Постанова

від 12.07.2017 по справі 810/1992/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року                               № 810/1992/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профекономбуд» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Профекономбуд» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2017 №0011341406.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган за наслідками перевірки дійшов необґрунтованих висновків про перевищення ТОВ «Профекономбуд» ліміту залишку готівки у касі, безпідставно не взявши до уваги як доказ виведення готівки з каси видаткові касові ордери №11 від 23.05.2016, №15 від 15.09.2016 та №18 від 11.11.2016, посилаючись на відсутність у них підпису одержувача готівкових коштів.

Позивач вважає, що окремі дефекти форми видаткових касових ордерів не можуть бути підставою для висновку про не виведення готівки з каси, якщо іншими доказами, зокрема банківськими квитанціями, підтверджується факт здавання готівкових коштів, що надійшли до каси підприємства, до установи банку.

Позивач також наполягає на тому, що оглянуті під час перевірки видаткові касові ордери містять усі реквізити, у тому числі підписи одержувачів, про відсутність яких стверджує в акті перевірки контролюючий орган.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що у ході перевірки позивача було виявлено касові ордери, що не містили підписів одержувача готівкових коштів.

Посилаючись на приписи Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, відповідач вважає, що для виведення залишку готівки в касі не можуть прийматись видаткові касові ордери, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за клопотанням позивача ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21 березня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку офісу ТОВ «Профекономбуд», що розташований за адресою: Київська область, с. Луб'янка, вул. Шевченка, 100.

Результати перевірки оформлені Актом про результат фактичної перевірки від 05.12.2016 №0703/1000/14/39829257 (далі – Акт перевірки) (а.с. 8), у якому відображений висновок про порушення ТОВ «Профекономбуд» пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Суть виявленого порушення полягає у перевищенні встановленого ліміту залишку готівки у касі на 4743,80 грн.

Так, в описовій частині Акта перевірки зазначено, що під час огляду видаткових касових ордерів №11 від 23.05.2016 на суму 1600,00 грн., №15 від 15.09.2016 на суму 13656,40 грн., №18 від 11.11.2016 на суму 1877,00 грн. було виявлено відсутність у них підписів одержувача готівки.

Наведені недоліки заповнення форми видаткового касового ордеру стали підставою для висновку, що вказані у зазначених видаткових касових ордерах суми готівки їх одержувачам не передавались і залишались у касі підприємства, що у свою чергу призвело до перевищення встановленого наказами на підприємстві ліміту залишку готівки у касі.

Розглянувши матеріали перевірки, ГУ ДФС у Київській області прийняло оспорюване податкове повідомлення-рішення від 30.03.2017 №0011341406, яким на підставі пункту 1 абзацу 2 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувало до позивача штрафні санкції у розмірі 9487,60 грн. (а.с. 9).

Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі – Положення №637).

Пунктом 2.7 Положення №637 передбачено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

У розумінні пункту 1.2 вказаного Положення, ліміт залишку готівки в касі (далі також – ліміт каси) – це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Згідно з пунктом 5.3 Положення №637, ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Пунктом 2.8 Положення №637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Відповідно до пункту 3.7 Положення №637, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Отже, суб'єкти господарювання зобов'язані здавати до банків готівку, що перевищує затверджений ліміт каси. При цьому документом, що підтверджує здавання готівки до банку є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було складено видаткові касові ордери №11 від 23.05.2016 на суму 1600,00 грн. та №18 від 11.11.2016 на суму 1877,00 грн., якими оформлено видачу готівки з каси підприємства для здавання до банку.

При цьому факт одержання банком готівки для зарахування на поточний рахунок позивача підтверджується квитанціями Бучанського відділення № 2 Київського ГРУ ПАТ «Приватбанк» від 11.11.2016 №0.0.649468537.1 на суму 1877,00 грн. від 23.05.2016 №0.0.556771211.1 на суму 1600,00 грн. (а.с. 44, 48).

Таким чином доказами, наявними у матеріалах справи, спростовуються висновки контролюючого органу про не підтвердження видачі готівки з каси згідно видаткових касових ордерів №11 від 23.05.2016 та №18 від 11.11.2016.

Щодо зауважень контролюючого органу про відсутність у зазначених касових ордерах підписів одержувача, як на обставину, що свідчить про не підтвердження видачі готівки з каси, суд зазначає, що виходячи з приписів пункту 3.7 Положення №637, документом, що підтверджує факт здавання виручки до банку, є відповідна квитанція банку.

Відтак відсутність у видаткових касових ордерах окремих реквізитів, у тому числі підпису одержувача, за умови наявності відповідних банківських квитанцій про одержання готівки, не може бути підставою для висновку про відсутність операції з видачі готівки з каси.

Суд також відхиляє посилання відповідача на приписи пункту 3.5 Положення №637, оскільки вимоги вказаного пункту стосуються випадків видачі коштів фізичним особами та не застосовуються під час здавання готівки до банку.

З приводу обставин видачі готівки з каси, що оформлено видатковим касовим ордером №15 від 15.09.2016, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що видача готівки у розмірі 1356,40 грн. згідно з видатковим касовим ордером №15 від 15.09.2016 була пов'язана з поверненням коштів за товар фізичній особі.

Згідно з пунктом 3.4 Положення №637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Пунктом 3.5 Положення №637 передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.

Відповідно до пункту 7.24 Положення №637, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Отже, за відсутності у видатковому касовому ордері, яким оформлено видачу готівки окремій фізичній особі, підпису одержувача готівкових коштів, такі касові ордери не можуть бути підтвердженням виведення залишку готівки з каси, а вказані у зазначених касових ордерах суми готівки враховуються при перевірці дотримання суб'єктом господарювання ліміту готівки у касі.

Оглянувши у судовому засіданні копію видаткового касового ордеру №15 від 15.09.2016 на суму 1356,40 грн., судом встановлено, що він не містить прізвища, ініціалів та підпису головного бухгалтера ТОВ «Профекономбуд» та підпису фізичної особи – одержувача коштів за вказаним видатковим касовим ордером (а.с. 46).

Долучену до позовної заяви копію касового ордеру №15 від 15.09.2016 на суму 1356,40 грн., у якій наявний підпис одержувача коштів, суд до уваги не приймає, оскільки такі реквізити були заповнені після завершення перевірки з метою усунення встановлених порушень, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

Судом встановлено, що наказом ТОВ «Профекономбуд» від 01.09.2016 №5/1-ПП на підприємстві з 01.09.2016 встановлено ліміт каси у розмірі 25,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про перевищення позивачем ліміту каси за 15.09.2016 на суму 1331,40 грн. (1356,40 – 25).

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (зі змінами та доповненнями) від 12.06.1995 № 436/95 (далі – Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно абзацу 2 цієї ж статті, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу №436/95, застосовується штраф у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Під час розгляду справи судом встановлено, що висновок відповідача про перевищення ліміту каси за 23.05.2016 та 11.11.2016 на загальну суму 3412,40 грн. спростовується доказами, наявними у матеріалах справи.

Водночас висновок відповідача про перевищення ліміту каси за 15.09.2016 на суму 1331,40 грн. підтверджується документально та не був спростований позивачем.

Оскільки у касі позивача виявлено понадлімітні залишки у сумі 1331,40 грн., суд дійшов висновку, що контролюючий орган обґрунтовано визначив позивачеві штраф у розмірі 2662,80 грн.

Решта штрафних санкцій у розмірі 6824,80 грн. (9487,60 – 2662,80) визначена позивачеві безпідставно, а податкове повідомлення-рішення від 30.03.2017 №0011341406 у цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач просить визнати оспорюване податкове повідомлення-рішення нечинним.

Суд зазначає, що деякі із встановлених Кодексом адміністративного судочинства України способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.

Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним – індивідуального акта.

У пункті 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права – визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Відповідно до положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Однак, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України цілком кореспондуються з положеннями частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2017 №0011341406 у частині безпідставно нарахованих штрафних санкцій.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (72%).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 30.03.2017 №0011341406 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Профекономбуд» штрафу у розмірі 6824 (шість тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профекономбуд» (ідентифікаційний код 39829257) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А) судовий збір у розмірі 1152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                     Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.07.2017.