Постанова

від 15.08.2017 по справі 917/223/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа № 917/223/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі судового засідання Кладько А.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №2606/01-14/02-19 від 17.07.2017;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 09.08.2017.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Леомі-Оригінал", м. Горішні Плавні Полтавської області (вх.№2366 П/2-8)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 у справі № 917/223/17

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Леомі-Оригінал", м. Горішні Плавні Полтавської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Мале колективне підприємство «Екогаз» , м. Кременечук Полтавської області

про стягнення 56164,06 грн.-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року позивач - Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Леомі-Оригінал" 56164,06 грн. збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 у справі № 917/223/17 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача 56164,06 грн. збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 у справі № 917/223/17 скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарський суд першої інстанції залишив поза увагою фактично з'ясовані обставини, що на момент звернення відповідача із заявою та пакетом документів для видачі відповідного дозволу Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, яким проводилась видача дозволів, перебувала у стані ліквідації, що, на думку скаржника, свідчить про відсутність його вини у спірному правопорушенні та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками. Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що з урахуванням встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України трирічної позовної давності , збитки можуть бути нараховано у межах цього строку у період з 31.01.2014 по 30.01.2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.08.2017 року.

У наданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу (вх. ел. пошти №1333 від 09.08.2017, вх. №8516 від 15.08.2017) позивач заперечує повністю вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 законним та прийнятим за умов повного дотримання норм матеріального та процесуального права. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - МКП «Екогаз» в судове засідання свого представника не направила, про причини нез'явлення суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги статті 27 Господарського процесуального кодексу України покладено також і на третіх осіб.

Незважаючи на те, що 3-я особа у дане судове засідання не з'явилась, а судом виконані процесуальні вимоги щодо належного повідомлення сторони про час та дату розгляду справи, колегія суддів вважає, що неявка 3-ої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, в межах вимог, передбачених ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною екологічною інспекцією у Полтавській області протягом 14.09.-02.10.2015 було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ Фірма «Леомі-оригінал» , за результатом якої складено акт № 178/01-01-14 (а.с.11-29), який підписаний директором відповідача без зауважень (а.с.11-23).

В акті зазначено про встановлення позивачем під час перевірки наступних обставин.

В технологічних процесах відповідача експлуатується наступне обладнання, яке є джерелом утворення забруднюючих речовин:

1. Теплогенераторна - котел «ОСОБА_1 50 кВт» (2 шт.);

2. Дільниця виготовлення поліетиленових пакетів - машини для виробництва пакетів з поліетиленової плівки №№ 1 -6;

3. Дільниця флексографічного друку - машина для флексодруку 6-ти кольорова з центральним барабаном (1 шт.) та машина для флексодруку 2-х кольорова ярусного типу (1 шт.);

4. Дільниця екструзії - плівкові машини №№1-6;

5. Компресорна - компресор CompAir Hidrovan V22 та компресор CompAir.

Під час перевірки відповідачем надано, зокрема, державну статистичну звітність «Звіт про виробництво промислової продукції» за формою 1-П за серпень-грудень 2013 року та січень 2014 року, державну статистичну звітність за формою 2-ТП (повітря) за 2013-2014 роки та Інформацію щодо часу роботи стаціонарних джерел ТОВ Фірма «Леомі-оригінал» за період з 22.08.2013 по 30.11.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013, 01.01.2014 по 08.01.2014. (а.с.26).

Проведеною перевіркою встановлено, що відповідач має дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5310200000-127 від 09.01.2014р. терміном дії до 09.01.2019 та попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №5310200000-46 від 21.08.2008, термін дії якого до 21.08.2013 р., у зв'язку з чим в період з 22.08.2013 по 08.01.2014 року ним здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Зважаючи на наведені порушення, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 82/02-08 від 23.05.2016 щодо відшкодування заподіяних внаслідок цього порушення державі збитків на суму 216902,52 грн. , яку розраховано на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінпріроди України від 10.12.2008 р. № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. за № 48/16064 (а.с.143-150).

24.06.2016 ТОВ Фірма «Леомі-оригінал» звернулось до позивача з листом (а.с. 168) з проханням переглянути розрахунок суми збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що заподіяні відповідачем в період з 22.08.2013 по 08.01.2014, посилаючись на некоректне зазначення в таблиці розрахунку суми збитків для джерел викидів забруднюючих речовин часу роботи стаціонарних джерел викидів та допущеної МКП Екогаз механічної помилки в таблиці 8.2. Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та їх параметри під час виконання робіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин. (а.с. 31)

У зв'язку з цим, на підставі п. 2.1., 2.7, 2.7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р., позивач провів розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, заподіяного державі стаціонарним джерелом ТОВ Фірма «Леомі-оригінал» , за адресою Полтавська область м. Горішні Плавні, вул. Строни, 1, з 22.08.2013 по 08.01.2014р., який визначив у розмірі 56164 грн. 06 коп. (а.с.31).

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 150/02-08 від 15.12.2016 щодо відшкодування заподіяних державі внаслідок зазначеного правопорушення збитків у розмірі 56164 грн. 06 коп. (а.с.151-159).

Оскільки відповідач вказану суму збитків не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів

Згідно п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011, остання входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 № 1347/20085 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення, Державна екологічна інспекція у Полтавській області (далі -Держекоінспекція) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства про охорону атмосферного повітря.

В пункті «й» ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , п. 6.17 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 № 1347/20085, зазначено, що Держекоіспекція може виступати позивачем або відповідачем в судах.

Отже, виходячи з наведених положень чинного законодавства, Державна екологічної інспекції у Полтавській області є належним позивачем у даній справі.

Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно зі ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Загальні підстави цивільної відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно з цією статтею майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи з цієї норми, підставою для стягнення шкоди є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільного правопорушення, який включає: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

При цьому вина правопорушника презюмується.

Враховуючи зазначену норму та положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, позивач повинен довести протиправність поведінки заподіювача, наявність шкоди (її розмір), безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою в заявленому розмірі, а відповідач-відсутність своєї вини в заподіянні шкоди.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 N 464, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 15.01.2009 3a N 18/16034 (діючого на час проведення перевірки), акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єкт господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавств у сфері охорони навколишнього природоохоронного середовища та його дотримання.

Як зазначено вище, актом перевірки № 178/01-01-14 (а.с.11-29), який підписаний директором відповідача без зауважень (а.с.11-23) зафіксовано здійснення відповідачем у період з 22.08.2013 р. по 08.01.2014 року викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Зазначена обставина випливає з того, що у відповідача наявний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5310200000-46 від 21.08.2008, термін дії якого до 21.08.2013 (а.с.133), а також дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5310200000-127 від 09.01.2014р. терміном дії до 09.01.2019 (а.с.132), в той час як докази наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 22.08.2013 по 08.01.2014 року відсутні.

Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання відповідним органом державної влади.

У відповідності до ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог передбачених дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Таким чином, здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у період з 22.08.2013 р. по 08.01.2014 р. без відповідного дозволу є порушенням ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» .

Відповідно до п. 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р., (далі - Методика) наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Пунктом 2.7, 2.7.1 Методики передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

У відповідності до п. 3.11 Методики, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Розділом 4 Методики регламентовано розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач мав дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5310200000-46 від 21.08.2008, термін дії якого до 21.08.2013р. (а.с.133).

Також, відповідач має дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5310200000-127 від 09.01.2014р. терміном дії до 09.01.2019р. (а.с.132).

Доказів наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 22.08.2013 по 08.01.2014 року відповідачем до суду не надано, а тому, в період з 22.08.2013 по 08.01.2014 відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин у спірний період проведено позивачем у відповідності до вимог вказаної Методики.

Отже, з вищенаведених обставин справи, які підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів, вбачається наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні ним порушення наведених норм чинного законодавства у вигляді викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря у період з 22.08.2013 р. по 08.01.2014 р. за відсутності відповідного дозволу, наявність прямого причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяними державі збитками у розмірі, який правомірно розрахований відповідно до чинної у спірний період Методики.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів відсутності його вини у заподіянні збитків.

Позивач також наголошував на тому, що він був позбавлений можливості вчасно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, яким проводилась видача дозволів, виконувало свої повноваження тільки до 17.05.2013, тобто на момент звернення відповідача із заявою та пакетом документів, дозвільний орган перебував у стані ліквідації.

З урахуванням наведених доводів, колегія суддів зазначає, що згідно чинного законодавства України, існує відповідний перелік нормативної документації, на підставі якої видається дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме:

1.Закон України "Про охорону атмосферного повітря".

2.Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

3.Постанова КМУ від 13.03.02 № 302 "Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи".

4.Наказ Мінприроди України від 10.02.1995 р. № 7 "Про затвердження інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві".

5.Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 рік "108 "Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців".

На момент виникнення спірних правовідносин, отримання дозволів на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами було врегульоване Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 (далі Порядок).

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини протягом визначеного в дозволі терміну. (п. 2 Порядку)

У відповідності до п. 3 Порядку, дозвіл видається безоплатно територіальними органами Мінприроди за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на термін не менш як п'ять років.

Суб'єкт господарювання для отримання дозволу подає до територіального органу Мінприроди та установи державної санітарно-епідеміологічної служби у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Установа державної санітарно-епідеміологічної служби розглядає заяву та документи на отримання дозволу протягом 30 календарних днів з дати надходження документів та у разі відсутності зауважень готує висновок щодо видачі дозволу, який надається суб'єкту господарювання. (п. 5, п. 6 Порядку)

Відповідно до п. 8 Порядку, територіальний орган Мінприроди протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.

Матеріалами справи підтверджується, що дозвіл ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал" на викиди забруднюючих речовин діяв до 22.08.2013 року, отже, з огляду на встановлені Положенням терміни, відповідач мав звернутись до територіального органу Мінприроди із заявою та пакетом документів не пізніше 22.07.2013 року.

З метою перевірки доводів відповідача щодо строків звернення до дозвільного органу з приводу отримання дозволу, суд першої інстанції ухвалою від 25.05.2017 зобов'язав Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради надати відомості щодо дати звернення ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал" за наданням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у 2013 році, а також повідомити про результат такого звернення.

Листом від 29.05.2017 року, Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради повідомило суд про неможливість надання відомостей за 2013 рік у зв'язку із тим, що такі відомості зберігаються протягом одного року.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 25.05.2017 було задоволено клопотання ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал" та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору МКП «Екогаз» . В обґрунтування клопотання про залучення МКП «Екогаз» в якості третьої особи, відповідач зазначав, що МКП «Екогаз» здійснювало розробку та подачу документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до абз. 9 ч. 4 Порядку суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2013 року ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал" та МКП «Екогаз» було укладено договір №65, за умовами п. 1.1. якого, замовник (ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал") доручив, а виконавець (МКП «Екогаз» ) прийняв на себе зобов'язання з проведення інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин та оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів.

У відповідності до п. 8.3. договору, для подання документів в дозвільний центр замовник зобов'язаний надати виконавцю Доручення на право подання документів та отримання висновку від облСЄС, дозволу на викиди ЗР від імені виконавця. Доручення видається разом із пакетом підписаних документів. (а.с. 171-173)

Також, 05.07.2013 року ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал" та МКП «Екогаз» уклали договір за №138, відповідно до п.п. 1.1 якого, замовник (ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал") доручив, а виконавець (МКП «Екогаз» ) прийняв на себе виконання робіт по оформленню документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атомосфірне повітря стаціонарними джерелами викидів на теріторії ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал".

У відповідності до п. п. 3.1. договору, виконавець зобов'язався виконати роботи, зазначені у п. 1.1. на протязі 1,5 календарних місяців після надання звіту по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин. (а.с. 174-175)

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів зазначає, що у відповідності до пункту 5 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлено наступний перелік необхідних документів для отримання суб'єктом господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря:

- "Документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин" у письмовій формі (п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 302).

- "Звіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел".

- Висновок установи державної санітарно-епідеміологічної служби щодо видачі дозволу суб'єкту господарювання (п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 302).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №65 від 01.04.2013 МКП «Екогаз» було проведено інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал" та підготовлено документи, у яких обґрунтовувалось обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атомосфірне повітря стаціонарними джерелами викидів на теріторії ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал".

В матеріалах справи міститься Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин на території ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал", який підписано директором МКП «Екогаз» , а також перелік документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ТОВ "Фірма "Леомі-Оригінал", який складено 02.09.2013, а затверджений директором ТОВ Фірма «Леомі-оригінал» 16.09.2013 року. (а.с.66)

Виходячи зі змісту п.5, п. 6 Порядку, суб'єкт господарювання для отримання дозволу подає до територіального органу Мінприроди та установи державної санітарно-епідеміологічної служби у письмовій та в електронній формі документи, а установа державної санітарно-епідеміологічної служби розглядає заяву та документи на отримання дозволу протягом 30 календарних днів з дати їх надходження та готує висновок щодо видачі дозволу, який надається суб'єкту господарювання.

Зі змісту наявного в матеріалах дозволу №531000000-127 від 09.01.2014 вбачається, що висновок державною СЄС було надано лише 27.11.2013 року. Колегія суддів вважає, що вищезазначені обставини спростовують доводи відповідача з приводу звернення до відповідних органів для отримання дозволу у липні 2013 року. Доказів своєчасного звернення до органу компетентних органів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачем до суду не надано.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що Державне управління oxopони навколишнього природного середовища в Полтавській області з 28.03.2013 перебувало в стані припинення. Разом з тим, станом на 22.07.2013, коли відповідач зобов'язаний був звернутися за отриманням нового дозволу, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області фактично ліквідовано не було.

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості вчасно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Мінприроди, а тому ним не доведено відсутності своєї вини у спірному правопорушенні.

Крім цього, господарським судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи щодо пропуску позивачем позовної давності, з огляду на наступне.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України ).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність за статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми, за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила.

При цьому суд повинен встановити момент не лише, коли особа довідалась, але і коли могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналась або повинна була дізнатись про це порушення) моменти.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29.10.2014 р. у справі № 6-152цс14.

Відповідно до ст. 11 Закону (у редакції, чинній на час виявлення правопорушення) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених ст. 34 Закону.

На виконання вимог Закону затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за змістом п. 2.1.2 якої, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (п. 2.1.2).

Згідно з пунктом 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Зі змісту норм названої Методики та наведених норм природоохоронного законодавства вбачається, що в пункті 3.11 цього акта визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а не момент, з якого нараховуються збитки.

У даній справі спір виник у зв'язку із порушенням відповідачем вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що зафіксовано в акті перевірки. В акті також зазначено, що початком перевірки є 14.09.2015, а завершенням є 02.10.2015. (а.с. 11)

Отже, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 917/2579/14|3-1033гс15.

Позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 56164,06 грн. заявлено за період із 22.08.2013 по 08.01.2014, однак, виявлені зазначені порушення відповідача у результаті проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, початком якої є 14.09.2015, а завершенням є 02.10.2015. Як вбачається із штампу канцелярії господарського суду Полтавської області, позивач звернувся до суду 20.03.2017 року. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності у справі № 910/223/17 не пропущено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 по справі №917/223/17 має бути залишене без змін.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ Фірма "Леомі-Оригінал" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 р. у справі № 917/223/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О. В.