно - технічна документація може бути розроблена тільки з урахуванням визначеної законодавством межі та розміру прибережної захисної смуги і жодні обґрунтування щодо її зменшення не можуть бути прийнятними, крім випадків визначених в Земельному та Водному Кодексах України.

Посилання відповідача на відсутність такої заборони в ЗК України (станом на 2006 рік) не може бути враховано, оскільки розміри прибережної захисної смуги на момент розробки та затвердження технічної документації вже були встановлені Водним Кодексом України.

При цьому слід виходити не тільки з частини третьої статті 60 ЗК України (діючої на момент розробки технічної документації), а з положень встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку № 486.

Враховуючи те, що вказаними імперативними нормами встановлено вимогу, що прибережна захисна смуга уздовж моря виділяється шириною не менше двох кілометрів від урізу води, при встановленні меж прибережної захисної смуги згідно з проектом землеустрою, ширина такої прибережної смуги в будь-якому випадку не повинна бути меншою, ніж встановлено законодавством.

Щодо права звернення позивача до суду, то суд критично відноситься до посилання представника відповідача, що оскаржуваними розпорядженнями не порушуються права та інтереси позивача, з огляду на наступне.

В ч. 1 ст. 6 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З адміністративного позову вбачається, що частина території площею 6 га, яка підлягає розподілу для індивідуального дачного будівництва межує з багатогалузевим підприємством "Фауна".

Крім того, порушення вимог Земельного, Водного законодавства може потягти за собою екологічні втрати та негативно вплинути на загальний екологічний стан прибережної захисної смуги, чим створити небезпеку не тільки для оздоровчого закладу "Фауна" чи підприємств суміжних з територіями, але й створює небезпеку щодо санітарного та епідемічного благополуччя всього регіону та держави, може привести до невідновлюваних втрат навколишнього середовища та природніх ресурсів.

В Рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України" суд вказав, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами.

Тобто, суд приходить до висновку, що ключовою метою звернення позивача до суду є не посягання (порушення) на чужі права та інтереси, а саме є намагання забезпечити дотримання суб'єктом владних повноважень (Генічеською РДА) вимог чинного законодавства у тій сфері регулювання, яка може вплинути як на права позивача так і суспільства в цілому.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представник відповідача свою позицію обґрунтовувала посилаючись на Постанову Верховного суду України від 24.12.2014 у справі № 6-206цс14, яку просила врахувати судом при винесенні рішення у справі.

В цій постанові суд зазначає, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку.

На думку відповідача, оскільки при прийнятті оскаржуваних рішень у Генічеської РДА був в наявності затверджений проект землеустрою, то він може не дотримуватися зазначених вимог.

Вивчивши зазначену постанову суд не погоджується з таким тлумаченням відповідача.

В даному випадку, зазначена позиція ВСУ не лише спростовує твердження відповідача, а навпаки підтверджує позицію суду у цій справі, оскільки наявність проекту землеустрою не лише не звільняє проектанта та/або землекористувача від дотримання вимог законодавства щодо встановлених меж, а навпаки, зобов'язує його суворо дотримуватися розмірів, встановлених Законом як при проектуванні так і за його відсутності.

Суд вважає, що проект землеустрою, розроблений з порушенням вимог щодо розміру прибережної захисної смуги, не може бути затверджений компетентним органом, а затверджений - не надає права на порушення земельного та водного законодавства при використанні таких земель та є нікчемним.

Тому, існування не скасованого рішення від 22.05.2009 № 478 Генічеської районної ради, яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області, - не є достатнім обґрунтуванням відповідача правомірності прийнятих розпоряджень як підстави для відмови в позові.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Генічеською районною державною адміністрацією допущено порушення вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги багатогалузевого підприємства "Фауна" підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161-163 КАС України, суд,

постановив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 177 "Про розробку детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве";

Скасувати розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 184 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве".

Стягнути з Геніченської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 04060045) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь багатогалузевого підприємства "Фауна" (код ЄДРПОУ 22743782) витрати зі сплати судового збору у сумі 3200 (три тисячі двісті) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 серпня 2017 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 6.2.