Ухвала

від 23.08.2017 по справі 6-201/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/623/2017(м)

6-201/10

Головуючий у 1-й інстанції Пантелєєв Д.Г.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 59

УХВАЛА

Іменем України

23 серпня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.

суддів: Мальцевої Є.Є., Лісового О.О.

при секретарі: Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за поданням Приморського відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у виїзді за межі України та вилучення закордонного паспорту ОСОБА_2,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2010 року,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2010 року вищевказане подання задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_2 в праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань по сплаті заборгованості за виконавчим листом № 2-1729, виданим 24 вересня 2009 року Приморським районним судом міста Маріуполя Донецької області.

Вилучено закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_2 до виконання ним зобов'язань за виконавчим листом № 2-1729, виданим 24 вересня 2009 року Приморським районним судом міста Маріуполя Донецької області.

Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2010 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання про тимчасове обмеження у виїзді за межі України та вилучення закордонного паспорту.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що суду не надано належних доказів його ухилення від виконання рішення суду в розумінні чинного законодавства.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу, адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Приморський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі: Приморський відділ ДВС Маріупольського МУЮ ) направив до апеляційного суду лист, в якому просив розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що на виконанні в Приморському ВДВС Маріупольського МУЮ перебувало виконавче провадження з виконання рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства ОСОБА_4 Аваль суми боргу в розмірі 128 164,07 грн., судового збору в сумі 1281,64 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250,00 грн. (а.с.5).

Згідно матеріалів подання, 01 лютого 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, 09 квітня 2010 року - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 30 листопада 2010 року - постанова про розшук майна боржника ( а.с. 2-3, 5).

Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2П у праві виїзду за межі України та вилучення у нього закордонного паспорту, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що боржник ухилявся від виконання рішення суду.

Такі висновки суду є передчасними і зроблені з порушенням порядку, встановленого для вирішення вказаного питання.

Згідно п.3.ч.1.ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Закон України Про судоустрій і статус суддів визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановлений законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст.ст. 2,8 ЦПК України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В статті 1 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України зазначається, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Згідно п.5 ч.1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України ( в редакції на час розгляду питання), громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Вжите в даній нормі закону поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Тягар доказування ухилення боржника від зобов'язань покладається на державного виконавця.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Розглядаючи подання державного виконавця, суд першої інстанції мотивував судове рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю у ОСОБА_2П статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням ним боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні його права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання рішення суду.

Проте, невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Суд першої інстанції не витребував для огляду матеріали виконавчого провадження, а обмежився матеріалами подання, за результатами розгляду якого передчасно постановив ухвалу про його задоволення.

Крім того, розглядаючи справу, суд першої інстанції не зважив на відсутність процесуальних норм з розгляду таких справ на той час.

На теперішній час вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст. 377 1 ЦПК України, якою доповнено ЦПК згідно із Законом України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI та за поданням державного виконавця на підставі п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону Про виконавче провадження , право на що у державного виконавця було закріплене тільки з набранням чинності з 9 березня 2011 року зазначеного Закону від 4 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)".

Крім того, ЦПК України, як на час розгляду подання так і на теперішній час взагалі не містить норм про віднесення до юрисдикції судів розгляду питань щодо тимчасового затримання або вилучення паспорта та не передбачає процедуру розгляду таких питань судом.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України суд вирішує питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, а право вибору способу виконання такого обмеження належить органу, до компетенції якого входить питання забезпечення виїзду за межі України, тобто - Державної прикордонної служби України.

З урахуванням наведеного, оскільки судом першої інстанції порушено порядок, встановлений для розгляду питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень, оскаржена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.307 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2010 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: