Постанова

від 29.11.2017 по справі 917/223/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 917/223/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Ковтонюк Л.В., Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Леомі-Оригінал" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі№ 917/223/17 Господарського суду Полтавської області за позовомДержавної екологічної інспекції у Полтавській області дотовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Леомі-Оригінал" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - мале колективне підприємство "Екогаз" простягнення 56 164,06 грн

за участю представників сторін:

позивача: Телятник Р.П.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Леомі-Оригінал" про стягнення з останнього 56 164,06 грн збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі № 917/223/17, позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача 56 164,06 грн збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною екологічною інспекцією у Полтавській області протягом 14.09.-02.10.2015 було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, за результатом якої складено акт № 178/01-01-14, який підписаний директором останнього без зауважень.

В зазначеному акті вказано про те, що в технологічних процесах відповідача експлуатується наступне обладнання, яке є джерелом утворення забруднюючих речовин: 1. Теплогенераторна - котел "Росе 50 кВт" (2 шт.); 2. Дільниця виготовлення поліетиленових пакетів - машини для виробництва пакетів з поліетиленової плівки №№ 1 -6; 3. Дільниця флексографічного друку - машина для флексодруку 6-ти кольорова з центральним барабаном (1 шт.) та машина для флексодруку 2-х кольорова ярусного типу (1 шт.); 4. Дільниця екструзії - плівкові машини №№1-6; 5. Компресорна - компресор CompAir Hidrovan V22 та компресор CompAir.

Під час перевірки відповідач надав, зокрема, державну статистичну звітність "Звіт про виробництво промислової продукції" за формою 1-П за серпень-грудень 2013 року та січень 2014 року, державну статистичну звітність за формою 2-ТП (повітря) за 2013-2014 роки та Інформацію щодо часу роботи стаціонарних джерел ТОВ Фірма "Леомі-оригінал" за період з 22.08.2013 по 30.11.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013, 01.01.2014 по 08.01.2014.

Проведеною перевіркою встановлено, що відповідач має дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5310200000-127 від 09.01.2014 терміном дії до 09.01.2019 та попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №5310200000-46 від 21.08.2008, термін дії якого до 21.08.2013, у зв'язку з чим в період з 22.08.2013 по 08.01.2014 ним здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 82/02-08 від 23.05.2016 щодо відшкодування заподіяних внаслідок цього порушення державі збитків на суму 216 902,52 грн, яку розраховано на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінпріроди України від 10.12.2008 № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064.

24.06.2016 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив переглянути розрахунок суми збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що заподіяні відповідачем в період з 22.08.2013 по 08.01.2014, посилаючись на некоректне зазначення в таблиці розрахунку суми збитків для джерел викидів забруднюючих речовин часу роботи стаціонарних джерел викидів та допущеної МКП "Екогаз" механічної помилки в таблиці 8.2. "Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та їх параметри" під час виконання робіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин.

Позивач провів розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, заподіяного державі стаціонарним джерелом ТОВ Фірма "Леомі-оригінал", за адресою Полтавська область м. Горішні Плавні, вул. Строни, 1, з 22.08.2013 по 08.01.2014, який визначив у розмірі 56 164,06 грн, на підставі п. 2.1., 2.7, 2.7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 (далі -Методика).

15.12.2016 позивач на адресу відповідача направив претензію № 150/02-08 щодо відшкодування заподіяних державі внаслідок зазначеного правопорушення збитків у розмірі 56 164,06 грн, яка була залишена останнім без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, виходив з наявності протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні ним порушення норм чинного законодавства у вигляді викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря у період з 22.08.2013 по 08.01.2014 за відсутності відповідного дозволу, наявності прямого причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяними державі збитками у розмірі, який правомірно розрахований відповідно до чинної у спірний період Методики.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для стягнення шкоди необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявністю шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відтак, позивач повинен довести протиправність поведінки заподіювача, наявність шкоди (її розмір), безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою в заявленому розмірі, а відповідач-відсутність своєї вини в заподіянні шкоди.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання відповідним органом державної влади.

У відповідності до ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог передбачених дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у період з 22.08.2013 по 08.01.2014 без відповідного дозволу є порушенням ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Відповідно до п. 2.1. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Пунктом 2.7, 2.7.1 Методики передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

У відповідності до п. 3.11 Методики, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Розділом 4 Методики регламентовано розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що доказів наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 22.08.2013 по 08.01.2014 року відповідач не надав, а тому, в період з 22.08.2013 по 08.01.2014 останній здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім того, суди правомірно встановили, що розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин у спірний період позивачем проведено у відповідності до вимог вказаної Методики.

Також колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо безпідставності твердження відповідача про те, що останній був позбавлений можливості вчасно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Мінприроди з огляду на наступне.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне управління oxopони навколишнього природного середовища в Полтавській області з 28.03.2013 перебуває в стані припинення.

Станом на 22.07.2013 коли відповідач зобов'язаний був звернутися за отриманням нового дозволу Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області фактично ліквідовано не було.

Крім того, згідно п.5 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 N 302, встановлено, що суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає документи до Мінприроди, а суб'єкт господарювання, об'єкт кого належить до другої або третьої групи, - дозвільному центру.

Колегія суддів погоджується із висновками судів про відхилення доводів відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності з огляду на наступне.

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України, якою передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, колиособа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У даній справі спір виник у зв'язку із порушенням відповідачем вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що зафіксовано в акті перевірки. В акті також зазначено, що початком перевірки є 14.09.2015, а завершенням є 02.10.2015.

Отже, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 917/2579/14/3-1033гс15.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 56 164,06 грн заявлено за період із 22.08.2013 по 08.01.2014, однак, виявлені зазначені порушення відповідача у результаті проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, початком якої є 14.09.2015, а завершенням є 02.10.2015; позивач звернувся до місцевого господарського суду 20.03.2017, відтак позивачем строк позовної давності у справі № 910/223/17 не пропущено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні ним порушення наведених норм чинного законодавства у вигляді викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря у період з 22.08.2013 по 08.01.2014 за відсутності відповідного дозволу, наявність прямого причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяними державі збитками у розмірі, який правомірно розрахований відповідно до чинної у спірний період Методики.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Леомі-Оригінал" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі № 917/223/17 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді Л. Ковтонюк

І. Кондратова